Постанова

від 04.06.2024 по справі 320/10246/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10246/24 Головуючий у І-ій інстанції Леонтович А.М.,

суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника апелянта: Волянюк Н.І., Гричанюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тетіївської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ), третя особа: Виконавчий комітет Тетіївської міської ради про визнання протиправним та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач) у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Боярчука О.В. від 07.02.2024 ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26.12.2023 №320/2269/21.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Тетіївської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Тетіївської міської ради щодо виплати середньої заробітної плати, яку одержав ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, на період працевлаштування, на підставі частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Зобов`язано виконавчий комітет Тетіївської міської ради виплатити середню заробітну плату, яку отримував ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, з моменту звільнення 02.12.2020 до працевлаштування, але не більше ніж за 6 місяців.

На виконання вищевказаного судового рішення, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрите виконавче провадження НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа №320/2269/21 від 26.12.2023, виданого Київським окружним адміністративним судом, про зобов`язання виконавчого комітету Тетіївської міської ради виплатити середню заробітну плату, яку отримував ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, з моменту звільнення 02.12.2020 до працевлаштування, але не більше ніж за 6 місяців.

За період з 02.12.2020 по 30.12.2020, ОСОБА_1 було виплачено 41 521,18 грн., що на думку позивача, не може вважатися виконанням рішення суду та виплатою середню заробітної плати, з моменту звільнення 02.12.2020 до працевлаштування, тобто за 6 місяців.

07.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком О.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували повне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21, яке набрало законної сили 07.08.2023 року, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вже вище зазначалося судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Тетіївської міської ради щодо виплати середньої заробітної плати, яку одержав ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, на період працевлаштування, на підставі частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Зобов`язано виконавчий комітет Тетіївської міської ради виплатити середню заробітну плату, яку отримував ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, з моменту звільнення 02.12.2020 до працевлаштування, але не більше ніж за 6 місяців.

Вказане судове рішення набрало законної сили 07.08.2023 року, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 320/2269/21.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 78 КАС України).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частинами 1, 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Правовими положеннями п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ регламентовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), зокрема визначено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

Пунктом 22 Інструкції визначено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.02.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком О.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.

На підтвердження повного виконання виконавчого листа №320/2269/21 від 26.12.2023, виданого Київським окружним адміністративним судом, державним виконавцем взято до уваги лист від 26.01.2024 №2.4.3-09/135 Виконавчого комітету Тетіївської міської ради про те, що ОСОБА_1 (стягувач) був працевлаштований, з 31.12.2020 року, на посаді керівника Місцевої Асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація інвестиційно-привабливих громад» (код ЄДРПОУ 43907498).

З огляду на зазначене, боржник вважає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у зв`язку з фактичним його виконанням в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.

Так, в якості доказу повного виконання рішення суду та наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, боржником подано докази, що за період з 02.12.2020 по 30.12.2020, позивачу було виплачено 41 521,18 грн.

Відповідно до листа МАОМС «Асоціація інвестиційно-привабливих громад» №1-02-24д від 12.02.2024 року вказано, що: « ОСОБА_1 є співзасновником та головою МАОМС «Асоціація інвестиційно-привабливих громад» на громадських засадах, код ЄДРПОУ 3907498, що є неприбутковою організацією та включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу ДФС №2110344600002 від 05.02.2021 року. ОСОБА_1 не перебував та не перебуває в трудових відносинах із МАОМС «Асоціація інвестиційно-привабливих громад».

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.02.2024 року, за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2021 року, також підтверджується, що позивач не отримував у вказаний період доходів у вигляді заробітної плати.

Також, відповідно до трудової книжки позивача, підтверджується, що після припинення повноважень Тетіївського міського голови, перший запис про працевлаштування внесено 11.07.2022 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника директора в ТОВ «Агрофірма-Надія» (а.с.15).

У даному випадку, виконанню боржником підлягав виконавчий документ №320/2269/21, виданий Київським окружним адміністративним судом та, зокрема, а забезпечення виконання рішення суду та перевірку виконання покладено на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Разом з тим, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21, зокрема, судом зобов`язано Виконавчий комітет Тетіївської міської ради виплатити середню заробітну плату, яку отримував ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, з моменту звільнення 02.12.2020 до працевлаштування, але не більше ніж за 6 місяців.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не міститься, а апелянтом не надано, належних доказів виконання боржником - Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21, та нарахування і виплати середньої заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, з моменту звільнення 02.12.2020 до працевлаштування, тобто до 10.07.2022 року.

Крім того, матеріали справи та матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 не містять належної довідки про розмір місячної середньої заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 на посаді Тетіївського міського голови, для визначення загальної суми виплати Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради позивачу за 6 місяців, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21.

Відповідно, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/2269/21 не виконано Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради в повному обсязі.

Отже, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним, а право особи, що визнано в судовому порядку порушеним, так і залишилося невідновленим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №340/2274/22.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39, у виконавчому провадженні НОМЕР_1, у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого листа №320/2269/21 від 26.12.2023, виданого Київським окружним адміністративним судом, про зобов`язання виконавчого комітету Тетіївської міської ради виплатити середню заробітну плату ОСОБА_1 , є протиправною та підлягає скасуванню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Тетіївської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2024 року