Ухвала

від 30.05.2024 по справі 991/7319/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/7319/21

Провадження 1-кп/991/57/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 травня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000235 від 11 липня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

28.10.2021 на розгляд Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 28.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 364 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 364 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою від 12.11.2021 призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25.01.2022 призначено судовий розгляд.

Ухвалою від 30.08.2022 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000666 від 23.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (№ 991/1980/22, провадження № 1-кп/991/29/22), об`єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000235 від 11.07.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (№ 991/7319/21, провадження № 1-кп/991/57/21); об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний унікальний номер - 991/7319/21, провадження № 1-кп/991/57/21; призначено підготовче судове засідання в об`єднаному кримінальному провадженні для вирішення питань, передбачених ст. 314, 315 КПК України, в частині обвинувального акта в кримінальному провадженні № 52020000000000666 від 23.10.2020 відносно ОСОБА_6 .

Ухвалою від 30.08.2022 призначено судовий розгляд у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000666 від 23.10.2020, з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000235 від 11.07.2016.

23.04.2024 суд перейшов до стадії судових дебатів.

28.05.2024 надійшло клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Станом на день розгляду клопотання прокурора в судових дебатах учасники кримінального провадження виступали протягом п`яти судових засідань: 23.04.2024, 07.05.2024, 14.05.2024, 21.05.2024 та 28.05.2024.

2. Короткий зміст клопотання

28.05.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 000, 00 грн., з покладенням наступних обов`язків:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вимоги клопотання прокурора мотивовані тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Прокурор посилається на те, що під час судового розгляду стосовно ОСОБА_6 встановлено ризик переховуватися від суду. Так, 15.02.2024 ОСОБА_6 виїхав з території України та до цього часу не повернувся, в судових засіданнях приймав участь шляхом відеоконференцзв`язку. При цьому, згідно з інформацією ДПС України в 2022-2023 роках ОСОБА_6 неодноразово залишав територію України, але повертався через нетривалий час (в межах 7-10 днів). Крім того, ОСОБА_6 під час судового засідання повідомив суду про наявність місць його постійного проживання в двох іноземних країнах. Також просив врахувати, що під час досудового розслідування 29.06.2016 ОСОБА_6 оголошено у розшук та 05.05.2017 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Під час розшуку ОСОБА_6 Національне антикорупційне бюро України отримало інформацію про його перебування в серпні та вересні 2016 року в Королівстві Монако, в серпні 2016 року - в Угорщині, в лютому 2018 року - у Франції. 14.04.2018 ОСОБА_6 затримано на території Федеративної Республіки Німеччини та 26.04.2018 Генеральною прокуратурою України скеровано до Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина запит про видачу ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності.

На думку прокурора, це може свідчити про можливість ОСОБА_6 переховуватися від суду за межами території України та, в разі винесення вироку, яким буде передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, ухилитися від виконання законних вимог суду в цій частині. Наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також наявність ризику переховуватись від суду, дають достатні підстави вважати про неможливість запобігання такому ризику без застосування запобіжного заходу. Враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, а також те, що у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу підозрюваного, з урахуванням його майнового та сімейного стану, є підстави вважати про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до аргументів прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Зокрема, застосуванням виключно застави в іншому кримінальному провадженні (№ 12015000000000200) не вдалося досягти мети запобіжного заходу. Отже, забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 може застава в розмірі, який відповідатиме майновому стану заявника та обставинам кримінального провадження.

Прокурор посилається на те, що більш м`якими запобіжними заходами є застава, особисте зобов`язання та особиста порука. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання фактично є віддзеркаленням обов`язків, котрі і так покладаються на підозрюваного відповідно до приписів ст. 42 КПК України, тому в цьому випадку без додаткових важелів стримування від неправомірної поведінки не зможе запобігти наявним ризикам. Відсутність поручителів унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Тому, на думку прокурора, неможливо запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При визначенні розміру застави, що повинна бути призначена ОСОБА_6 , прокурор виходив з того, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Як зазначив прокурор у своєму клопотанні, враховуючи дані про майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6 та його родини, а також розмір заподіяної шкоди, прокурор вважає, що застава у розмірі, визначеному законом для особливо тяжких злочинів, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти ризикам, які мають місце, а збільшення розміру застави не буде завідомо непомірним для цієї особи та не призведе до неможливості виконання застави. Розмір застави у межах до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатен забезпечити виконання покладених обов`язків, а тому прокурор просив призначити заставу в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 000, 00 грн.

Крім того, на думку прокурора, з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_6 існує необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 таких обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

3. Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 підтримав повністю та просив його задовольнити з мотивів, викладених у клопотанні. Зокрема, прокурор вважав, що під час судового розгляду стосовно ОСОБА_6 встановлено ризик переховуватися від суду. Стосовно ОСОБА_6 здійснюється судовий розгляд в іншому судовому провадженні, де також відбуваються судові дебати. З 15.02.2024, тобто понад три місяці, ОСОБА_6 перебуває поза межами території України, хоча він раніше виїжджав за межі України та повертався в короткий строк. Навіть під час досудового розслідування сторона обвинувачення надавала йому дозвіл на такі виїзди. Він виконував свої обов`язки, повертаючись до України. Але на теперішній час існує зовсім інша ситуація. На думку сторони обвинувачення, тривале неповернення обвинуваченого пов`язано з тим, що ОСОБА_6 намагається ухилитися від виконання рішення суду. Згідно з доводами сторони обвинувачення, в цьому або іншому кримінальному провадженні може бути застосоване покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема, взяття під варту в залі суду і є обов`язок обвинуваченого виконувати рішення суду. Тому перебування його поза межами України створює умови для невиконання цього обов`язку та недосягнення мети відповідного кримінального судочинства. Прокурор посилався на те, що під час судового засідання вже були досліджені всі докази щодо обґрунтованості підозри та обвинувачення, які суд може взяти до уваги. Майновий стан ОСОБА_6 та розмір збитків у злочинах, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є значними. Тому прокурор просив застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 000, 00 грн., з покладенням відповідних обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон. Сторона обвинувачення не вбачає жодних законних підстав для нез`явлення обвинуваченого до приміщення суду. Участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв`язку, на думку прокурора, є правом, однак, це виключний порядок здійснення судового провадження. Окремі процесуальні дії неможливо якісно провести в режимі відеоконференції, обвинувачений зобов`язаний з`являтися в судові засідання та виконувати рішення судів. Вважає, що перебування обвинуваченого за кордоном ускладнить виконання рішення суду.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Пояснив, що інше кримінальне провадження, де прокурор також представляє сторону обвинувачення, розглядається з 2015 року. Тобто 10 років свого життя він живе з суттєвими обмеженнями, пов`язаними з несправедливим обвинуваченням, які вже негативно наклали відбиток на його спосіб життя та приватний бізнес, не пов`язаний з державою. 10 років тому детективи НАБУ та прокурори САП порушили кримінальні провадження проти нього, його колег та компанії. Керівництво цих установ у всіх засобах масової інформації повідомляло про ці кримінальні провадження, зокрема, зазначало про схеми та цифри. За один день вони порушили одразу вісім кримінальних проваджень, які потім перемішувалися між собою. За двома кримінальними провадженнями, що перебувають на розгляді ВАКС, сторону обвинувачення представляє один і той же прокурор ОСОБА_5 . Щодо фактів, викладених прокурором у його клопотанні, зазначив, що він ніколи не був в Угорщині, можливо, прокурор переплутав зі Словаччиною, де проживали його діти - двійнята ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . На теперішній час ОСОБА_13 навчається в Лондоні , де він її регулярно відвідує. Зазначив, що він постійно проживає в Монако , оскільки там навчається та виступає за збірну з шахів в Європі та світі його дев`ятирічний син, про що його захисник надала відповідні документи: нотаріальну заяву його дружини про те, що син перебуває на його утриманні та проживає з ним. У Франції він теж не переховується, а проживає, оскільки там народилися його діти ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які відвідують молодшу школу та дитячий садок. Адреси його проживання у Женеві він також не приховує й надавав суду відповідні документи. Водночас зазначив, що прокурор не надав суду достовірної інформації стосовно нього. Як до 2019, так і після 2019 року він часто виїжджав за кордон, можливо, більше ста разів. Зокрема, це пов`язано з тим, що його бізнес розташовувався в Україні, а його сім`я задовго до початку військової агресії стала проживати в європейській країні. Його поїздки до України були пов`язані з судовими засіданнями та тим, що його компанії належать електромережі, зокрема, підстанція «Суми-Північна», яка була зруйнована внаслідок ракетних обстрілів, і останнім часом вони з колегами прийняли рішення щодо згортання ділової активності. Саме тому останнім часом у нього не було необхідності часто відвідувати Україну в приватних відрядженнях. Зазначив, що за період з 2019 року до теперішнього часу він та його захисники з`являлися в кожне судове засідання та жодного разу не ініціювали клопотання про його відкладення, за виключенням одного випадку після його дня народження, однак, він все ж таки з`явився в суд за кримінальним провадженням з іншим складом суду. Щодо посилань прокурора про оголошення його в міжнародний розшук в іншому кримінальному провадженні під головуванням судді ВАКС ОСОБА_19 , зазначив, що вони є нелогічними та спотвореними. Так, у 2016 році Інтерпол відмовив НАБУ в оголошенні ОСОБА_6 у міжнародний розшук та затриманні. Він був затриманий у Німеччині в рамках договору про міжнародну правову допомогу та практично одразу його відпустили. У подальшому Німеччина відмовила Україні в особі НАБУ в його видачі. Незважаючи на ці факти, у квітні 2019 року, тобто п`ять років тому, він самостійно повернувся до України. Після цього у квітні 2019 року НАБУ та САП просили взяти його під варту з альтернативою внесення застави в розмірі 346 млн грн, однак, суд визнав цю суму необґрунтованою та визначив суму застави в розмірі 7 млн грн, що на той момент було еквівалентно сумі в розмірі 351 тис євро, яку вони одразу сплатили. Через два дні після цього, тобто 15.04.2019, керівник САП ОСОБА_20 звернувся до керівника НАБУ ОСОБА_21 з приводу застосування щодо нього заходів особистої безпеки. У свою чергу, НАБУ прийняло постанову про застосування таких заходів особистої безпеки, пославшись на встановлені факти, зокрема, на наявність реальної загрози його життю та здоров`ю. Наприкінці 2019 року, коли ще не закінчився строк дії обов`язків, покладених на нього судом, перший заступник САП ОСОБА_22 видав йому документи, паспорт та зняв електронний засіб контролю. Після цього він знов поїхав до своєї родини. З квітня 2019 року та до теперішнього часу він жодного разу не порушував особисте зобов`язання, обране в іншому кримінальному провадженні, та постійно з`являвся в судові засідання. Водночас звернув увагу суду на той факт, що прокурор ОСОБА_5 також представляє сторону обвинувачення в іншому кримінальному провадженні стосовно нього, де йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 7 млн грн. У цьому ж кримінальному провадженні, що розглядається, на нього навіть не було покладено запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. 15.04.2024 він звернувся до суду з клопотанням про передачу цієї суми на потреби ЗСУ, враховуючи критичний стан України, зокрема, ЗСУ. Зауважив, що в судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення його клопотання щодо передачі цих коштів, які п`ять років знаходилися в НАБУ, а також просив здати паспорт за аналогією з тим клопотанням, яке розглядається зараз. У підсумку, суд задовольнив клопотання ОСОБА_6 та його захисника щодо передачі застави на потреби ЗСУ, а в задоволенні клопотання прокурора відмовив у повному обсязі. Зокрема, прокурор ОСОБА_5 в тому клопотанні зазначив, що в іншому кримінальному провадженні не вдалось досягти мети запобіжного заходу. Вважає, що сторона обвинувачення намагається покласти на суд обов`язок з ухвалення незаконних рішень. Також зазначив, що він користується послугами стороннього адвоката ОСОБА_6 , аби не затягувати процес розгляду справи. Пояснив, що коли йому та його захиснику ОСОБА_24 у порядку ст. 190 КПК України були відкриті матеріали кримінального провадження, особисто слідчий та прокурор просили їх не затягувати час при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, тому вони підписали розписку про ознайомлення з матеріалами за один день в коридорі НАБУ, не заходячи до основного приміщення НАБУ, аби документи сторони обвинувачення скоріше надійшли до суду, на що слідчий та прокурор запевнили його, що також не будуть затягувати розгляд справи і що не будуть подавати клопотань про застосування запобіжних заходів, посилаючись на те, що суд їх все одно не задовольнить. Проте на цей час він бачить, що позиція сторони обвинувачення змінилася. З наведених підстав, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з тих підстав, що прокурор в обґрунтування свого клопотання посилався на факт ухвалення судом обвинувального вироку з покаранням у вигляді позбавлення волі, наголошуючи на тому, що ОСОБА_6 має виконувати законне рішення суду. Проте яке це рішення, стороні захисту незрозуміло, оскільки такого рішення ще немає. Також захисник не розуміє та це не обґрунтовано в клопотанні, чому саме зараз прокурор зазначає, що в ході судового розгляду встановлено ризик переховування ОСОБА_6 від суду. Зокрема, з 15.02.2024 було проведено вісім судових засідань, під час яких у прокурора не виникало сумнівів у тому, що ОСОБА_6 не порушує своїх обов`язків та завчасно повідомляє суд про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Крім того, колегія суддів неодноразово приймала рішення, якими дозволяла ОСОБА_6 приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, оцінюючи всі можливі ризики та ефективність судового розгляду. На його думку, своїми рішеннями колегія суддів підтверджувала те, що будь-яких ризиків переховування ОСОБА_6 від суду не існує. Посилання прокурора на те, що ОСОБА_6 раніше у 2016-2017 роках був оголошений у міжнародний розшук, не мають ніякого відношення до обґрунтування цього ризику та не підтверджують того факту, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування чи суду. Зазначив, що оголошення осіб у розшук не свідчить про те, що вони ухилялися від досудового розслідування або суду. Тому вважає, що сторона обвинувачення не довела, що існує такий ризик, а поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , який бере участь у судових засіданнях, не переховується та активно відстоює свою невинуватість, - є процесуально належною. З приводу визначеного прокурором розміру застави вважав, що прокурор належним чином не обґрунтував такий розмір застави та порушує принцип презумпції невинуватості, посилаючись на те, що ОСОБА_6 має виконувати законне рішення суду, яким є ймовірне позбавлення волі. Крім того, сторона обвинувачення, посилаючись на майновий стан обвинуваченого, не зазначила, який це майновий стан, і чи не буде занадто великою така сума застави, щоб обвинувачений зміг її сплатити. У зв`язку з викладеним, вважає, що клопотання прокурора має формальний характер, не обґрунтоване жодним доказом, підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 немає, тому просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, з огляду на його безпідставність. Зазначила, ні з матеріалів кримінального провадження, ні з клопотання прокурора не видно, що дії її підзахисного свідчать про можливість його переховування від суду. Під час розгляду кримінального провадження вони повідомляли про місцезнаходження ОСОБА_6 та його дітей, які перебувають на навчанні, на лікуванні та проживають разом з ОСОБА_6 в інших країнах. Суду надавалися конкретні адреси місця проживання її підзахисного за кордоном, тому положення про оголошення особи в міжнародний розшук не можуть бути виконані, з огляду на те, що стороні обвинувачення та суду відомі місця проживання ОСОБА_6 Звернула увагу, що перебування особи за кордоном зі своєю родиною є поважною причиною для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте, прокурор у своєму клопотанні взагалі не враховував сімейний стан обвинуваченого, в якого на утриманні перебувають п`ятеро дітей, про що суду надані відповідні документи, складені до подання клопотання прокурора. Вважає, що це свідчить про міцність його соціальних зв`язків. Посилалась на те, що вимоги прокурора про обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими, окрім того, що, можливо, у майбутньому буде необхідно виконувати судове рішення. Іншого обґрунтування не наведено. Фактично прокурор просить застосувати найсуворіший запобіжний захід до батька п`ятьох неповнолітніх дітей лише тому, що ОСОБА_6 на сьогоднішній день перебуває зі своїми дітьми та дружиною за кордоном, а не тому, що обвинувачений порушив покладені на нього судом обов`язки. З приводи тези прокурора про те, що не вдалося досягти мети запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні, посилалася на аналогічні аргументи, викладені обвинуваченим ОСОБА_6 . Зокрема, зазначила, що в іншому кримінальному провадженні ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді застави з метою уникнення порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків. У квітні 2024 року суд задовольнив клопотання сторони захисту та передав заставу на потреби ЗСУ. Під час розгляду клопотання ОСОБА_6 про звернення застави на користь ЗСУ прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, посилаючись на те, що зараз не 2022, а 2024 рік, застава стримує обвинуваченого, а також те, що якщо суд задовольнить вказане клопотання, то в наступне судове засідання ОСОБА_6 не з`явиться навіть по відеоконференції. Однак, ОСОБА_6 демонстрував належну процесуальну поведінку впродовж всього часу судового провадження, зокрема, з`являвся в усі судові засідання. Будь-яких обґрунтованих підстав для задоволення клопотання прокурора немає. Крім того, суд вже досліджував це питання в іншому кримінальному провадженні, де при постановленні ухвали про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання суд навіть не визначив ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Тобто суд не встановив факту порушення ним цих обов`язків. Також, задовольняючи клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, суд кожного разу перевіряв ці обставини з приводу поважності причин неявки ОСОБА_6 у судове засідання в приміщення суду. Основним аргументом головуючого було те, що справа слухається. Тобто на сьогоднішній час сторона захисту сприяє скорішому судовому розгляду, а на суд не покладено обов`язку переслідування особи в разі можливого обвинувального вироку суду. Також захисник зазначила, що вона подала до суду письмові заперечення на клопотання прокурора, які повністю підтримує та просить врахувати при вирішенні цього клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_9 , її захисник ОСОБА_25 та представники потерпілих, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явилися. Від них не надійшло заяв, клопотань чи заперечень з приводу клопотання прокурора.

Неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду клопотання прокурора.

На запитання головуючого судді прокурор повідомив, що в цьому кримінальному провадженні запобіжні заходи обвинуваченому ОСОБА_6 ніколи не обиралися.

4. Установлені судом обставини, положення закону, яким суд керувався, та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та письмові заперечення захисника ОСОБА_7 , суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із засобів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання існуючим ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

У клопотанні прокурор посилається на те, що під час судового розгляду стосовно ОСОБА_6 встановлено ризик, передбачений ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду. Зокрема, прокурор зазначив, що 15.02.2024 ОСОБА_6 виїхав з території України та до цього часу не повернувся, в судових засіданнях приймав участь шляхом відеоконференцзв`язку. При цьому, згідно з інформацією ДПС України в 2022-2023 роках ОСОБА_6 неодноразово залишав територію України, але повертався через нетривалий час (в межах 7-10 днів). Крім того, ОСОБА_6 під час судового засідання повідомив суду про наявність місць його постійного проживання в двох іноземних країнах. Крім того, під час досудового розслідування 29.06.2016 ОСОБА_6 оголошено у розшук та 05.05.2017 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Під час розшуку ОСОБА_6 Національне антикорупційне бюро України отримало інформацію про його перебування в серпні та вересні 2016 року в Королівстві Монако, в серпні 2016 року - в Угорщині, в лютому 2018 року - у Франції. 14.04.2018 ОСОБА_6 затримано на території Федеративної Республіки Німеччини та 26.04.2018 Генеральною прокуратурою України скеровано до Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина запит про видачу ОСОБА_6 для притягнення до кримінальної відповідальності. На думку прокурора, викладене свідчить про можливість ОСОБА_6 переховуватися від суду за межами території України та, в разі винесення вироку, яким буде передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, ухилитися від виконання законних вимог суду в цій частині.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК України.

З огляду на зазначене вище, суду необхідно вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються. Вирішуючи це питання, суд виходив із такого.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі давати оцінку обґрунтованості підозри та пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки вказані обставини будуть досліджуватися судом під час судового розгляду та за результатами якого буде прийнято остаточне рішення в справі. Разом з тим, оцінці судом під час розгляду клопотання підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність наведеного прокурором ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, перш за все, суду слід перевірити, чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.

Згідно з клопотанням прокурора, ОСОБА_6 обвинувачується в: 1) організації вчинення службовими особами АТ «Запоряжжяобленерго», ПАТ «Черкасиобленерго» зловживання службовим становищем при укладенні договорів про переведення боргу та під час здійснення правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних витрат - за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України; 2) заволодінні коштами, що заподіяло шкоду ДП «Енергоринок», ПАТ «Черкасиобленерго», АТ «Запоріжжяобленерго» - за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України; 3) легалізації (відмиванні) доходів щодо коштів, одержаних злочинним шляхом - за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209 КК України.

На думку прокурора, наявність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також наявність ризику переховуватись від суду дають достатні підстави вважати встановленою неможливість запобігання такому ризику без застосування запобіжного заходу. Зокрема, прокурор також посилався на те, що враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , з урахуванням його майнового та сімейного стану, є підстави вважати про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема, на теперішній час не заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, дають достатні підстави вважати встановленою неможливість запобігання такому ризику без застосування запобіжного заходу, оскільки кримінальне провадження перебуває у провадженні суду з листопада 2021 року, остаточне рішення не прийнято.

Станом на день розгляду клопотання суд не може враховувати даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, на які посилається прокурор у клопотанні, оскільки підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Більш того, на запитання головуючого судді прокурор підтвердив, що в цьому кримінальному провадженні запобіжні заходи обвинуваченому ОСОБА_6 ніколи не обиралися.

На відсутність ризиків вказує і те, що в іншому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 у 2024 році застава була перерахована на користь ЗСУ.

Отже, суд не може погодитися з наведеними доводами прокурора, оскільки прокурор не довів наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_6 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема, на теперішній час судом не встановлено ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. Так, обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово приймав участь у судових засіданнях шляхом відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів, з моменту його виїзду за кордон України в 2024 році не було жодного випадку відкладення судових засідань через його неявку, на теперішній час суд ще не ухвалив остаточного рішення в цьому кримінальному провадженні.

Частиною 3 ст. 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Зважаючи на усі наведені обставини цього кримінального провадження, суд звертає увагу, що під час судового засідання сторона обвинувачення не тільки не довела, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а й взагалі не навела доказів та достатніх підстав вважати, що станом на день розгляду клопотання, яке було подано на стадії судових дебатів, існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду.

Враховуючи відсутність усіх ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, судом не встановлено ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого впродовж судового провадження, зокрема, явку в судові засідання, незастосування приводів, неоголошення обвинуваченого в розшук; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого: він є батьком 5 дітей, які перебувають на його повному утриманні, син ОСОБА_26 приймає участь у міжнародних турнірах з шахів з кордоном, куди його возить батько ОСОБА_6 ; старший син ОСОБА_27 є дитиною з інвалідністю з народження, потребує сторонньої допомоги, щорічної реабілітації з хірургічним втручанням; обвинувачений ОСОБА_6 офіційно перебуває у шлюбі із ОСОБА_28 ; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи (директор ТОВ «Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу «А/РТЕК»); відсутність судимостей; в задоволенні клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 42, 177, 183, 369, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2