Постанова

від 16.05.2024 по справі 925/991/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа№ 925/991/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 (повний текст рішення складено 08.12.2023)

у справі № 925/991/23 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Черкаської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр»

про скасування державної реєстрації та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

21.07.2023 Черкаська міська рада звернулась у Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича, у якому просить суд скасувати державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 29,5 м2, яка 12.12.2016 проведена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за №32869673 з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним №1098863071101 та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши фізичну особу-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича повернути Черкаській міській раді земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 з кадастровим №7110136400:03:053:0015, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення за власний рахунок розміщеного на ній нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1098863071101), а саме: А-1 операторська, № 1-огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 колонка, I, II замощення. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2018 році позивачу стало відомо, про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2016 про визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» на нежитлове приміщення, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0450 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, що належить Черкаській міській раді. Черкаська міська рада не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції, тому тільки у 2018 році звернулася із апеляційною скаргою на це рішення. Постановою апеляційного суду Черкаської області від 18.04.2018 скасовано рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.02.2016 та у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» про визнання права власності відмовлено повністю. З метою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови апеляційного суду Черкаської області від 18.04.2018, позивач подав заяву на проведення реєстраційних дій. 10.04.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно Великою О.В. було прийнято рішення №67136319 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. У подальшому, позивачу стало відомо, що Назаренко Владислав Сергійович набув право власності на нежитлове приміщення: А-1 операторська, № 1-огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 колонка, I, II замощення, загальною площею 29,5 м2 за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер 10340 віл 12.12.2016, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» та відповідачем. Позивач вважає, що оскільки первісна реєстрація права власності за рішенням суду була незаконною, то подальша реєстрація цього майна шляхом укладення договору купівлі-продажу та державна реєстрація цього майна за іншим власником також є незаконною. Окрім того, будівля збудована на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена для цієї мети та в подальшому право користування на цю земельну ділянку не оформлювалось. Також між сторонами відсутні будь-які цивільно-правові угоди щодо користування земельною ділянкою. Позивач хоче передати спірну земельну ділянку у користування на конкурентних засадах проте, розташування на вказаній земельній ділянці самочинно збудованого та зареєстрованого в реєстрі майна відповідача перешкоджає цьому, оскільки згідно з абзацом 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Наведене і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для скасування державної реєстрації прав №32869673 від 12.12.2016 на спірне нежитлове приміщення, з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення за власний рахунок відповідача розміщеного на ній нерухомого майна.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що спірний об`єкт нерухомості був збудований на земельній ділянці, яка нікому не відводилася для цієї мети, будівництво здійснено без дозвільних документів, які б давали право виконувати будівельні роботи та без введення спірного об`єкту в експлуатацію, а тому в силу частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» або у будь-яких інших осіб не виникало. Неіснуюче право, щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу його третім особам, відповідно відносно спірного об`єкту не могло бути укладено договору купівлі-продажу. Тому, права на мирне володіння майном, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» не виникало, а відповідно і не могло бути предметом договору купівлі-продажу в подальшому на користь відповідача. Щодо строку позовної давності, то позивач зазначив, що станом на 02.04.2020, строк позовної давності для пред`явлення відповідного позову у період з 02.04.2017 до 02.04.2020 не сплинув та продовжив строк своєї дії на весь період карантину, а після його припинення на період дії воєнного стану, тому строк позовної давності у цій справі не пропущений. Доводи відповідача, що він у цьому спорі має виступати як фізична особа, а не як суб`єкт господарювання є безпідставними, оскільки відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці оскільки він звертався до позивача як до власника земельних ділянок в межах міста із клопотання про надання йому земельної ділянки в оренду для здійснення господарської діяльності під розміщену АЗС, яка може використовуватись відповідачем тільки для здійснення господарської діяльності. Крім того, земельна ділянка із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, на якій знаходиться самочинне збудоване майно відповідача, зареєстрована із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що свідчить про можливість її використання виключно для цілей зайняття господарською діяльністю.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що спірне майно зареєстроване за відповідачем як за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем, оскільки чинне законодавство не передбачає реєстрації права власності за фізичною особою-підприємцем. Вимоги про скасування державної реєстрації прав за відповідачем і про знесення самочинно збудованого майна є складовими негаторного позову.

Відповідач в свою чергу у відзиві на позов стверджував, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі та в порядку встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості. Відповідач став власником спірного нежитлового приміщення через півроку після набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.02.2016, що свідчить про добросовісне набуття та подальше відкрите володіння правом власності на нежитлове приміщення. Під час розгляду справи апеляційним судом Черкаської області, відповідача не було залучено до розгляду справи, чим фактично були порушені його права, оскільки він був законним власником предмету спору. 22.11.2018 відповідач звернувся до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради із заявою про надання в оренду, власність, постійне користування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , без змін її меж та цільового призначення, що підтверджується описом №940556-3 про прийняття документів, проте відповіді щодо стану розгляду документів до відповідача не надходило. Відповідач розцінив цей факт, як принцип мовчазної згоди, оскільки структурний підрозділ позивача прийняв заяву відповідача, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видав. Такі дії відповідача свідчать про його зацікавленість у правомірному використанні земельної ділянки та про намір стати добропорядним користувачем земельної ділянки. Крім того, за доводами відповідача, визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів і визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом. Щодо нікчемності договору купівлі-продажу майна, на яку посилається позивач, то жодної з підстав визначеної статтею 203 Цивільного кодексу України не може бути застосовано до цього договору, яким було придбано нежитлове приміщення. З моменту виникнення юридичних фактів, які оспорюються позивачем, пройшло шість років, що перевищує загальний строк позовної давності. Власником спірного приміщення є фізична особа Назаренко В.С. на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №10340 від 12.12.2016, а реєстрація відповідача, як фізичної особи-підприємця, відбулась 13.08.2019

У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що оскільки відповідач є власником нерухомого майна, як фізична особа, тому цей спір не підсудний господарській юрисдикції. Звільнення від доказування не має абсолютного характеру, і не може сприйматись судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Фактично позов кваліфіковано як негаторний, виключно з метою, щоб не застосовувати до нього позовну давність та вважає, що строк позовної давності у цій справі розпочав свій відлік з 12.12.2016 та минув 12.12.2019, тобто до впровадження карантину. Будь-яких заяв про продовження строку позовної давності від відповідача до суду не надходило.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 позов задоволено повністю.

Скасовано державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1 , загальною площею 29,5 м2 від 12.12.2016 №32869673 з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним №1098863071101.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з кадастровим №7110136400:03:053:0015, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення за власний рахунок розміщеного на ній нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1098863071101), а саме: А-1 - операторська, № 1-огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 - колонка, I, II - замощення.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 5368,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Назаренко Владислав Сергійович звернувся 01.01.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 29.12.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі №925/991/23 та закрити провадження у справі. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Відповідач стверджує, що власником спірного нежитлового приміщення за адресою по АДРЕСА_1 , загальною площею 29,5 м2 є фізична особа, а після реєстрації Назаренком В.С. фізичною особою-підприємцем, ним не здійснювалась підприємницька діяльність у вказаному приміщенні, а тому господарським судом помилково розглянуто, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Також скаржник вважає, що в позові було об`єднано вимог віндикаційного та негаторного позовів, що вказує на застосування неефективного способу захисту позивачем.

На думку скаржника, він є добросовісним набувачем, що було залишено господарським судом Черкаської області поза увагою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/991/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/991/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі № 925/991/23.

16.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/991/23.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 16.01.2024 по 20.01.2024 та у відпустці 22.01.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (23.01.2023).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі № 925/991/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

26.01.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду, надійшли заява, яка сформована в системі «Електронний суд» 26.01.2024 з доказами направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» та клопотання скаржника, сформоване в системі «Електронний суд» 26.01.2024, про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 поновлено Фізичній особі-підприємцю Назаренку Владиславу Сергійовичу пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі № 925/991/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича. Розгляд справи призначено на 19.03.2024.

13.02.2024 засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від Черкаської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича, до якого було долучено клопотання про надання можливості участі у судовому засіданні у справі № 925/991/23, призначеного на 19.03.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В своєму відзиві позивач послався на позицію Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №920/1275/16, що чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

А тому позивач зазначає, що доводи ФОП Назаренка В.С. про факт реєстрації права власності на нерухоме майно за ним як за фізичною особою без прив`язки до статусу підприємця не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що чинним законодавством права власності на будь-який об`єкт реєструється виключно за фізичною чи юридичною особою. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа. Крім того, земельна ділянка площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, на якій розташоване спірне нерухоме майно має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що свідчить про _ можливість використання такого об`єкту нерухомості та такої земельної ділянки виключно для цілей зайняття господарською діяльністю. Також, нерухоме майно (АЗС) за своєю природою могло використовуватися відповідачем виключно тільки для здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідач звертався до позивача з клопотанням про передачу земельної ділянки в оренду саме як фізична особа-підприємець.

Також позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ним були заявлені вимоги про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що за своєю суттю є вимоги негаторного позову, а тому висновки відповідача є помилковими.

Доводи про втручання в право мирного володіння не відповідають дійсним обставинам, оскільки такого права не виникало у ТОВ «Протехресурс-Центр», а відповідно не могло бути предметом договору купівлі-продажу, більше того, засновник зазначеної юридичної особи є пов`язаною особою з відповідачем, що спростовує його твердження про добросовісного набувача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 задоволено клопотання Черкаської міської ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у зв`язку з тим, що головуючий суддя Тищенко О.В. у призначену дату судового засідання перебуватиме у відрядженнях та у відпустці, враховуючи принцип незмінності складу суду, розгляд справи № 925/991/23 призначено на 23.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 оголошено перерву у розгляді справи №925/991/23 на 16.05.2024.

07.05.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Черкаської міської ради надійшло клопотання, яке сформоване в системі «Електронний суд» 07.05.2024, про надання можливості участі у судовому засіданні у справі № 925/991/23, призначеного на 16.05.2024, а також у всіх наступних в разі їх призначення, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 задоволено клопотання Черкаської міської ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 16.05.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача надав свої пояснення по суті справи та підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26.02.2016 у справі №711/8952/15-ц задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» та визнано за ним право власності на нежитлове приміщення літ.А-1 операторська загальною площею 29,5 м2, №1 огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 колонка, І, ІІ замощення, які розташовані на розі вулиці Рябоконя та проспекту Хіміків у місті Черкаси.

23.11.2016 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. А-1 операторська загальною площею 29,5 м2, №1 огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 колонка, І, ІІ замощення. Документи, що подані для реєстрації: рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26.02.2016 у справі №711/8952/15-ц; наказ про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси, серія та номер 1871-а, виданий 08.09.2016, видавник: Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради.

12.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр», як продавцем, та Назаренко Владиславом Сергійовичем , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.

За умовами цього договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 (далі нежитлове приміщення). Нежитлове приміщення операторська, під літ. А-1, загальною площею 29,5 м2, №1 огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 колонка, І, ІІ замощення. Земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлове приміщення, площею 0,0450 га, кадастровий номер 7110136400:03:053:0015, не приватизована. Це нежитлове приміщення належить продавцеві на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, справа №711/8952/15-ц від 26.02.2016 та наказу про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси за №1871-а, виданого Департаментом архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 08.09.2016. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2016, номер запису про право власності 17692911, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (пункт 1 договору купівлі-продажу).

Назаренко В.С. 12.12.2016 зареєстрував за собою право власності на нежитлове приміщення операторську, під літ. А-1, загальною площею 29,5 м2, №1 огорожа, №2 стаціонарний заправник, №3 колонка, І, ІІ замощення. Підстава державної реєстрації: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер 10340, виданий 12.12.2016, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.

У лютому 2018 року Черкаська міська рада, яка не була залучена до розгляду справи №711/8952/15-ц, дізнавшись про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2016, оскаржила це рішення до апеляційного суду Черкаської області.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 18.04.2018, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2016 скасовано та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» у позові до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосвіт», третя особа без самостійних вимог Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області про визнання права власності.

Під час розгляду справи №711/8952/15-ц, апеляційним судом встановлено, що 01.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоенергосвіт» та ОСОБА_2 було укладено договір пайової участі у будівництві, відповідно до пункту 1.1 якого замовник зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами виконати будівельні роботи з будівництва нежитлового приміщення з інженерним забезпеченням без оздоблювальних робіт на розі вул. Рябоконя та проспекту Хіміків у м. Черкаси порядку та на умовах, визначених цим договором у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією та після закінчення будівництва і здачі об`єкту в експлуатацію передати його за актом прийому-передачі у власність пайовику, який зобов`язується прийняти об`єкт та здійснити інвестиції, згідно умов цього договору.

11.07.2014 між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» укладено договір відступлення права вимоги відповідно до якого пайовик відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» право вимоги за договором пайової участі у будівництві від 01.03.2009.

Апеляційний суд встановив, що місцевий суд, визнавши право власності на спірні об`єкти нерухомості, які не введені в експлуатацію, не врахував, що визнання права власності на об`єкти незавершеного будівництва, не прийнятого у експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено. Також при ухваленні оскаржуваного рішення, місцевим судом було помилково застосовано положення статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки спірний об`єкт будувався на земельній ділянці без належного оформлення, а також без будь-яких дозвільних документів, що дають можливість здійснювати будівництво, тому суд посилаючись на положення статті 376 Цивільного кодексу України вказав на самочинність будівництва цих об`єктів нерухомого майна.

При цьому, апеляційний суд звернув увагу в постанові, що встановивши форму власності земельної ділянки на якій розташований спірний об`єкт, місцевий суд не залучив до участі у справі її власника Черкаську міську раду та ухвалив рішення, яким вирішив питання про її права та обов`язки.

Рішенням Черкаської міської ради №2-3311 від 12.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визначення умов земельних торгів» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0450 га по АДРЕСА_1 , право оренди якої пропонується для продажу на земельних торгах для розміщення тимчасового АГЗП до 10 м3. Земельну ділянку вирішено відвести до категорію земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07). Встановлено стартовий розмір річної орендної плати земельної ділянки площею 0,0450 га по АДРЕСА_1 у розмірі 20143,90 грн. Вирішено зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою міста Черкаси на цю земельну ділянку.

Земельна ділянка площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, на якій розташовано спірне нерухоме майно, зареєстрована за Черкаською міською радою 23.04.2018 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012, що підтверджене інформаційною довідкою №321217471 від 25.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі інформаційна довідка №321217471).

22.11.2018 Назаренко Владислав Сергійович звернувся до Центру надання адміністративних послуг Департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою, у якій просив надати йому в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,0450 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, яка за цільовим призначенням віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за адресою АДРЕСА_1 під АЗС. Вказана заява 22.11.2018 була прийнята адміністратором Управління надання адміністративних послуг Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Медведевою В.М., про що свідчить вхідний №94056-з на заяві відповідача.

Згідно з описом документів, доданих до заяви №94056-З, Назаренко В.С. з метою отримання адміністративної послуги «надання в оренду, власність, постійне користування земельної ділянки без змін її меж та цільового призначення» подав такі документи: заяву, копію паспорта громадянина та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або копії документів, що засвідчують речові права на нерухоме майно, копію технічного паспорту на існуючий об`єкт нерухомого майна, інші документи.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких документів щодо розгляду Черкаською міською радою поданих відповідачем документів та прийняття відповідного рішення.

Черкаська міська рада на підставі постанови апеляційного суду Черкаської області від 18.04.2018 у справі №711/8952/15-ц звернулась до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради із заявою від 04.04.2023 (реєстраційний номер 54771012) про проведення реєстраційних дій припинення права власності на об`єкт нерухомого майна.

Проте 10.04.2023 державний реєстратор Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Велика О.В. прийняла рішення №67136319 про відмову у проведення реєстраційних дій, оскільки нею було встановлено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у зв`язку з тим, що у відомостях Державного реєстру речових прав наявна інформація про зареєстроване право власності за іншою особою, відмінною від тієї, яка вказана у постанові апеляційного суду та відповідно на підставі іншого правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 12.12.2016.

06.06.2023 головним спеціалістом інспектування управління інспектування Черкаської міської ради Пацьорою О.І. на підставі листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №3889-01-21 від 02.06.2023 проведено перевірку об`єкта, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , під час якої було зафіксовано, що за вказаною адресою розміщена споруда, ззовні облаштована з полегшених конструкцій, яка на час перевірки була зачинена, підприємницька діяльність не здійснювалася, біля споруди облаштований металевий паркан, про що зазначено у Акті.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши докази у справі, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що власником спірного нежитлового приміщення є фізична особа, а після реєстрації Назаренком В.С. фізичною особою-підприємцем, ним не здійснювалась підприємницька діяльність у вказаному приміщенні, а тому господарським судом помилково розглянуто спір, який не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

За вимогами статті 1 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - ГПК України, у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та відкриття провадження у справі судом першої інстанції) у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України установлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №492/1519/15-ц у постанові від 15.01.2020.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №920/1275/16 зазначив, що чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Як вбачається з матеріалів справи 12.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр», як продавцем, та Назаренко Владиславом Сергійовичем , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного договору Назаренко В.С. зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно.

В подальшому, 22.11.2018 Назаренко Владислав Сергійович звернувся до Центру надання адміністративних послуг Департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою, у якій просив надати йому в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,0450 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, яка за цільовим призначенням віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за адресою

АДРЕСА_1 вже з 13.08.2019, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Назаренко Владислав Сергійович зареєстрований як Фізична особа підприємець.

Законодавство лише встановлює, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Проте, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Крім того, земельна ділянка площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, на якій розташоване спірне нерухоме майно має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що свідчить про можливість використання такого об`єкту нерухомості та такої земельної ділянки виключно для цілей зайняття господарською діяльністю.

Колегія суддів звертає увагу, що представник відповідача в судовому засіданні визнала той факт, що відповідач звертався до позивача із заявою надати в оренду земельну ділянку площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з метою ведення господарської діяльності.

Наведене повністю спростовує доводи того, що відповідач у цьому спорі має виступати саме як фізична особа, а не як суб`єкт господарювання, та такі доводи свідчать, що відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці, оскільки сам звертався до позивача як до власника земельних ділянок в межах міста Черкаси із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду для здійснення господарської діяльності під розміщену АЗС. Крім того, на час розгляду справи відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників.

Земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний з використанням спірної земельної ділянки відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначив, що позов Черкаської міської ради заявлений до Назаренко Владислава Сергійовича як до ФОП, тому в силу вимог статті 1, 12, 17 ГПК України, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Схожа правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №127/2709/16-ц (провадження №14-352цс18).

Позивач просив суд скасувати державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна, а також усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщеного на ній нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В силу приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 3 розділу II розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ст. 80, 83 Земельного кодексу України, земельні ділянки, розміщені в межах міста Черкаси, за деяким виключенням, є землями комунальної форми власності і належать на праві власності територіальній громаді, при цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку, оскільки за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема, з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. Державна реєстрація не є підставою для виникнення права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано майно відповідача, знаходиться в межах населеного пункту - міста Черкаси та зареєстрована за Черкаською міською радою 23.04.2018 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012.

За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, ознаками самочинного будівництва є те що об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №915/1376/17).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 висловила правову позицію, що не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

При цьому, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, земельна ділянка площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та на якій розміщене майно відповідача, не надавалась Черкаською міською радою у користування чи з метою здійснення будівництва будь-якій особі, право користування нею також наразі відсутнє й у відповідача, що не спростовано останнім під час розгляду справи. Судом також встановлено та не спростовано відповідачем, що об`єкт нерухомого майна не був введений в експлуатацію, право власності на нього було зареєстровано за попереднім правовласником згідно з рішенням суду, яке у подальшому було скасовано, адреса об`єкту нерухомості, який розташований на цій земельній ділянці не надавалася.

Отже, спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Посилання сторони відповідача на те, що під час реєстрації права власності на спірний об`єкт рішення суду було чинним, а відповідач не є особою, яка здійснила будівництво об`єкту, вірно не прийнято місцевим господарським судом, оскільки факт відсутності речових прав на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомості був очевидний весь час і для усіх учасників спірних обставин.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Тому, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Так, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті, якою передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19), постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №569/21350/18 (провадження № 61-22552св19)).

Отже, чинним законодавством для спірних правовідносин визначено єдину підставу для набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яка, як вбачається із обставин справи, не настала.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як зазначалось вище, постановою апеляційного суду скасовано рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси та відмовлено у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» про визнання права власності на спірне майно відмовлено.

Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» набуло право власності на спірний об`єкт скасовано.

З огляду на викладене, державна реєстрація права власності за Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» на спірний об`єкт, та у подальшому укладення договору купівлі-продажу з відповідачем, на підставі якого за ним зареєстровано право власності, здійснено за відсутності належних правових підстав.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таких же правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність зареєстрованого за відповідачем права власності перешкоджає позивачу належному володінню, розпорядженню та користуванню земельною ділянкою комунальної власності, її продажу на земельних торгах з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста Черкаси, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на об`єкт - нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 29,5 м2 від 12.12.2016 №32869673 з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним №1098863071101.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Для особи, яка самочинно забудувала земельну ділянку, Цивільний кодекс України передбачає настання таких негативних наслідків майнового характеру: а) знесення збудованого об`єкта; б) визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на збудований об`єкт; в) проведення перебудови; ґ) відшкодування витрат, пов`язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частина третя).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Як вірно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015 належить позивачу на праві комунальної власності, проте, на цій земельній ділянці розміщено об`єкт нерухомого майна, який за усіма ознаками носить характер самовільного будівництва.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (у тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанова Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №925/188/18)

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов) (постанова Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №458/1046/15-ц)

Отже, земельна ділянка площею 0,045 га із кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, що розташована за адресою АДРЕСА_1 підлягає звільненню від самовільно збудованого нерухомого майна за рахунок власника майна Фізичної особи-підприємця Назаренко Владислава Сергійовича, шляхом знесення цього майна, оскільки відповідач на час розгляду справи судом є фактичним власником спірної самочинної будівлі.

Щодо строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Враховуючи вищевикладене, порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста Черкаси в особі органу місцевого самоврядування - Черкаської міської ради, яке полягає у тому, що позивач позбавлений права вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, оскільки на ній розміщений об`єкт нерухомості, який є самочинно побудованим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Черкаської міською ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі № 925/991/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі № 925/991/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2023 у справі № 925/991/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

4. Матеріали справи №925/991/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 04.06.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала