Вирок

від 06.06.2024 по справі 515/435/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/435/24

Провадження № 1-кп/513/113/24

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

в режимі відеоконференції з Калинівським районним судом Вінницької області обвинуваченого ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції з Татарбунарським районним судом Одеської області захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Одеської області кримінальне провадження № 12024162240000047, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2024 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петрашівка Теплицького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого водієм ПП « ОСОБА_6 », раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 26.03.2022 Указ Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, затверджений Законом України від 15.03.2022 №2119- ІХ, з 25.04.2022 Указ Президента України від 18.04.2022 року №259/2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 №2212- ІХ, з 22.05.2022 Указ Президента України від 17.05.2022 року №341/2022, затверджений Законом України від 22.05.2022 №2263- ІХ, з 23.08.2022 Указ Президента України від 18.08.2022 року №573/2022, затверджений Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, з 21.11.2022 Указ Президента України від 07.11.2022 року №757/2022, затверджений Законом України від 16.11.2022 №2738- ІХ, з 19.02.2023 Указ Президента України від 06.02.2023 року №58/2023, затверджений Законом України від 11.02.2023 №2915- ІХ, з 20.05.2023 Указ Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затверджений Законом України від 02.05.2023 №3057- ІХ, з 18.08.2023 Указ Президента України від 26.07.2023 №457/2023, затверджений Законом України від 27.07.2023 №3275 ІХ, з 16.11.2023 Указ Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затверджений Законом України від 09.11.2023 № 3429-ІХ, на території України введено воєнний стан.

Згідно з наказом директора Приватного підприємства «Автотранском», код ЄДРПОУ 36153111, ОСОБА_7 № 296-П від 21 серпня 2023 року «Про прийняття на роботу», ОСОБА_4 з 22 серпня 2023 року прийнято на роботу до Відділу логістичних операцій/Автоколона № 23 ПП «Автотранском», юридична адреса: вул. Героїв Маківки, буд. 10, см. Сколе, Стрийський район, Львівська область, на посаду водія-експедитора.

Основним видом діяльності ПП «Автотранском» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, які належать (чи були передані для надання послуг третіми особами) між ПП «Автотранском», в особі директора ОСОБА_7 та працівником Автоколони № 23 відділу логістичних операцій ОСОБА_8 , 22 серпня 2023 року укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого працівник, що працює водієм-експедитором та виконує роботу, безпосередньо пов`язану з прийманням та обробкою для доставки (супроводження) вантажу та інших матеріальних цінностей, їхньою доставкою (перевезенням, супроводженням), видачею (здачею), що передбачає також використання закріплених за ним на підставі наказу ПП «Автотранском» службових автомобілів, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому ПП «Автотранском» майна та матеріальних цінностей (у тому числі службових автомобілів, спецодягу, паливних карток товарів, що можуть купуватися працівником за допомогою паливних карток та інших матеріальних цінностей) або до яких він має доступ у процесі виконання роботи.

Так, 04 січня 2024 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_4 , який є матеріально-відповідальною особою та працює водієм-експедитором ПП «Автотранском», здійснюючи транспортування нафтопродуктів за допомогою спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «SCANIA» моделі «G450» державний номерний знак НОМЕР_1 , до якого під`єднаний спеціалізований напівпричіп-цистерна марки «EVERLAST» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до довгострокового договору № ОЕ/23/34 від 01 березня 2023 року між ПП «Автотранском» та ТОВ «ОККО-ТРАНСКОМ» про перевезення вантажів автомобільним транспортом та відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № УП-0410/14 від 04 січня 2024 року, здійснював транспортування бензину з пункту навантаження ТОВ «Вікторія 2008», код ЄДРПОУ 35389795, розташованого за адресою: вул. Дунайська, м. Ізмаїл, Одеська область, а саме бензину А-95 (код УКТ ЗЕД 2710124512), об`ємом 24 560 тон, власником якого є ТОВ «ОККО-ЕКСПРЕС» до м. Вінниця, в умовах воєнного стану, маючи прямий умисел, направлений на привласнення та розтрату ввіреного йому майна, з метою привласнення бензину, який належить ТОВ «ОККО-ЕКСПРЕС» та подальшого його продажу, не здійснив пломбування відділення для перекачування палива.

У подальшому, реалізуючи свій намір на привласнення та розтрату ввіреного йому майна, яке належить ТОВ «ОККО-ЕКСПРЕС», діючи умисно і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання їх шкідливих наслідків, водій-експедитор ОСОБА_4 04 січня 2024 року близько 22 години 00 хвилин здійснив з`їзд з автодороги Одеса-Рені на територію колишньої АЗС «Лукойл», розташованої на околиці м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області (координати 45,8252385, 29.6041196), де з корисливих мотивів, намагався здійснити привласнення, а в подальшому розтрату ввіреного йому майна, реалізуючи свій злочинний умисел цього ж дня близько 22 години 30 хвилин відкрив відділення для перекачування палива та почав зливати бензин з під`єднаного до спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «SCANIA» моделі «G450» державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепу-цистерни марки «EVERLAST» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до наявних у нього з собою каністр. Зливши таким чином 38 л бензину, вартістю 51,39 грн за 1 л, всього на загальну суму 1952,82грн, однак ОСОБА_4 не зміг довести свій злочинний умисел, спрямований на привласнення та розтрату ввіреного йому майна до кінця з причин, які не залежали від його волі тому, що був помічений на місці скоєння злочину працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України за ознаками: незакінчений замах на привласнення та розтрату чужого майна, яке було ввірено особі, вчинений в умовах воєнного стану.

07 травня 2024 року до Саратського районного суду Одеської області разом з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Згідно з угодою, сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст.15, ч. 4 ст. 191 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, в обсязі обвинувачення, за кваліфікацією за ч. 3 ст.15, ч. 4 ст. 191 КК України, як незакінчений замах на привласнення та розтрату чужого майна, яке було ввірено особі, вчинений в умовах воєнного стану.

Сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке має понести ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із забезпеченням збереження матеріальних цінностей строком на 1 рік, із застосуванням ст.75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При укладені угоди враховано обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст.66 КК України, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст.67 КК України відсутні.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

При цьому обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз`яснено наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти відповідні рішення, в тому числі положеннями п.1 ч.3 ст.314 КПК України визначено, що суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 468,469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд встановив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України, а саме незакінчений замах на привласнення та розтрату чужого майна, яке було ввірено особі, вчинений в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Представник потерпілої юридичної особи ТОВ «ОККО ЕКСПРЕС» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження був повідомленим належним чином, в порядку та строки визначені ст. 135 КПК України, до суду подали заяву про розгляд кримінального провадження за відсутності їх представника.

З урахуванням положень ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд заслухавши думку учасників судового провадження, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого.

Суд визнав за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності представника потерпілої юридичної особи ТОВ «ОККО ЕКСПРЕС».

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, підстави, передбачені ч.7 ст. 474 КПК України відсутні, просила суд затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні наголосив, що затвердження угоди відповідає вимогам КПК України, а укладення угоди є добровільним зі сторони обвинуваченого, без застосування будь-якого примусу, погроз чи не відображених в угоді обіцянок.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену сторонами вид та міру покарання.

На підставі повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його пояснень в ході судового засідання, суд вважає повністю доведеним факт скоєння та вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому суд наголошує, що об`єктивність та повнота матеріалів досудового слідства учасниками судового провадження в судовому засіданні не оспорювалась.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.4 ст. 191 КК України, оскільки він, будучи матеріально-відповідальною особою та працюючи водієм-експедитором ПП «Автотранском», вчинив незакінчений замах на привласнення та розтрату чужого майна, яке було ввірено особі, вчинений в умовах воєнного стану.

Таким чином, умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_4 .

При її затвердженні та узгоджені міри покарання, враховано обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50,65 КК України, оскільки визначена у межах ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України та з огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий злочин), обставини, що пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має сім`ю, місце реєстрації, проживання та роботи .

Суд, враховуючи усі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, його відношення до вчиненого, відсутність претензій матеріального характеру з боку потерпілої юридичної особи, вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого у період іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Зі змісту ч.4 ст. 174 КПК України вбачається, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК Укаїни.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст.373, 374, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 26 березня 2024 року про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 та прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із забезпеченням збереження матеріальних цінностей строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю на два роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 , п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та/або роботи, не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Початок відбування покарання за даним вироком рахувати з 06 червня 2024 року.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу не обирати.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів по справі, які визначені постановою про визнання речових доказів, долучення їх до матеріалів кримінального провадження та передачу їх на зберігання від 05.01.2024 року полімерний шланг з перехідником та краном під`єднаних до нього, каністру жовтого кольору з рідиною, об`ємом приблизно 18 л, яка за зовнішніми ознаками та запахом схожа на паливно-мастильні матеріали бензин, каністру синього кольору з рідиною, об`ємом приблизно 20 л, яка за зовнішніми ознаками та запахом схожа на паливно-мастильні матеріали бензин, зразок рідини у пластиковій ємності, яка за зовнішніми ознаками та запахом схожа на паливно-мастильні матеріали-бензин, визначити наступним чином: полімерний шланг з перехідником та краном під`єднаних до нього, каністру жовтого кольору з рідиною каністри жовтого та синього кольору, знищити.

Рідину, об`ємом приблизно 18 л та об`ємом приблизно 20 л, яка за зовнішніми ознаками та запахом схожа на паливно-мастильні матеріали бензин та рідину у пластиковій ємності яка за зовнішніми ознаками та запахом схожа на паливно-мастильні матеріали бензин, повернути власнику, скасувавши арешт накладений на зазначені речові докази, ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 січня 2024 року.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгодженого, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч. 4,6,7 ст. 474 цього кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди або прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. З цих же підстав може бути оскаржено вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та такий вирок в касаційному порядку.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і засудженому.

Суддя ОСОБА_1