Постанова

від 04.06.2024 по справі 420/3016/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 р. Категорія 102070000м. ОдесаСправа № 420/3016/24Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

час і місце ухвалення: спрощене провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправною відмови в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправною відмови в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 року замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Тарасенко Д.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які поніс позивач в результаті розгляду справи в суді першої інстанції.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року стягнуто з бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі грн).

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити додаткове рішення суду та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби уХерсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат не скористався та відповідне клопотання до суду не заявив. Отже, відповідач не довів неспівмірність витрат на правничу допомогу, тому суд не може за власного ініціативою відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Апелянт вважає, що розмір гонорару 10000 грн підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованим і має бути відшкодований в повному обсязі.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що стягнення з бюджетних асигнувань УДМС у Херсонській області на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. є необґрунтованим, не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, зазначена категорія справ віднесена до справ незначної складності, тобто розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витрачання адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до суду надано копії:

1) договір про надання правової допомоги від 23.01.2024 № 23/01/24-1;

2) опис послуг (складання позовної заяви, в тому числі: - аналіз наявних у позивача документів (2 год.); - аналіз законодавства з відповідних питань (1 год.); - аналіз судової практики з відповідних питань (1,5 год.); - написання безпосередньо тексту позовної заяви (2 год.); - складання пакету документів до суду (1 год.;) ознайомлення з ухвалою суду про відкриття провадження (0,1 год.); ознайомлення із відзивом на позовну заяву (1 год.); ознайомлення з запереченнями Відповідача, складання письмових пояснень (1,5 год.);

3) квитанція до платіжної інструкції від 25.01.2024 № 9331-1417-1090-9863.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та з урахуванням часткового задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн (дві тисячі грн).

Висновки ж щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Враховуючи вище викладене, безпідставними є посилання апелянта, ОСОБА_1 , що відповідач не довів неспівмірність витрат на правничу допомогу, тому суд не може за власного ініціативою відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив та, відповідно, прийняв вірне рішення про здійснення розподілу витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький