Рішення

від 31.05.2024 по справі 640/27906/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року м. Київ№ 640/27906/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомГромадської спілки "Спілка Тхеквондо України"до треті особиМіністерства молоді та спорту України 1.Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" 2."Всеукраїнська федерація бобслею та скелетону" 3.Комісія для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу пропро визнання протиправним та скасування наказу від 24.04.2014 №1306 із змінами,-

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Громадська спілка "Спілка Тхеквондо України" з адміністративним позовом до Міністерства молоді та спорту України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 № 1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: ОСОБА_1 - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; ОСОБА_2 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; ОСОБА_3 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ОСОБА_4 - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; ОСОБА_5 - начальника юридичного відділу НОК України; ОСОБА_6 - віцепрезидента Спортивного комітету України; ОСОБА_7 - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного наказу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що під час представництва інтересів Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" у справі №640/11601/21 у липні 2021 року встановлено, що наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами від 29.06.2021 «Про утворення комісії» не відповідає вимогам Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №22. Аргументуючи підстави щодо протиправності наказу вказав, що всупереч додатку до вищезазначеного наказу, відповідачем включено до складу комісії про надання спортивній федерації статусу національної 7 осіб, які не відповідають вимогам Положення про комісію для надання спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу. Представник вважає, що комісія у такому складі є нелегітимна, тому просив скасувати наказ № 1306 від 24.04.2014 із змінами, яким затверджений склад комісії.

Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивачем, фактично оскаржується відмова комісії у наданні статусу національної спортивної федерації. Також зазнає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачене виключно 10 представників у склад комісії від всеукраїнських громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості. Вважає, що оскаржуваний наказ, яким затверджено склад комісії є законним і обґрунтованим.

Третьою особою - Комісією для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу подано до суду пояснення щодо позову та зазначено, що позивач не надав доказів, зокрема, можливого «триваючого» порушення його прав. Крім того вказує, що позивач не довів порушення його прав діями, вказаних ним у позові членами Комісії. Також звертає увагу на те, що оскільки позивач сам звертався та подавав до Комісії документи щодо надання йому статусу національної федерації, був згодний з її складом та умовами проведення конкурсу і лише тільки після відмови йому у вказаному статусі, позивач вирішив скасувати оскаржувані накази вдповідача без зазначення аргументів та вимог законодавства, що на думку позивача, могли бути порушені Міністерством.

Треті особи - Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" та "Всеукраїнська федерація бобслею та скелетону" правом на подання пояснень не скоритсалися.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.11.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 03.01.2023 №03-19/341/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/27906/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 залучено до участі у справі Громадську організацію "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" та "Всеукраїнську федерацію бобслею та скелетону" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

До суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; ОСОБА_2 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; ОСОБА_3 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ОСОБА_5 - начальника юридичного відділу НОК України; ОСОБА_6 віце-президента Спортивного комітету України; ОСОБА_7 - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб відмовлено. Залучено до участі у справі Комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

04.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви та у поданих поясненнях Комісією також зазначено про пропуск строку звернення до суду, відсутністю відповідного клопотання та відсутності порушеного права.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності поважних підстав поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 позовну заяву у даній справі залишено без руху та вказано на пропуск строку звернення, відсутність заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог зазначеного судового рішення позивачем 12.10.2021 подано до суду заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с.171).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито провадження та призначено до розгляду.

Таким чином питання щодо дотримання строку звернення до суду вже вирішувалося судом на стадії відкриття провадження. Суд надавав оцінку доводам позивача щодо наявності причин пропуску строку, визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі.

Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з обставинами цієї справи визначальним є встановлення того чи стосується оскаржуваний наказ зі змінами прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, оскільки приписи частини другої статті 122 КАС України пов`язують обчислення строку звернення до суду з позовом саме з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що підлягають судовому захисту. У разі якщо оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не стосується прав, свобод чи інтересів особи, що звернулась до суду з позовом, визначити день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про їх порушення, неможливо.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

В контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, наказом Мінмолодьспорту «Про надання статусу національної спортивної федерації» від 30 жовтня 2020 року №2421 за рекомендацією Комісії, громадській організації «ФЕДЕРАЦІЯ ТХЕКВОНДО (ВТФ) УКРАЇНИ» було надано статус національної спортивної федерації з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)». Не погоджуючись з цим наказом Громадська спілка "Спілка Тхеквондо України" у червні 2021 року звернулася до суду.

При цьому спірні правовідносини між Громадська спілка "Спілка Тхеквондо України" та Міністерства молоді та спорту України щодо оскаржуваного наказу №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 №1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад Комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу виникли, під час представництва інтересів позивача у справі №640/11601/21 у липні 2021 року. Упродовж цього строку ці правовідносини є триваючими.

До суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування наказу зі змінами, позивач звернувся 01.10.2021 року.

Початок перебігу місячного строку у процесуальному законі визначено як день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів є 01.07.2021, а останнім днем звернення до суду 01.01.2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Отже, суд вважає, що жодних належних та допустимих доказів, які спростовують доводи позивача про причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б залежали від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, не спростовані Комісію, а судом не встановлено.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 21.01.2014 №102 "Про затвердження Положення про комісію для надання спортивній федерації статусу національної федерації та позбавлення такого статусу", затверджено Положення.

Наказом від 24.04.2014 №1306 "Про утворення комісії", утворено комісію для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу у складі згідно з додатком.

Наказами від 28.09.2020 року №1753 та від 29.06.2021 року №2211 "Про внесення змін у додаток до наказу Міністерства молоді та спорту України від 24.04.2014 №1306", затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: ОСОБА_1 - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; ОСОБА_2 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; ОСОБА_3 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ОСОБА_4 - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; ОСОБА_5 - начальника юридичного відділу НОК України; ОСОБА_6 - віцепрезидента Спортивного комітету України; ОСОБА_7 - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

01.10.2020 року вищезазначеною Комісією проведено засідання, на якому вирішено надати пропозиції Мінмолодьспорту щодо надання статусу національної спортивної федерації Громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)» та надати пропозиції Мінмолодьсіюрту щодо відмови у наданні статусу національної спортивної федерації Громадській спілці «Спілка тхеквондо України» з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)».

Рішення комісії щодо надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації оформлене протоколом №2 від 01.10.2020.

На підставі вказаного протоколу №2 від 01.10.2020 Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 30.10.2020 № 2421 «Про надання статусу національної спортивної федерації», надано статус національної спортивної федерації таким спортивним федераціям:

громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» - вид спорту «тхеквондо (ВТФ)»;

«Всеукраїнській федерації бобслею та скелетону» - вид спорту «бобслей» та вид спорту «скелетон».

Громадській спілці «Спілка тхеквондо України» відмовлено у наданні статусу національної спортивної федерації з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)».

Незгода з цим наказом, стала підставою звернення позивача до суду про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства молоді та спорту України від 30.10.2020 №2421 в частині надання статусу національної спортивної федерації Громадській організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (справа №640/11601/21).

Поряд з цим встановлено, що під час розгляду справи №640/11601/21 представник Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" у липні 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи дійшов висновку про те, що наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами від 29.06.2021 «Про утворення комісії» не відповідає вимогам Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №22.

Вважаючи оскаржуваний наказ №1306 від 24.04.2014 із змінами про затвердження складу комісії протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту визначає Закон України «Про фізичну культуру і спорт», він регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту є Міністерство молоді та спорту України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивні федерації (асоціації, спілки, об`єднання тощо; далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту. У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях; здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань. Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації можуть отримувати з державного бюджету фінансову підтримку відповідно до закону на розвиток відповідного виду спорту, організацію і проведення спортивних заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. №22 затверджено Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу.

Пунктом 4 Положення визначено, що для надання спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу утворюється комісія, що діє як постійний консультативно-дорадчий орган Мінмолодьспорту (далі - комісія).

Основним завданням комісії є підготовка пропозицій щодо надання спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу. Рішення про надання спортивній федерації статусу національної приймається Мінмолодьспортом на підставі пропозицій комісії, що мають рекомендаційний характер.

Рішення про утворення комісії приймається Мінмолодьспортом, що затверджує її кількісний і персональний склад, положення про неї.

Так на виконання вимог Закону та вищезазначеного Положення Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 21.01.2014 №102 "Про затвердження Положення про комісію для надання спортивній федерації статусу національної федерації та позбавлення такого статусу" (далі Положення про комісію), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р.за №210/24987.

Пунктом 1 Положення про комісію встановлено, що комісія для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу (далі - Комісія) створюється Мінмолодьспортом як постійний консультаційно-дорадчий орган для розгляду документів спортивних федерацій та підготовки пропозицій щодо надання спортивній федерації, яка має всеукраїнський статус (далі - учасник конкурсу), статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу.

Відповідно до п.2 комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Розділ V Положення про комісію визначає організацію роботи Комісії.

Приписами пункту 2 розділу встановлено, що до складу Комісії входять 10 представників від Мінмолодьспорту і 10 представників від всеукраїнських громадських об`єднань фізкультурно-спортивної спрямованості (за згодою), що не є учасниками Конкурсу.

Персональний склад Комісії затверджується наказом Мінмолодьспорту з урахуванням пропозицій структурних підрозділів Мінмолодьспорту, до повноважень яких належить координація розвитку видів спорту.

Суд зауважує, що вказані норми визначають чітко регламентовані вимоги та коло персонального складу Комісії.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що наказами від 28.09.2020 року №1753 та від 29.06.2021 року №2211 "Про внесення змін у додаток до наказу Міністерства молоді та спорту України від 24.04.2014 №1306", затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: 10 представників Мінмолодьспорту, а також ОСОБА_1 - працівник на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; ОСОБА_2 - заступник голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; ОСОБА_3 - заступник голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ОСОБА_4 - начальник відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; ОСОБА_5 - начальник юридичного відділу НОК України; ОСОБА_6 - віцепрезидент Спортивного комітету України; ОСОБА_7 - перший заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

У свою чергу правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначає Закон України «Про громадські об`єднання» №4572-VI (далі Закон №4572-VI).

Згідно ст.1 Закону №4572-VI громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Положеннями ст.19 Закону №4572-VI встановлено, що громадське об`єднання, зареєстроване в установленому законом порядку, може мати всеукраїнський статус за наявності у нього відокремлених підрозділів у більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, і якщо таке громадське об`єднання підтвердило такий статус у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

З урахуванням вищевикладеного на переконання суду місцеві осередки - обов`язкова ознака всеукраїнського статусу громадської організації, діяльність яких поширюється на території 14 або більше областей та/або міст Києва/Севастополя та /або АРК.

Поряд з цим у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання подається заява про державну реєстрацію підтвердження всеукраїнського статусу.

У ході розгляду справи відповідач не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про належність представників у складі Комісії до всеукраїнських громадських об`єднань фізкультурно-спортивної спрямованості.

Таким чином відповідачем порушено вимоги Положення про комісію для надання спортивній федерації статусу національної федерації та позбавлення такого статусу", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р.за №210/24987, оскільки при формуванні персонального складу комісії порушено вимоги чинного законодавства України та відповідачем не дотримано вимоги пункту 2 Розділу Положення про комісію щодо рівної кількості представників від Мінмолодьспорту і 10 представників від всеукраїнських громадських об`єднань фізкультурно-спортивної спрямованості.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд вважає, що наявний протиправний оскаржуваний наказ породжує нові спори та відповідно протиправні рішення.

Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 січня 2023 року справі № 200/9654/21.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 01.04.2021 у справі № 280/4453/18 сформулювала висновок, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону. Тобто відповідачем допущене триваюче порушення, яке фактично позбавило позивача права на вільне володіння майном протягом значного часу. При цьому відповідна бездіяльність допускалась в період, коли існувала різна судова практика судів касаційної інстанції щодо способу захисту порушеного права і за відмінного правового регулювання спірних правовідносин нормами права щодо способу, який забезпечує отримання сум бюджетного відшкодування, підтверджених судовими рішеннями.

З урахуванням викладеного на переконання суду Комісія була створена з порушенням вимог законодавства, а тому була неправомочною і не могла здійснювати свої повноваження. Таким чином, наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 № 1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад комісії прийнято у непередбачений законом спосіб та затверджено неправомочний склад Комісії, які не мали повноваження, а тому підлягає скасуванню.

Водночас суд бере до уваги те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на застосування конкретного способу захисту права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

На думку суду задоволення судом лише позовної вимоги про скасування наказу у даних спірних правовідносинах означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків та не відновило порушене право позивача, оскільки рішення контролюючого органу, яке створює для позивача правові наслідки залишається чинним та узгодженим в повному обсязі, що створює передумови для повторного звернення до суду з тих же підстав.

Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що підставою, яка передувала зверненню позивача до суду, було те, що наказом Мінмолодьспорту «Про надання статусу національної спортивної федерації» від 30 жовтня 2020 року № 2421, громадській організації «ФЕДЕРАЦІЯ ТХЕКВОНДО (ВТФ) УКРАЇНИ» було надано статус національної спортивної федерації з виду спорту «тхеквондо (ВТФ)».

Незгода з оскаржуваним наказом, який сформував склад комісії на підставі рішення якої був прийнятий вищезазначений наказ від 30 жовтня 2020 року №2421 стала підставою для оскарження та звернення до суду за захистом своїх прав.

Поряд з тим, суд наголошує, що пунктом 3 Розділу 5 Положення встановлена форма роботи Комісії є засідання. Засідання конкурсної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше половини представників від Мінмолодьспорту України та не менше половини представників від всеукраїнських громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

Тому, участь в засіданнях комісії осіб, які не мали повноважень, призвела до ухвалення неправоможних рішень комісією.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі №826/3639/17 (адміністративне провадження №К/9901/64211/18, К/9901/59016, К/9901/59198).

Тому встановивши факт порушення прав, свобод чи законного інтересу особи, адміністративний суд з огляду на спеціальне завдання адміністративного судочинства та з огляду на принцип верховенства права має вийти за межі позовних вимог та поновити порушене право у належний та ефективний спосіб. З аналізу норм КАС України видається, що суд не обмежений у виборі способу захисту та має право, виходячи із принципу верховенства права, застосувати не тільки прямо передбачений в нормативно-правовому акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який хоч і не передбачений законом, але не суперечить йому.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення її прав на законний конкурс щодо можливості надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправним і скасування наказу Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 № 1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: ОСОБА_1 - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; ОСОБА_2 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; ОСОБА_3 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ОСОБА_4 - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; ОСОБА_5 - начальника юридичного відділу НОК України; ОСОБА_6 - віцепрезидента Спортивного комітету України; ОСОБА_7 - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос» та скасування наказу Мінмолодьспорту «Про надання статусу національної спортивної федерації» від 30 жовтня 2020 року № 2421, в частині надання статусу національної спортивної федерації громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» - вид спорту «тхеквондо (ВТФ)».

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності оскаржуваного наказу зі змінами.

VІ. Судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір на підставі квитанції від 29.09.2021 №34764028 у розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню в розмірі 2270,00 грн на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України №1306 від 24.04.2014 із змінами внесеними наказами від 28.09.2020 № 1753 та від 29.06.2021 №2211, яким затверджено склад комісії для надання спортивній федерації статусу національної спортивної федерації та позбавлення такого статусу, в частині включення до складу комісії: ОСОБА_1 - працівника на громадських засадах відділу організаційного та інформаційного забезпечення Національного комітету спорту інвалідів України; ОСОБА_2 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»; ОСОБА_3 - заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ОСОБА_4 - начальника відділу олімпійських видів спорту ФСТ «Динамо» України; ОСОБА_5 - начальника юридичного відділу НОК України; ОСОБА_6 - віцепрезидента Спортивного комітету України; ОСОБА_7 - першого заступника голови Фізкультурно-спортивного товариства «Колос».

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України «Про надання статусу національної спортивної федерації» від 30.10.2020 № 2421, в частині надання статусу національної спортивної федерації громадській організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України» - вид спорту «тхеквондо (ВТФ)».

Стягнути на користь Громадської спілки "Спілка Тхеквондо України" (вул. Шолуденка, 3, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40754211) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України (вул. Еспланадна, 42, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38649881) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.