Рішення

від 20.05.2024 по справі 910/11645/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2024Справа № 910/11645/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦифраПарк»

до країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації

про 33.911.246,28 грн,

Представники:

від позивача Христич О.В.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ЦифраПарк» (далі - ТОВ «ЦифраПарк»/Товариство) до країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 33.911.246,28 грн, в тому числі 8.332.446,00 грн шкоди та 25.578.800,28 грн (699474,42 долари США по курсу НБУ 36,5686 грн станом на 20.07.2023) упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивач зазнав шкоди внаслідок пошкодження належного позивачеві майна.

Суд своєю ухвалою від 28.07.2023 відкрив провадження у справі № 910/11645/23, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Суд зазначає, що з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Оскільки діяльність посольства російської федерації в Україні зупинена, судом здійснювались публікації на офіційному вебсайті судової влади України про розгляд справи та призначені судові засідання по справі № 910/11645/23.

Отже, судом було вчинено всі дії з метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦифраПарк» створене 28.09.2020. Основним видом діяльності товариства відповідно до КВЕД 2010 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20.

Товариство є власником нерухомого майна, яке знаходиться по адресі м. Київ, вул. Віктора Некрасова (Північно-Сирецька), будинок 1-3 . Зокрема позивач є власником нежитлових приміщень №3 (офісні) (в літ. «Л») площею 376,5 кв.м. та нежитлових приміщень №4 (офісні) (в літ. «Л») площею 9138,2 кв.м.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан.

03.03.2022 внаслідок обстрілу російськими військами території Подільського району міста Києва та потрапляння снаряду було пошкоджено належне позивачу нерухоме майно.

Так, в будівлі були пошкоджені:

- фасадні панелі з металевого профілю та мінвати;

- огороджувальні газобетонні стіни;

- направляючі для кріплення сандвіч панелей;

- покриття з рулонних матеріалів та утеплювачу від уламків бойових снарядів та пошкоджених огороджувальних конструкцій будівлі;

- вікна;

- перегородки з гіпсокартонних листів;

- покриття підлог в приміщеннях з розбитими вікнами;

- оздоблення металевих конструкцій (сітка та штукатурка) що слугувало їх захистом від впливу вогню;

- опорядження в приміщеннях;

- пошкодження та руйнування частини фасадного облицювання;

- руйнування заповнення віконних отворів значної частини будівлі, на 3, 5 поверхах та мезоніні та по всій висоті сходової клітки - майже повне руйнування заповнення віконних отворів;

- на 1-му поверсі зруйнована значна кількість воріт -7 штук та поламана рама дверей в теплопункт.

03 березня 2022 року Подільське управління поліції ГУ НП у місті Києві за вказаною подією у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєструвало кримінальне провадження № 12022100070000423 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв ведення війни).

Правоохоронні органи кваліфікували дії військових російської федерації за статтею 438 КК України, в тому числі з огляду на те, що нежитлова будівля та майно позивача не відноситься до військових об`єктів.

З метою визначення пошкодження, що сталося внаслідок військових дій на території м. Києва та Київської області та з метою вжиття заходів по відновленню нормальних експлуатаційних показників будівлі в липні 2022 року проведено обстеження будівельних конструкцій, про що 29.07.2022 складено звіт проведення попереднього обстеження для оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій нежитлової будівлі, що виникли у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії російської федерації проти України по адресі: м. Київ, Подільський р-н, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, T3-013/2022.

Вказаним звітом підтверджено характер та ступінь пошкоджень, що виникли внаслідок влучання снарядів в конструкції будівлі та вибухових хвиль.

Також характер і обсяг пошкоджень, спричинених внаслідок російської збройної агресії, підтверджуються звітом про оцінку реальних збитків, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «ІСІДЖІ». Так, станом на 5 червня 2023 року розмір реальних збитків, завданих ТОВ «ЦифраПарк» внаслідок пошкодження нежитлових приміщень, розташованих по адресі: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації становить 8.297.446,00 грн.

Витрати Товариства на проведення обстеження та оцінку завданих російською агресією пошкоджень становили:

- проведення обстеження для оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій будівлі - 14.000,00 грн,

- розробка кошторисної документації - 11.000,00 грн,

- проведення оцінки збитків - 10.000,00 грн.

Окрім того, неправомірні дії відповідача позбавили можливості отримання доходів.

Так, 22 лютого 2022 року ТОВ «ЦифраПарк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Архідата» уклали договір оренди, за умовами якого позивач надав в оренду приміщення загальною площею 6346 кв.м. в будівлі по адресі: місто Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок 1-3 .

У подальшому, з огляду на пошкодження приміщень, які підлягали оренді, сторони розірвали зазначений договір.

Дохід, який Товариство могло б отримати від здачі майна в оренду, але не отримало через пошкодження цього нерухомого майна під час обстрілів російським збройними формуваннями цивільних об`єктів міста Києва, (упущена вигода) станом на дату звернення з цим позовом до суду становив 25578800,28 грн (699474,42 долари США). Зазначена сума обрахована як різниця між сумою, яка могла бути отримана за договором оренди № 22-02-2022 від 22 лютого 2022 року, та сумами, які реально отримані позивачем від здачі в оренду окремих частин приміщення.

Майнова шкода позивачу заподіяна внаслідок військових дій.

Загальновідомо, що за військові дії на території України відповідальна російська федерація.

Повноваження міністерства юстиції російської федерації найбільш наближенні до представництва інтересів рф в іноземних судах.

Визначення міністерства юстиції російської федерації представником є необхідним у пій справі через особливий статус держави, яка може вступати у правовідносини лише через свої компетентні органи.

Відповідно до Указу президента російської федерації від 28.05.2018 № 271 «Про внесення змін до положення про міністерство юстиції російської федерації, затвердженого Указом президента російської федерації від 13.10.2004 № 1313» пункт 1 Положення про міністерство юстиції російської федерації, затверджене Указом президента російської федерації від 13.10.2004 № 1313 «Питання міністерства юстиції російської федерації» доповнено підпунктом 5 такого змісту: « 5) функції щодо забезпечення в межах своїх повноважень представництва і захисту інтересів російської федерації в судах іноземних держав і міжнародних судових і арбітражних) органах, включаючи Європейський Суд з прав людини і Суд Євразійського економічного розвитку».

За цих обставин, міністерство юстиції російської федерації є тим компетентним органом, який уповноважений здійснювати повноваження щодо представництва і захисту інтересів рф в межах цього спору.

Водночас зазначення міністерства юстиції російської федерації чи будь-якого іншого органу рф не впливає на правильність визначення відповідача у цій справі, оскільки таким належним відповідачем залишається країна-агресор російська федерація.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» від 02 березня 2022 року засудила дії росії та визнала їх агресією проти України. Міжнародний суд ООН в Газі 16.03.2022 зобов`язав росію припинити розпочаті 24.02.2022 воєнні дії в Україні.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас, з урахуванням положень статті 11 Європейської конвенції про імунітет держав, прийнятої Радою Європи 16 травня 1972 року, та статті 12 Конвенції Організації об`єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятої резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року, (яка відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» («tort exсeption») та підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права, оскільки російська федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року) судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на зазначені позивачем у цій справі підстави для позовних вимог: завдання збройними силами російської федерації шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права, а підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Верховний Суд у вказаній справі зробив виключення із загального правила про судовий імунітет, посилаючись на застосування так званого «деліктного винятку» (tort exсeption), згідно з яким будь-який спір, що виник на території України у громадянина України, навіть з іноземною країною, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноваженим судом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі № 990/80/22.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, враховуючи, що цей спір стосується відшкодування шкоди, завданої суб`єкту господарювання, який створено за законодавством України, внаслідок повномасштабної військової агресії іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у цьому спорі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді цього спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшення майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особа та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

У силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Тому будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і ракетний обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони та звичаї війни на суходолі (додаток до конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинку чи споруди.

Згідно з пунктами 1,3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року (набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, відшкодовує збитки, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач надав належні докази понесення 100.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (додатковий договір № 1 до Договору про надання правової допомоги № ЦП-01/04/21 від 01.04.2021 від 11.05.2023, платіжна інструкція від 01.06.2023, ордер, свідоцтво).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача 100000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЦифраПарк» до країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації.

Стягнути з країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, будинок 14, будівля 1, м. москва, російська федерація 119991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦифраПарк» (вул. Північно-Сирецька, 103, м. Київ, 04053, код 43842499) 8.332.446,00 грн шкоди, 25.578.800,28 грн упущеної вигоди, 100.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 05.06.2024.

Суддя С.А. Ковтун