Рішення

від 05.06.2024 по справі 910/1595/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2024Справа № 910/1595/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия»

про стягнення 23155,30 грн,

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» про стягнення за договором № 1532761-03 на постачання теплової енергії, тимчасовий на період оренди від 08.07.2019, 23155,30 грн, в тому числі: 14937,45 грн боргу, 6744,80 грн інфляційних втрат, 1473,05 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги.

Суд своєю ухвалою від 19.02.2024 відкрив провадження у справі 910/1595/24, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у поданому суду відзиві зазначив, що погасив 14937,45 грн боргу (платіжна інструкція від 26.02.2024) та заперечив проти стягнення з нього 6744,80 грн інфляційних втрат, 1473,05 грн 3% річних, оскільки відсутня його вина у простроченні платежу. Так, починаючи з 24.02.2021 відповідач не мав доступу до приміщення та не мав змоги отримувати за цією адресою ніяких рахунків, актів та інших повідомлень та/або документів. Відповідач повідомляв позивача про припинення договору оренди приміщення та припинення отримання послуг з постачання теплової енергії. Крім того відповідач зазначив, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, передбаченого у п. 7.3 договору № 1532761-03 на постачання теплової енергії, тимчасовий на період оренди від 08.07.2019.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08 липня 2019 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та товариство з обмеженою відповідальністю «Сушия» (абонент) уклали договір № 1532761-03 на постачання теплової енергії (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов`язана постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах відповідно до додатку № 1 до договору за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10 (нежитлове приміщення).

Облік споживання теплової енергії врегульовано розділом 5 Договору.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК (центрі обслуговування клієнтів) за адресою: вул. Волоська, 42, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового період (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК; акт виконаних робіт.

Позивач нарахував відповідачеві у жовтні 2020 року 4415,60 грн, у листопаді 2020 року - 7296,84 грн, у грудні 2020 року - 10954,82 грн, у січні 2021 року -14748,50 грн, у лютому 2021 році - 16517,87 грн, у березні 2021 року - 11456,60 грн.

Відповідач сплатив у лютому 2021 року 37415,76 грн.

У подальшому у травні 2021 року здійснено перерахунок у бік зменшення оплати у розмірі 14995,85 грн (повернення за лютий-березень 2021 року), у серпні 2021 року здійснено перерахунок за жовтень-грудень 2020 року та січень-лютий 2021 року у розмірі 1958,83 грн.

Станом на день подачі позову до суду відповідач не погасив 14937,45 грн боргу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 14937,45 грн. Під час розгляду справи в суді відповідач погасив 14937,45 грн боргу, у зв`язку з чим суд закриває провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає 6744,80 грн інфляційних втрат, 1473,05 грн 3% річних за період з 01.11.2020 по 30.11.2023.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 6744,80 грн інфляційних втрат, 1473,05 грн 3% річних. Суд закриває провадження в частині стягнення 14937,45 грн боргу.

При цьому суд звертає увагу на таке.

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Положеннями частини 2 статті 124 Конституції України врегульовано, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими й суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам, що визначено у рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача судовий збір, оскільки неправильні дії відповідача призвели до звернення з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» (вул. Євгена Коновальця, 44, м. Київ, 01133, код 35266336) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, код 40538421) 6744,80 грн інфляційних втрат, 1473,05 грн 3% річних, 3028,00 грн судового збору.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 14937,45 грн боргу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун