Рішення

від 23.05.2024 по справі 904/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024м. ДніпроСправа № 904/31/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Каверіна 26 і 28" (м. Дніпро)

до Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Кузюр О.О.

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Каверіна 26 і 28" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників об`єднання в розмірі 19606,68грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов`язання з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, як співвласник спільного майна в багатоквартирному будинку, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з 01.10.2018 по 30.09.2023, яка станом на дату звернення з позовом до суду не сплачена.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

22.01.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в позові.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що протоколи загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків не відповідають вимогам статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а відтак не є допустимими доказами. Також зазначає, що позивачем не надано доказів того, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , та не надано доказів, які б підтверджували площу зазначених квартир.

До відзиву на позов відповідачем долучено заяву про застосування строків позовної давності, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що до позовних вимог щодо стягнення заборгованості по внескам співвласників застосовуються загальні строки позовної давності передбачені статтею 257 Цивільного кодексу України, які відповідно до прикінцевих та перехідних положень Кодексу були продовжені на строк дії карантину та на період воєнного стану. Щодо форми протоколу позивач зазначає, що відповідач посилається на редакцію закону станом на 10.11.2023, а не на день складання протоколів загальних зборів. Додатково зазначає, що згідно з листами Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради житлові будинки №26 та №28 були прийняті до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади від обласного житлово-комунального підприємства «Південне» згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.05.2004 року №1435, у зв`язку з чим, відповідач є власником неприватизованих квартир в житлових будинках АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Також, 24.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до змісту наведеної заяви позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Каверіна 26 і 28" просить стягнути з відповідача - Дніпровської міської ради заборгованість по внескам та обов`язковим платежам співвласників об`єднання в розмірі 19552,26грн, а також витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/31/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 26.03.2024. Зобов`язано відповідача надати заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення на заяву про зменшення розміру позовних вимог, а також копію рішення виконавчого комітету міської ради від 20.05.2004 №1435 "Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний" та "Лівобережжя" на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 09.04.2024.

08.04.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях зазначає, що орган місцевого самоврядування приймає активну участь та сприяє позивачу в проведенні ремонтних робіт та усуненні аварій в житловому фонді. За таких обставин, стягнення з відповідача вже понесених витрат, зокрема на ремонт покрівлі є несправедливим. Додатково посилається на пропуск позивачем процесуальних строків на звернення до суду.

Також, 08.04.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. В своїх поясненнях відповідач зазначає, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, у зв`язку з чим, відповідач просить розглянути заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у відповідності до законодавства.

Крім того, 08.04.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи копію рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.05.2004 №1435 "Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний" та "Лівобережжя" на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств", а також копію рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.11.2004 №3179 "Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 22.01.04 №277, від 16.02.04 №330, від 20.05.04 №1435 щодо передачі житлових будинків".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2024. Прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

30.04.2024 за результатами судового засідання оголошено перерву та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.05.2024.

09.05.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.

14.05.2024 за результатами судового засідання оголошено перерву та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.05.2024.

20.05.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті справи із додатковими доказами в обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні 23.05.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

13.05.2016 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна 26 і 28", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №12241020000076774, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 21 том 1).

Загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна 26 і 28", протокол №1 від 13.04.2017, затверджено Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна 26 і 28" (у новій редакції) /а.с. 22-24 том 1/.

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (пункт 1 розділу ІІ Статуту).

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, працівниками (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, інших податків визначених законодавством України), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (пункт 2 розділу ІІ Статуту).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; здійснення некомерційної господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання (пункт 1 розділу ІІІ Статуту).

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (пункт 2 розділу ІІІ Статуту).

За змістом пункту 3 розділу ІІІ Статуту до виключної компетенції загальних зборів, окрім іншого, належать питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником нежитлового приміщення №1, багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , опис: приміщення №1 загальною площею 105,4кв.м., в житловому будинку літ.А-5 в цокольному поверсі поз.1-10 (а.с. 91 том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №359860195 від 25.12.2023 право власності щодо квартири АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 92 том 1).

Листом №1679 від 18.02.2021 Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради повідомило позивача про те, що станом на 31.12.2012, згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каверіна, буд. 28 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 не проводилась. На дату останньої інвентаризації загальна площа квартири складає 49,8кв.м. з урахуванням площі балкону (а.с. 32 том 1).

Згідно з листами №3/16-6912 від 31.08.2023 та №3/12-8095 від 26.10.2023 Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради будинок №28 та будинок №26 по вул. професора Герасюти (колишня назва вул. Каверіна) був прийнятий до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади від обласного житлово-комунального підприємства «Південне» згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради №1435 від 20.05.2004 «Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний» та «Лівобережжя» на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств» (а.с. 33, 34 том 1).

Відповідно до протоколу №1 від 29.12.2017 загальних зборів ОСББ «Каверіна 26 і 28» був затверджений розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень в розмірі 3,30грн за 1кв.м. щомісячно (а.с. 35, 36 том 1).

Протоколом №1 від 26.01.2019 загальних зборів ОСББ «Каверіна 26 і 28» був затверджений розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень в розмірі 4,10грн за 1кв.м. щомісячно (а.с. 37-39 том 1).

Згідно з протоколом №3 від 15.12.2019 загальних зборів ОСББ «Каверіна 26 і 28» був затверджений розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень в розмірі 4,25грн за 1кв.м. щомісячно. Сума внесків до резервного фонду затверджено в розмірі 0,25грн за 1кв.м. щомісячно (а.с. 40-42 том 1).

Відповідно до протоколу №01 від 11.12.2021 загальних зборів ОСББ «Каверіна 26 і 28» був затверджений розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території для квартир і нежитлових приміщень в розмірі 5,00грн за 1кв.м. щомісячно (а.с. 43-52 том 1).

Позивач зазначає, що оскільки власником приміщення №1 у будинку АДРЕСА_6 не приватизована і інформація щодо власників у бюро технічної інвентаризації та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, то власником останньої є також відповідач, у зв`язку з чим, останній набув низку обов`язків, які передбачені статтею 15 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також статутом Об`єднання.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна 26 і 28" посилається на несплату Дніпровською міською радою, як співвласником, грошових коштів на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території по будинку №28 та №28 по вул. професора Герасюти (колишня назва вул. Каверіна) у місті Дніпрі за період з 01.10.2018 по 01.10.2023 у сумі 19552,26грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є встановлення обставин щодо належності відповідачу квартири АДРЕСА_7 , а також виконання/невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Як зазначено в частині четвертій статті 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує.

З аналізу зазначених норм вбачається, що власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За змістом статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання (стаття 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" окрім іншого визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до статті 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

За змістом статті 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина перша статті 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Стаття 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" регулює питання забезпечення об`єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку.

Так, відповідно до положень вказаної статті для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За загальним правилом частини першої статті 903 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до пунктів 5, 6 та 8 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судом, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником нежитлового приміщення №1, багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , опис: приміщення №1 загальною площею 105,4кв.м., в житловому будинку літ.А-5 в цокольному поверсі поз.1-10 (а.с. 91 том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №359860195 від 25.12.2023 право власності щодо квартири АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 92 том 1).

Листом №1679 від 18.02.2021 Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради повідомило позивача про те, що станом на 31.12.2012, згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каверіна, буд. 28 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 не проводилась. На дату останньої інвентаризації загальна площа квартири складає 49,8кв.м. з урахуванням площі балкону (а.с. 32 том 1).

Згідно з листами №3/16-6912 від 31.08.2023 та №3/12-8095 від 26.10.2023 Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради будинок №28 та будинок №26 по вул. професора Герасюти (колишня назва вул. Каверіна) був прийнятий до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади від обласного житлово-комунального підприємства «Південне» згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради №1435 від 20.05.2004 «Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств «Південне», «Центральний» та «Лівобережжя» на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств» (а.с. 33, 34 том 1).

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина друга статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не спростовано інформацію викладену в листах Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради щодо передачі до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади від обласного житлово-комунального підприємства «Південне» житлових будинків №26 та АДРЕСА_4 , відповідач є власником приміщення №1 у будинку №26 та квартири АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території по будинку АДРЕСА_8 за період з жовтня 2018 року по вересень 2023 року включно.

Позивачем підтверджено належними і допустимими доказами вартість наданих послуг та застосовані тарифи, затверджені рішеннями загальних зборів об`єднання, оформлені протоколами загальних зборів ОСББ №1 від 29.12.2017, №1 від 26.01.2019, №3 від 15.12.2019, №01 від 11.12.2021.

При цьому, вказані рішення станом на час розгляду справи не скасовані, тарифи нечинними не визнавалися, а тому вони є обов`язковими для виконання відповідачем, який є власником нежитлового приміщення і зобов`язаний нести обов`язки співвласника майна у багатоквартирному будинку.

Таким чином, особа, яка є власником приміщення, де створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому така сума боргу підлягає стягненню (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №916/2197/13 (№3-28гс15) та від 11.11.2015 у справі №914/189/14 (№ 3-945гс15), а також у постанові Верховного суду України від 27.07.2016 у справі №904/8242/14).

Витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.2018 у справі №910/13182/17).

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що порядок сплати внесків має бути визначений загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Позивачем до матеріалів справи не додано рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, в якому було б зазначено строки сплати внесків на утримання будинків. Статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна 26 і 28" також не визначено строків сплати внесків на управління та утримання будинку.

Тому, щодо строків сплати внесків на управління та утримання будинку, судом враховано правову позицію Верховного Суду, яку викладено у постанові від 06.07.2018 у справі №910/582/17, стосовно того, що законодавством, в будь-якому випадку (незалежно від встановлення строків сплати внесків і платежів у статуті) покладено на співвласника обов`язок своєчасної сплати відповідних платежів, які є щомісячними.

Відтак, терміном сплати внесків є останнє число місяця, виходячи з того, що внески були встановлені загальними зборами як щомісячні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3087/17 від 11.05.2018).

Господарський суд зазначає, що розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території, встановлений рішенням загальних зборів співвласників, є сталим.

За таких обставин, строк сплати внесків на утримання будинку вважається таким, що настав.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 19552,26грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 19552,26грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

Як вже було наведено вище, відповідач просить суд застосувати до вимог про стягнення 19552,26грн строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Установлено, що позивач звернувся з позовом до суду 26.12.2023 про стягнення заборгованості за період із 01.10.2019 до 01.10.2023. Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 01.11.2019.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 від 11.11.2020 №1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину та його дія є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Поряд із цим, через військову агресію російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи викладене звернення позивача до суду відбулось в межах строку позовної давності, у зв`язку з чим заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00грн, яка в подальшому збільшена до 6400,00грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак обґрунтованих підстав для зменшення не навів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору про надання професійної правничої допомоги №02/22 від 26.12.2022, платіжних інструкцій №47 від 12.12.2023 на суму 2500,00грн, №62 від 23.01.2024 на суму 1500,00грн, №75 від 25.03.2024 на суму 800,00грн, №81 від 30.04.2024 на суму 800,00грн, №77 від 08.04.2024 на суму 800,00грн, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1249906 від 25.12.2023, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3024 від 22.01.2016 (а.с. 13-18, 93, 178-179 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх завищеними з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): справа не відноситься до складної категорії, а є малозначною, що розглядається у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 6400,00грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору та 6400,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Каверіна 26 і 28" до Дніпровської міської ради (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників об`єднання в розмірі 19552,26грн - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Каверіна 26 і 28" (49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Професора Герасюти (колишня назва вул. Каверіна), буд. 26 і 28, ідентифікаційний код 40480214) 19552,26грн - основного боргу, 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору та 6400,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 03.06.2024.

Суддя В.О. Татарчук