Ухвала

від 03.06.2024 по справі 227/1497/24

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.06.2024 227/1497/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

23 травня 2024 року м.Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В., розглянувши заяву заступника керівника Покровської окружної прокуратури - Калько Романа, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із зазначеною заяву, мотивуючи її наступним. До суду подано позовну заяву в інтересах держави до ОСОБА_1 , громадянки РФ про конфіскацію земельної ділянки, кадастровий номер 1422086600:01:000:0709, загальною площею 2,7704 га із цільовим призначенням для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області. Підставами звернення до суду із позовом зазначено недотримання вимог законодавства України при використанні останньою вказаної земельної ділянки, а саме набувши 26.09.2008 році право власності на земельну ділянку, відповідачка, яка є громадянкою іноземної держави, упродовж року, тобто до 26.09.2009 року добровільно її не відчужила, у зв`язку з чим виникли підстави для конфіскації земельної ділянки на користь держави, відповідно до ст.ст.140,143,145 ЗК України. Позивач зазначає, що невиконання відповідачем, який є іноземцем обов`язку з добровільного відчуження земельної ділянки порушує інтереси держави України у сферах належного порядку набуття та реалізації всіма суб`єктами прав на землі сільськогосподарського призначення, національної безпеки держави, державного суверенітету, економічної та продовольчої безпеки, враховуючи в тому числі і факт повномасшабної військової агресії російської федерації проти України. Заявник зазначає, що враховуючи те, що відповідач у справі є громадянином російської федерації, який володіє спірною земельною ділянкою з порушенням вимог закону, існує висока ймовірність відчуження цієї земельної ділянки з боку її володільця (відповідача) третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельної ділянки. У зв`язку з наведеним заявник просить накласти арешт на вказану земельну ділянку та заборонити відповідачу та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторм, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження вказаної земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1ст. 153 ЦПК Українив судове засідання сторони не викликались.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

При вирішенні питання щодо вказаної заяви суд виходить з такого.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст.150 ЦПК України, позов може бути забезпечений:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України);

забороною вчиняти певні дії (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Судом встановлено, що прокурор, діючи в інтересах держави, звернувся до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки, з метою її повернення у власність держави України, оскільки власником цієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення є іноземець, який не виконав обов`язок, передбачений ЗК України та упродовж року з дня набуття права власності на неї не відчужив її.

Заява про забезпечення позову подана одночасно з позовом, тобто у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, що зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів».

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, втому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 372809975 від 04.04.2024 року, ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1422086600:01:000:0709, загальною площею 2,7704 га із цільовим призначенням для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області. Право власності зареєстроване 14.12.2016 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 441001, виданого 26.09.2008 року відділом земельних ресурсів у Добропільському районі Донецької області Новотроїцькою райдержадміністрацією. Також з вказаної інформації вбачається, що на вказану земельну ділянку зареєстровано право оренди за орендарем ТОВ «Бета-Агро-Інвест» (ЄДРПОУ 30844997) з 14.12.2016 року, на підставі договору оренди б\н від 27.10.2016 року, строк оренди 20 років.

Відповідност. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідност. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно дост. 124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

З позовної заяви вбачається, що підставою звернення прокурора до суду є те, що ОСОБА_1 , як громадянин рф, набувши і зареєструвавши право власності на вказану земельну ділянку, упродовж року після набуття права власності не здійснила дій з її відчуження, тому цим порушено вимоги законодавства України.

Враховуючи наведене, суд переконався у тому, що між сторонами існує спір відносно права власності на земельну ділянку, яка наразі належить відповідачці по справі.

Законодавець у ч. 1ст. 317 ЦК Українивизначив, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті151,152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно достатті 976 ЦК(судовий секвестр).

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Отже, враховуючи правомочності власника майна, які визначені у ч. 1ст. 317 ЦК України, прокурор обґрунтовано допускає високу ймовірність відчуження відповідачкою, як власником, належних їй спірних земельних ділянок третім особам, зміни їх конфігурації (перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення, тощо).

Зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку, що метою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність збереження правового статусу і стану спірної земельної ділянки у незмінному вигляді, який існує на час виникнення спору.

Вчинення дій щодо відчуження спірних земельних ділянок та зміни їх конфігурації може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про їх конфіскацію у власність держави у разі задоволення позовних вимог.

Одночасно розглядаючи зазначену заяву, судом враховується, що відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року„Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того судом враховується, що у відповідності дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людинивстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; а також встановлений між сторонами по справі спір щодо права власності на належне відповідачеві нерухоме майно, суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову (накладення арешту на земельну ділянку та заборони власнику земельної ділянки її відчужувати) є співрозмірними заявленим вимогам, відносяться до предмету позову в цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з урахуванням того, що до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, здійснені додаткові дії з перетворення, поділу, зміни конфігурації чи цільового призначення, на підставі чого суд доходить до висновку про обґрунтованість заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб, а саме шляхом накладення арешту на земельну ділянку.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд враховує положення ст. ст.317,321 ЦК Україниі вважає, що обраний прокурором у заяві про забезпечення позову вид забезпечення позову накладення арешту на земельну ділянку та заборону вчинення щодо неї певних дій, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, як власника майна, оскільки це не перешкоджає йому володіти та користуватись нерухомим майном, а лише обмежується можливість ним розпоряджатись та вчинити щодо нього певні дії, пов`язані зі зміною конфігурації.

Крім того такий вид забезпечення позову не порушить і прав третьої особи, в оренді у якої знаходиться вказана земельна ділянка.

Отже, вжиті вказані заходи забезпечення позову на спірне майно до вирішення спору по суті, слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав держави.

Крім того, вжиття судом вказаних у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення не є тотожними з позовною вимогою про конфіскацію спірної земельної ділянки у власність держави, оскільки такі заходи є тимчасовими і застосовуються з метою надання можливості прокурору довести у суді факт порушення прав та законних інтересів держави і їх поновлення в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Вжиття заявленого заходу забезпечення позову на майно(арешт майна шляхом заборони власнику його відчужувати) не порушить принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

В той же час забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження вказаної земельної ділянки, на думку суду є необґрунтованими, оскільки таким чином суд фактично втрутиться в діяльність вказаних посадових осіб. Отже в цій частині вимог суд вважає, що заява прокурора не підлягає задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення, встановлених ч. 1 ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимогст. 154 ЦПК України, не позбавлений права після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149-153,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 1422086600:01:000:0709, загальною площею 2,7704 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21120663414220).

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати земельну ділянку, з 1422086600:01:000:0709, загальною площею 2,7704 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області.

В задоволенні вимог заяви про забезпечення позову в частині заборони будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна у вигляді земельної ділянки кадастровий номер 1422086600:01:000:0709, загальною площею 2,7704 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області *реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1120663414220) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Дану ухвалу направити:

учасникам справи - для відома та виконання

державному реєстратору відділу реєстрації Добропільської міської ради Донецької області (уповноваженій особі, яка здійснює реєстрацію речових прав та обтяжень) для виконання, а саме для здійснення державної реєстрації обтяження речових прав на об`єкт нерухомого майна.

Повний текст ухвали буде складено 03 червня 2024 року.

Суддя О.В.Здоровиця

23.05.24