Рішення

від 04.06.2024 по справі 924/363/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2024 р. Справа № 924/363/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотаксі Україна"

про стягнення 15690,00 грн

встановив: приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотаксі Україна" про стягнення 15690,00 грн страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним було виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу відповідача, водій якого самовільно залишив місце пригоди. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 1, 6, 22, 29, 36, 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.04.2024 вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції, посилаючись на приписи п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", стверджує, що встановлений положеннями цієї статті однорічний строк сплинув. При цьому зазначає, що доказів про направлення чи отримання відповідачем листів, претензій про сплату в порядку регресу суми страхового відшкодування позивачем не надано. Звертаючи увагу на відсутність доказів про перебування у трудових відносинах винуватця ДТП - ОСОБА_1 із відповідачем, з огляду на положення ст. 1172 ЦК України робить висновок про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

У відповіді на відзив від 30.04.2024 позивач висловив заперечення щодо доводів відповідача. Зокрема, посилання представника відповідача на річний строк звернення до відповідача щодо сплати страхового відшкодування вважає безпідставними та такими, що не підлягають застосуванню, оскільки ці правові норми стосуються лише відносин суброгації та випадків звернення в порядку суброгації до страховика винної особи за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, так як п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ (а не будь-якої винної особи) відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, що в даному випадку не мало місця. Однак позивач 09.04.2021 направляв відповідачу претензію щодо добровільної сплати коштів в порядку регресу в межах річного строку з моменту ДТП та з моменту виплати страхового відшкодування. Також зауважив, що у постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2021 у справі №686/7472/21 зазначено, що ОСОБА_2 був водієм таксі "Екотаксі" та згідно полісу страхування №EP-201564486 від 15.10.2020 забезпечений автомобіль NISSAN Leaf д.н. НОМЕР_1 використовувався в якості таксі, що вказує на виконання винуватцем ДТП трудових (службових) обов`язків. Зазначив, що норма ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не свідчить про обов`язковість звернення страховика до водія забезпеченого транспортного засобу (навіть, якщо він не перебував у трудових відносинах), оскільки передбачає у вказаних випадках наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за його вибором або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Позивач в даному випадку скористався таким правом та звернувся до відповідача як страхувальника за полісом страхування №EP-201564486 з позовом про стягнення збитків в порядку регресу.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201564486 ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" як страховиком застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу NISSAN Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, що використовується як таксі/маршрутне таксі, страхувальником якої виступило ТОВ "Екотаксі Україна".

Згідно із зазначеними у полісі відомостями договір діє з 16.10.2020 по 15.10.2021; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн; розмір франшизи - 0 гривень.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2021 у справі №686/7472/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 як водій таксі "Екотаксі" 12 березня 2021 року о 19 год. 20 хв., керуючи автомобілем Ніссан, номерний знак НОМЕР_2 , в м. Хмельницький на парковці по проспекту Миру, 59, на порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху, рухаючись заднім ходом не був уважним, не дотримався інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль Шкода, номерний знак НОМЕР_3 , який стояв позаду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Після цього ОСОБА_2 на порушення п. 2.10 а Правил дорожнього руху залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. В суді ОСОБА_2 свою провину визнав та підтвердив зазначені обставини справи. Факт вчинення ОСОБА_2 цих порушень правил дорожнього руху повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: його поясненнями в суді; даними рапорту поліцейського, протоколів про адміністративні правопорушення, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовані дорожня обстановка, місце зіткнення, розташування транспортного засобу та пошкодження, письмовими поясненнями ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями НПУ учасниками ДТП 12.03.2021 о 19:20 за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 59 були: транспортний засіб Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 , власник транспортного засобу - ОСОБА_4 , водій - ОСОБА_3 , страховик - ПАТ "СК УСГ", та транспортний засіб Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_2 , страховик - ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"; винуватець ДТП - ОСОБА_2 , порушено п. 2.10.а ПДР - залишення водіями ТЗ, п. 10.9 ПДВ - інші порушення ПДР, порушення правил руху ТЗ заднім ходом.

19.03.2021 позивачем складено акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість), в якому зафіксовано характер пошкоджень автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 .

Позивачем у матеріали справи надано ремонтну калькуляцію №21-0408703 від 30.03.2021, згідно з якою вартість ремонту автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 за вирахуванням зношення запчастин (58,50%) становить 15697,91 грн; розрахунок коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу склав 0,585); копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 , згідно з яким власником транспортного засобу є ОСОБА_4 ; копію посвідчення водія ОСОБА_3

ОСОБА_4 як потерпіла звернулась до ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою від 31.03.2021 щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, в якій підтвердила, що між потерпілим і страховиком досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування, який становить 15690,00 гривні.

Позивачем складено розрахунок суми страхового відшкодування до справи №210000408703 від 01.04.2021 на підставі калькуляції №21-0408703 від 30.03.2021, заяви-погодження від 31.03.2021, а також страховий акт №210000408703 від 01.04.2021 (підписаний 04.04.2021), згідно з якими сума страхового відшкодування становить 15690,00 гривні.

Відповідно до зазначеного вище страхового акту позивач здійснив виплату відшкодування ОСОБА_4 - власнику автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 в сумі 15690,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.04.2021 №3Р032242.

У матеріали справи надано претензію позивача від 09.04.2021, адресовану відповідачу, в якій, посилаючись на обставини ДТП, що відбулась 12.03.2021, самовільне залишення ОСОБА_2 місця ДТП, виплату позивачем страхового відшкодування в сумі 15690,00 грн, ст. ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимагав протягом 10 робочих днів з дня отримання листа відшкодувати в порядку регресу 15690,00 гривні.

Також надано лист позивача від 19.08.2021, адресований відповідачу, в якому з огляду на направлення відповідачу претензії від 09.04.2021 позивач надіслав відповідачу відповідні документи щодо здійсненого страхового відшкодування (список рекомендованих листів та фіскальний чек від 20.08.2021).

Вказуючи на те, що водій транспортного засобу Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_4 , самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, позивач з посиланням на положення ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просить суд стягнути з відповідача як страхувальника за полісом №ЕР-201564486 суму відшкодування у розмірі 15690,00 грн в порядку регресу.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних права та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статей 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як передбачено частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття договору страхування містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування, зокрема можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

З матеріалів справи слідує, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201564486 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску застрахована у позивача. У полісі узгоджено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн, розмір франшизи - 0 гривень.

За визначенням положень статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як убачається з матеріалів справи, 12 березня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ніссан, номерний знак НОМЕР_2 , що був під керуванням водія таксі "Екотаксі" ОСОБА_2 , та транспортного засобу Шкода, номерний знак НОМЕР_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. В порушення п. 2.10 а Правил дорожнього руху ОСОБА_2 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені обставини встановлені постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2021 у справі №686/7472/21, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу; також відповідні обставини відображені у відповіді від НПУ, наданій позивачем.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Після огляду позивачем застрахованого транспортного засобу автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 19.03.2021, про що складено відповідний акт (дефектну відомість) від 19.03.2021, складення ремонтної калькуляції №21-0408703 від 30.03.2021, згідно з якою вартість ремонту пошкодженого автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 , склала 15697,91 грн, отримання від власника пошкодженого автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 , заяви від 31.03.2021 щодо досягнення згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, позивачем було складено розрахунок суми страхового відшкодування до справи №210000408703 від 01.04.2021 та страховий акт №210000408703 від 01.04.2021 (підписаний 04.04.2021) щодо виплати власнику пошкодженого автомобіля 15690,00 гривні.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали зі страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У розумінні ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону).

При цьому п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З огляду на зазначене, при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягала виплаті позивачем як страховиком особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, суд виходить із досягнення між позивачем та власником пошкодженого автомобіля згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування в сумі 15690,00 грн, яка відповідає ремонтній калькуляції №21-0408703 від 30.03.2021 на суму 15690,00 грн, передбаченому полісом №ЕР-201564486 розміру франшизи в сумі 0 гривень, коефіцієнту фізичного зносу (розрахунку коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (Ез)) та відображена у відповідній заяві власника пошкодженого автомобіля від 31.03.2021.

Отже, враховуючи те, що виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика такої особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку із настанням страхового випадку - пошкодженням водієм транспортного засобу Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , страхувальником якого є відповідач, іншого транспортного засобу - Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_3 , у позивача як страховика виник обов`язок відшкодувати власнику пошкодженого транспортного засобу витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспорту.

На підставі страхового акту №210000408703 від 01.04.2021 позивач здійснив виплату власнику автомобіля Skoda Octavia, д.н. НОМЕР_3 , страхове відшкодування в сумі 15690,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.04.2021 №3Р032242.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з тим, за змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Так, згідно з пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт настання 12.03.2021 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 та Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_3 , визнання винним у вчиненні ДТП водія автомобіля Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , та здійснення позивачем виплати за наслідками дорожньо-транспортної пригоди страхового відшкодування у розмірі 15690,00 гривні.

При цьому постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2021 у справі №686/7472/21 підтверджується, що водій автомобіля Nissan Leaf, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.10а Правил дорожнього руху залишив місце пригоди.

Таким чином, оскільки водій забезпеченого транспортного засобу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, в силу пп. в) пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув право регресної вимоги до відповідача як страхувальника за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201564486.

Також судом береться до уваги, що з огляду на положення пп. в) пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, подання цього позову саме до відповідача як страхувальника за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201564486 відповідає вищенаведеним положенням законодавства і не вимагає необхідності доведення перебування водія забезпеченого транспортного засобу у трудових відносинах із відповідачем.

Разом з тим, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2021 у справі №686/7472/21 встановлено обставини щодо перебування водія забезпеченого транспортного засобу на посаді водія таксі "Екотаксі", а у полісі № НОМЕР_5 зазначено про використання забезпеченого транспортного засобу в якості таксі/маршрутного таксі.

Вищезазначеним спростовуються твердження відповідача на недоведення перебування водія застрахованого транспортного засобу - винуватця дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах із відповідачем.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку, передбаченого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає необгрунтованими, оскільки положення ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентують підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування страховиком, до якого звернулись із відповідною заявою, тоді як позивачем подано позов до страхувальника у порядку регресу після виплати страхового відшкодування, як це передбачено ст. 38 вказаного Закону.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи викладені вище обставини справи, норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування в порядку регресу у розмірі 15690,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову з огляду на його задоволення покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотаксі Україна" про стягнення 15690,00 грн страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екотаксі Україна", м. Хмельницький, вул. Ранкова, буд. 4/1 (код 43852072) на користь приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44 (код 24175269) 15690,00 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова