Постанова

від 04.06.2024 по справі 640/19510/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19510/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Єгорової Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенат Ритейл Груп» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.08.2022 № 00168630704 на суму 2 296 405 грн, яке складається з основного платежу - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів в сумі 1 837 124 грн + штрафні санкції 459 281 грн, яким збільшено суму податку на додану вартість за грудень 2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.08.2022 № 00168640704 на суму 1 231 294 грн, яке складається з основного платежу - розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2021 року на суму 1 231 294 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 18.02.2022 №3247/26-15-07-04-04 та №3248/26-15-07-04-04, наказу від 18.02.2022 №1352-п на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сенат Ритейл Груп» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.01.2022 №9420704148 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за жовтень, листопад 2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.07.2022 №15532/26-15-07-04-04/404/95467, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пунктів 44.1., 44.6 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 1 231 294 грн. та занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати (ряд. 18 Декларації) на загальну суму 1 837 124 грн.;

- пунктів 201.1,201.10 статті 201 ПК, а саме відсутність реєстрації податкових накладних (з урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Листом вих. №29-07 від 29.07.2022 ТОВ «Сенат Ритейл Груп» скеровано на адресу контролюючого органу додаткові документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності для врахування під час прийняття рішення за результатами перевірки.

Листом віл 08.08.2022 №8917/І/26-15-07-04-04 ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача про те, що надані ним документи прийняті до розгляду та будуть враховані контролюючим органом під прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог статей 44, 86 ПК.

У подальшому, враховуючи порушення ТОВ «Сенат Ритейл Груп» положень пунктів 44.1., 44.6 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.2 статті 123 ПК ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2022 №00168630704, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 296 405 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 1 837 124 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 459 281 грн

Окрім цього, ГУ ДПС у м. Києві за порушення позивачем положень пунктів 44.1., 44.6 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2022 №00168640704, яким зменшено ТОВ «Сенат Ритейл Груп» суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду згідно податкової декларації №9420704148 від 17.01.2022 у сумі 1 213 294 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2)

Не погоджуючись із спірними рішеннями позивачем подано скаргу, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України прийнято рішення від 07.10.2022 №12433/6/99-00-06-01-05-06, у відповідності до якого скаргу ТОВ «Сенат Ритейл Груп» залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За визначенням пункту 14.1.181 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно ж із пунктом 189.1 статті 189 ПК у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган виходив із того, що до перевірки не було надано інвентаризаційний опис із зазначенням найменувань ТМЦ, їх кількості, ціни, сум, а також результатів співставлення із фактичною наявністю по кожній товарній позиції, у зв`язку із чим не можливо ідентифікувати (номенклатуру) товарів, їх залишки, які безпосередньо оприбутковані в складському обліку; ТОВ «Сенат Ритейл Груп» не надано документів (договори, акти прийому-передачі ТМЦ, накладні на переміщення, розрахункові документи) та регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне отримання ТМЦ та їх оприбуткування у місцях зберігання.

Колегія суддів наголошу на тому, що підставою для визначення у податковому обліку податкових зобов`язань з ПДВ та податкового кредиту є первинні документи, які складені за результатами операцій, що підлягають оподаткуванню. Документи складського обліку, переміщення, списання, а також документи, що можуть складатися за наслідками інвентаризації не є підставою для податкового обліку. Тому посилання контролюючого органу на ненадання позивачем вказаних документів жодним чином не позбавляє позивача права на отримання податкових вигод, передбачених законодавством та не збільшує його податкових зобов`язань.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, на вимогу відповідача позивачем проведено інвентаризацію товарних залишків. Така інвентаризація була здійснена у присутності двох податкових інспекторів, які мали змогу фізично пересвідчить у наявності товару, ідентифікувати його, співставити із документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. Тому посилання на неможливість ідентифікувати (номенклатуру) товарів, їх залишки, які безпосередньо оприбутковані в складському обліку є цілком безпідсавним.

Відхиляє суд апеляційної інстанції також і посилання на те, що позивачем не були надані документи що підтверджують фактичне отримання ТМЦ та їх оприбуткування у місцях зберігання. Колегія суддів наголошує, що відповідач в акті перевірки підтвердив факт того, що спірна продукція придбана позивачем за межами митної території України шляхом імпорту, зокрема із Бельгії та Франції. Будь-яких заперечень щодо реальності такого імпорту або ж реальності діяльності позивача із подальшої реалізації такої продукції висновки акту перевірки не містять.

Будь-яких відомостей про те, що придбані та імпортовані позивачем товари були використані ним не у господарській діяльності матеріали справи не містять. Тому, посилання відповідача та порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 ПК також є безпідставним.

Таким чином, обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки не вказують про неправомірне визначення позивачем від`ємного значення чи безпідставне зменшення податкового зобов`язання з ПДВ. Будь-яких фактів, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства ні у ході податкової перевірки, ні під час судового розгляду встановлено не було.

Тому, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв неправомірно.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова

Повний текст постанови складений 05.06.2024.