Рішення

від 05.06.2024 по справі 420/8563/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8563/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» (далі ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ») до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу безпідставно визначено зобов`язання сплатити штраф у розмірі 1000000,00 грн., оскільки останнє прийнято з порушенням норм ПК України. За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, проте позивач не згодний з таким висновком. ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 15530414202300076 від 24.02.2023 р. та ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202300606; позивач з 14.07.2023 р. по 20.09.2023 р. був зареєстрований платником акцизного податку. ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» здійснює зберігання пального для власних потреб за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68, у резервуарах (ємностях) об`ємом 9 куб. м (9000 літрів). Станом на момент проведення перевірки у позивача був наявний залишок пального (дизпалива) об`ємом 1546 літрів, з яких 1046 літрів знаходились у місці зберігання пального (м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 6), а 500 літрів знаходилось у зливних баках транспортних засобів.

ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» до моменту перевірки лише один раз здійснювалась закупівля у ТОВ «ПЕЙД» палива дизельного 4089 кг відповідно до договору поставки № П-4086 від 13.07.2023 р. За наслідками вказаних операцій ТОВ «ПЕЙД» складено акцизну накладну №3241 від 19.07.2023 р., згідно якої паливо 4089 кг переміщено у пересувний акцизний склад ТОВ «ПЕЙД» (номер транспортного засобу ВН2237ХН). Враховуючи, що паливо закуповувалось не для продажу, а для використання у власній господарській діяльності, ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» складено акцизну накладну №1 від 20.07.2023 р., в якій відображено знаходження палива в акцизному складі продавця. Після здійснення доставки палива продавцем пальне (дизельне) розвантажено в місце зберігання пального за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68. Таким чином, позивачем не здійснювалась реалізація пального, а акцизна накладна №1 від 20.07.2023 р. складена для відображення, що пальне придбане для власного споживання.

Таким чином, ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» не є розпорядником акцизного складу, оскільки здійснює зберігання пального для власних потреб за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68, у резервуарі (бочці), загальна місткість якої становить не більше 200 куб., а протягом календарного 2023 року позивачем отримано пального в обсягах, що не перевищує 1000 куб.м. Крім того, позивачем акцентовано увагу на тому, що посадовими особами податкового органу не встановлено факту реалізації пального.

Ухвалою від 22.03.2024 р. адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 05.04.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕС/17084/24 від 26.04.2024 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатами фактичної перевірки встановлено порушення ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» п. 85.2 ст. 85, п. 63.3 ст. 63, п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України. Зокрема, відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що:

по-перше, станом на 15.09.2023р. ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» надані не у повному обсязі документи щодо обігу підакцизних товарів, які є предметом перевірки, а саме: журнал видачі нафтопродуктів чи/або інші документи, які свідчать про заправку транспортних засобів з місця зберігання, супровідні документи щодо залишків дизельного палива станом на 12.09.2023р., договір оренди чи/або документ про право власності на офіс, який знаходиться за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Великий Дальник, вул. Молодіжна, буд. 59, чим порушено п. 85.2 ст. 85 ПК України;

по-друге, перевіркою встановлено, що ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» не зареєстровано акцизний склад в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68, чим порушено п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України;

по-третє, ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» не поставлено на облік у контролюючому органі шляхом подання повідомлення за формою № 20-ОПП, об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, у кількості 2 одиниць транспортних засобів, чим порушено вимоги п. 63.3 ст. 63 ПК України.

02.05.2024 р. (вх. № ЕС/7975/24) від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» зареєстроване як юридична особа 02.01.2023 р., ідентифікаційний код 44994890, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 35-40). Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Основним видом діяльності ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код за КВЕД 46.71).

Інші види діяльності товариства: Збирання безпечних відходів (38.11), Оброблення та видалення безпечних відходів (38.21), Відновлення відсортованих відходів (38.32), Неспеціалізована оптова торгівля (46.90), Оптова торгівля відходами та брухтом (46.77), Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), Вантажний автомобільний транспорт (49.41).

ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 15530414202300076 від 24.02.2023 р. (а.с. 56-57) та ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202300606 від 21.06.2023 р. (а.с. 58-59).

У період з 14.07.2023 р. по 20.09.2023 р. позивач був зареєстрований платником акцизного податку.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 6964-п від 01.09.2023 р. «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ», посилаючись на приписи пп.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства у сфері обігу та реалізації пального, запобігання незаконному обігу пального, упередження можливих втрат бюджету по сплаті акцизного податку, відповідач призначив проведення фактичної перевірки ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ», код ЄДРПОУ 44994890, за податковою адресою: Одеська область, Одеський район, с. Великий Дальник, вул. Молодіжна, буд. 59, та адресою господарської одиниці: Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68, з 07.09.2023 р. тривалістю 10 діб. Проведення перевірки здійснювалось за період діяльності з 24.02.2023р. по дату закінчення фактичної перевірки (а.с. 51).

Головним управління ДПС в Одеській області відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 6964-п від 01.09.2023 р., направлень №13522/15-32, №13524/15-32 від 04.09.2023р. проведено фактичну перевірку ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» з метою здійснення контролю дотримання вимог чинного законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв. Перевірку проведено у присутності представника ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» за дорученням ОСОБА_1 .

За результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пального № 25250/15-32-09-02-09 від 18.09.2023 р., відповідно до висновків якого встановлено, зокрема, порушення: п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, за яке передбачена відповідальність згідно п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України (а.с. 101-108).

Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до акта перевірки №25250/15-32-09-02-09 від 18.09.2023 р. на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України, за порушення п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1000000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Також контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до п. 75.1, ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (ст. 75.1 ПК України).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентовано ст. 80 ПК України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Як вбачається зі змісту пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися у разі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, зазначені правові норми дозволяють проведення фактичної перевірки платника податків, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Надаючи оцінку висновкам акта перевірки, які слугували підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р. штрафних (фінансових) санкцій, суд виходить із того, що відповідно до п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

З наведеного слідує, що обов`язок з реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП) має платник податку - розпорядник акцизного складу. Невиконання цього обов`язку з вини розпорядника акцизного складу має наслідком притягнення його до відповідальності згідно з п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.224 п. 14.1 ст.14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

За змістом пп. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Поряд з тим не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Отже, передача пального на власні потреби суб`єктом, що не є розпорядником акцизного складу, реалізацією пального не вважається.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, передбачений абз. 6 пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України виняток застосовується при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.08.2023 р. по справі №160/15431/21, від 14.12.2023 р. у справі № 160/2020/22.

Згідно ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

З наведеного вище слідує, що акцизний склад визначений як місце/територія, де розпорядник акцизного складу провадить відповідну господарську діяльність з пальним.

Приписи ПК України не вимагають від суб`єкта господарювання, що здійснює зберігання пального для власних потреб, обов`язку створювати акцизний склад, якщо на ньому не здійснюються операції з реалізації та зберігання пального іншим особам.

З урахуванням наведеного, суд виходить з того, що у пункті «б» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України законодавець зробив виключення, навівши критерії, які дозволяють вважати приміщення або територію такими, що не є акцизним складом, а саме: 1) загальна місткість розташованих ємностей на кожній з них для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 куб.м; 2) суб`єкт господарювання (не стосується платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 куб.м (не враховується обсяг пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії); 3) суб`єкт господарювання пальне використовує виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Суд враховує, що ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 15530414202300076 від 24.02.2023 р. (а.с. 56-57) та ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202300606 від 21.06.2023 р. (а.с. 58-59). У період з 14.07.2023 р. по 20.09.2023 р. позивач був зареєстрований платником акцизного податку.

Однак суд зазначає, що сам факт отримання позивачем ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб чи промислової переробки на місце, яке не відповідає ознакам акцизного складу, та на оптову торгівлю пальним та реєстрація платником акцизного податку з реалізації пального без здійснення такої діяльності, не вимагає у такого платника податків обов`язку реєструвати акцизний склад.

Не є спірною обставиною те, що ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» здійснює зберігання пального для власних потреб за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68, у резервуарах (ємностях) об`ємом 9 куб. м (9000 літрів). Станом на момент проведення перевірки у позивача був наявний залишок пального (дизпалива) об`ємом 1546 літрів, з яких 1046 літрів знаходились у місці зберігання пального (м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 6), а 500 літрів знаходилось у зливних баках транспортних засобів.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надавались до податкового органу відповідні первинні та бухгалтерські документи, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.60-100).

Зміст акта фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту придбання позивачем пального понад 1000 куб.м. Відповідачем не встановлено і те, що товариство використовувало отримане пальне не виключно для потреб власного споживання, зокрема, й з огляду на те, що одним із видів господарської діяльності є вантажний автомобільний транспорт. Податковим органом не було доведено факт реалізації позивачем пального згідно з отриманою ліцензією на оптову торгівлю пальним з місця зберігання пального.

Доводи відповідача про те, що товариством не надано будь-яких супровідних документів щодо походження залишку дизельного палива об`ємом 1046 літрів є безпідставним, оскільки, як встановлено судом, ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» надавались до податкового органу документи щодо придбання палива у ТОВ «ПЕЙД» згідно договору поставки № П-4086 від 13.07.2023 р. (а.с.54-55), які також надано до суду.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПЕЙД» (постачальник) та ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» (покупець) укладено договір поставки № П-4086 від 13.07.2023 р., відповідно до якого постачальник в порядку та на умовах цього договору зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати нафтопродукти (товар) (а.с. 60-64).

Згідно вказаного договору ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» придбано у ТОВ «ПЕЙД» паливо дизельне 4,089 т (5000 л). На підтвердження факту придбання надано копії видаткової накладної № 11115 від 19.07.2023р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УП-00011115/1 від 19.07.2023 р., сертифіката лабораторії на пальне № 52 від 09.07.2023 р. (а.с. 65-67).

За наслідками вказаних операцій ТОВ «ПЕЙД» складено акцизну накладну №3241 від 19.07.2023 р., згідно якої паливо 4089 кг переміщено у пересувний акцизний склад ТОВ «ПЕЙД» (номер транспортного засобу НОМЕР_1 ) (а.с. 111-112).

Враховуючи, що паливо закуповувалось не для продажу, а для використання у власній господарській діяльності ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» складено акцизну накладну №1 від 20.07.2023 р. (а.с. 113-114), в якій відображено знаходження палива в акцизному складі продавця.

Згідно п. 4 розділу II Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 729 від 27.11.2020 р., у відповідному рядку зазначається цифровий код операції для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику: « 1» - власне споживання пального.

За змістом акцизної накладної №1 від 20.07.2023 р., складеної ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ», у графі «Коди операцій для складання в одному примірнику…» - зазначено позначку « 1», тобто зазначено, що пальне придбане для власного споживання.

Відтак, твердження податкового органу про складання ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» акцизної накладної №1 від 20.07.2023 р. з кодом операції « 3» є хибним та спростовується матеріалами справи.

Позивачем акцентовано увагу на тому, що після здійснення доставки палива продавцем пальне (дизельне) розвантажено в місце зберігання пального за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68, на підтвердження чого надано копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №УП-00011115/1 від 19.07.2023р., в якій пунктом розвантаження визначено адресу: Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, буд. 68. Таким чином, позивачем не здійснювалась реалізація пального, а акцизна накладна №1 від 20.07.2023 р. складена для відображення, що пальне придбане для власного споживання.

Зважаючи на наведене, відповідач не довів, що у позивача був обов`язок реєструвати як акцизний склад місце зберігання пального (яке за критеріями, визначеними у пункті «б» пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, не має ознак акцизного складу).

Відповідно до п.109.2 ст. 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями п.п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

На підставі наведеного та оскільки відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач є розпорядником акцизного складу, а загальна місткість розміщених на його території ємностей для зберігання пального становить більше 200 куб.м та що він протягом календарного року отримав пальне в обсягах, що перевищує 1000 куб.м, а також що мав місце факт реалізації та зберігання пального іншим особам, то суд вважає, що контролюючий орган не довів порушення ТОВ «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» вимог п. «б» абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та наявність підстав для застосування до нього штрафу в розмірі 1000000,00 грн згідно з п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України.

Реєстрація позивача платником акцизного податку з реалізації пального сама по собі не зумовлює необхідність реєстрації акцизних складів, якщо такі у суб`єкта господарювання відсутні або якщо місця зберігання не відповідають ознакам акцизного складу, і якщо він не здійснює реалізації пального.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р. про накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1000000 грн., що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування останнього.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» (67668, Одеська область, Одеський район, с. Великий Дальник, вул. Молодіжна, буд. 59; код ЄДРПОУ 44994890) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 27955/15-32-09-02-09 від 31.10.2023 р.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ЕНЕРДЖІ» (67668, Одеська область, Одеський район, с. Великий Дальник, вул. Молодіжна, буд. 59; код ЄДРПОУ 44994890) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ ВП 44069166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя: Самойлюк Г.П.