Ухвала

від 30.05.2024 по справі 463/11526/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/11526/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/614/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника власника

майна - адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілих

адвоката ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2024 року про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Личаківського районногосуду м.Львова від22квітня 2024року клопотанняслідчого СВ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_13 про арешт майна задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку з позбавленням права користування, розпорядження майном, а також із забороною проведення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2.559 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за місцем будівництва багатоквартирного житлового будинку 2-ї та 3-ї секції (відповідно 12-та та 13-та на генплані), яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_12 (розмір частки: 74/100) та ОСОБА_14 (розмір часки: 26/100).

Заборонено суб`єктам реєстраційних дій здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо внесення зміни до правовстановлюючих документів, перевидавати їх чи здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна.

На ухвалу слідчого судді представник власника майна ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2024 року про накладення арешту на майно скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_13 про арешт майна.

В обґрунтування апеляційних вимог адвокат ОСОБА_8 зазначає, що з наданих слідчим документів вбачається, що матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що арештоване майно (земельна ділянка) набута власниками ( ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ) у власність будь-яким протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а самі власники ділянки в рамках кримінального провадження не мають статусу підозрюваних осіб.

Також стверджує, що у поданому слідчим клопотання про арешт земельної ділянки жодним чином не обґрунтовано, як проведення будівельних робіт ТОВ «Евріка 2020» на вказаній земельній ділянці в межах укладеного з власниками ділянки договору суперфіцію, перешкоджатиме ефективному проведенню слідчим органом досудового розслідування у кримінальному провадженні та/або може сприяти знищенню земельної ділянки, особливо з огляду на те, що матеріали справи містять відомості про невчинення з боку ОК ЖБК «Карпатський замок» будь-яких дій, пов`язаних з організацією будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю дозвільної документації.

Вважає, що накладений арешт не сприяє швидкому, повному, неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні, а натоміть безпідставно обмежує реалізацію права власників земельної ділянки мирно володіти та користуватися належним їм майном.

Звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13.02.2024 у справі 463/11526/23 уже накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004,про що до реєстру внесений відповідний запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71727133 від 22.02.2024 ОСОБА_15 .

І хоч норми кримінального процесуального закону не забороняють накладення подвійного арешту в межах розслідування кримінального провадження. Такий подвійний арешт створює «надмірний тягар» для власника такого майна.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_16 подану апеляційну скаргу підтримав та просила таку задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення апеляційних вимог заперечив, вказавши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх представник ОСОБА_11 апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_16 заперечили, вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задовленню не підлягає з таких підстав.

Частиною 1ст. 404 КПК Українивстановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При постановленні ухвали про арешт майна слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, а викладені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам провадження, що відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

У провадженні СВ Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівської області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № від 10 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом шахрайських дій з боку ОК ЖБК «Карпатський замок», пов`язаних з організацією будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 02.12.2023 до Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області з лінії «102» надійшло колективне звернення, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , виникла конфліктна ситуація, яка полягала в тому, що інвестори, на виконання відповідних договорів, оплатили вартість квартир, проте забудовник не з`являться, жодне будівництво не ведеться. Котлован не виритий, забудовник на зв`язок не виходить, вимоги інвесторів про повернення коштів не виконуються.

У межах вказаного кримінального провадження слідчий слідчого відділення Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2.559 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме місця будівництва багатоквартирного житлового будинку 2-ї та 3-ї секції (відповідно 12-та та 13-та на генплані), з позбавленням права користування, розпорядження майном, а також із забороною проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці. Також просить заборонити суб`єктам реєстраційних дій здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо внесення зміни до правовстановлюючих документів, перевидавати їх чи здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна.

Клопотання мотивує тим, що на момент його подання встановлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2,559 га, а саме місця будівництва багатоквартирного житлового будинку 2-ї та 3-ї (відповідно12-ї та 13-ї на генплані) секції невідомими особами ведуться підготовчі роботи за допомогою тяжкої техніки (трактора).

З огляду на дане, оглянута у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141360003180 земельна ділянка з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2,559 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Уварові ОСОБА_17 (розмір частки: 74/100) та ОСОБА_14 (розмір частки: 26/100) є речовим доказом.

Здійснення будівництва ТОВ «ЕВРІКА 2020», власниками чи будь-якими іншими особами на ній, її відчуження, розпоряджання будь-яким чином вказаною земельною ділянкою фактично позбавить досягнення дієвості даного кримінального провадження, а тому просить накласти арешт.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку шляхом заборони проведення будівельних робіт на земельній ділянці, а також заборони суб`єктам реєстраційних дій здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо внесення зміни до правовстановлюючих документів, перевидавати їх чи здійснювати будь-які дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна, не навів мотивів такого свого рішення, обмежившись лише формальним цитуванням норм кримінального процесуального кодексу.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно з ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу, з посиланням на норми закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.10, ч. 11 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Окрім цього, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У матеріалах провадження відсутні будь які докази того, що арештоване майно (земельна) ділянка набута власниками ОСОБА_12 , ОСОБА_14 протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є предметом, або знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього колегія суддів звертає увагу на таке.

Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_13 , про арешт майна та накладено арешт, що полягає у позбавленні права на відчуження майна, а самена земельну ділянку з кадастровим номером 4610160300:06:001:0004, площею 2.559 га, за адресою: АДРЕСА_1 та яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_12 (розмір частки : 74/100) та ОСОБА_14 (розмір часки: 26/100), де 02.07.2020 року між землевласниками та ОК «ЖБК «Квіткове місто» (ЄДРПОУ 42228404) було підписано договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

Ухвала слідчого судді в апеляційному порядку не оскаржувалася та на сьогодні чинна.

Апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя у вказаній ухвала зазначив про необхідність застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а тому вважав за необхідне накласти арешт лише у формі відчуження наведеного в клопотанні майна (земельної ділянки), без заборони розпорядження та користування таким.

Водночас слідчий суддя в ухвалі від 22 квітня 2024 року не обґрунтував належним чином як проведення будівельних робіт ТОВ «ЕВРІКУА 2020» на вказаній ділянці в межах договору суперфіцію перешкоджатиме ефективному проведенню слідчим органом досудового розслідування у кримінальному провадженні та/або може сприяти знищенню земельної ділянки.

ЄСПЛ своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

А відтак, хоча норми кримінального процесуального закону формально не забороняють накладення подвійного арешту на майно в межах розслідування кримінального провадження, такий арешт призводить до «надмірного тягаря» для власника майна.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді як така, що постановлена з порушенням вимог закону, підлягає скасуванню, а у клопотанні слідчого про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2024 року про арешт майна скасувати.

У задоволенні клопотання слідчого СВ Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 від 18 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202314360003180 від 10 листопада 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Ухвала набрала законної сили 30.05.2024

Дата засвідчення копії 04.06.2024

Помічник судді ОСОБА_18