Рішення

від 04.06.2024 по справі 140/4613/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4613/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО-Експорт» до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО-Експорт» (далі ТОВ «КОМО-Експорт») звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 від 25.01.2024 №0014650703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМО-Експорт», за результатами якої 09.01.2023 було складено акт перевірки. В акті перевірки №289/07-03/31226169 відповідач вважає, що у ТОВ «КОМО-Експорт» виник обов`язок нараховувати ПДВ в розмірі 20% на суми, які позивач сплачував перевізникам, і виставляти ці суми до відшкодування для ТОВ «КОМО Україна» з ПДВ.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «КОМО-Експорт», серед іншого, пп. «б» п. 185.1 ст.185, пп. «ж», п. 186.3 ст. 186, пп. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2. ст. 208 Податкового кодексу України, р.V «Поряду заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «КОМО-Експорт» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2023 року на 2 492 773 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 09.01.2024 №289/07-03/31226169 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 25.01.2024 №0014650703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 2 492 773 ,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ТОВ «КОМО Україна» також підтвердило, що перед тим, як затвердити звіт комісіонера щодо понесених комісіонером витрат, провело перевірку і з`ясувало, що всі згадані вище перевезення здійснювалися для транспортування продукції, яку в 2023 році ТОВ «КОМО-Експорт» отримувало від ТОВ «КОМО Україна» за договором комісії. Тому ТОВ «КОМО Україна» підтвердило фактичне понесення позивачем, як комісіонером, транспортних витрат в сумі 9 577 316,00 грн і не заперечило проти їх відшкодування для ТОВ «КОМО-Експорт». В подальшому ТОВ «КОМО Україна» відшкодовувало ці суми із призначенням платежу «компенсація транспортних витрат комісіонера згідно договору комісії №01/12К від 01.12.2017». Просив адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.

ТОВ «КОМО-Експорт» (Замовник) було укладено договір транспортного експедирування із ТзОВ «ФІРМА «А-ВАНТАЖ» (код ЄДРПОУ 40901273) (експедитор), №30/03 від 30.03.2022, договір на транспортно-експедиторське обслуговування із ТзОВ «ВОКЕР» (код ЄДРПОУ 38182029) (експедитор), №01/04-22 від 01.04.2022.

Зокрема, у договорі транспортного експедирування із ТзОВ «ФІРМА «А-ВАНТАЖ» (код ЄДРПОУ 40901273) (експедитор), №30/03 від 30.03.2022, а саме у пункті 2 частини 1 предмет договору, вказано, що відповідно до умов цього Договору Експедитор: надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту) та/або послуги з перевезення вантажу.

У договорі на транспортно-експедиторське обслуговування із ТзОВ «ВОКЕР» (код ЄДРПОУ 38182029) (експедитор), №01/04-22 від 01.04.2022, у пункті 2.1. зазначено, що Експедитор зобов`язується організувати перевезення довіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення і передачу його особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник зобов`язується оплатити послуги Експедитора із перевезення вантажу в строки та на умовах, передбачених цим Договором.

При цьому, умови контрактів також узгоджуються з приписами ст. 1011 ЦКУ, згідно з якою за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до приписів ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Таким чином, у комісіонера постачанням послуг вважається операція з передачі комітенту результатів послуг (транспортних у тому числі), придбаних цим комісіонером за дорученням комітента у третіх осіб.

Отже, постачання послуг, які пов`язані з виконанням договору комісії є об`єктом оподаткування ПДВ, якщо їх місце постачання розташоване на митній території України. При цьому, що ТзОВ «КОМО-Експорт» та ТзОВ «Комо Україна» зареєстровані як суб`єкти господарювання на території України.

Представник відповідача вважає, що на дату першої події комісіонер має нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, порядок визначення якої регулюється ст. 188 ПК України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Наданими міжнародними автомобільними накладними (CMR) підтверджується факт надання послуг.

Таким чином, операція передачі комітентові результатів послуг (у тому числі й транспортних), придбаних комісіонером у третіх осіб може вважатися операцією з постачання послуг, а відповідно бути об`єктом оподаткування ПДВ, якщо місце постачання згідно зі ст. 186 ПК України знаходиться на митній території України.

Підпунктом «ж» п. 186.3 ст. 186 ПК України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Крім того, разом із відзивом представник відповідача подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представником позивача було подано заперечення на клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якому просив відмовити у його задоволенні.

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачами було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач хибно ототожнює акти, які складалися між Комісіонером і Комітентом, як акти надання послуг, оскільки це були акти на відшкодування (компенсацію) транспортних послуг.

Такі акти називаються «актами на компенсацію (відшкодування) понесених Комісіонером витрат по транспортуванню Товарів Комітента за Договором комісії». Назва і суть цих актів повністю відображає зміст господарської операції не «перевиставлення» Комісіонером для Комітента послуг з транспортування (як на цьому наполягає відповідач), а відшкодування Комітентом витрат Комісіонера, понесених в ході виконання договору комісії.

За таких обставин, зазначені акти не є актами надання послуг, а актами на відшкодування понесених Комісіонером витрат. Те, що ці суми були саме витратами Комісіонера, підтверджується також звітом комісіонера щодо понесених витрат від 30.10.2023. В податкового органу не було підстав вважати складені між Комітентом та Комісіонером акти як такі, за якими Комісіонер надавав транспортні послуги Комітенту.

Відповідач хибно ототожнює витрати Комісіонера, пов`язані із транспортуванням продукції Комітента на експорт, із послугами за договором комісії.

Укладені Комісіонером договори на транспортування були укладені не в порядку ст. 1011 ЦК України. До цих договорів застосовною є ст. 1024 ЦК України, яка передбачає право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням договору комісії:

Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали. Відтак, Комісіонер не надавав Комітенту послуги транспортування, а лише виставив Комітенту до відшкодування витрати, понесені Комісіонером і пов`язані із транспортуванням товарів Комітента. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що вказані позивачем акти здачі-прийняття робіт складені на підставі Договору комісії №01/12К від 01.12.2017 і відповідно до актів здачі-приймання виконаних послуг, які були укладені між ТОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» та перевізниками щодо виконання Експедитором послуг по перевезенню вантажу, які повністю задовольняють умови договору.

Вважає, що Комісіонером (ТОВ «КОМО-ЕКСПОРТ») були придбані транспортні послуги у третіх осіб, а саме у ТОВ «ФІРМА «А-ВАНТАЖ» та ТзОВ «ВОКЕР».

При цьому постачанням послуг у комісіонера вважається операція з передачі комітенту результатів послуг (транспортних у тому числі), придбаних цим комісіонером за дорученням комітента у третіх осіб.

Посилаючись на справу №140/33468/23 за позовом ТОВ «КОМО-Експорт» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, зауважила, що справа знаходиться на стадії апеляційного оскарження. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому недоцільно посилатись на рішення суду першої інстанції у даній справі. Просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У додаткових поясненнях ГУ ДПС у Волинській області повідомило, що станом на 27.05.2024 здійснено сплату за подання апеляційної скарги у справі №140/33468/23 та повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 27.12.2023 по 02.01.2024 Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМО-Експорт», за результатами якої було складено акт перевірки від 09.01.2024 №289/07-03/31226169.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «КОМО-Експорт» 31.10.2023 склало для замовника ТОВ «КОМО Україна», код ЄДРПОУ 39507437, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 9 577 316,00 грн.

З`ясовано, що транспортні послуги оподатковувалися за нульовою ставкою.

В акті зокрема, вказано, що у ТОВ «КОМО-Експорт» виник обов`язок нараховувати ПДВ в розмірі 20% на суми, які позивач сплачував перевізникам, і виставляти ці суми до відшкодування для ТОВ «КОМО Україна».

Такий висновок зроблений у зв`язку з тим, що ТОВ «КОМО-Експорт» (Замовник) не є прямим постачальником послуг міжнародного перевезення, а лише перевиставляє послуги міжнародних транспортних перевезень отриманих від третьої особи перевізника або надавача послуг.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «КОМО-Експорт» пп. «б» п. 185.1 ст.185, пп. «ж», п. 186.3 ст. 186, пп. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 201.1 ст. 201, п. 208.2. ст. 208 Податкового кодексу України, р.V «Поряду заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ «КОМО-Експорт» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2023 року на 2 492 773 грн.

На підставі акту перевірки від 09.01.2024 №289/07-03/31226169, ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми В4 від 25.01.2024 №0014650703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2492773, 00 грн.

ТОВ «КОМО-Експорт» оскаржено податкове повідомлення-рішення від 25.01.2024 №0014650703 в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 09.04.2024 №10123/6/99-00-06-01-04-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 25.01.2024 №0014650703, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Що ж стосується оподаткування операцій з надання транспортно-експедиторських послуг, а також постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу податком на додану вартість, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 180.2 статті 80 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

За змістом пунктів «б», «е» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 193.1статті 193 ПК України ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.

Разом з тим, підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг, пов`язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання, є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном.

Як передбачено пунктом 186.4 статті 186 ПК України, місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті, є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Отже, з метою оподаткування ПДВ операції з постачання транспортно-експедиторських послуг та послуг з міжнародного перевезення вантажів слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги). Операції же з міжнародного перевезення вантажів, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, оподатковуються за нульовою ставкою, яка, у свою чергу, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, що надає експедитор.

Таким чином, чинним законодавством розмежовується витрати комісіонера по виконанню договору та комісійна винагорода, тобто у даному випадку витрати комісіонера по виконанню договору не можуть бути базою для оподаткування податком на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.201.2024 №0014650703 ґрунтується на тому, що позивач в жовтні 2023 року не нараховував податок на додану вартість на суми, котрі він пред`являв комітенту до відшкодування, як компенсацію транспортних витрат позивача-комісіонера.

Судом встановлено, що між ТзОВ «КОМО Україна» (Комітент) та ТзОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» (Комісіонер) укладено договір комісії №01/12К від 01.12.2017, у якому ТзОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» зобов`язується здійснювати реалізацію на експорт з України Товар, що належить Комітенту.

Згідно п.5.4 договору комісії по взаємовідносинах з третіми особами-нерезидентами України - Комісіонер виступає експортером і приймає на себе відповідальність за дотримання законодавства про валютне регулювання і валютний контроль.

Відповідно до п.6.3 договору витрати Комісіонера пов`язані з виконанням цього Договору, в тому числі документально підтверджені витрати, пов`язані з відповідальним зберіганням, транспортуванням переданого Комісіонеру Товару, зазначаються в звіті Комісіонера та відшкодовуються разом з сумою комісійної винагороди.

З метою виконання умов договору комісії укладеного з ТзОВ «КОМО Україна» №01/12К від 01.12.2017, а саме п.1 договору комісії - здійснювати реалізацію на експорт з України Товар, що належить Комітенту та з метою забезпечення доставки вантажів ТОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» (Замовник) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування із ТзОВ «ВОКЕР» №01/04-22 від 01.04.2022.

Предмет вказаного договору є: «Експедитор зобов`язується організувати перевезення довіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення і передачу його особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник зобов`язується оплатити послуги Експедитора із перевезення вантажу в строки та на умовах, передбачених цим Договором».

Вищевказаний перевізник здійснював такі перевезення, які були оплачені позивачем, і ці оплати були заявлені комітенту до відшкодування, що стверджується відповідними актами на відшкодування понесених витрат (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Всього на оплату перевізнику ТзОВ «ВОКЕР» та експедитору вартості наданих ним експедиторських послуг та послуг перевезення (транспортування товарів ТзОВ «КОМО Україна») ТзОВ «КОМО-Експорт» сплатило 9 577 316,00 грн. Ці витрати були відображені у звіті комісіонера щодо понесених витрат від 31.10.2023, який був затверджений комітентом ТОВ «КОМО Україна».

ТзОВ «КОМО Україна» погодилося із необхідністю відшкодувати ці витрати, як це передбачено договором комісії.

Тобто, суми, які сплачував Комітент для ТзОВ «КОМО-Експорт» на відшкодування транспортних витрат, були саме компенсацією транспортних витрат Комісіонера, а не оплатою за транспортні послуги, як доводить податковий орган.

Підтвердженням цього є також виписки по рахунку за 17.11.2023 та 02.02.2024, в призначенні платежу яких чітко вказано «компенсація транспортних витрат комісіонера згідно договору комісії №01/12К від 01.12.2017 без ПДВ». Ця сума була саме відшкодуванням витрат комісіонера в розумінні ст.1024 ЦК України, а не оплатою за транспортні послуги.

В даному випадку, ТзОВ «КОМО-Експорт» (Замовник) не є перевізником - прямим постачальником послуг міжнародного перевезення, а в подальшому послуги міжнародних транспортних перевезень отриманих від третьої особи перевізника або надавача послуг зараховує до комісійних послуг.

Відтак, не надаючи для ТзОВ «КОМО Україна» транспортних послуг, у ТзОВ «КОМО-Експорт» відсутній обов`язок нараховувати ПДВ, оскільки ТзОВ «КОМО-Експорт» не надавало послуг для ТзОВ «КОМО Україна», а несло витрати по виконанню договору комісії і мало право на відшкодування цих витрат, як згідно пунктів 2.3, 6.3 договору комісії, так і згідно ч.1 ст.1024 ЦК України, якою визначено:

Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідно до статті 9 Закону №1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту. Таким документом може бути, зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).

При цьому, перевізником товару, виступала інша компанія, а не ТзОВ «КОМО-Експорт».

Тобто, цей факт свідчить про виконання ТзОВ «КОМО-Експорт» своїх обов`язків за договором комісії.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що ТзОВ «КОМО-Експорт» не надавало для ТзОВ «КОМО Україна» послуг з транспортного перевезення, натомість оподаткуванням ПДВ є лише товари, роботи, послуги. Відшкодування комітентом витрат комісіонера за договором комісії не є об`єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на що, висновки контролюючого органу в акті перевірки ТзОВ «КОМО-Експорт» від 09.01.2024 №289/07-03/31226169 про те, що у позивача виник обов`язок нараховувати податок на додану вартість в розмірі 20% на суми, які останній сплачував перевізнику, і виставляти ці суми до відшкодування для ТзОВ «КОМО Україна» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень, всупереч положенням статті 77 КАС України, не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги ТзОВ «КОМО-Експорт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 від 25.01.2024 №0014650703 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 30 280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №652 від 22.04.2024.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 30 280,00 грн.

Керуючись статтями 241, 242, ч.3 243, 245, 246, 262, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області форми В4 від 25.01.2024 №0014650703

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМО-Експорт» судові витрати в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМО-Експорт» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Крилова, 1, код ЄДРПОУ 31226169).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя В.В. Дмитрук