Ухвала

від 20.05.2024 по справі 334/3517/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.05.2024 Справа № 334/3517/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3517/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/336/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

представників Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024082050000823, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0427, загальною площею 50 га, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району.

Під час досудового розслідування встановлено, що до СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області зі змісту якої вбачається, що невстановлені особи підробили офіційні документи Долинської сільської ради на підставі яких в подальшому було перереєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0427 без наявних для цього підстав, чим завдано істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам.

В обґрунтування клопотання, слідчий зазначив, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження предмету вчинення кримінального правопорушення, що має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши рішення тим, що вказана в клопотанні земельна ділянка є речовим доказом у кримінальному провадженні, у разі її повернення власник майна може відчужити майно, яке має важливе значення для встановлення об`єктивних обставин під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, оскільки є речовим доказом.

В апеляційній скарзі представник Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області розташована земельна ділянка з кадастровим номером 2322183500:05:001:0427 загальною площею 50 га, на якій розміщено та функціонує кладовище, вказана земельна ділянка має відповідний кадастровий номер та її відомості внесені до Державного земельного кадастру.

Зауважує, що відповідно до чинного законодавства України, а саме ст. 12, 117, п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, в межах повноважень, представницьким органом Долинської сільської ради цілком законно було прийнято відповідне рішення.

Крім того вказує, що власника майна Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду клопотання, в ухвалі суду належним чином не обґрунтовано необхідність розгляду клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області без участі власника майна.

Зазначає, що заявнику Широківській сільській раді Запорізького району Запорізької області прийняттям рішення №8 від 5 березня 2024 року не спричинило жодної матеріальної або іншої шкоди, а тому Широківська рада не є в даному випадку потерпілим, а земельні ділянки, які знаходяться під будівлями та спорудами, які перебувають у законному, з її слів володінні, не вибули з нього після прийняття рішення.

Крім того вказує, що сукупність фактів свідчить про те, що станом на сьогодні Широківська сільська рада здійснює поховання на території адміністративно - територіальних меж Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Звертає увагу на те, що є наявний спір об`єктом якого є право постійного користування кладовищем між Широківською та Долинською сільською радою, а факт належності кладовища до комунальної власності Долинської сільської ради підтверджується документально.

Зауважує, що Запорізька районна рада будь-яких претензій до Долинської сільської ради Запорізького району запорізької області не має.

Також вказує, що земельна ділянка перебуває у власності Долинської сільської ради.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу та зазначив, що немає необхідності у накладенні арешту на земельну ділянку.

Представник Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав на неможливість розпорядитися комунальною власністю, на якій знаходиться кладовище, ризики у провадженні відсутні.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що в реєстрі речових прав в 2014 році право власності зареєстровано за Запорізькою районною адміністрацією, проте, на сесії Долинської сільської ради було прийнято рішення на виготовлення технічної документації та перереєстрації. Після перереєстрації, рішення про передачу земельної ділянки не виносилось. Зазначила, що якщо зняти арешт Долинська сільська рада знову перереєструє земельну ділянку.

Заслухавши доповідача по справі, представників Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону не дотримався, прийшов до помилкового висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке вказане в клопотанні.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що Запорізьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082050000823 від 28 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України (а.с. 7-8).

Із фабули витягу з ЄРДР за №12024082050000823 за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 358 КК України вбачається, що 27 квітня 2024 року до Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області надійшла заява від ОСОБА_11 про те, що невстановлені особи підробили офіційній документи Долинської сільської ради на підставі яких в подальшому було перереєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0427.

Зі змісту фабули витягу за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 365-2 КК України випливає, що 27 квітня 2024 року до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_11 про те, що державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0427 без наявних для цього підстав, чим завдав істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, власником земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, площа 50 га з 6 березня 2024 року є Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області (а.с. 19-27).

Із письмових пояснень свідка ОСОБА_11 від 29 квітня 2024 року випливає, що вона з 2017 року офіційно працевлаштована до Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на посаду начальника юридичного відділу. На території Долинської сільської ради знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2322183500:05:001:0427, яка належить на праві власності Запорізькій районній раді. Широківська сільська рада на зазначеній земельній ділянці володіє об`єктами нерухомого майна, а саме будівлями А, Б, В, Г за адресою: АДРЕСА_1 . При об`єднанні Широківської сільської ради та Сонячної сільської ради зазначені будівлі перейшли у власність Широківській сільській раді, як правоприємнику. Наразі на зазначеній ділянці місцевості функціонує спеціалізоване комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка володіє вищевказаними приміщеннями на праві господарського відання, а земельна ділянка була їм надана Запорізькою районною радою на праві постійного користування, власником зазначеного підприємства являється Широківська сільська рада. Широківській сільській раді стало відомо про те, що 6 березня 2024 року на підставі заяви №59794229 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області прийнято рішення №71993456 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в державному реєстрі прав за номером запису про право 54058227 та проведена перереєстрація за Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, загальною площею 50 га. Під час перереєстрації земельної ділянки не перевірено, що право державної власності на вказану земельну ділянку не було зареєстровано, отже підстави для перереєстрації за п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України відсутні (а.с. 31-38).

Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 29 квітня 2024 року земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, площа 50 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с. 50-51).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту на вказане в клопотанні майно слідчий зазначає як збереження речових доказів.

Так, як вбачається з матеріалів клопотання, наразі у даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК України є: 1) посвідчення або інший документ, який надає права або звільняє від обов`язків і який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи; 2) печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Із вищевказаного вбачається, що в даному кримінальному провадженні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України можуть бути офіційні документи, які були підроблені невстановленими особами для перереєстрації права власності на земельну ділянку.

Отже майно, на яке слідчий просить накласти арешт, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:05:001:0427, площа 50 га, не є ані предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК України, ані знаряддям його вчинення.

Крім того, у витязі за №12024082050000823 за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 365-2 КК України зазначено щодо можливих неправомірних дій державного реєстратору Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, що також свідчить про те, що в даному випадку не може бути предметом вказаного злочину земельна ділянка, адже стаття 365-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.

Доказів, які б свідчили про внесення відомостей до ЄРДР за будь-якою іншої правовою кваліфікацією, ніж за ст. 358 та за ст. 365-2 КК України, ані слідчим, ані прокурором надано не було.

Отже, із вищевказаного вбачається, що у даному кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358, ст. 365-2 КК України, де не може бути предметом таких злочинів земельна ділянка.

Відтак, враховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, судова колегія приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане в ньому майно.

Таким чином, слідчий суддя не перевірив чи є об`єктивна необхідність у накладенні арешту, не з`ясував можливість досягнення мети, на яку посилається слідчий у клопотанні, без застосування цього заходу забезпечення провадження.

Обґрунтованість таких висновків колегії суддів випливає також і з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого накладення арешту на земельну ділянку 2322183500:05:001:0427, площа 50 га, що розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, тому апеляційна скарга представника Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Долинськоїсільської радиЗапорізького районуЗапорізької області- ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 квітня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024082050000823, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4