Рішення

від 04.06.2024 по справі 340/1358/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1358/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В.Науменка, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер» (вул. Халаменюка, б. 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 42556531)

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00088980901 від 27.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано штраф за зберігання пального без наявності діючої ліцензії.

Вказано, що спірне пальне було завезено та розвантажено до АЗС №106 по вул. Короленка, 60 у м. Кропивницькому 24 січня 2023 року, у рамках підготовки до початку роботи зазначеної АЗС, його реалізація не здійснювалась до отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Отже, позивач не отримував та не планував отримати дохід саме від зберігання такого пального.

Наголошено, що у позивача на момент зберігання спірного пального були наявні 21 діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним, а також діюча ліцензія на право оптової торгівлі пальним, що, на думку позивача, надавало йому право зберігати пальне та не вимагало отримання ще й ліцензії на зберігання пального.

Ухвалою суду від 13.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного (письмового) провадження, сторонам встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 32).

У період часу 22 березня 2024 року, 06 травня 2024 року та з 23 по 24 травня 2024 року справа не розглядалась у зв`язку з перебування судді у щорічній відпустці.

Від відповідача 27.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що відповідно до вимог закону, суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального лише у місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії. У даному випадку пальне зберігалось у місці роздрібної торгівлі пальним, на яке ще не було отримано відповідної ліцензії, а отже податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції (а.с. 35-36).

Від позивача 08.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголошував на раніше викладеній позиції, а доводи, викладені у відзиві, вважав такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 51-53).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інчер" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.10.2018, перебуває на обліку як платник податків (а.с. 58-61).

Основним видом економічної діяльності є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

ТОВ "Інчер" має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, термін дії з 10.01.2023 по 10.01.2028 (а.с. 29), також має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, термін дії з 30.01.2023 по 30.01.2028, адреса місця торгівлі вул. Короленка, 60, м. Кропивницький, АЗС №106 (а.с. 55).

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 05.10.2023 по 13.10.2023 проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу підакцизних товарів.

Перевірка проводилась за період діяльності з 24.01.2023 по 13.10.2023, за наслідками якої складено Акт №7001/11-28-09-01/42556531 від 16.10.2023 (а.с. 11-14).

Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

-зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, чим порушено ч. 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (а.с. 14).

До вказаного Акту позивачем подано заперечення від 06.11.2023 за №1469, у якому позивач звертав увагу на помилковість висновків податкового органу (а.с. 16-18).

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 23.11.2023 позивача повідомлено про залишення заперечень без задоволення, підтримано висновки, викладені в Акті №7001/11-28-09-01/42556531 від 16.10.2023 (а.с. 19-20).

На підставі Акту №7001/11-28-09-01/42556531 від 16.10.2023 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №00088980901 від 27.11.2023, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. (а.с. 9).

На вказане ППР позивачем до ДПС України подано скаргу від 12.12.2023 за №2131 (а.с. 21-24), проте рішенням ДПС України №3744/6/9900-06-03-01-06 від 14.02.2024 спірне ППР залишено без змін, скаргу без задоволення (а.с. 26-28).

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підпунктом 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 у справі № 560/4883/21, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначається Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі Закон №481/95, Закон).

Статтею 1 Закону №481/95 визначено основні поняття і терміни, що вживаються в такому значенні, зокрема:

місце виробництва пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/ автогазозаправної станції/ газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №481/95, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (частина 8 статті 15 Закону).

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина 18 статті 15 Закону).

Відповідно до частини 21 статті 15 Закону, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина 22 Закону).

Отже, наведені норми закону надають можливість дійти висновку, що зберігання суб`єктом господарювання пального вимагає, крім випадків, передбачених ч. 21 ст. 15 Закону №481/95, обов`язкового отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, суб`єкт господарювання має право також зберігати пальне у місцях виробництва пального, а також у місцях оптової або роздрібної торгівлі пальним за умови наявності відповідної ліцензії.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 24 січня 2023 року розвантажено на АЗС №106 по вул. Короленка, 60 у м. Кропивницькому, пальне загальним обсягом 18672,52 літри, яке у подальшому зберігалось у відповідних резервуарах, що сторонами не заперечується.

Також встановлено, що ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі АДРЕСА_1 , позивачем отримано 30.01.2023, що сторонами також не заперечується.

У заявах по суті справи позивачем стверджується, що останній не має місць оптової торгівлі пальним, що відповідає наявним матеріалам справи.

АЗС №106 по вул. Короленка, 60, м. Кропивницький не є місцем виробництва пального.

Суд наголошує, що ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, не надає права позивачу зберігати пальне без наявності відповідної ліцензії.

Діючі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за іншими місцями торгівлі, на наявності яких у кількості 21 штуки наполягає позивач, також не надають позивачу права зберігати пальне у місці торгівлі, на яке не отримано відповідної ліцензії.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі АДРЕСА_1 , позивач отримав лише 30.01.2023, ліцензії на права оптової торгівлі пальним за вказаною адресою позивач не має, така АЗС не є місцем виробництва пального, ліцензії на право зберігання пального позивач не отримував, під випадки, передбачені частиною 21 статті 15 Закону 481/95 щодо необов`язкового отримання ліцензії на зберігання пального, позивач не підпадає.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позивач у період часу з 24 по 29 січня 2023 року включно зберігав пальне загальним обсягом 18672,52 літри на АЗС №106 по вул. Короленка, 60 у м. Кропивницькому без наявності відповідної ліцензії, чим порушив вимоги частини 1 статті 15 Закону №481/95.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО