Постанова

від 29.05.2024 по справі 520/23100/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 р.Справа № 520/23100/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник відповідача - Віслогузова М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 22.01.24 року по справі № 520/23100/23

за позовом Приватної фірми "Артон"

до Волинської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватна фірма "Артон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023 та картку відмови № UA205030/2023/000136.

В обґрунтування позову зазначив, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, картку відмови.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року адміністративний позов Приватної фірми "Артон" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023 та картку відмови Волинської митниці Державної митної служби України № UA205030/2023/000136 від 27.02.2023 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385 на користь Приватної фірми "Артон" (проїзд Верещаківський, буд. 38-А,м. Харків,61030, код ЄДРПОУ 30359284) сплачений судовий збір у сумі 5368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що за результатом проведеної перевірки документів, а також з врахуванням спрацювання ризиків АСУР, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, оскільки в поданих декларантом в митних цілях документах встановлено такі розбіжності та неточності, а саме: Рахунок-фактура від 22.02.2023 № 21709 містить інформацію про перевізника, що відрізняється від перевізника ОСОБА_1 заявленого в рахунку-проформі від 23.02.2023 № б/н та товаротранспортній накладній від 22.02.2023 № б/н.; Прайс-лист від 22.02.2023 № б/н виданий на 8 тиждень 2023 року, що втратив чинність.

Митний орган під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановив, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у спосіб зазначений декларантом у зв`язку тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Разом з тим, відповідач звернув увагу на те, що при поданні МД №23UA205030002924U5 від 27.02.2023 року декларантом самостійно було заявлено 6 (резервний) метод визначення митної вартості. Проте, за МД №23UA205030003005U3 від 28.02.2023 року митну вартість декларантом було заявлено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що в черговий раз підтверджує сумнів митного органу про заявлену митну вартість.

Так, у зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно з ст.53 та ст.54 МКУ декларанту направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів від 28.02.2023 № 28/01, де зазначалося: «У зв`язку з відсутністю інших додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, прошу прийняти рішення про визначення митної вартості, без врахування термінів, згідно митного кодексу України».

З огляду на наведене вище, а також враховуючи неможливість митниці, за вказаних умов, визначити митну вартість заявлену декларантом за резервним методом визначення митної вартості товару, прийнято рішення про здійснення їх коригування.

Таким чином, на думку апелянта, рішення про коригування митної вартості товару №UА205030/2023/000057/2 від 28.02.2023 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.02.2023 між позивачем та Seaborn AS (Норвегія) укладено зовнішньоекономічний контракт № CF 01022023, відповідно до якого позивач придбав морожену та охолоджену рибу та рибні продукти з неї, з урахуванням того, що асортимент, кількість і ціна товару обумовлені рахунками (інвойсами), підготовленими для кожної окремої поставки.

Відповідно до Контракту позивачем ввезено на митну територію України товар: Риба морожена лосось атлантичний (наукова назва Salmon Salar); хребти лосося, не солені, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки. Температура продукту: -18'С. Країна виробництва Норвегія. Загальна вага: Нетто 19200,00 кг., Брутто 20736,00 кг.

27.02.2023 з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію №23UA205030002924U5, митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості, а саме коригування митної вартості до рівня 1,15 доларів за 1 кг аналогічного товару (1,15*19200*36,5686=807434,69 грн.) після усної консультації з митним органом, на товар: Риба морожена лосось атлантичний (наукова назва Salmon Salar); хребти лосося, не солені, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки. Температура продукту: -18'С. Країна виробництва Норвегія. Загальна вага: Нетто 19200,00 кг., Брутто 20736,00 кг.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: - сертифікат якості б/н від 22.02.2023; - пакувальний лист б/н від 22.02.2023; - рахунок-фактура (інвойс) №473538 від 22.02.2023; - автотранспортна накладна б/н від 22.02.2023; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №23100 323547 від 22.02.2023; - сертифікат про походження товару №AR538233268 від 22.02.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару №32 від 22.02.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №б/н від 23.02.2023; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 23.02.2023; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 22.02.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CF 01022023 від 01.02.2023; - договір про надання послуг митного брокера №1/13-05-22 від 13.05.2022; - договір (контракт) про перевезення №051222-3 від 01.12.2022; - інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №9613334 від 27.02.2023.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Позивач разом із заявою № 28/01 від 28.02.2023 надав: - Договір № 2 від 14.10.2022, укладений між замовником ПФ «АРТОН» та експедитором - Якубюк Мареком, ммм-транс, за розділом 4 якого експедитор забезпечує перевезення вантажів на замовлення ПФ «АРТОН»; - рахунок-проформу № 295073 від 20.02.2023.

28.02.2023 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2023/000136 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023.

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: № 23UA205030003005U3 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення № UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняте відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Контракту № CF 01022023 позивачем ввезено на митну територію України товар: Риба морожена - лосось атлантичний (наукова назва Salmon Salar); хребти лосося, не солені, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки. Температура продукту: -18'С. Країна виробництва Норвегія. Загальна вага: Нетто - 19200,00 кг., Брутто - 20736,00 кг.

27.02.2023 з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію №23UA205030002924U5, митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості, а саме коригування митної вартості до рівня 1,15 доларів за 1 кг аналогічного товару (1,15*19200*36,5686=807434,69 грн.) після усної консультації з митним органом, на товар: Риба морожена - лосось атлантичний (наукова назва Salmon Salar); хребти лосося, не солені, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки. Температура продукту: -18'С. Країна виробництва Норвегія. Загальна вага: Нетто - 19200,00 кг., Брутто - 20736,00 кг.

Разом із митною декларацією позивач у справі надав митному органу наступні документи, що підтверджують господарську операцію:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 22.02.2023 за яким продавець за контрактом CF 01022023 видає цей сертифікат на 19200 кг морожених хребтів атлантичного лосося, упакованих у 960 пакувальних коробок, вироблених у Норвегії;

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 22.02.2023 на 19200 кг морожених хребтів атлантичного лосося, упакованих у 960 пакувальних коробок;

- Підтвердження замовлення № 295073 від 20.02.2023 за заявкою клієнта ПФ «АРТОН» (клієнтський номер 21709) щодо поставки 19200 кг морожених хребтів атлантичного лосося, упакованих у 960 пакувальних коробок, на умовах FCA Lepsoy на умовах ІНКОТЕРМС 2020. Яким зазначається, що обрання перевізника та його оплата покладена на покупця за його вільним вибором;

- Рахунок-фактура (інвойс) № 473538 від 22.02.2023, виписаний клієнту - ПФ «АРТОН» (клієнтський номер 21709) на продаж 19200 кг морожених хребтів атлантичного лосося, упакованих у 960 пакувальних коробок, із вартістю товару за 1 кг - 1 долар США на загальну суму 19200,00 доларів США, згідно контракту CF 01022023 за умови попередньої оплати, умови поставки FCA Lepsoy на умовах ІНКОТЕРМС 2020;

- Міжнародна товарно-транспортна накладна б/н від 22.02.2023, за якою від пункту Lepsoy_Норвегія доставлено на митну територію України морожені хребти атлантичного лосося, упаковані у 960 коробок, вагою Нетто - 19200 кг, Брутто - 20736 кг. Поставка відбувається на підставі інвойсу 473538 від 22.02.2023. Перевізник - Якубюк Марек;

- Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) № 23100 323547 від 22.02.2023, за яким підтверджено якість направленої позивачу продукції морожених хребтів атлантичного лосося, упаковані у 960 коробок, вагою Нетто - 19200 кг;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № AR538233268, за яким країною походження морожених хребтів атлантичного лосося, упаковані у 960 коробок, вагою Нетто - 19200 кг, вагою Брутто - 20736,00 кг є Норвегія;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару - платіжне доручення в іноземній валюті № 32 від 22.02.2023, яким сплачено на користь постачальника за контрактом № CF 01022023 SEABORN AS 19200,00 доларів США. Підстава оплати - названий контракт та Підтвердження замовлення № 295073 від 20.02.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги б/н від 23.02.2023, яким Якубюк Марек ммм-транс виставляє рахунок на оплату транспортних послуг за договором № 2 від 14.10,2022, вартість транспортування товару до митного кордону України (Ягодин) становить 1500,00 євро. Від Ягодина до пункту призначення (м. Київ) - 500 євро а загалом транспортні послуги вартують 2000,00 євро. Страхування вантажу не проводилося;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати б/н від 23.02.2023, складена Якубюк Мареком, ммм-транс, за якою транспортні витрати за цією поставкою складають до митного кордону України (Ягодин) - 1500,00 євро. Від Ягодина до пункту призначення (м. Київ) - 500 євро а загалом - 2000,00 євро;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника-товару б/н від 22.02.2023 щодо вартості товару морожених хребтів атлантичного лосося, які станом на 8й тиждень 2023 року (з 20.02.2023 до 26.02.2023) становить 1 долар США;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх), договорів CF 01022023 від 01.02.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера № 1/13-05-22 від 13.05.2022;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9613334 від 27.02.2023.

Додатково, на запит митного органу надано:

- Договір № 2 від 14.10.2022, укладений між замовником - ПФ «АРТОН» та експедитором - Якубюк Мареком, ммм-транс, за розділом 4 якого експедитор забезпечує перевезення вантажів на замовлення ПФ «АРТОН»;

- рахунок-проформа № 295073 від 20.02.2023.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково на вимогу митниці, дійшла висновку, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В свою чергу, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за методом обраним декларантом, зазначено: Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- Рахунок-фактура від 22.02.2023 № 21709 містить інформацію про перевізника, що відрізняється від перевізника ОСОБА_1 заявленого в рахунку-проформі від 23.02.2023 №б/н та товаротранспортній накладній від 22.02.2023 №б/н;

- Прайс-лист від 22.02.2023 №б/н виданий на 8 тиждень 2023 року, що втратив чинність.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст. 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Додатково декларантом подано не весь перелік запитуваних документів.

Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів від 28.02.2023 №28/01.

За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 на рівні 1,3 дол.США/кг за МД №UА101020/2022/45547 від 14.12.2022.

Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

Надаючи оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товарів та встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, є таким, що не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

Щодо посилання митного органу на наявність фактів митних оформлень за ідентичними та подібними товарами колегія суддів зазначає, що наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічних Висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, у постанові від 21.08.2018 у справі № 804/7845/17, у постанові від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16, які колегія суддів, враховуючи вимоги ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

Щодо витребування додаткових документів та неврахування документів, наданих на запит митниці, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття карти відмови № UА205030/2023/000136 від 27.02.2023 року, за змістом апеляційної скарги, стало неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 Митного кодексу України (додаткові документи витребовувалися у зв`язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містили розбіжності) в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2023/000057/2 від 28.02.2023 року.

Апелянт підтверджує той факт що при поданні МД №23UА205030002924U5 від 27.02.2023року декларантом самостійно було заявлено 6 (резервний) метод визначення митної вартості товарів. За результатами розгляду цієї декларації витребувані додаткові документи та винесене оскаржуване рішення.

При цьому, суд завертає увагу на те, що фактично, при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості, відповідачем не було застосовано іншого методу для визначення митної вартості товару, а замінено вартість товару, визначеного за резервним методом.

З доданих до відзиву скрін-шотів з програми митниці вбачається, що відповідач 27.02.2023 направив позивачу запит про надання додаткових документів, що базується на таких фактах:

- Рахунок-фактура від 22.02.2023 № 21709 містить інформацію про перевізника, що відрізняється від перевізника ОСОБА_1 заявленого в рахунку-проформі від 23.02.2023 № б/н та товаротранспортній накладній від 22.02.2023 №б/н;

- Прайс-лист від 22.02.2023 № б/н виданий на 8 тиждень 2023 року, що втратив чинність.

На вказаний запит позивач, разом із супровідним листом б/н від 23.02.2023, складеним ОСОБА_2 , ммм-транс надав додаткові документи, що перераховані у пункті 1 цієї відповіді.

Таким чином, на час складення Рішення про коригування митної вартості № UA205030/2023/000057/2 позивачем були надані додаткові документи.

В свою чергу відповідач, при прийнятті спірного рішення, не надав оцінку наданим документам, не зазначив, обставини, які викликали нові сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі додатково наданих декларантом документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що перелік витребуваних додаткових документів не є конкретним та вичерпним.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у своїй вимозі надати додаткові документи митний орган повинен зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви у правильності визначення митної вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (постанови від 21 лютого 2020 року (справа № 813/1229/16); від 25 березня 2020 року (справа № 804/1439/14); від 7 травня 2020 року (справа № 400/2922/18).

Загальний висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року (справа № 814/1647/16), від 6 березня 2019 року (справа 809/278/17), від 13 червня 2019 року (справа № 820/6315/15), від 21 січня 2020 року (справа № 813/2719/15)).

У постанові від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз ст.ст. 53, 54, 59, 60 МК України, дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язкової, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У постанові від 23.01.2018 у справі № 815/469/15 Верховний Суд наголошує на тому, що: системний аналіз наведених норм (норми ст.ст. 49, 54, глава 9 МК України) свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що саме по собі виявлення розбіжностей у наданих позивачем документах не є автоматичною підставою для коригування заявленої митної вартості товарів, а лише надає митному органу право витребовувати у декларанта додаткові документи, перелік яких визначений у частині 3 статті 53 МК України. При цьому, перелік цих документів не має носити формальний характер, як це відбулося у межах даної справи, а бути чітким і не має містити загальних фраз.

Щодо застосування резервного методу коригування митної вартості за декларацією поданою із застосуванням того самого методу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товару після визначення позивачем вартості товару за тим самим методом, навівши в якості підстав для зміни вартості товару розбіжності щодо визначення вартості товару за основним методом.

Фактично, відповідач не застосував резервний метод для визначення вартості товару, а змінив саму вартість товару за резервним методом, створивши додаткові складнощі для позивача із визначенням подальшої поведінки щодо оформлення митної декларації.

Однак, зміна вартості товару за обраним позивачем самостійно резервним методом не передбачена Митним кодексом України, а тому вказані дії є необґрунтованими.

Жодних зауважень щодо надання документів на підтвердження вартості товару, обраної позивачем за резервним методом пункт 33 рішення не містить, а тому посилання відповідача про ненадання до митної декларації доказів наявності у базі митної служби заявленої вартості аналогічного товару, суд вважає безпідставним.

Щодо доводів апелянта, що рахунок-фактура від 22.02.2023 № 21709 містить інформацію про перевізника, що відрізняється від перевізника ОСОБА_1 заявленого в рахунку-проформі від 23.02.2023 № б/н та товаротранспортній накладній від 22.02.2023 № б/н, судом встановлено наступне.

Митному органу разом із митною декларацією № 23UА205030002924U5 та супровідним листом б/н від 23.02.2023, складеним ОСОБА_2 , ммм-транс були надані наступні документи, що підтверджують транспортні витрати:

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги б/н від 23.02.2023, яким Якубюк Марек ммм-транс виставляє рахунок на оплату транспортних послуг за договором № 2 від 14.10.2022, вартість транспортування товару до митного кордону України (Ягодин) становить 1500,00 євро. Від Ягодина до пункту призначення (м, Київ) - 500 євро, а загалом транспортні послуги вартують 2000,00 євро. Страхування вантажу не проводилося;

- Договір № 2 від 14.10.2022, укладений між замовником - ПФ «АРТОН» та експедитором - Якубюк Мареком, ммм-транс, за розділом 4 якого експедитор забезпечує перевезення вантажів на замовлення ПФ «АРТОН»;

- Довідка про транспортні витрати, видана Якубюк Марек ммм-транс, якою підтверджені числові значення митної декларації.

Розбіжності у наведених документах відсутні, усі числові значення співпадають повністю.

Щодо доводів відповідача про те, що прайс-лист від 22.02.2023 № б/н виданий на 8 тиждень 2023 року, що втратив чинність, судом встановлено наступне.

Під час судового розгляду встановлено, що до митного оформлення позивачем надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.02.2023 щодо вартості товару морожених хребтів атлантичного лосося, які станом на 8й тиждень 2023 року (з 20.02.2023 до 26.02.2023) становить 1 долар США.

Апелянт зазначає, що цей прайс-лист не є чинним на час митного оформлення товару.

Але, 20.02.2023 за заявкою клієнта ПФ «АРТОН» (клієнтський номер 21709) щодо поставки 19200 кг морожених хребтів атлантичного лосося, упакованих у 960 пакувальних коробок, на умовах FCA Lepsoy на умовах ІНКОТЕРМС 2020, що підтверджується підтвердженням замовлення № 295073 від 20.02.2023

22.02.2023 р. сторонами контракту погоджено, що на продаж 19200 кг морожених хребтів атлантичного лосося, упакованих у 960 пакувальних коробок, із вартістю товару за 1 кг - 1 долар США на загальну суму 19200,00 доларів США, згідно контракту CF 01022023 за умови попередньої оплати, умови поставки FCA Lepsoy на умовах ІНКОТЕРМС 2020, що підтверджується Рахунком-фактурою (інвойс) № 473538 від 22.02.2023.

22.02.2023р. позивачем сплачено на користь постачальника за контрактом № CF 01022023 SEABORN AS 19200,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 32 від 22.02.2023.

Таким чином, прайс-лист, підтвердження замовлення та платіжне доручення складені під час чинності наданого до оформлення прайс-листа. За таких підстав доводи апелянта, що прайс- лист від 22.02.2023 №б/н виданий на 8 тиждень 2023 року, що втратив чинність, суд вважає необґрунтованим.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р, у справі № 810/690/17.

Інші доводи відповідача щодо правомірності застосування резервного методу не є обґрунтованими, оскільки не містяться в Рішенні про коригування про коригування митної вартості № UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023, а тому не можуть бути розглянуті в цьому провадженні, бо оскаржується саме правомірність винесеного митним органом рішення. Тому предметом дослідження в судовому процесі є зміст рішення та означені в ньому підстави його винесення.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Апелянт обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 наведено правову позицію про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Стосовно доводів відповідача, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за обраним позивачем методом, а недоліки на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за обраним позивачем методом.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення № UA205030/2023/000057/2 від 28.02.2023 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, є наявними підстави для задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року по справі№ 520/23100/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 по справі № 520/23100/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 05.06.2024 року