Рішення

від 05.06.2024 по справі 320/7963/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року № 320/7963/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до Міжнародної громадської організації «Ми народ України», третя особа: Служба безпеки України, про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) з позовом, у якому просить заборонити та примусово розпустити (ліквідувати) Міжнародну громадську організацію «Ми народ України» (зареєстрована Міністерством юстиції України як міжнародна громадська організація, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію об`єднання громадян від 07.02.2006 р. № 2393, код ЄДРПОУ: 33935879, місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 12).

На обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у діяльності Міжнародної громадської організації «Ми народ України» вбачаються ознаки порушення норм діючого законодавства, адже керівник та члени зазначеного об`єднання з метою посилення проросійських настроїв серед населення України проводять активну антиукраїнську інформаційно-пропагандистську діяльність шляхом поширення певних стереотипів щодо взаємовідносин між Україною і росією, підтримують терористичну діяльність та контакти з урядом російської федерації.

Позивач наголошує, що відповідачем здійснюється діяльність, яка суперечить меті організації, задля якої створена організація, та діяльність відповідача направлена на порушення конституційного ладу в Україні, порушення суверенітету та підрив її безпеки, а відтак, наявні підстави для заборони та примусового розпуску (ліквідації) його діяльності в судовому порядку .

Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа надала суду пояснення на позовну заяву, в яких позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду Києві від 16.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судом встановлено, що Міжнародна громадська організація «Ми народ України» зареєстрована як громадська організація, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2006 номер запису: 10681200000009948.

Територія, на яку поширюється діяльність Міжнародної громадської організації «Ми народ України»: Україна, Бельгія та інші країни.

Міжнародна громадська організація «Ми народ України» здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого установчими зборами Міжнародної громадської організації «Ми народ України».

Місцезнаходження юридичної особи згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Україна м. Київ, вул. Тарасівська, 12.

Відповідно до відомостей засновників одним із засновників Міжнародної громадської організації «Ми народ України» є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3.1 Статуту основною метою діяльності МГО є спільна реалізація громадянами своїх прав і свобод, у тому числі соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів, сприяння формуванню сприятливого соціального клімату та високоморального і культурного потенціалу мешканців України.

На адресу Міністерства юстиції України 03.10.2023 надійшов лист Служби безпеки України від 30.09.2023 № 2/3-13485 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 152554-8-23) щодо заборони діяльності МГО.

З листа Служби безпеки України від 30.09.2023 № 2/3-13485 слідує, що Служба безпеки України володіє даними щодо створення реальної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України з боку окремих проросійських громадських об`єднань, діяльність яких з 2014 року має ознаки антиукраїнської.

Окремі ознаки зазначеного спостерігаються в діяльності МГО (Україна, 01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 12, ЄДРПОУ: 33935879, керівник ОСОБА_2 1951 р.н., м. Городок, Хмельницька обл., вул. Войкова, буд. 2, кв. 2).

Громадянин України ОСОБА_2 , якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього належного йому майна вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.08.2023 у справі № 344/10749/22; будучи засновником МГО, активно використовував її у скоєнні вище інкримінованого йому злочину та для дестабілізації суспільно - політичної ситуації в державі.

Службою безпеки України встановлено, що у ОСОБА_2 у період 2013-2014 років виник злочинний умисел насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, на порушення суспільних відносин, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади шляхом захоплення органів державної влади із застосуванням сили.

Даний громадянин, усвідомлюючи на підставі досвіду, отриманого під час проходження військової служби (колишній військовослужбовець головного розвідувального управління збройних сил СРСР), що він самостійно не зможе організувати та здійснити зміну конституційного ладу або захоплення державної влади, вирішив для досягнення зазначеної мети вступити в змову з іншими особами, які розділяли та підтримували його погляди.

Так, ОСОБА_2 , представляючи очолювану ним МГО, в період 2015-2016 років, з метою відшукування однодумців, розповсюдження матеріалів щодо дискредитації діючої державної влади, популяризації ідей зміни конституційного ладу та системи влади в Україні (в т.ч. силовим шляхом), приймав активну участь в публічних засіданнях проросійської структури, підконтрольної ОСОБА_3 - ГО «УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР», під час яких обговорювалися питання встановлення «народовладдя» в Україні та популяризувалися ідеї необхідності зміни конституційного ладу та державної влади.

Також встановлено, що в 2015 році ОСОБА_2 разом зі своїми спільниками домовився про підготовку до вчинення дій, спрямованих на усунення від виконання обов`язків Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, із залученням підконтрольних громадських організацій, благодійних фондів, збройних формувань, проголошення непередбачених Конституцією України органів та передачу їх представникам державної влади, тобто вступили в злочинну змову про вчинення дій з метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади України.

При цьому, для досягнення поставленої мети було передбачено використання підконтрольної В. Остафійчуку МГО для створення видимості підтримки громадськістю ідей зміни існуючого конституційного ладу, отримання фінансування, підготовки, розповсюдження звернень, матеріалів з дискредитацією чинної державної влади, шляхом проведення зборів, засідань, круглих столів, поширення через всесвітню мережу Інтернет та засоби масової інформації вказаних ідей, підготовки та підписання меморандумів, договорів, угод, що створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади.

Для реалізації своєї злочинної мети ОСОБА_2 в червні-липні 2021 року почав залучати інших осіб для здійснення дій, спрямованих на захоплення державної влади в Україні та її зміни на «народну», шляхом проведення зборів, які повинні утворити не передбачені Конституцією України органи влади, та проголосити ультиматум до керівництва держави щодо самостійного усунення з посад. З цією метою ОСОБА_2 , який позиціонував себе як керівник МГО «МИ НАРОД УКРАЇНИ» проводив зустрічі, під час яких доводив необхідність зміни конституційного устрою в Україні шляхом проведення референдуму, а якщо не вийде - то необхідно любим шляхом заволодіти владою в Україні, у тому числі і військовим.

При цьому ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що керівництво вищих органів державної влади не погодяться на вказаний ультиматум, підготував план здійснення насильницьких дій, спрямованих на зміну конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні силовим шляхом.

З цією метою, будучи керівником МГО, на виконання злочинної змови дав згоду на участь у створенні воєнізованого формування т.зв. «Участок международного потребительського кооператива «Светлая великая русь» Щит край Украйна» та приступив до вербування членів агентурно-бойових груп (загальна кількість осіб мала складати понад 500 осіб, з числа осіб, які мають досвід участі в бойових діях).

Враховуючи викладене, в діяльності функціонерів вищевказаної громадської організації містяться ознаки антиконституційної діяльності на шкоду національним інтересам України на виконання завдань російської сторони. Також причетні до протиправної діяльності функціонери зазначеної МГО продовжують її використовувати для здійснення в інтересах рф підривної діяльності проти основ державної безпеки України.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що у діяльності функціонерів вказаної громадської організації містяться ознаки антиконституційної діяльності на шкоду національним інтересам України на виконання завдань російської сторони.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), Законами України Про громадські об`єднання № 4572-VI від 22.03.2012 (далі - Закон № 4572), Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 755-IV від 15.05.2003 (далі Закон № 755), Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі Положення № 228).

Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки вони пов`язані з обов`язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону № 4572 громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог ст. 36, 37 Конституції України, ст. 4 цього Закону.

Так, ст. 36, 37 Конституції України регламентовано, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Законом № 4572 визначено правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань.

Відповідно до змісту ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону № 4572 утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються. Громадські об`єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Разом з тим, у п. 1 ч. 1 Положення № 228 визначено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, що реалізує державну правову політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 755 суб`єктом державної реєстрації є Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань.

Територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання.

За змістом ст. 25 Закону № 4572 визначено способи припинення діяльності громадського об`єднання. Припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється:

за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, шляхом саморозпуску або реорганізації шляхом приєднання до іншого громадського об`єднання такого самого статусу;

за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

Припинення діяльності громадського об`єднання зі статусом юридичної особи має наслідком припинення цієї юридичної особи у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 28 Закону № 4572 громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог ст. 36, 37 Конституції України, ст. 4 цього Закону. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому цим Законом, та виключення з Реєстру громадських об`єднань.

То ж, з наведеного слідує, що законодавством чітко визначено правові підстави та порядок заборони судом і примусової ліквідації (розпуску) громадської організації, при цьому, такими підставами є наявність ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України та ст. 4 цього Закону № 4572, яка фактично містить приписи, аналогічні зазначеним нормам Основного Закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у діяльності відповідача вбачаються ознаки порушення норм діючого законодавства. Члени зазначеного об`єднання з метою посилення проросійських настроїв серед населення України проводять активну певних стереотипів щодо взаємовідносин між Україною та росією, підтримують терористичну діяльність та контакти з урядом російської федерації.

Відповідно до п. 3 і 5 Керівних принципів щодо заборони і розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалених Венеціанською Комісією на 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року), заборона чи примусовий розпуск політичних партій можуть бути виправдані лише у випадку партій, які пропагують застосування насильства чи використовують насильство як політичний засіб для повалення демократичного конституційного порядку, таким чином підриваючи права і свободи, гарантовані конституцією. Сам лише факт, що партія пропагує мирні зміни до конституції, не повинен розглядатися як достатній для її заборони чи розпуску. Заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

У прецедентній практиці ЄСПЛ виробив алгоритм, що покликаний визначити, чи не становить порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року втручання держави у права на свободу мирних зібрань і свободу об`єднанням з іншими особами. Зокрема, втручання держави у реалізацію перелічених прав є виправданим та не є порушенням Конвенції у разі, якщо воно передбачене законом (prescribed by law), переслідує правомірну мету (pursues legitimate aim) та є необхідним в демократичному суспільстві (necessary in a democratic society) (справа Herri Batasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).

Згідно з усталеним принципом прецедентного права ЄСПЛ, демократія не може бути без плюралізму. Суд уважає однією з головних характеристик демократії можливість диспуту щодо різних напрямів політичної думки через діалог без звернення до засобів насильства, навіть тоді, коли виголошені думки викликають тривогу та занепокоєння (справа Herri Batasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).

Так, ЄСПЛ наголошує, що політична партія може добиватися змін законодавства чи правового або конституційного ладу держави лише за дотримання двох умов: по-перше, засоби, що використовуються для цієї мети, повинні бути у всіх відношеннях правовими і демократичними; по-друге, зміна, запропонована політичною партією, має бути сумісною з основними демократичними принципами. Зважаючи на це, політична партія, лідери якої закликають до насильства або формують політику, яка не поважає демократію або яка спрямована на її знищення і нехтування прав і свобод, визнаних в демократичному суспільстві, не може претендувати на захист Конвенції проти заходів держави, що були викликані діяльністю партії (справа Herri Batasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).

ЄСПЛ підкреслює, що держава не може бути зобов`язана чекати перш ніж втручатися до того моменту, поки політична партія не захопить владу і почне вживати конкретних заходів щодо здійснення політики, несумісної з нормами Конвенції та демократичним устроєм. Суд повторює, що у разі, коли присутність такої небезпеки встановлена національними судами за результатами ретельного вивчення обставин, що може бути перевірено суворим європейським контролем, держава може розумно запобігти впровадженню такої політики, що є несумісною з положеннями Конвенції, до того як буде вчинена спроба реалізувати її за допомогою конкретних кроків, які можуть нанести шкоду громадянському миру та демократичному режиму в країні (справа Rafah Partisi and others проти Туреччини рішення від 13.02.2003).

У цьому контексті ЄСПЛ указує на те, що поняття невідкладна соціальна потреба, що є необхідною для обґрунтування правомірності втручання держави в діяльність політичних партій, має тлумачитися у світлі двох моментів: 1) наявності переконливих доказів того, що існує достатній та загрозливий ризик для демократії у діяльності партії; 2) наявності риторики лідерів та членів партії (виступи та дії), що вказує на прагнення до моделі суспільства, що не є сумісною з концепцією демократії (справа Herri Batasuna and Batasuna проти Іспанії рішення від 30.06.2009).

Водночас, суд зазначає, що для перевірки дотримання інших двох умов трискладового тесту для оцінки необхідності втручання держави у діяльність громадської організації відповідача, слід проаналізувати суспільно-політичну ситуацію у країні в цілому.

Росія протягом тривалого часу проводила щодо України недружню державну політику, а у 2014 році грубо порушила державний суверенітет і територіальну цілісність України, норми міжнародного права та свої міжнародні зобов`язання, окупувавши частину території України - Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, а також окремі території Донецької та Луганської областей.

Після визнання росією незалежності своїх маріонеткових утворень - так званих ДНР та ЛНР - 24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, яке триває до нині.

Причиною цих подій, безумовно, можна назвати заперечення в росії можливості існування Української незалежної держави, агресивне несприйняття самобутності Українського народу.

Протягом всього часу збройної агресії росія продовжує вести проти України й інформаційну війну, спрямовану на підрив національної безпеки України, її національних інтересів, ліквідацію української державності та знищення української ідентичності, провокування проявів екстремізму, панічних настроїв у суспільстві, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (ч. 1 ст. 65 Конституції України).

Наведене, на переконання суду, за даних обставин, свідчить про легітимність мети втручання держави у права громадської організації, передбачені Конвенцією.

Отже, в умовах протистояння державі-агресору, спираючись на принцип демократії, здатної захистити себе, суд зазначає про існування об`єктивної соціальної потреби в забороні громадської організації відповідача, діяльність якої спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади та розпалювання міжетнічної ворожнечі. Виходячи з цього, заборона діяльності в умовах повномасштабних воєнних дій є пропорційним заходом, адже здійснюється в інтересах національної безпеки, задля недопущення недемократичного функціонування публічної влади та запобігання порушенням основоположних прав людини.

Статтею 2 Закону України Про Службу безпеки України визначені завдання Служби безпеки України, зокрема, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Служба безпеки України звернулася до Міністерства юстиції з листом від 30.09.2023 №2/3-13485 із проханням ініціювати процедуру заборони діяльності організації на підставі рішення суду про заборону та примусовий розпуск (ліквідацію) Міжнародної громадської організації «Ми народ України» (код ЄДРПОУ 33935879), тому, за наслідком розгляду справи, суд дійшов висновку, що за даних умов, в забороні діяльності громадського об`єднання - відповідача існує об`єктивна соціальна потреба з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян. Вказане обмеження націлене на забезпечення більшої стабільності країни, зокрема, в умовах ведення воєнних дій та інформаційно-психологічних операцій з боку держави-агресора, а тому, вказаний захід є виправданим.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом заборони та примусового розпуску (ліквідації) Міжнародної громадської організації «Ми народ України».

Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався жодних спростувань доводів позовної заяви не надав.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Заборонити та примусово розпустити (ліквідувати) Міжнародну громадську організацію «Ми народ України» (зареєстрована Міністерством юстиції України, як міжнародна громадська організація, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію об`єднання громадян від 07.02.2006 р. № 2393, код ЄДРПОУ: 33935879, місцезнаходження: Україна, 01033, місто Київ, вулиця Тарасівська, будинок 12).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.