Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/2866/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/2866/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Імпульс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролтрансоіл»

про стягнення 188.250,39 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

08.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Імпульс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролтрансоіл» про стягнення 188.250,39 грн, з яких 163.374,11 грн основного боргу, 11.550,72 грн пені, 11.523,87 грн інфляційних втрат та 1.801,69 грн 30% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов`язань згідно договору купівлі-продажу пального № 01/04/23-4 від 01.04.2023.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу пального № 01/04/23-4 від 01.04.2023 позивачем було поставлено паливо (пальне) на загальну суму 654.113,65 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001003 від 31.07.2023, № РН-0001142 від 31.08.2023, № РН-0001169 від 31.08.2023, № РН-0001335 від 30.09.2023, № РН-0001440 від 31.10.2023, № РН-0001677 від 30.11.2023. Протягом 2023 року відповідач частково здійснив оплату товару на загальну суму 490.739,54 грн, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2866/24 від 15.03.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

26.03.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/2866/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.04.2024 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600259164009 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03194, м. Київ, вул. Кольцова, 14Д, оф. 610, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 02.04.2024 (номер відправлення 0600259164009) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 22.04.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Імпульс» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролтрансоіл» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу пального № 01/04/23-4 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець зобов`язується передати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорі, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 163.374,11 грн та за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 11.550,72 грн пені, 11.523,87 грн інфляційних втрат та 1.801,69 грн 30% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 31.03.2024.

Згідно з п. 2.2 договору передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюються партіями відповідно до обраного покупцем згідно умов договору способу отримання товару за Бланками-дозволу або за ЕК. Передача та приймання пального здійснюється при пред`явленні покупцем або уповноваженим ним держателем електронної картки або карток (далі разом або окремо - ЕК), або Бланку-дозволу на автозаправних станціях (далі - АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків, список яких повідомляється продавцем.

Відповідно до п. 2.3 договору право власності на певну кількість пального і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця в момент передачі пального.

Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в особі держателя ЕК при одержанні товару на АЗС (п. 4.1 договору).

За умовами п. 6.3 договору ЕК є власністю продавця і передається за актом приймання-передачі покупцю в користування протягом терміну дії договору і на його умовах та підлягає поверненню на протязі трьох днів від дати закінчення договору, або від дати отримання законної вимоги про повернення картки.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв за актом прийому-передачі смарт-карт № 29 від 12.04.2023 у кількості 6 штук.

Протягом 2023 року продавець відвантажив на користь покупця паливо на загальну суму 654.113,65 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ РН-0001003 від 31.07.2023 на суму 64.839,54 грн (з ПДВ);

№ РН-0001142 від 31.08.2023 на суму 118.516,61 грн (з ПДВ);

№ РН-0001169 від 31.08.2023 на суму 51.333,22 грн (з ПДВ);

№ РН-0001335 від 30.09.2023 на суму 205.816,91 грн (з ПДВ);

№ РН-0001440 від 31.10.2023 на суму 133.881,35 грн (з ПДВ);

№ РН-0001677 від 30.11.2023 на суму 79.726,02 грн (з ПДВ).

Пунктом 7.1 договору визначено, що розрахунки за договором відбуваються наступним чином:

а) Рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, покупець зобов`язаний письмово звернутися до продавця з повідомленням про це, та вимогою про надання щотижневого рахунку, в строк до закінчення тижня, в якому покупець його (рахунку) не отримав. Звернення покупця має відбутися відповідно до 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця, в залежності від того, в якій частині розрахункового періоду покупець не отримав рахунок.

б) Сторони дійшли згоди, що за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку, за частину звітного періоду вважається відповідно 7-ме, 14-те, 21-ше та 28-ме число поточного місяця.

в) У разі якщо покупець не виконає вимоги п.п. (а) п. 7.1. цього договору, стосовно письмового звернення до продавця, то він (покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку продавця. Не отримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар.

г) Покупець зобов`язаний здійснити розрахунки за поставлений на протязі частини звітного (розрахункового) періоду товар, протягом двох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. б) п. 7.1. цього договору. У разі порушення строку оплати за поставлений товар, до покупця застосовуються штрафні санкції у відповідності з умовами цього договору. Крім того, для зменшення розміру збитків продавець має право в односторонньому порядку припинити відвантаження товару за ЕК.

д) Видаткова накладна в цілому за звітний (розрахунковий) період виписуються в останній день звітного (розрахункового) періоду. Покупець отримує видаткову накладну від продавця за допомогою факсимільного зв`язку або врученням на руки представникові покупця (про що робиться відповідний запис в книзі реєстрації вихідної документації) або поштовим відправленням або із застосуванням електронного документообігу.

З наявних у справі виписок по рахунку вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару на загальну суму 490.739,54 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 163.374,11 грн (654.113,65 грн - 490.739,54 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 163.374,11 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленого товару позивач на підставі п. 9.1 договору просить суд стягнути з відповідача 11.550,72 грн пені.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті (вираховані на підставі операційного звіту), за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов`язків (згідно з п. 7.8. цього договору) включно. Пеня нараховується від дати наступної після закінчення строку, на протязі якого покупець мав сплатити за поставлений товар (п.п. (d) п. 7.1. цього договору) по дату повного погашення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за поставлений товар та передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару у встановлений договором строк відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 11.550,72 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача на суму боргу 163.374,00 грн за період з 12.12.2023 по 06.03.2024).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11.550,72 грн пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленого товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.801,69 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 163.374,00 грн за грудень 2023 року та січень 2024 року) та 11.523,87 грн 30% річних (нарахованих на суму боргу 163.374,00 грн за період з 12.12.2023 по 06.03.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 9.3 договору у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов`язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п. 7.8. цього договору.

Отже, умовами п. 9.3 договору сторонами погоджено інший розмір річних, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.801,69 грн інфляційних втрат та 11.523,87 грн 30% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Імпульс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, 130, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролтрансоіл» (03194, м. Київ, вул. Кольцова, 14Д, оф. 610; код ЄДРПОУ 43987400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Імпульс» (49000, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 38, прим. 9; код ЄДРПОУ 32122603) 163.374 (сто шістдесят три тисячі триста сімдесят чотири) грн 11 коп. основного боргу, 11.550 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 72 коп. пені, 1.801 (одну тисячу вісімсот одну) грн 69 коп. інфляційних втрат, 11.523 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять три) грн 87 коп. 30% річних, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова