Рішення

від 17.05.2024 по справі 908/563/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/41/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 Справа № 908/563/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Платінум (електронна пошта: secretar.platinum@gmail.com; вул. Князя Чорного, буд. 11-А, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 37022077)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Біловола Олександра Харитоновича (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 127 779,02 грн.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

06.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Платінум до Фізичної особи-підприємця Біловола Олександра Харитоновича про стягнення 127 779,02 грн.

06.03.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/563/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.03.2024 вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та іншим сторонам письмової інформації щодо відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/563/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/41/24 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 09.04.2024.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.05.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.08.2019 між Приватним підприємством Виробничо-комерційної фірми Платінум та Фізичною особою-підприємцем Біловол Олександром Харитоновичем укладено договір поставки №01/8/2019. На виконання умов казаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 49 146,13 грн. Однак, відповідач кошти за триманий товар не сплатив. У зв`язку з порушенням терміну оплати вартості поставленого товару позивачем на підставі п. 8.3. договору нараховано пеню в сумі 42 801,78 грн. Також у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі п.8.4. договору нараховано 20 % річних в сумі 21 284,08 грн. та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 14 547,03 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Фізичної особи-підприємця Біловола Олександра Харитоновича не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Біловола Олександра Харитоновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.

Згідно з п. 4 Розділу II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, територія Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області з 25 лютого 2022 року тимчасово окупована Російською Федерацією.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, текст ухвали суду від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі №908/563/24 розміщено на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет, що підтверджується відповідною роздруківкою з сайту, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд цієї справи в суді.

Однак, запропонований ухвалою суду від 18.03.2024 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2019 між Приватним підприємством Виробничо-комерційної фірми Платінум (далі Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Біловол Олександром Харитоновичем (далі Покупець) укладено договір поставки №01/8/2019, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та умовах, визначених у цьому договорі, поставляти та передавати у власність Покупцю товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця та є невід`ємними частинами цього договору, а Покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

Договір поставки укладається на розсуд сторін (п. 1.2.)

Згідно з п.2.1. договору передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару Постачальником.

У відповідно до п. 2.4. договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатковою накладною.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 49 146,13 грн., що підтверджується Видатковими накладеними №1087 від 12.11.2021 на суму 9 265,22 грн., №1201 від 10.12.2021 на суму 14 477,11 грн., №1268 від 24.12.2021 на суму 7 698,02 грн., №32 від 14.01.2022 на суму 2 927,06 грн., №33 від 14.01.2022 на суму 1 927,92 грн., №59 від 21.01.2022 на суму 8 276,98 грн., №61 від 24.01.2022 на суму 4 573,82 грн.

Перелічені вище видаткові накладні підписані з обох сторін без жодних зауважень.

Однак, в порушення чотирнадцятиденного строку з дати поставки товару передбаченого пунктом 6.1. договору відповідач за поставлений позивачем товар кошти не сплатив.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання з оплати за отриманий товар не виконав, у зв`язку з чим у ФОП Біловол О.Х. існує заборгованість перед Приватним підприємством Виробничо-комерційної фірми Платінум в сумі 49 146,13 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку з порушенням терміну оплати вартості поставленого товару позивачем на підставі п. 8.3. договору нараховано пеню в сумі 42 801,78 грн. за загальний період з 27.11.2021 по 05.03.2024.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Згыдно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14 щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 8.3. Договору, за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого пунктом 6.1. Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов`язання, від суми боргу за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 8.8. Договору, Сторони, керуючись положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, домовилися встановити тривалість загальної і спеціальної (для стягнення заборгованості, пені, штрафу, неустойки, відшкодування збитків) позовної давності - 5 (п`ять) років для кожної. Також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, Сторони домовилися встановити термін для нарахування пені - 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем зазначає, що розрахунок здійснений по кожній Видатковій накладній окремо, та з урахуванням положень п.8.8. договору, на суму 42 801,78 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2).

Також ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, суд зазначає, що заявлена до стягнення сума пені 42 801,78 грн. становить 87 % від суми основної заборгованості 49 146,13 грн., що на думку суду є не співмірним з можливими понесеними позивачем збитками, розмір яких ним не доведений, а тому в значній мірі направлені на отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, тобто безпідставним збагаченням за рахунок боржника. Також вказана сума заборгованості за договором поставки у відповідача виникла ще з листопада 2021 року. Крім цього, позивачем не надано суду доказів понесення ним додаткових збитків, а його майнові інтереси захищені 3 % річних та інфляційними втратами.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за загальний період з 27.11.2021 по 05.03.2024 в сумі 42 801,78 грн., та зменшити розмір пені до суми 15 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Також суд звертає увагу позивача, що у випадку невиконання відповідачем у подальшому рішення суду, позивач має право звернутись до суду з відповідним позовом щодо стягнення з відповідача відсотків та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі п.8.4. договору нараховано 20 % річних в сумі 21 284,08 грн. а період з 27.11.2021 по 05.03.2024 та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 14 547,03 грн. за період з грудня 2021 по січень 2024.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з пунктом 8.4. договору, в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором, винна у простроченні виконання такого зобов`язання Сторона, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми, який (розмір процентів) Сторони встановили, керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1.)

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів. (п. 4.2.)

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу). (п.4.3.)

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства України та умовам договору поставки, а отже 20% річних в сумі 21 284,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 14 547,03 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Біловола Олександра Харитоновича (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Платінум (електронна пошта: secretar.platinum@gmail.com; вул. Князя Чорного, буд. 11-А, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 37022077) суму основного боргу у розмірі 49 146 (сорок дев`ять тисяч сто сорок шість) грн. 13 коп., пеню в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 грн., 20% річних в сумі 21 284 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 08 коп., інфляційні втрати в сумі 14 547 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 18 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено: 22.05.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.