Рішення

від 04.06.2024 по справі 380/1790/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 рокусправа № 380/1790/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СМАК СВОБОДИ

до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому з врахуванням уточнення позовних вимог просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2023 р. № 00149340901 та рішення про застосування фінансових санкцій від 27.06.2023 р. № 00149290901.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка кафе-бару, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Друкарська, 6А та належить ТзОВ «Смак Свободи». За результатами фактичної перевірки складено акт № 13293/13-01-09-01/44864911 від 15.05.2023 та винесено оскаржувані рішення № 00149290901 від 27.06.2023 на суму 85500,00 грн. та № 00149340901 від 27.06.2023 р. на суму 42750,00 грн. Позивач стверджує, що інспектори Головного управління ДПС у Львівській області не мали законних прав надавати бармену ОСОБА_1 повідомлення про проведення перевірки та проводити перевірку без керівника ТзОВ «Смак свободи» або уповноваженої особи товариства.

Позивач стверджує, що він не є виробником алкогольних напоїв, а тільки змішує напої, у нього відсутній обов`язок маркувати виготовлені ним коктейлі марками акцизного податку. При цьому позивач наполягає, що факт придбання горілки, фруктів, цукру, які змішуються при приготуванні вказаних коктейлів підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, вказує, що ГУ ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка магазину, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Друкарська, 6а, в якому здійснює діяльність ТзОВ «Смак свободи», за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2023 № 13293/13-01-09-01/44864911 Перевіркою встановлено факт реалізації 1 пляшки настоянки «Полуниця» об`єм 0,25 л. містк. 250% (згідно етикетки на пляшці) за ціною 250,00 грн. (фіскальний чек № 509 від 08.05.2023) без марок акцизного податку встановленого зразка. У приміщенні кафе-бару на момент перевірки знаходились настоянки у закоркованих скляних пляшках ємністю 0,25 л. та 0,5 л. міцністю 25-40% невідомого виробника (на етикетці не зазначено оператор ринку, який виготовляє даний продукт, не зазначена дата виготовлення, термін зберігання) в кількості відповідно до додатку №1 без марок акцизного податку встановленого зразка. На настоянки, які вказані в додатку № 1 до акту до перевірки не представлено прихідні документи.

Відповідач вказує, що згідно направлень на перевірку ГУ ДПС у Львівській області від 05.05.2023 № 3515, № 3516, № 3517 ОСОБА_1 бармену ТзОВ «Смак свободи» (особі, яка фактично проводила розрахункові операції) пред`явлено службові посвідчення та направлення від 05.05.2023 № 3515, № 3516, № 3517 та вручено копію наказу від 05.05.2023 № 1647-ПП про проведення фактичної перевірки 08.05.2013 (13.25 год.), який особисто проставив свої підписи на вказаних документах.

Відповідач стверджує, що процес виготовлення коктейлів, а саме змішування його складників документально не підтверджується, оскільки факт реалізації пляшки настоянки «Полуниця» об`ємом 0,25 л. за ціною 250,00 грн. мав місце 08.05.2023, тоді як складники: цукор був поставлений тільки 24.05.2023 та на адресу: м. Київ, вул. Шолом Алейхама, 18, прим. 2, фрукти були поставлені тільки 25.05.2023 та на адресу вул. Азербайжанська, 25. Станом як на момент проведення перевірки, та і на час подання позову до суду технологічні карти на виготовлення алкогольних коктейлів були відсутні, подані тільки на вимогу ухвали суду і тільки на виготовлення одного виду алкогольного коктейлю «Полуниця».

Позивач до відповіді на відзив подав додаткові документи первинного обліку за березень та квітень 2023 року на підтвердження придбання товарів, які використовувались для виготовлення коктейлів (горілки, фруктів та цукру).

Ухвалою від 25.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Позивач невірно вказав код ЄДПОУ відповідача, що належить виправити, вказавши правильний код Головного управління ДПС у Львівській області - 43968090.

Дослідивши заяви по суті справи та оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведена фактична перевірка магазину, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Друкарська, 6а, в якому здійснює діяльність ТзОВ «Смак свободи», за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2023 № 13293/13-01- 09-01/44864911.

Перевіркою встановлено факт реалізації 1 пляшки настоянки «Полуниця» об`єм 0,25 л. містк. 250% (згідно етикетки на пляшці) за ціною 250,00 грн. (фіскальний чек № 509 від 08.05.2023) без марок акцизного податку встановленого зразка.

Згідно акту перевірки у приміщенні кафе-бару на момент перевірки знаходились настоянки у закоркованих скляних пляшках ємністю 0,25 л. та 0,5 л. міцністю 25-40% невідомого виробника (на етикетці не зазначено оператор ринку, який виготовляє даний продукт, не зазначена дата виготовлення, термін зберігання) в кількості відповідно до додатку №1 без марок акцизного податку встановленого зразка. На настоянки, які вказані у додатку № 1 до даного акту до перевірки не представлено прихідні документи, чим порушено вимоги п. 12 ст.3 розділу II Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято:

рішення про застосування штрафних санкцій № 00149290901 від 27.06.2023, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «Смак свободи» на підставі абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 85500,00 грн;

податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00149340901 від 27.06.2023, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «Смак свободи» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ст. 20 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 42750,00 грн.

Не погодившись з цими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД .

Згідно пунктом 4.17 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» наведено поняття коктейлю лікеро-горілчаного виробництва, яким, зокрема, є лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25мг/100 см 3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.

Вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (підпункт 4.2.1 пункту 4.2). Разом з тим, вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Положеннями статті 11 Закону №481/95-ВР встановлено обов`язковість та порядок маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні, марками акцизного податку встановленого зразка.

Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 зазначеного закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пунктом 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8.5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється (пункт 226.6 статті 226 ПК України).

Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями являє собою діяльність з їх продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Згідно положення пункту 22 наведених Правил, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Отже, слід розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки, коктейлі, тощо.

Згідно матеріалів справи алкогольні напої настоянки «Полуниця», «Чорниця», Лохина» «Кизил» та ін, які зазначені у додатку до акту перевірки, про реалізацію яких без марок акцизного зразка зазначав контролюючий орган, фактично є лікеро-горілчаними напоями приготовлені шляхом змішування горілки ліцензованих виробників, що придбається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, з іншими інгредієнтами (складниками) у відповідності до затверджених технологічних карт.

При цьому факт придбання горілки особлива «Первак Домашній Пшеничний», яка змішується при виготовленні вказаних коктейлів, позивачем підтверджено відповідними первинними документами.

За таких обставин позивача не можна вважати виробником алкогольних напоїв, тому відсутнім є його обов`язок маркувати виготовлені ним коктейлі марками акцизного податку.

Враховуючи специфіку господарської діяльності позивача, для встановлення порушень вимог Закону № 481/95-ВР відповідач мав би дослідити процес (спосіб) виготовлення цих напоїв, проте згідно акту перевірки таке дослідження не проводилось.

Тому відсутні підстави стверджувати про порушення суб`єктом господарювання норм абз.3 ч.4 ст.11 Закону № 481/95-ВР та п.226.7 та п.226.9 ст.226 ПК України щодо реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Отже, рішення про застосування фінансових санкцій № 00149290901 від 27.06.2023 прийнято неправомірно.

Аналогічний правовій підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 2040/7199/18.

Стосовно незабезпечення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання, а саме не представлення прихідних документів на настоянки, які вказані у додатку № 1 до акту перевірки, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій у відповідності до положень частини 1 статті 9 вказаного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі Закон № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Як встановив суд, алкогольні напої, які реалізовувались позивачем, є коктейлями, які ТзОВ «Смак свободи» готує шляхом змішування різних напоїв та марок, що придбаваються позивачем у готовому вигляді. Позивач представив документи щодо поставки алкогольних напоїв, які використовуються під час виготовлення коктейлів, тому безпідставними є висновки податкового органу про порушення позивачем обліку товарів (алкогольних коктейлів).

Отже, відповідач не обґрунтував наявність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 00149340901 від 27.06.2023, а твердження про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР є немотивованими.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.06.2023 № 00149340901.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій від 27.06.2023 № 00149290901.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СМАК СВОБОДИ (адреса: 02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 18, приміщення 2, ЄДРПОУ: 44864911) 6056 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна