Ухвала

від 05.06.2024 по справі 240/9523/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/9523/24

категорія 113050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради, у якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не встановлення позивачу інвалідність на ступінь вище - 1 групу інвалідності;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення позивачу інвалідність на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (1 групу інвалідності).

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 29.05.2024 надійшло клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. В обґрунтування вказує, що вирішення спірних правовідносин, що виникли між сторонами, має досить велике значення для позивача та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи, також позивач має бажання надати усні пояснення по суті спору та надати додаткові пояснення по справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, зазначає наступне.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною другою статті 12 АС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами Кодексу адміністративного судочинства України та жодним чином не обмежує права стороні, які визначені статтею 44 КАС України.

Відтак, клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін є необґрунтованим. При цьому, підстав для переходу до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні заявником в обґрунтування заявленого клопотання не наведено та судом не встановлено, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача.

Керуючись статтями 241-243, 256, 260 Кодексу адміністративного судочинства України

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Лавренчук