Постанова

від 30.05.2024 по справі 160/2758/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2758/24

Головуючий суддя І інстанції Калугіна Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЗАПЧАСТЬ" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року в адміністративній справі №160/2758/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЗАПЧАСТЬ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ЗАПЧАСТЬ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.07.2023 року № 9224318/40814453 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 23 від 21.10.2022 року датою її фактичного отримання;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.07.2023 року № 9224319/40814453 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26 від 25.10.2022 року датою її фактичного отримання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЗАПЧАСТЬ" було повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що строк звернення до суду останнім був пропущений з поважних причин.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. ч 1, 2, 3 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу приписів ст. 122 КАС України, відлік строку для звернення до суду у випадку, зокрема, незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність прийняття відповідачем рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 21.07.2023 року № 9224318/40814453, від 21.07.2023 року № 9224319/40814453.

Відтак, строк звернення до суду з даним позовом за відсутності процедури адміністративного оскарження становить шість місяців, який починає обчислюватись з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

З матеріалів справи видно, що адміністративний позов був надісланий до суду першої інстанції через засоби поштового зв`язку та був поданий до поштового відділення 25.01.2024 року.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав виходячи з наведеного, дослідження обставин пропуску строку звернення до суду (за умови їх наявності) та поважність (відсутність поважності) підстав такого пропуску.

Однак, як видно зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судом не було встановлено дату, коли позивач отримав спірні рішення або повинен був дізнатись про їх зміст, що свідчить про передчасність висновків про пропуск останнім строку звернення до суду, зважаючи на те, що хвороба адвоката, що надавав правову допомогу та листи адвокатів, на які він посилався дійсно, за встановлених обставин, не можуть бути поважною підставою пропуску строку звернення до суду.

Відтак, з огляду на наведені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно передчасності висновків суду першої інстанції щодо неповажності підстав пропуску строку на подання адміністративного позову та, як наслідок, безпідставності його повернення за наведених в ухвалі суду підстав.

Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 316, ст. 320 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЗАПЧАСТЬ" задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року в адміністративній справі №160/2758/24 скасувати.

Матеріали справи №160/2758/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов