Постанова

від 29.05.2024 по справі 385/339/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 385/339/23

провадження № 61-16493св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Гудими Д. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Олена»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Олена» (далі - ФГ «Олена»), в якомупросила зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0067 площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 24 листопада 2022 року до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року, зареєстрованої 28 листопада 2022 року, номер запису про інше речове право: 48570645.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0067 площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області.

30 листопада 2012 року між нею та ФГ «Олена» було укладено договір оренди щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 30 листопада 2022 року.

Починаючи з осені 2022 року, позивачка неодноразово зверталась до відповідача з повідомленнями про небажання подальшої співпраці та просила повернути належну їй земельну ділянку одразу після закінчення строку договору оренди.

Однак, отримавши інформаційну довідку № 317158360 від 08 грудня 2022 року, їй стало відомо, що 28 листопада 2022 року державним реєстратором Благовіщенської міської ради Кіровоградської області Корсун В. С. було зареєстровано додаткову угоду б/н від 24 листопада 2022 року до договору оренди від 30 листопада 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30 листопада 2032 року.

Посилаючись на те, що вона не підписувала жодних додаткових угод із ФГ «Олена», не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним, а зазначені обставини порушують її права як власниці земельної ділянки, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим 3521110100:02:000:0067, площею 3,171 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 24 листопада 2022 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року, зареєстрованої 28 листопада 2022 року, номер запису про інше речове право № 48570645.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопорушення права власності позивачки відбулось у результаті державної реєстрації права оренди за ФГ «Олена» на підставі додаткової угоди, яка нею не укладалася,тому заявлені нею позовні вимоги про скасування державної реєстрації такої угоди опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення, та підлягають задоволенню.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням,ФГ «Олена» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Олена» задоволено, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка не ставила питання про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення належної їй на праві власності земельної ділянки, тому у задоволенні позову слід відмовити з підстав обрання нею неефективного способу захисту порушеного права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Остащенко О. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом попередньої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року в справі № 543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/239/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року в справі № 144/338/18, від 30 листопада 2022 року в справі № 656/241/19-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

01 січня 2024 року ФГ «Олена» в особі представника - адвоката Дяченко М. І. подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

19 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,17 га, кадастровий номер земельної ділянки 3521110100:02:000:0067, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку cерії КР № 053084 від 21 жовтня 2005 року. Вказана земельна ділянка розташована на території Гайворонської міської ради Гайворонського району Кіровоградської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 грудня 2022 року, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,171 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067. Номер запису про інше речове право: 48570645; дата та час державної реєстрації - 28 листопада 2022 року; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 24 листопада 2022 року, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30 листопада 2012 року, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65625642 від 30 листопада 2022 року, ОСОБА_2 , Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки.

17 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ФГ «Олена» з листом-повідомленням, в якому повідомила, що не бажає поновлювати дію договору оренди землі, який укладений у 2012 році між нею та ФГ «Олена», та має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку, загальною площею 3,171 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0067.

На час розгляду справи судами попередніх інстанцій спірна земельна ділянка перебувала у фактичному користуваннні ФГ «Олена».

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вказану додаткову угоду вона не підписувала, у зв`язку з чим просила усунути перешкоди у користуванні належної їй земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутністьпорушеного, невизнаного або оспореноговідповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійноюпідставою для відмовив позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду ускладі колегії суддівДругої судової палатиКасаційного цивільного суду від15 березня 2023 року всправі № 753/8671/21 (провадження№ 61-550св22), постановуВерховного Суду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційного цивільного суду від18 вересня 2023 року усправа № 582/18/21 (провадження№ 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , яка є власницею спірної земельної ділянки, оспорювала факт укладення додаткової угоди від 24 листопада 2022 року до договору оренди землі 30 листопада 2012 року, на підставі якого термін дії договору оренди подовжено до 30 листопада 2032 року, та просила скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 24 листопада 2022 року № б/н до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року.

Зокрема, позивачка посилалась на те, що не підписувала жодних додаткових угод із ФГ «Олена», не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним.

Апеляційний суд відмовив у позові через обрання позивачем неналежного способу захисту, виходячи з того, що позивачка не ставила питання про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення належної їй на праві власності земельної ділянки.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок про те, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім».

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла. У зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації додаткової угоди до договору оренди від 30 листопада 2012 року, якою подовжено термін його дії, як неукладеної.

Тому у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації додаткової угоди від 24 листопада 2022 року № б/н до договору оренди землі, укладеного між нею та ФГ «Олена» 30 листопада 2012 року, належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту саме із зазначених підстав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтресах якої діє представник - адвокат Остащенко О. М., заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання мотивоване тим, що є необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постановах від18 листопада 2020 року в справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року в справі № 543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/239/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року в справі № 144/338/18, від 30 листопада 2022 року в справі №656/241/19-ц, які є такими, що не відповідають нормам статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, яка діяла на час ухвалення судових рішень в цій справі.

Згідно з частинами четвертою, п?ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до статті 403 ЦПК України клопотання має містити обґрунтування необхідності передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд вважає, що немає підстав для задоволення клопотання заявника про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки належного обґрунтування для відступлення від висновків, викладених у зазначених заявником постановах немає, Верховний Суд підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну постанови апеляційного суду й викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює постанову апеляційного суду, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 270, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Д. А. Гудима

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун