Рішення

від 27.05.2024 по справі 916/221/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа № 916/221/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Деркач О.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Імперія ГІВ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства «Імперія ГІВ» (дал по тексту - ПП «Імперія ГІВ») про визнання припиненими трудових відносини між позивачем та відповідачем на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку зі звільненням позивача за власним бажанням з 04.08.2023 з виключенням відповідних записів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника та представника ПП «Імперія ГІВ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з існуванням загрози для життя і здоров`я внаслідок ведення бойових дій на території Херсонської міської територіальної громади він вирішив припинити трудові відносини з ПП «Імперія ГІВ». З метою припинення трудових відносин ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача та одноосібного учасника відповідача - ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Проте, листи із заявою відповідачем та одноосібним учасником отримані не були, що стало підставою для звернення позивача до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 23.01.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2

ПП «Імперія ГІВ» було повідомлено про розгляд судом даної справи шляхом направлення копій ухвал суду на його юридичну адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 також був повідомлений про розгляд судом даного спору шляхом направлення ухвал суду на його адресу, вказану в реєстрі, як учасника відповідача, а саме: АДРЕСА_2 . Проте, направлені на адресу вказаних учасників судового процесу поштові повідомлення були повернуті до суду із відмітками про відсутність адресатів за вказаними адресами.

Оскільки ПП «Імперія ГІВ» не було надано відзиву на позов, третьою особою не було надано письмових пояснень на позовну заяву, даний спір вирішується судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

11.04.2008 була проведена державна реєстрація ПП «Імперія ГІВ» як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.12.2023. З даного витягу вбачається, що керівником ПП «Імперія ГІВ» з 03.08.2010 є ОСОБА_1 ; єдиним засновником підприємства є ОСОБА_2 . При цьому, основним видом діяльності відповідача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

21.07.2023 ОСОБА_1 було підписано заяву про звільнення з роботи, адресовану ПП «Імперія ГІВ» та ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач просив звільнити його з посади директора ПП «Імперія ГІВ» за власним бажанням з 04.08.2023, здійснити всі необхідні дії щодо виключення інформації про позивача як керівника та представника ПП та надіслати належним чином завірену копію рішення про звільнення з посади директора. В даній заяві позивач посилався на приписи ч. 1 ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ як на правову підставу для звільнення.

Зазначена заява була 22.07.2023 направлена на адреси ПП «Імперія ГІВ» та ОСОБА_2 , які вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується квитанціями про прийняття плати за пересилання поштових відправлень, накладними та описами вкладення. Проте, направлені на адресу відповідача та третьої особи поштові відправлення були повернуті у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується копіями конвертів та інформацією з вебсайту АТ Укрпошта.

20.10.2023 представник ОСОБА_1 направила на адресу Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради адвокатський запит, відповідно до якого просила надати копію матеріалів реєстраційної справи ПП «Імперія ГІВ» (ідентифікаційний код 35788909).

Листом від 06.11.2023 Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, що чинним законодавством встановлено порядок отримання документів у паперовій формі, що містяться в реєстраційній справі юридичної особи на підставі запиту, встановленого зразка про надання документів та документу про сплату адміністративного збору. Одночасно відділом повідомлено, що після деокупації міста Херсона встановлено відсутність реєстраційних справ в паперовому вигляді, у зв`язку з чим, надати належним чином завірені копії зазначених в запиті документів з реєстраційної справи на виконання адвокатського запиту неможливо.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ПП «Імперія ГІВ» є вимоги про визнання припиненими трудових відносини між позивачем та відповідачем на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку зі звільненням позивача за власним бажанням з 04 серпня 2023 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 по справі №916/2813/18 дійшла висновку, що приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності. Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника. Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством. Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію». (пп. 8.16-8.19 постанови).

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній статут ПП «Імперія ГІВ». Поряд з цим, враховуючи наявність у ПП лише одного учасника, беручи до уваги основний вид діяльності ПП «Імперія ГІВ», господарський суд доходить висновку, що ПП «Імперія ГІВ» є товариством з обмеженою відповідальністю, а, отже, до спірних правовідносин мають бути застосовані приписи Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 №2275-VIII.

Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 №2275-VIII до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

В силу вимог ч. 3 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами 2- ст. 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

З наведених норм слідує, що за загальним правилом вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Таким чином, для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора. При цьому, директор має дотримуватись вимог ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Проте, відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Таким чином, оскільки ПП «Імперія ГІВ» має лише одного учасника, для ініціювання питання про звільнення з посади директора ОСОБА_1 мав направити на адресу учасника відповідача відповідну заяву. В свою чергу, ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" мав прийняти відповідне рішення про звільнення позивача та призначення на посаду директора іншої особи. Проте, направлена на адресу ПП «Імперія ГІВ» та ОСОБА_2 заява про звільнення була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційним Судом України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначено, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Викладене дозволяє суду дійти висновку, що позивачем було дотримано порядок повідомлення відповідача та єдиного учасника відповідача про намір звільнитись з посади керівника ПП «Імперія ГІВ». Проте, питання припинення повноважень ОСОБА_1 як директора ПП «Імперія ГІВ» не було вирішено у визначеному законом порядку, що свідчить про порушення прав позивача на припинення своїх повноважень як директора ПП «Імперія ГІВ» з незалежних від позивача причин.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Враховуючи дотримання ОСОБА_1 порядку повідомлення одноособового учасника ПП «Імперія ГІВ» про намір звільнитись з посади директора на підставі приписів ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», приймаючи до уваги відсутність рішення одноособового учасника ПП «Імперія ГІВ» про звільнення позивача, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ПП Імперія ГІВ у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

При наданні оцінки вимогами ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин з 04.08.2023, тобто дати, яка передує ухваленню даного рішення та набрання ним законної сили, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Господарський суд зазначає, що трудові відносини між сторонами припиняються з дати набрання судовим рішенням законної сили, оскільки створення/зміна або припинення правовідносин сторін на підставі судового рішення саме з дня набрання ним законної сили узгоджується з такими ознаками судового рішення, яке набрало законної сили, як виконуваність та обов`язковість. При цьому, суд зазначає що констатація ретроспективного припинення трудових відносин у господарських спорах не передбачена законом.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати припиненими трудові відносини з виключенням відповідних записів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника та представника ПП «Імперія ГІВ». Проте, суд зазначає, що виключення вказаних відомостей має здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим, правові підстави для зазначення у рішенні суду зазначеної інформації відсутні.

З викладених обставин суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині визнання припиненими трудових відносин з дати, яка передує даті ухвалення рішення, та в частині виключення відповідних записів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_1 як керівника та представника ПП «Імперія ГІВ».

При цьому, суд зазначає, що дана частина вимог не розцінюється судом в якості окремої вимоги, а, отже, підстави для залишення позову без руху для сплати позивачем судового збору були відсутні.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог шляхом визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у повному обсязі покладаються на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / та приватним підприємством Імперія ГІВ /73000, м. Херсон, вул. Комунарів, буд. 27; ідентифікаційний код 35788909/ у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

3.Стягнути з приватного підприємства Імперія ГІВ /73000, м. Херсон, вул. Комунарів, буд. 27; ідентифікаційний код 35788909/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / судовий збір у розмірі 3028,00 грн. /три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп./.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 червня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна