Постанова

від 04.06.2024 по справі 380/25163/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25163/23 пров. № А/857/3879/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року про залишення позову без розгляду (головуючий суддя Ланкевич А.З., м. Львів) у справі № 380/25163/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в :

27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 07.10.2020 року; зобов`язати відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.10.2020 року із урахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

17 січня 2024 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що на час звільнення позивача зі служби ч. 2 ст. 233 КЗпП діяла в редакції, згідно якої звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України Львівський окружний адміністративний суд 19 січня 2024 року позовну заяву залишив без розгляду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин до 19 липня 2022 року не застосовувалися. Зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин (07.10.2020 звільнення позивача з військової служби) ч. 2 ст. 233 КЗпП діяла в редакції, згідно якої звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком. Крім того, зазначає, що про порушення своїх прав дізнався зі змісту листа-відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2023 року, до суду звернувся 27.10.2023 року, а тому строк не пропустив.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст. 312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст. 311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, причини пропуску строку звернення, зазначені позивачем, є неповажними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку.

Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

Законом України № 2352-IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX) внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).

Закон № 2352-IX набрав чинності 19 липня 2022 року.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.10.2020 позивача було виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення.

З огляду на вказане, колегія суддів висновує, що на момент виникнення спірних правовідносин (07.10.2020 - остаточна дата закінчення проходження позивачем військової служби) звернення до суду із позовом про виплату індексації грошового забезпечення як складової частини грошового забезпечення не обмежувалось строком.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.

Колегія суддів наголошує, що Закон № 2352-ІХ не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі.

Отже, цей Закон містить норми прямої дії та поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема, з 19 липня 2022 року.

Враховуючи вищенаведене, оскільки Закон № 2352-ІХ, який запровадив строки звернення до суду з позовом про стягнення всіх належних до виплати при звільненні сум, набрав чинності вже після звільнення позивача з військової служби, відтак апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду та, як наслідок, про залишення позову без розгляду, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, слід передати заяву ОСОБА_1 на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/25163/23 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар