Рішення

від 23.05.2024 по справі 908/3255/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/246/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024Справа №908/3255/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С.,

за участі секретаря судового засідання Пікалової І.С.,

розглянувши матеріали

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсплав», 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б, прим. 101

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Науменко Н.В., довіреність №733/20-24 від 29.12.2023;

Шикун В.О., вільний слухач, паспорт №008292536 від 21.10.1994;

від відповідача: Смирнов О.С., довіреність №24-05/2201 від 22.05.2024;

суть спору

24.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсплав», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 30 356,44 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 справу № 908/3255/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/3255/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/246/23. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 18.12.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсплав» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження по справі № 908/3255/2, задоволено. Ухвалено розглядати справу № 908/3255/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2024 о/об 10:30 год.

Ухвалою суду від 18.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження строком на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 11.03.2024 о 10:00 год.

07.03.2024 електронною поштою з КЕП до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсплав» адвоката Плецької Ю.В. про участь у вищезгаданому судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 07.03.2024 задоволено заяву представника ТОВ «Металсплав» адвоката Плецької Ю.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, постановлено розгляд справи № 908/3255/23 в судовому засіданні господарського суду на 11.03.2024 о 10:00 год. та в наступних судових засіданнях у справі здійснювати з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судове засідання 11.03.2024 о 10-00 год. представник ТОВ «Металсплав» адвокат Плецька Ю.В. не з`явилась, заявою від 11.03.2024 повідомила про неможливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку у зв`язку із перебуванням на лікарняному, просить розгляд справи відкласти.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкладено підготовче засідання на 18.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/3255/23 до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

16.04.2024 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, про що повідомити представника позивача.

16.04.2024 від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання, просив судове засідання за відсутності представника не проводити та відкласти на іншу дату.

Ухвалою суду 16.04.2024 відкладено розгляд справи по суті до 14.05.2024 о 12:30 год.

У судовому засіданні 14.05.2024 оголошено перерву до 23.05.2024 о 12-00 год.

14.05.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло відповідача про долучення до матеріалів справи доказів. Подані документи прийняті та долучені судом до матеріалів справи.

22.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача щодо здійснення розрахунку спожитої теплової енергії відповідачем за особовим рахунком № 204326.

У судовому засіданні 23.05.2024 здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Судом перевірено повноваження присутнього в судовому засіданні представника відповідача. Відводів складу суду не заявлено.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати поставленої теплової енергії за період листопад 2020 року 2021 року до приміщень відповідача, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 30 356,44 грн, що сталою підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповіді на відзив від 16.03.2024 позивач також зазначив, що житловий будинок по вул. Незалежної України, 62 обладнано двома комерційними приладами обліку теплової енергії, які враховують споживання квартир будинку: один прилад обліку на 1 вводі будинку враховує з 1 по 77 квартири; другий прилад обліку на 2 вводі будинку враховує з 78 по 148 квартири. Нежитлове приміщення № 144 споживача ТОВ «Металсплав» за адресою вул. Незалежної України, 62 площею 200,4 м2 приєднано до внутрішньо будинкової системи житлового будинку, то відповідно до п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі. Система опалення приміщення Споживача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку. Порядок та підстава визначення розміру нарахованих платежів за послугу з централізованого опалення для приміщень Споживача також сформульовані статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно якої, загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалюваної площі таких споживачів. Розрахунок нарахувань за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року складає 30 356,44 грн. Крім того, доводи відповідача щодо визначення приміщення відповідача, як приміщення з транзитними мережами опалення, не може братися до уваги, оскільки у спірний період, який регламентується постановою КМУ № 630, таке поняття як «приміщення з транзитними мережами опалення» було відсутнє. Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021 років, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, а також раніше наданими до суду, 18.01.2024, в якості доказів копії доступних документів: довідкою про проведення поточного ремонту від 20.08.2020, актом прийомки в експлуатацію, актом періодичної перевірки приладів обліку теплової енергії від 25.08.2020, актом обстеження теплового вузла та знаття показань від 01.10.2020, актом періодичної перевірки приладів обліку теплової енергії від 18.08.2020, актом обстеження теплового вузла та знаття показань від 21.04.2021, паспортом теплолічильника. У письмових поясненнях від 22.05.2024 позивач наводить розрахунок спожитої теплової енергії відповідачем за особовим рахунком № 204326.

У відзиві на позовну заяву від 04.12.2023 відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що оскільки у приміщенні відповідача відсутні радіатори опалення, тобто немає опалювальної площі, отже підстави для укладення договору у спірний період відсутні.

У письмових поясненнях від 18.03.2024 відповідач знову підкреслює свою позицію, що приміщення відповідача не є опалювальними. Також вказує, що позивачем неправильно здійснені розрахунки та неправильно застосовано норми законодавства для обрахунку заборгованості. Вважає, що жодної заборгованості перед позивачем у відповідача немає.

16.04.2024 до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, в яких він наводить раніше викладені доводи, додаючи формули для визначення кількості теплової енергії для приміщень відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, з врахуванням відповіді на відзив, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, навів доводи, викладені у відзиві, письмових поясненнях (правова позиція) від 18.03.2024, додаткових письмових поясненнях від 15.04.2024, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судому засіданні 23.05.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, судом установлено наступне.

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 за № 1198, а також «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем є:

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

- споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правила).

За визначенням статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. п. 5, 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- споживач житлово-комунальних послуг (далі споживач) індивідуальний або колективний споживач.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. ч. 2-5, 7 статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Ураховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії позивачем відповідачеві здійснювався за особовим рахунком №204326.

Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року відпустив ТОВ «Металсплав» теплову енергію до нежитлового приміщення № 144, літ. А-5, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 62.

Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період (зазначені рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).

Концерн «Міські теплові мережі» у вищезазначений період відпустив теплової енергії на загальну суму 30 356,44 грн.

02.06.2023 на його адресу позивачем направлено вимогу № 272/05-юр від 01.06.2023 про термінове вирішення питання щодо погашення заборгованості у сумі 30 356,44 грн.

До вимоги додано рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, а саме: рахунок від 31.11.2020 та акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2020 на суму 2913,61 грн; рахунок від 31.12.2020 та акт приймання передачі теплової енергії від 31.12.2020 на суму 6298,63 грн; рахунок від 31.01.2021 та акт приймання-передачі від 31.01.2021 на суму 6434,65 грн; рахунок від 28.02.2021 та акт приймання-передачі від 28.02.2021 на суму 6144,54 грн; рахунок від 31.03.2021 та акт приймання-передачі від 31.03.2021 на суму 5364,42 грн; рахунок від 30.04.2021 та акт приймання-передачі від 30.04.2021 на суму 3200,59 грн.

Відповідач надані послуги з теплопостачання не оплатив, у зв`язку із чим в нього виникла заборгованість в розмірі 30 356,44 грн, що стало підставою звернення позивача до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно із положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Згідно з ст. 276 ГК України споживач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в строк, що встановлений законом, договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ч. 1 ст. 599 ЦК України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Невиконанням своїх грошових зобов`язань відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «Металсплав» (відповідач у справі) на праві власності належить об`єкт нерухомого майна нежиле приміщення №144, літ.А-5, площею 200,4 м2, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 62.

Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до статей 7, 16, 21 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії для потреб опалення, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Разом з тим, згідно із Законом України «Про теплопостачання» серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24).

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (Правила), Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).

Крім того, відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції, чинній у спірний період, за який нарахована заборгованість) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Позивач надавав послуги з централізованого опалення за період листопад 2020 року по квітень 2021 року у нежиле приміщення відповідача № 144, літ. А-5 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 62 (нежиле приміщення 144) на загальну суму 30 356,44 грн.

На підтвердження відпуску теплової енергії позивачем надано в матеріали справи оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період та виставлені на оплату рахунки.

Споживач заперечує щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії.

Зокрема посилається на те, що приміщення відповідача не є опалювальними. Також вказує, що позивачем неправильно здійснені розрахунки та неправильно застосовано норми законодавства для обрахунку заборгованості. Вважає, що заборгованості перед позивачем у відповідача немає.

З такими висновками погодитись не можна, з таких підстав.

Житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, Незалежної України, 62 обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021 років відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя (зазначені рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).

Крім того, позивачем було надано в якості доказів копії наступних документів: довідка про проведення поточного ремонту від 20.08.2020, акт прийомки в експлуатацію, акт періодичної перевірки приладів обліку теплової енергії від 25.08.2020, акт обстеження теплового вузла та знаття показань від 01.10.2020, акт періодичної перевірки приладів обліку теплової енергії від 18.08.2020, акт обстеження теплового вузла та знаття показань від 21.04.2021, паспорт теплолічильника.

За змістом п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Система опалення приміщення, яке належать відповідачу на праві власності, є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташовано, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось належне відповідачу приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлі, її частині, обладнаній окремим інженерним вводом.

Позивачем зазначено, що житловий будинок по вул. Незалежної України, 62 обладнано двома комерційними приладами обліку теплової енергії, які враховують споживання квартир будинку: один прилад обліку на 1 вводі будинку враховує з 1 по 77 квартири; другий прилад обліку на 2 вводі будинку враховує з 78 по 148 квартири. Нежитлове приміщення №144 споживача ТОВ «Металсплав» за адресою вул. Незалежної України, 62, площею 200,4 м2 приєднано до внутрішньо будинкової системи житлового будинку.

Відповідно до п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі.

Система опалення приміщення споживача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку. Порядок та підстава визначення розміру нарахованих платежів за послугу з централізованого опалення для приміщень Споживача також сформульовані статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідно до якої, загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалюваної площі таких споживачів.

Оскільки нежитлове приміщення має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача (іншого відповідачем не доведено), факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2020-2021 у м. Запоріжжя, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актом приймання-передачі та рахунком за спожиту теплову енергію.

Також доводи відповідача щодо визначення приміщення відповідача, як приміщення з транзитними мережами опалення, не може братися до уваги, оскільки у спірний період, який регламентується постановою КМУ № 630, таке поняття як «приміщення з транзитними мережами опалення» було відсутнє.

Також суд не бере до уваги при ухваленні даного рішення надані 14.05.2024 відповідачем докази в підтвердження своїх розрахунків щодо відсутності опалювальних приладів у приміщенні відповідача, оскільки ці документи датовані квітнем 2024 року і не можуть враховуватись у спірний період стягнення боргу листопад 2020 року по квітень 2021 року, а лише на майбутнє за умови їх врахування теплопостачальною організацією.

Відповідно до наведеного в позові розрахунку заборгованість відповідача за вказаний період склала 30 356,44 грн.

Оскільки житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, Незалежної України, 62 обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2020-2021 років відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя (зазначені рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).

У даному випадку розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Концерном «Міські теплові мережі» та Споживачем є рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.

Як зазначено позивачем у розрахунку від 22.05.2024 за показниками комерційного приладу обліку теплової енергії споживання будинку за адресою вул. Незалежної України, 62 на прикладі березня 2021 року складає 72,351 Гкал ((1371,240-1287,101)*0,8599).

Згідно з постановою КМУ №630 обсяг Гкал на приміщення споживача вираховується шляхом розподілення відповідно до площі:

(72,351 Гкал-9,2778Гкал)/(3376,63м2 + 200,4м2)*200,4м2 = 3,533621 гкал

3,533621 Гкал * 1518,11 грн/Гкал = 5364,42 грн з ПДВ.

З огляду на зазначене, розрахунок за весь спірний період проведено відповідним чином, загальна сума нарахувань складає 30 356,44 грн.

Відповідач вважає, що починаючи з лютого 2022 року, розрахунок теплових втрат від ізольованих та неізольованих трубопроводів, що знаходяться у приміщенні відповідача можливо визначити тільки за формулою № 23 Методики № 315 в новій редакції.

Такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки позивач просить стягнути з відповідачу суму основного боргу за період листопад 2020 року по квітень 2021 року, заборгованість за інший період, зокрема 2022 рік не є предметом спору в даній справі.

Також для застосування формули наведеної відповідачем, необхідно щоб ним як власником приміщення була надана інформація для проведення відповідних розрахунків. Однак доказів надання таких даних теплопостачальній організації не надано.

Позивач надсилав на адресу відповідача вимогу від 01.06.2023 №272/05-юр щодо погашення суми боргу.

Заборгованість відповідачем не погашена.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за відпущену теплову енергію у відповідача, в свою чергу відповідачем доказів оплати коштів не надано.

Відповідачем не спростовані вимоги позивача, доказів сплати боргу не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30 356,44 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсплав» (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б, прим. 101; ідентифікаційний код юридичної особи 43692881) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованості в розмірі 30 356,44 грн (тридцять тисяч триста п`ятдесят шість гривень 44 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсплав» (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 45-Б, прим. 101; ідентифікаційний код юридичної особи 43692881) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.06.2024.

СуддяІ. С. Горохов