Постанова

від 04.06.2024 по справі 160/33028/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/33028/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (суддя Тулянцева І.В.) по справі №160/33028/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзметалмаркет» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сюзметалмаркет» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 08.11.23 №UA110130/2023/000202/1.

Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано

другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 15.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СОЮЗМЕТАЛМАРКЕТ та компанією LEADER STEEL GROUP LIMITED укладено зовнішньоекономічний контракт №SDLD2107.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2 Контракту продавець продає, а покупець купує безшовні сталеві труби, далі названий Товар. Сортамент, ціна за одиницю та кількість поставленого Товару по контракту вказані в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 2.2 Контракту визначено, що загальна вартість Контракту складається із вартості товарів, фактично відвантажених по Специфікаціям до даного Контракту, складає не більше 250000 доларів США.

Згідно з пунктом 3.1 постачання товарів буде здійснюватись морським шляхом. Умови постачання зазначаються в Специфікаціях до Контракту. Відвантаження частинами не дозволено.

Умови оплати за цим Контрактом зазначені у Специфікаціях до Контракту, які є невід`ємною частиною контракту.(пункт 5.1 Контракту).

В Специфікації №1 від 27.07.2023 року до Контракту сторони узгодили постачання товару труби сталеві безшовні холоднодеформовані з визначеними характеристиками, в кількості 27 тон, загальна вартість 25489,00 дол. США за умовами постачання CIF Constanta; умови оплати: 5098 дол. США авансом протягом 3 банківських днів після підписання Специфікації, оплата балансу після отримання передплати протягом 10 днів; відвантаження з порту Келанг, Малайзія в порт Рені, Україна.

На умовах, визначених у зовнішньоекономічному контракті №SDLD2107 від 15.07.2023 року та специфікації №1 від 27.07.2023 року, на адресу позивача надійшов товар інші труби сталеві безшовні гарячедеформовані круглого поперечного перерізу холоднодеформовані та гарячедеформовані, який був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці, шляхом подання електронної митної декларації №23UA110130021703U2 від 24.10.2023 року

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаними митними деклараціями надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графах 44 цих МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №SDLD2107 від 15.07.2023 року; специфікація №1 від 27.07.2023 року; рахунок-проформа (Proforma invoice) S20230727 від 27.07.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) МLLС290823 від 29.08.2023 року; банківське платіжне доручення від 01.08.2023 року №Р230801982; банківське платіжне доручення від 22.09.2023 року №Р230922983; копія митної декларації країни відправлення №В18209002084 від 02.09.2023 року; рахунок перевізника від 12.10.2023 року №354-к; платіжна інструкція від 12.10.2023 року №170.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Такими розбіжностями визначено:

1) до митного оформлення надано страховий поліс від 04.09.2023 №РУІЕ202321020711Е12867 (додатково імпортером надано його переклад). Відповідно до наданого перекладу вищезазначеного полісу товар застраховано на шляху перевезення від Порт-Кланг (Малайзія) до порту Рені (Україна). При цьому, в страховому полісі зазначено, що на всьому шляху перевезення від порту Порт-Кланг (Малайзія) до порту Рені (Україна) товар транспортовано на морському судні MSK Mirjam V.334W. Згідно інформації митної декларації країни відправлення від 02.09.2023 №В18209002084 судном, що здійснювало транспортування є PHOENIX D/238BBX. Разом з тим, в наданому коносаменті від 19.09.2023 № 230624736 зазначено, що товар перевозився на судні PHOENIX D, але рейсом 335N, на відміну від рейсу від 238ВВХ, що фігурує в митній декларації країни відправлення. Пункт відправлення Порт-Кланг (Малайзія) до порту Констанца (Румунія). Відповідно до відомостей графи 21 ЕМД від 24.10.2023 №23UA110130021703U2 оцінюваний товар у контейнері №CAAU6079378 від порту Констанца (Румунія) до порту Рені (Україна) переміщувався на баржі/судні MV KEREMCAN V.20 ROCND- UAR. Відповідно до товаротранспортної накладної від 21.10.2023 № 9378 товар завантажено на транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в порту Рені (Україна). Згідно офіційної інформації, що розміщена на сайті Maersk.com/tracking/caau6079378 за посиланням можливо відстежити шлях відповідного контейнера за відповідним коносаментом. В даному випадку використовуються реквізити заявленого до митного контролю коносамента та контейнера. Згідно наявної інформації відправлення здійснено судном PHOENIX D за рейсом 335N з перевантаженням у Сінгапурі на судно MSK Mirjam з рейсом V.334W з подальшим перевантаженням на судно AS Nina за рейсом 339N на якому був досягнений кінцевий пункт маршруту порт Рені. Таким чином, враховуючи вищезазначені відомості, страховий поліс містить невідповідності та розбіжності з іншими даними щодо страхування товару, яке не відповідає маршруту Порт-Кланг (Малайзія) до порту Констанца (Румунія). Тобто інформація про перевезення контейнеру № CAAU6079378 по маршруту Констанца (Румунія) - п/п Рені (Україна), а також врахування витрат на перевантаження контейнеру з судна Maersk Horsburgh/325W на баржу/судно MV KEREMCAN V.20 ROCND-UAR - документально не підтверджена, що свідчить про невключения до ціни товару витрат на вищезазначені послуги.

2) відповідно до товаросупровідних документів партія оцінюваного товару, заявлена до митного оформлення за ЕМД від 24.10.2023 №23UА110130021703U2 має вартість 25705,27дол.США. Враховуючи те, що експорт з країни відправлення відбувся фактично на умовах, визначених специфікацією від 27.07.2023 №1 розглянуто умови оплати, які зазначені саме в даному документі. Специфікацією від 27.07.2023 №1 передбачено авансовий платіж у розмірі 5098,00 дол.США протягом 3 банківських днів після підписання специфікації. На підтвердження вищезазначеного імпортером надано платіжний документ від 01.08.2023 № Р230801982. Залишок сплачується протягом 10 днів після отримання передоплати. Враховуючи те, що специфікацією термін оплати залишку не зазначено у банківських днях, залишок необхідно було сплатити в термін до 06.08.2023. Разом з тим, залишок від суми встановленої в інвойсі від 29.08.2023 № МLLС290823 (з урахуванням збільшення кількості товару) у розмірі 20603,27 дол.США оплачено імпортером лише 22.09.2023 платіжним документом №Р230922983. У вищезазначених платіжних документах у графі Деталі платежу зазначено - оплата за товар по контракту від 15.07.2023 №SDLD2107, крім того вони оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, а саме: вищезазначена платіжна інструкція не містить підписки (власноручний/електронний) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України мають) право розпоряджатися рахунком.

3) в наданому до митного оформлення контракті від 15.07.2023 №SDLD2107 в п.11 в графі Юридичні адреси сторін зазначено наступні банківські реквізити компанії імпортера :Банк кореспондент .-The Bank of New York Mellon,240 Greenwich Street, New York, NY 10286, Uniteted States SWIFT Code: IRVTUS3N Chase Bank, Нью Йорк, США. Надана до митного оформлення специфікація від 27.07.2023 №1 не містить інформації щодо банківських реквізитів, або їх зміни. Разом з тим, надані до митного оформлення платіжні документи мають наступні банківські реквізити банку кореспонденту імпортера : JPMORGAN CHASE BANK N.A. UNITED STATES OF AMERICA 383 MADISON AVENUE NEW YORK NY 10179. Враховуючи вищезазначене, у митниці відсутня інформація щодо зміни банківських реквізитів продавця, що становить розбіжності та ознаки недостовірності в поданих декларантом обов`язкових документах.

З цих підстав митний орган пропонував декларанту надати такі додаткові документи:

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення (транзитну митну декларацію з Румунії).

Листами від 02.11.2023 №02/11-01 позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.23 №UA110130/2023/000202/1 яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару №1 за другорядним методом визначення митної вартості 2-r -резервний метод.

Товар №1 скориговано за інформацією ЕМД від 30.09.2023 №23UA305110012826U3 (UA110130/2023/012826) на рівні 3,0346 евро за кг, відповідно до якої товар №1 труби із чорних металів (не для роботи під тиском), порожнисті, із заліза, безшовні, круглого поперечного перерізу, вкриті пластиком, без теплової ізоляції, без різьби - зовнішній діаметр 28 мм, завтовшки 1 мм, завдовжки 4 м, тип CP-2810IV - 100 шт., нові. у кількості 260 кг імпортовано на умовах DAP м.Виноградів за посередницьким контрактом, виробник Uni-Joint (Malaysia) SDN В HD (Малайзія). Товар оформлено імпортером за основним методом визначення митної вартості товару. В перерахунку на валюту контракту скоригована вартість складає 3,1994 дол.США/кг.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставною позицію митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Так, щодо зауважень митного органу до наданого декларантом до митних оформлень страхового полісу від 04.09.2023 №РУІЕ202321020711Е12867, суд першої інстанції правильно звернув увагу на умови постановки товару, які визначені сторонами зовнішньоекономічного контракту.

В Специфікації №1 від 27.07.2023 року до Контракту, сторони узгодили постачання товару на умовах постачання CIF Константа судоходною компанією Маєрск.

Постачальником LEADER STEEL GROUP LIMITED надано TOB СОЮЗМЕТАЛМАРКЕТ оригінал коносаменту від 19.09.2023 № 230624736 в якому зазначено, шо контейнер був завантажений на судно Maersk PHOENIX D за рейсом 335N.

В графі Порт вивантаження відповідного коносаменту зазначено Констанца, Румунія, а в графі Місце доставки Рені, Україна.

У свою чергу, умовами поставки CIF за правилами тлумачення Інкотерм 2010 передбачено: CIF (Cost, Insurance, and Freight) це комерційний торговий термін, який у міжнародній практиці є однією з основних умов постачання товарів. Його назва є абревіатурою, утвореної першими літерами англійського вислову Cost, Insurance and Freight (Вартість, страхування і фрахт). Тобто воно означає, що продавець відповідає за оплату вартості товару, страхування та фрахту до місця призначення.

Зобов`язання сторін за умов CIF: Під час використанні CIF продавець зобов`язується оформити та сплатити експорті митні декларації, організувати та сплатити перевезення та страхування товару до вказаного порту покупця. Покупець, зі свого боку, несе відповідальність за імпортне митне очищення та оплату всіх відповідних мит.

Обов`язки продавця:

- Відвантаження товару: Продавець несе відповідальність за відвантаження товару на транспортний засіб, наданий ним.

- Оплата основного перевезення: Продавець зобов`язується оплатити (до порту призначення, вказаною покупцем.

- Страхування вантажу: Продавець забезпечує мінімальне страхове покриття товару впродовж усього шляху до порту призначення.

- Доставления та передання документів: Продавець передає покупцю або його представнику необхідні документи для отримання товару після прибуття до порту призначення.

- Включені виграні: За умови CIF загальна вартість товару містить v собі вартість товару, вартість перевезення до порту призначення і страхування.

Отже, транспортування контейнеру №САAU6079878 здійснювалось відповідно до коносаменту від 19.09.2023 № 230624736, яким підтверджено маршрут руху контейнерів морем, і який був наданий при поданні декларацій.

Зі змісту зазначеного документу та умов поставки CIF вбачається, що додаткових витрат, пов`язаних із перевантаженням контейнеру №САAU6079878 у позивача не було.

Таким чином, витрати по навантаженню товару при передачі його з судна Maersk PHOENIX D/ 335N в порту Констанца (Румунія) на баржу/судну MV KEREMCAN V.20 ROCND- UAR, та в подальшому з баржі/судна MV KEREMCAN V.20 ROCND- UAR в порту Рені (Україна) у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця, а тому вже були включені в вартість товару.

Оскільки, умовами поставки передбачено, що обов`язок нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару, у тому числі перевантаження, несе продавець, то ціна транспорті витрати включені в митну вартість товару.

При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, сам факт не зазначення в контракті про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови CIF поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на транспортування входять до ціни товару.

За таких обставин, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, суд першої інстанції обгрунтовано визнав неправомірними.

Стосовно позиції Митниці про недотримання умов оплати за поставлений товар, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

У спірному випадку встановлено та не спростовано Митницею те, що платіжні документи від 01.08.2023 № Р230801982 та від 22.09.2023 №Р230922983 і графі Деталі платежу містили інформацію про призначення платежу -оплата за товар по контракту від 15.07.2023 №SDLD2107. Найменування і ціни на товари вказані продавцем у рахунку (інвойсі) від 29.08.2023 № МLLС290823 відповідають Специфікації №1 від 27.07.2023 року до Контракту, кількість вказаного у рахунках (інвойсах) товару не перевищує кількості товару доступного до відвантаження згідно наданої до митного оформлення Специфікації.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив про безпідставність такої позиції Митниці.

Стосовно посилань Митниці не зазначення в платіжних документах вказівки на рахунок-фактуру(інвойс) на підставі яких здійснено платіж, що в свою чергу не є доказом, достатнім для доведення митної вартості, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з такого.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Водночас, у спірному випадку платіжний документ у графі призначення платежу містить посилання на відповідний контракт, а тому, вказані доводи митного органу не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Крім того, відносини учасників платіжних систем клієнт-банк, клієнт-іпіегпеі-банк регулюються, крім договору між банком та клієнтом, Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (далі - Закон №2346-ІН), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2004 N2 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N2 377/8976) (далі Інструкція№ 22).

Відповідно до пункту 1.14 статті 1 Закону №2346-ІІІ електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Згідно зі статтею 18 Закону №2346-ІН електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ.

Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи (пункти 18.2, 18.3 цієї статті).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22 електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

В свою чергу, електронний цифровий підпис генерується за допомогою криптографічних ключів і являє собою унікальний код, який може бути перевірений іншими призначеними для цього програмами. Виглядає як послідовність букв і цифр.

Платіжні документи від 01.08.2023 № Р230801982 та від 22.09.2023 №Р230922983 надані декларантом при митному оформлені, зокрема, містять печатку та засвідчені електронним цифровим підписом, який в паперовому вигляді виглядає як послідовність букв і цифр.

Отже, посилання Митниці про неналежне оформлення платіжних документів є безпідставним і не може бути підставою для висновку про те, що такі платіжні документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Таким чином, проаналізувавши підстави, з якими Митниця пов`язувала наявність розбіжностей в поданих документах та те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відповідно і визначені Митницею підстави для витребування додаткових документів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про наявність обгрунтованих сумнівів у Митниці щодо правильності визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем усіх додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на сам порядок визначення Митницею митної вартості товару у спірному випадку.

Так, до оцінюваного товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-ґ резервний метод.

Відповідно до ч.1, 2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У спірному випадку відповідачем використана інформація щодо митної вартості товару із МД UА305110012826U3.

Згідно МД UА305110012826U3 здійснено митне оформлення товару: Труби із чорних металів вкриті пластиком, 260 кг; умови поставки DAP UA Виноградів; валюта контракту євро; країна відправлення Угорщина; вид транспорту на кордоні автомобільний транспортний засіб.

У свою чергу, згідно МД яку подано позивачем у спірному випадку: Труби сталеві без теплової ізоляції, 27 242кг; умови поставки CIF RO Constanta; валюта контракту долар США; країна відправлення Малайзія; вид транспорту на кордоні контейнер на морському судні.

Тобто, встановлені обставини справи свідчать, що порівняльна МД відрізняється за характеристиками товару, умовами поставки, країни погодження товару, валютою контракту.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржуване рішення відповідача не містить обгрунтування визначеного Митницею числового значення 3,1994 долари США, не зважаючи на зазначені відмінності в характеристиках порівняльних товарів та умовах їх поставки, що свідчить про необгрунтованість рішення про коригування митної вартості.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року по справі №160/33028/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 04.06.2024

Повне судове рішення складено 05.06.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк