Ухвала

від 29.05.2024 по справі 758/3139/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/3139/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3575/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, -

за участю:

представника володільця майном ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102070000220 від 15.08.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України та накладено арешт на майно, яке було вилучено 15.03.2024 р. в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон марки Samsung, синього кольору, модель А50 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сімкартою в ньому з мобільним номером: НОМЕР_4 ;

- мобільний телефон марки Samsung s20 FE, модель sm-g780g/ds; imei 1: НОМЕР_5 ; imei 2: НОМЕР_6 з сім карткою з мобільним номером телефону НОМЕР_7 , з метою збереження майна, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та проведення експертного дослідження.

Ухвала підлягає виконанню шляхом передачі та зберігання арештованого майна відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. N 1104.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майном ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна та зобов`язати прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 повернути вказане майно.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що дане рішення прийняте із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України.

Апелянт вказує на те, що ОСОБА_6 вважає, що мобільні телефони під час обшуку були вилучені неправомірно з явним перевищенням повноважень, наданим працівникам правоохоронного органу ухвалою на проведення обшуку.

Під час обшуку було вилучено виключно мобільні телефони належні ОСОБА_6 , незважаючи на пряму заборону визначену абз. 1 - 2 ч. 2 ст. 168 КПК України та відмові у дозволі на вилучення мобільних телефонів при проведенні обшуку відповідною ухвалою.

Жодного документа, який вказаний в ухвалі на проведення обшуку у ОСОБА_6 винайдено не було, та відповідно вилучено. Жодних доказів, на пошук яких був спрямований обшук за результатами слідчої дії, не було віднайдено.

Також апелянт зазначає, що а ні в клопотанні слідчого, а ні в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведені мобільні телефони, а також яким чином мобільні телефони могли бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відтак, не наведено доказів того, що дані мобільні телефони мають ознаки речових доказів.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, разом з тим, 29.05.2023 надіслав клопотання у якому просив проводити апеляційний розгляд без участі прокурора та відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.

З урахуванням думки представника володільця майном щодо проведення судового засідання у відсутність прокурора, який не заперечував щодо проведення судового розгляду у відсутність останнього, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК Українита вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 в підтримку поданої апеляційної скарги з проханням її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги представника володільця майном колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження за № 42023102070000220, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.08.2023 р.

Досудовим розслідуванням встановлено групу осіб, які причетні до здійснення протиправних реєстраційних дій в інтересах третіх осіб за грошову винагороду. Вищевказані особи, користуючись своїми зв`язками в Міністерстві Юстиції України та серед державних реєстраторів, нотаріусів та адвокатів підшукують клієнтів, які бажають здійснити неправомірні реєстраційні дії щодо майна або корпоративних прав, та в подальшому вчиняють в їхніх інтересах незаконні реєстраційні дії всупереч чинним нормам законодавства у сфері державної реєстрації, використовуючи при цьому, підроблені документи (рішення судів, витяги, договори, довідки тощо).

За наявною інформацією, ОСОБА_9 в інтересах невстановлених замовників організував рейдерську атаку на підприємство ТОВ «Фасадні системи метал япи» (ЄДРПОУ 32955675), власниками якого є іноземні громадяни. З метою реалізації злочинного умислу, він підключив до протиправної діяльності колишнього державного реєстратора ОСОБА_10 , який знайшов підставних осіб - ОСОБА_11 (згодом призначено директором ПП « Дентлайн ») та ОСОБА_13 (згодом призначено директором ТОВ «Фасадні системи метал япи» в результаті рейдерської атаки на підприємство), а також допоміг придбати недіюче підприємство ПП « Дентлайн » (де керівником було призначено ОСОБА_14 ).

В рамках реалізації злочинного умислу, в червні поточного року ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , та іншими спільниками, на підставі фіктивних договорів управління корпоративними правами від імені реальних власників (громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_15 (5% акцій) та АТ «Метал ве япі сістемлері тіджарет анонім шікркеті» (юрособа Республіки Туреччина , 95% акцій) та підприємством ПП «Дентлайн» (ЄДРПОУ 30050045) в особі керівника ОСОБА_11 підписали акти прийому - передачі 95% та 5% часток у статутному капіталі підприємства ТОВ «Фасадні системи метал япи» (ЄДРПОУ 32955675) на користь громадянина України ОСОБА_13 .

В подальшому, вищевказані документи були подані державному реєстратору Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_16 , як внесла в державний реєстр відповідні зміни. Після цього призначений рейдерами директор ОСОБА_13 звільнив реального директора підприємства ТОВ «Фасадні системи метал япи» ОСОБА_17 та 06.07.2023 року передав в уставний фонд спеціально створеного під рейдерську атаку ОСОБА_9 підприємства ТОВ «Укрбромарк» (ЄДРПОУ 45155580) належну підприємству ТОВ «Фасадні системи метал япи» земельну ділянку з кадастровим номером 3221283201:02:008:0010 та майновий виробничий комплекс по виробництва фасадних систем, загальною площею 3281,6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1839746132212).

Разом з тим, також встановлено, що ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та іншими невстановленими особами здійснюють незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності, що розташовані в м. Київ.

Встановлено, що в рамках реалізації злочинного умислу, ОСОБА_18 надає ОСОБА_21 інформацію про вільні земельні ділянки, а також витяги з ДЗК щодо них. ОСОБА_9 залучає ОСОБА_10 для пошуку підставних осіб, на яких будуть оформлені вказані ділянки. В подальшому ОСОБА_9 залучає ОСОБА_6 для підготовки фіктивних документів про виділення вказаних ділянок на підставних осіб а також пошуку державного реєстратора, який здійснить державну реєстрацію на підставі фіктивних документів.

Разом з тим, вжитими заходами встановлено адреси фактичного проживання учасників протиправної схеми, зокрема ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:022:0060, ділянка належить ОСОБА_22 .

За таких обставин, в ході досудового розслідування на підставі Ухвали Подільського районного суду м. Києва 15.03.2024 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:022:0060, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , з метою виявлення та вилучення речей та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.

В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: телефон марки Samsung, синього кольору, модель А50, з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сімкартою в ньому з мобільним номером: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки Samsung s20 FE, модель sm-g780g/ds; imei 1: НОМЕР_5 ; imei 2: НОМЕР_6 з сім карткою з мобільним номером телефону НОМЕР_7 .

Постановою слідчого Подільського УП ГУНП у м. Києві від 19.10.2023 р. вилучені речі та предмети визнано речовим доказом.

18.03.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102070000220 від 15.08.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що необхідно накласти арешт на зазначене у клопотанні майно з метою додаткового дослідження, збереження речових доказів, а також до прийняття остаточного рішення по справі.

20.03.2024 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, яке було вилучено 15.03.2024 р. в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон марки Samsung, синього кольору, модель А50 , з imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 з сімкартою в ньому з мобільним номером: НОМЕР_4 ;

- мобільний телефон марки Samsung s20 FE, модель sm-g780g/ds; imei 1: НОМЕР_5 ; imei 2: НОМЕР_6 з сім карткою з мобільним номером телефону НОМЕР_7 , з метою збереження майна, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та проведення експертного дослідження.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 42023102070000220 від 15.08.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст.362 КК України, слідчий суддя виходив з того, що вилучені речі, зберегли на собі сліди його вчинення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що підлягають встановленню під час досудового розслідування, а тому вказані речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Відтак, слідчий суддя, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовими доказами у кримінальному провадженні, прийшов до висновку про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження та з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини даного кримінального провадження та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, колегія суддів враховує, що майно на яке прокурор просив накласти арешт визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 від 19.10.2023 року, у зв`язку з тим, що на вказаних мобільних телефонах може міститись інформація та листування ОСОБА_9 з іншими спільниками, такими як ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а також іншими невстановленими особами /а.с. 33-35/.

Відтак, апеляційний суд зауважує, що доводи апелянта, що не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведені мобільні телефони, а також яким чином мобільні телефони могли бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, так як ці твердження прямо суперечать вищевикладеному.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Щодо тверджень апелянта, що мобільні телефони під час обшуку були вилучені неправомірно з явним перевищенням повноважень, наданим працівникам правоохоронного органу ухвалою на проведення обшуку, колегія суддів, окрім вищевказаного з посиланням на ч. 2 ст. 168 КПК України,зазначає також наступне.

Так, згідно ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відтак, згідно матеріалів клопотання, вищевказане майно було вилучено 15.03.2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді із клопотанням шляхом його поштового направлення 15.03.2024, тобто протягом 48 годин після вилучення майна, що підтверджує трекінг відправленням Укрпошти /а.с. 38/.

Відтак, вище вказані доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майном ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4