Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/2787/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/2787/24за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс"

про стягнення 28613,93 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" про стягнення 28613,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об`єкта оренди та надання послуг орендарю № 715НДУ-17 від 26.12.2017.

Ухвалою суду від 14.03.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.03.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 14.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд звернув увагу відповідача про наявність у нього обов`язку зареєструвати електронній кабінет у підсистемі "Електронний Суд" ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи у електронній формі. Також встановлено строк сторонами на подання заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600258354750 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (пр. Берестейський, 50, м. Київ, 03057).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.03.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об`єкта оренди та надання послуг орендарю № 715-НДУ-17, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та утримання об`єкта оренди, а орендар відшкодовує балансоутримувачу понесені витрати на утримання об`єкта оренди, визначені в додатку 1 до Договору, та сплачує послуги з утримання та обслуговування об`єкта оренди. Зазначені витрати на утримання об`єкта оренди та послуги з утримання та обслуговування об`єкта оренди визначаються як "послуги з обслуговування та утримання об`єкта оренди" (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 03.07.2020 об`єкт оренди, що підлягає обслуговуванню та утриманню на умовах цього договору, знаходиться за адресою: м. Київ, частина вестибюлю станції метро "Печерська", загальною площею 3,00 кв.м., перебуває у користуванні орендаря на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Орендар самостійно щоквартально здійснює попередню оплату за послуги з обслуговування та утримання об`єкта оренди, згідно з додатком 1 до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача до 01 числа другого місяця звітного кварталу (п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 16.02.2021).

Згідно з п. 2.5 договору компенсація послуг балансоуторимувачу з обслуговування та утримання об`єкту оренди здійснюються орендарем незалежно від наслідків його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 16.02.2021, сторони щоквартально підписують акт приймання-передачі послуг. До 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, балансоутримувач готує орендарю два примірники акта за попередній квартал на підпис. Орендар зобов`язаний протягом наступних двох робочих днів самостійно отримати, підписати та повернути один примірник акта балансоутримувачу.

Згідно п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 15.05.2020 договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до дати повернення об`єкта оренди по акту приймання-передачі, в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Вартість послуг за кожний квартал 2022 та 2023 була обумовлена сторонами в додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 8 від 16.06.2022 та додаткової угоди № 9 від 27.03.2023.

В підтвердження обставин надання послуг до матеріалів справи долучено акти надання послуг за період з січня 2022 по грудень 2023: від 31.03.2022 № 9221 на суму 4620,28 грн (за 1 квартал 2022 року); від 30.06.2022 № 10036 на суму 3188,63 грн (за 2 квартал 2022 року), від 30.09.2022 № 10913 на суму 3243,71 грн (за 3 квартал 2022 року), від 31.12.2022 № 11855 на суму 4207,96 грн (за 4 квартал 2022 року), від 31.03.2023 № 825 на суму 4815,18 грн (за 1 квартал 2023 року), від 30.06.2023 № 1548 на суму 3298,32 грн (за 2 квартал 2023 року), від 30.09.2023 № 3620 на суму 3308,18 грн (за 3 квартал 2023 року), від 31.12.2023 № 4940 на суму 4351,63 грн. ( за 4 квартал 2023 року). Всього надано послуг за вказані періоди на суму 31033,89 грн. Суд відзначає, що вказана в актах вартість послуг відповідає вартості послуг, обумовленій сторонами у додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 8 від 16.06.2022 та додаткової угоди № 9 від 27.03.2023.

Відповідач частково оплатив вартість наданих послуг, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями: № 2082 від 09.08.2022 на суму 4620,28 грн (за І квартал 2022), № 2368 від 06.02.2023 на суму 3188,63 грн (за ІІ квартал 2022), № 2623 від 16.05.2023 на суму 3243,71 грн (за ІІІ квартал 2022), № 2890 від 18.08.2023 на суму 4207,96 грн (за ІУ квартал 2022). Загальна сплачена згідно платіжних доручень сума становить 15260,58 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об`єкта оренди та надання послуг орендарю.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору відповідач був зобов`язаний оплачувати вартість послуг до 01 числа другого місяця кварталу. Отже, відповідач є таким, що прострочив свої грошові зобов`язання по оплаті кожного чергового квартального платежу з 02.02.2022, 02.05.2022, 02.08.2022, 02.11.2022, 02.02.2023, 02.05.2023, 02.08.2023, 02.11.2023.

З поданих у справі доказів вбачається, що відповідачу були надані послуги за період з січня 2022 по грудень 2023 на загальну суму 31033,89 грн, які були частково оплачені відповідачем у розмірі 15260,58 грн. Доказів оплати вартості послуг у сумі 15773,31 грн суду надано не було.

Отже обставини наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 15773,31 грн належним чином доведені, документально підтверджені та відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 15773,31 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 6.2 договору, за несвоєчасну оплату платежів, що передбачені п. 2.3. Договору, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення платежу понад тридцять днів орендар додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що сума зобов`язань у розмірі 31033,89 грн хоч і була частково сплачена відповідачем, проте прострочення оплати всієї суми становили понад 30 днів, а отже у позивача виникло право на нарахування штрафу у розмірі 20% від загальної суми послуг 31033,89 грн. Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму штрафу у розмірі 6206,78 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо нарахування пені, суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки, ним невірно визначено дату початку нарахування пені по кожній сумі заборгованості, оскільки, в період розрахунку включено останню дату, коли відповідач мав право сплатити вартість послуг. Отже, як уже було зазначено вище, розрахунок пені мав розпочинатись з 02 числа другого місяця кварталу, а не з 01 числа, як визначив позивач. Крім того, суд перевірив долучений до матеріалів справи розрахунок пені та виявив наявність в ньому арифметичних помилок. Суд також відзначає, що в силу приписів ст. 237 ГПК України він позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а тому здійснював перерахунок пені в рамках визначених позивачем періодів (які зазначені у розрахунку) починаючи з 02 числа другого місяця кварталу. Отже, суд розраховував пеню на суму 4620,28 грн за період з 02.02.2022 по 21.07.2022; на суму 318,63 грн за період з 02.05.2022 по 21.07.2022; на суму 3243,71 грн за період з 02.08.2022 по 08.09.2022; на суму 4207,96 грн за період з 02.11.2022 по 08.12.2022; на суму 4815,18 грн за період з 02.02.2023 по 16.03.2023 та за період з 28.07.2023 по 30.07.2023; на суму 3298,32 грн за період з 02.05.2023 по 15.06.2023 та за період з 28.07.2023 по 27.10.2023; на суму 3308,18 грн за період з 02.08.2023 по 16.10.2023 та за період з 27.10.2023 по 25.01.2024; на суму 4351,63 грн за період з 02.11.2023 по 20.02.2024. Суд відзначає, що в розрахунку кількість днів прострочення, вказана позивачем, частково не відповідає визначеним ним періодам. Проте, оскільки, для здійснення розрахунку визначальними є саме дати з якої по яку здійснено розрахунок, а не кількість днів, протягом яких здійснюється нарахування, в зв`язку зі зміною облікової ставки НБУ в різні періоди, суд при здійсненні перерахунку керувався саме визначеними позивачем періодами, а не вказаною позивачем кількістю днів затримки платежу.

Згідно перерахунку суду з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 3076,80 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 479,35 грн суд відзначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у розумінні положень ч.2 ст. 625 ЦК України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку, зокрема, процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст.625 ЦК України, у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Суд як уже зазначав вище в розрізі нарахування пені не погоджується з визначеними позивачем періодами нарахування. Суд здійснив власний перерахунок 3% річних за ті ж періоди, що зазначені вище в рішенні при перерахунку пені. Згідно розрахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 249,10 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням зазначених судом обставин.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" (03047, м. Київ, проспект Берестейський, 50, ідентифікаційний код 31863950) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Берестейський, 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість у розмірі 15773 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн 31 коп., пеню у розмірі 3076 (три тисячі сімдесят шість) грн 80 коп., 3% річних у розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 10 коп., штраф у розмірі 6206 (шість тисяч двісті шість) грн 78 коп., судовий збір у розмірі 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн 95 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3077,69 грн, 3% річних у розмірі 230,25 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко