Постанова

від 05.06.2024 по справі 372/5447/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 372/5447/23 Головуючий у І інстанції - Янченко А.В.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

за участі секретаря: Євгейчук Ю.О.,

представника відповідача Зирянова О.Ю.,

представника позивача Гончар А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила скасувати постанову в.о. заступника начальника - начальника Управління БК та ПМП Львівської митниці Державної митної служби України Кравченка Т.В. від 10.10.2023 у справі про порушення митних правил №1118/20900/23, відповідно до якої її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1 700, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що її або її представника не було повідомлено про розгляд справи про порушення митних правил. Також, наголошує на відсутності повноважень особи, яка розглянула адміністративну справу. Крім того, вказує на порушення строків притягнення її до адміністративної відповідальності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не надіслав позивачці або її представнику протокол про порушення митних правил від 18.08.2023 № 1118/20900/23 та не повідомив про розгляд справи про порушення митних правил. Крім того, суд вказав на порушення строків притягнення позивачки до відповідальності.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт вчинення позивачкою порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 471 МК України, підтверджується матеріалами справи. Зауважує, що відповідач вжив усіх можливих заходів для повідомлення позивачки про складання протоколу про порушення митних правил від 18.08.2023 № 1118/20900/23 та про розгляд справи про порушення митних правил. Скаржник зазначає, що порушення позивачкою митних правил виявлено 11.05.2023, а саме після отримання листа Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 № 0434-2232/13334, тобто наголошує на дотримані строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, в той час, як представник позивачки проти цього заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 18.08.2023 державним інспектором оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці Васецьким Є.І. у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1118/20900/23, зі змісту якого вбачається, що 14.03.2022 о 07 год.17хв. через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краковець» Львівської митниці було здійснено пропуск смугою руху «зелений коридор» в напрямку «виїзд з України» автомобіля марки TOYOTA LAND CRUSER 200, vin - НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянки України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) без пасажирів. В ході перетину митного кордону громадянкою України ОСОБА_1 до митного контролю жодних товарів не пред`являлось та митних декларацій не подавалось. Згідно інформації, зазначеної в листі Національного антикорупційного бюро № 0434-232/13334 від 02.05.2023, громадянка України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в розмірі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро без письмового декларування митним органам України, зокрема 14.03.2022 кошти в еквіваленті 445 115 Євро. В протоколі також зазначено, що згідно листа від 27.06.2023 митних органів Республіки Польща було долучено копії декларації про транскордонне переміщення 14.03.2022 громадянкою України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) валютних цінностей а саме грошових коштів на суму 500 000, 00 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 14.03.2022 становить 14 627 450, 00 грн. Згідно протоколу зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 471 Митного кодексу України.

Вказана постанова є предметом цього позову, оскільки позивачка вважає її протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно ч. 4 ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 Митного кодексу України (далі - МК України) переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною третьої цієї статті закону передбачено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 3 передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» особа повинна заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у випадку здійснення транскордонного переміщення валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро.

Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 встановлено, що фізичні особи резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/ пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/ пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Таким чином, запровадження в Україні обмежень щодо вільного транскордонного переміщення валютних цінностей на суму понад 10 000 євро без їх письмового декларування є частиною програми фінансового моніторингу та заходом валютного контролю, направленим на забезпечення економічної безпеки країни, а також запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Примітка до ст. 471 МК України визначає, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).

За приписами ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей (ч. 1 ст. 266 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Згідно ч. 2 ст. 486 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Згідно ст. 558 МК України правоохоронні органи зобов`язані письмово повідомляти митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 02.03.2023 встановлено, що 20.02.2023 детективом НАБУ було складено протокол огляду відповідно до якого громадянка ОСОБА_1 вивезла грошові кошти до Республіки Польща в сумі 494 588 євро.

Отже, порушення митних правил було виявлено 20.02.2023 Національним антикорупційним бюро України, а не митними органами.

25.05.2023 Львівською митницею отримано лист Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 № 0434-232/13334, за змістом якого громадянка України ОСОБА_1 , вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в розмірі, що перевищує еквівалент 10 тисяч євро без письмового декларування митним органам України, зокрема, 14.03.2022 кошти в еквіваленті 455 115 Євро.

Лист Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 № 0434-232/13334 надійшов до Державної митної служби України 11.05.2023.

Отже, вчинення позивачкою діяння, яке може утворювати склад порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 471 МК України, виявлено митними органами саме 11.05.2023.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що днем виявлення вказаного порушення є 20.02.2023, оскільки до отримання від Національного антикорупційного бюро України повідомлення митному органу не було відомо про вказане порушення.

При цьому, МК України не визначає строк, у який правоохоронні органи зобов`язані повідомити митні органи про виявлені ними порушення митних правил.

Отже, адміністративне стягнення за вказане порушення митних правил накладено 10.10.2023, тобто до закінчення шестимісячного строку з дня виявлення такого порушення митними органами.

Стосовно розбіжностей між сумою вивезених позивачкою готівкових коштів в іноземній валюті, встановленою НАБУ у розмірі 500 000, 00 доларів США, та сумою, недекларування якої стало фактичною підставою для притягнення позивачки до відповідальності за порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне.

В постанові в справі про порушення митних правил зазначено, що згідно з інформацією, зазначеною у листі Національного антикорупційного бюро від 02.05.2023 № 0434-232/13334, громадянка України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивезла готівкові кошти з України в Республіку Польща в розмірі що перевищує еквівалент 10 тисяч євро без письмового декларування митним органам, зокрема 14.03.2022 - кошти в еквіваленті 455 115 євро, що згідно курсу Національного Банку України станом на 14.03.2022 становить 14 764 776,10 грн. Разом з тим, з листа митних органів Республіки Польща долучено декларації про транскордонне переміщення 14.03.2022 громадянкою України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) валютних цінностей, а саме грошових коштів на суму 500 000, 00 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 14.03.2022 становить 14 627 450,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми незадекларованих позивачкою валютних цінностей відповідач обґрунтовано виходив із розміру, який підтверджується наявними документами та зібраними у справі доказами, а саме у розмірі зазначеному в листі Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 № 0434-232/13334, тому навіть формальна наявність вказаної невідповідності не зумовила збільшення розміру штрафу.

Щодо відсутності повноважень у особи, що розглядала справу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 491 МК України провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст. 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Так, постанову від 10.10.2023 № 1119/20900/23 прийнято в.о. заступника начальника - начальника Управління БК та ПМП Львівської митниці Державної митної служби України Кравченком Т.В. , тобто особою, що на час виконання відповідних посадових обов`язків має статус заступника керівника Львівської митниці.

Наведене спростовує доводи позивачки про те, що розгляд матеріалів справи про порушення митних прави проведено, а оскаржувану постанову прийнято, неуповноваженим суб`єктом.

Стаття 498 МК України закріплює, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 508 МК України передбачає, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред`явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил (ст. 488 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Відповідно до ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Так, судом установлено, що з метою отримання пояснень від ОСОБА_1 та прийняття нею участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею направлено позивачці, за адресою: АДРЕСА_1 , листи від 18.07.2023 № 7.4-5/20-01/10/18146 та від 31.07.2023 № 7.4-5/20-01/10/19305, якими позивачці запропоновано прибути до Львівської митниці.

Лист від 18.07.2023 № 7.4-5/20-01/10/18146 направлено поштовим відправленням № 0600033529527, яке вручено 26.07.2023 особисто в с. Хотів за індексом 08171, лист від 31.07.2023 № 7.4-5/20-01/10/19305 поштовим відправленням № 0600035885703, яке з 08.08.2023 «перебуває в точці видачі».

Примірник протоколу про порушення митних правил від 18.08.2023 № 1119/20900/23 також направлено позивачці 22.08.2023 за адресою позивачки поштовим відправлення 0600040258350. За даними АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень, вказане поштове відправлення 24.08.2023 доставлено до точки видачі/доставки у с. Хотів, однак 29.09.2023 повернулось неврученим на адресу відповідача «за закінченням терміну зберігання».

Слід звернути увагу, що вказані листи відповідачем направлялись саме у с. Лісники, при цьому, апелянт зауважує, що за інформацією «Гарячої лінії» АТ «Укрпошта» поштове відділення у с. Лісники переважно не працює, тому вся кореспонденція адресована у с. Лісники « 08172» скеровується до поштового відділення с. Хотів « 08171», оскільки відстань між ними не перебільшує 2,5 км.

Згідно п. 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Відповідно до п. 108 Правил адресат (одержувач) має право подати в установленому оператором поштового зв`язку порядку заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень, поштових переказів на іншу адресу (якщо оператор надає послуги із доставки поштових відправлень на визначену адресатом (одержувачем) іншу адресу).

Таким чином, позивачка, проживаючи у с. Лісники, могла знати про стан доставки кореспонденції у с. Лісники та змінити адресу доставки їй листів на іншу.

Також, не заслуговують на увагу доводи позивачки про те, що підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0600033529527 не є її підписом, оскільки, як зазначено в п. 81. Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Отже, рекомендоване поштове повідомлення могло бути вручене працівником пошти будь-якому повнолітньому члену сім`ї позивачки.

Колегія суддів не приймає в якості доказу звернення позивачки до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо підроблення її підпису та втручання в таємницю листування, позаяк воно здійснено вже під час перегляду справи в апеляційному порядку та вищенаведених обставин не спростовує.

Посилання позивачки на те, що відповідач не вжив заходів для повідомлення її представника колегія суддів вважає необґрунтованими, адже не встановлено наявності об`єктивної можливості у відповідача знати про те, що позивачка має представника. Крім того, приписи МК України передбачають листування саме з особами, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Колегія суддів вважає, що всі доводи позивачки свідчать про її намагання уникнути від відповідальності.

В свою чергу, згідно п.п. 110, 112, 114 Правил у разі встановлення за результатами перевірки факту невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків щодо надання послуг поштового зв`язку з пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу відправникові/адресату (одержувачу) у передбачених в абз. 7 п. 106 та абз. 6 п. 108 цих Правил випадках не пізніше десяти днів з дня встановлення такого факту в об`єкті поштового зв`язку за місцем приймання або вручення поштового відправлення, прийняття поштового переказу або виплати коштів за ним виплачується відшкодування у розмірі, визначеному законом.

Користувач має право на подання звернень (скарг) щодо надання послуг поштового зв`язку оператору поштового зв`язку, національному регулятору, іншим органам державної влади відповідно до компетенції, а також на їх розгляд щодо поновлення його прав і захисту законних інтересів відповідно до законодавства.

Оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач здійснив залежні від нього заходи для забезпечення права позивача на її участь у складанні протоколу про порушення митних правил та реалізації позивачем прав, передбачених ст. 498 МК України.

Неможливість вручення позивачці або неотримання нею поштових відправлень за її адресою не залежить від посадових осіб Львівської митниці, та не може слугувати беззаперечним доказом порушення порядку провадження у вказаній справі про порушення митних правил, яке зумовлює протиправність оскаржуваної постанови відповідача. Водночас, така обставина може слугувати підставою для подання позивачем скарги щодо надання послуг поштового зв`язку та/або вимоги про відшкодування збитків, завданих таким порушенням.

Крім того, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не вжито заходів для отримання контактної інформації про засоби зв`язку з представником ОСОБА_1 та про отримання контактної інформації щодо засобів зв`язку з ОСОБА_1 , що призвело до порушення права на захист ОСОБА_1 , незважаючи на те, що відповідач знав про кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 .

Так, суд першої інстанції не зазначив, у якому порядку відповідач повинен був вжити таких заходів та не врахував, що єдиним джерелом інформації про відповідне кримінальне провадження був лист Національного антикорупційного бюро України від 02.05.2023 № 0434-232/13334. Митні органи України повідомлено лише про наявність кримінального провадження 52022000000000085 від 26.04.2022 за фактом легалізації (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а також про те, що в рамках даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 не декларувала валютні цінності під час їх переміщення через митний кордон України. Жодних відомостей про хід вказаного кримінального провадження чи про захисника позивача вказаний лист не містить.

До того ж, адвокат особи у кримінальному провадженні не обов`язково автоматично має повноваження на представництво такої особи у провадженні про порушення митних правил.

Таким чином, протокол про порушення митних правил від 18.08.2023 № 1118/20900/23 за встановлених обставин вважається належним чином врученим позивачу.

Отже, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 471 МК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, частиною четвертою цієї статті установлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 лютого 2024 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк