Постанова

від 04.06.2024 по справі 400/3068/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3068/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Оптхім-Будторг до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 16.03.2023 № UА205030/2023/000089/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.03.2023 № UА205030/2023/000203,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Оптхім-Будторг звернулось з позовом до Волинської митниці, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 16.03.2023 року № UА205030/2023/000089/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.03.2023 року № UА205030/2023/000203.

В обґрунтування позову вказувало, що у рішенні про коригування митної вартості в якості підстави для коригування митної вартості товарів вказано розбіжності, які нібито містяться в поданих позивачем документах, а саме: рахунок-фактура від 15.03.2023 року № 0СВТ-007/2023/0138 не містить підписів та відбитків печаток отримувача товару. При цьому не прийнято до уваги, що можлива наявність такого відбитку могла б бути підтвердженням згоди покупця, в цьому випадку позивача, з вказаними у рахунку-фактурі відомостями щодо номенклатури та цін товарів, однак вже самі дії позивача по визначенню митної вартості саме за вказаною у рахунку-фактурі ціною товарів є підтвердженням його згоди на проведення відповідної операції купівлі за визначеними цінами. Крім того суб`єкт підприємницької діяльності в Україні може вести свою діяльність взагалі за відсутності печатки, що не позбавляє його права на проведення господарських операцій.

Позивач вважає, що наявність в ЄАІС Держмитслужби більших показників вартості саме по собі не може бути підставою для їх застосування до інших імпортерів, так само як вказання на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, без конкретизації про які саме складові йдеться, не може бути підставою для невизнання заявленої імпортером митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю Оптхім-Будторг до Волинської митниці задоволений.

Визнане протиправним та скасоване рішення Волинської митниці про коригування митної вартості від 16.03.2023 року № UА205030/2023/000089/2.

Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.03.2023 року № UА205030/2023/000203.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптхім-Будторг судові витрати у сумі 2694,00 грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про виявлення розбіжностей у рахунку-фактурі від 09.03.2023 року №UA205030/2023/000077/2 (а зокрема, відсутність підписів та відбитків печаток отримувача товару), то колегія суддів зазначає, що Інвойс (іншими словами рахунок-фактура) у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 10.11.2020 року між ТОВ Оптхім-Будторг та CKS IMPORT EXPORT LLC укладено Контракт № ОВТ-577 на поставку товару на умовах СІР-Миколаїв. В рамках Контракту продавець (CKS IMPORT EXPORT LLC) 28.02.2023 року автомобільним транспортом відправив на адресу позивача товар за рахунком-фактурою (Invoice) № ОСВТ-007/2023/0138 загальною вартістю 30780,19 дол. США.

Митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

З метою митного оформлення товару ТОВ Оптхім-Будторг 16.03.2023 року була подана електронна митна декларація № 23UA205030004140U7, до якої були надані копії документів, що зазначені у п. 44 декларації, а саме: рахунок-фактура (інвойс) № 0СВТ-007/2023/0138 від 15.03.2023 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 1194600 від 15.03.2023 року; пакувальний лист.

Додатково, за вимогою відповідача, був наданий прайс-лист від 15.03.2023 року.

16.03.2023 року Волинською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2023/000089/2, яким скориговано митну вартість наступних товарів:

- товар 1 Суміші для підготування поверхонь ТМ MOTO-GAMA, HB BODY, AEROSIL, ALMA-COLOR, країна виробництва EU, виробник Р.Н. MOTO-GAMA, H.B. BODY S.A., EVONIK, ALMA-COLOR Sp. z o.o., загальна вага нетто 14619,62 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 21783,25 дол. США (1,49 дол. США/кг), митна вартість за Рішенням 27484,89 дол. США (1,88 дол. США/кг);

- товар 7 Суміші для підготування поверхонь ТМ LIANHETECH, країна виробництва CN, виробник LIANHE Chemical Technology, загальна вага нетто 25,00 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 37,25 дол. США (1,49 дол. США/кг), митна вартість за Рішенням 46,75 дол. США (1,87 дол. США/кг);

Товар 17 Шпаклівки полімерні ТМ MOTO-GAMA, NOVOL, АРР, країна виробництва EU, виробник P.H. MOTO-GAMA, NOVOL Sp. z O.O., APP Sp. z O.O., загальна вага нетто 822,02 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 1268,61 дол. США (ТМ MOTO- GAMA, NOVOL - 1,49 дол. США/кг, ТМ АРР - 1,60 дол. США/кг), митна вартість за Рішенням 1537,18 дол. США (1,87 дол. США/кг).

Таким чином, за рішенням від 16.03.2023 року № UA205030/2023/000089/2 митну вартості товарів було збільшено на 5979,71 дол. США, що за діючим курсом НБУ склало 218669,62 грн. Відповідно збільшилися належні до оплати митні платежі на суму 60790,11 грн.

Відповідно до рішення від 16.03.2023 року № UA205030/2023/000089/2, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- рахунок-фактура не містить підписів та відбитків печаток отримувача товару.

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів.

16.03.2023 року Волинською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2023/000203, якою відмовлено позивачеві у митному оформлені (випуску) товарів.

Підстава відмови: неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 Митного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

За таких обставин, у відповідача не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статей 49, 50 Митного Кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.4 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 ст.53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

З оскаржуваного рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів, митна вартість товарів не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності: рахунок-фактура від 15.03.2023 року №0СВТ-007/2023/0138 не містить відбитків печаток та підписів отримувача товару.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, щодо виявлених розбіжностей у рахунку-фактурі від 15.03.2023 року №0СВТ-007/2023/0138 (а зокрема, відсутність підписів та відбитків печаток отримувача товару), то колегія суддів зазначає, що Інвойс (іншими словами рахунок-фактура) у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.

Як наслідок, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) від 15.03.2023 року №0СВТ-007/2023/0138 підписів та відбитків печаток покупця товару не дає правових підстав не враховувати такий документ при митному оформленні товару або вважати такий документ недійсним, позаяк такий документ складено продавцем товару та на ньому наявний підпис, печатка продавця товару, при цьому, вказаний рахунок-фактура узгоджується з іншими поданими до митного оформлення документами на підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що вже самі дії позивача по визначенню митної вартості саме за вказаною у рахунку-фактурі ціною товарів є підтвердженням його згоди на проведення операції купівлі за визначеними цінами.

Як наслідок, колегія суддів приходить до переконання, що приведені відповідачем доводи є безпідставними та такими, що не впливають на визначену сторонами вартість товару, а відтак не можуть бути підставою для коригування митної вартості названого товару.

За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар, та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

З матеріалів справи вбачається, що митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного Кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Відповідно до Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, (затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за №883/21195) посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість в порушення приведених приписів митного законодавства, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов їх поставки, комерційних умов такої поставки, тощо, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари та інші характеристики, що в своїй сукупності могли впливати на митну вартість ввезених в Україну партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.

Натомість, відповідач обмежився лише зазначенням номеру та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, без будь-якого обґрунтування її вибору із сотень інших митних оформлень, без будь-якого пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 400/3068/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 04.06.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький