Рішення

від 05.06.2024 по справі 295/1220/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/1220/24

Категорія 38

2/295/980/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 109378,56 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 27.09.2021 на підставі кредитного договору №1001977808501 ОСОБА_1 видано кредит у сумі 71000,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2023 складає 109 378,56 грн, з яких: 55545,73 грн заборгованість за кредитом; 7,73 грн заборгованість за процентами; 53825,10 грн заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.02.2024 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

13.03.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ "ПУМБ" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування". Враховуючи, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, то вимога позивача про стягнення заборгованість за комісією в розмірі 53 825,10 грн не підлягає до задоволенню. Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідачем за період з 27.10.2021 по 27.02.2022 сплачено 14 164,50 грн комісії. Враховуючи нікчемність положення договору щодо нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то сплачена відповідачем комісія за період з 27.10.2021 по 27.02.2022 в розмірі 14 164,50 грн підлягає до зарахування на погашення тіла кредиту. Таким чином, заборгованість за кредитним договором №1001977808501 від 27.09.2021 станом на 01.12.2024 складає 41 388,96 грн: 41381,23 грн заборгованість за тілом кредиту (55 545,73-14 164,50=41 381,23), 7,73 грн заборгованість за процентами. Зазначену суму заборгованості представник відповідача визнає та вважає обґрунтованою, у решті позову просить відмовити. Зазначено, що у зв`язку із розглядом справи відповідач планує понести судові витрати на професійну правову допомогу у сумі 30000,00 грн. У відзиві міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін. Також представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

22.03.2024 від представника позивача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що на момент укладення кредитного договору позичальник не звертався до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює. Сторонами було погоджено всі істотні умови договору та відповідач був ознайомлений з ними, про що свідчить його підпис на заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі, з процентною ставкою за користування кредитними коштами. Відповідач активно користувався наданими йому банком коштами, сплачував кредитну заборгованість, що додатково підтверджує його прийняття умов кредитного договору. Проте в повному обсязі зобов`язання з повернення кредиту не виконав, а тому утворилась заборгованість. В даному випадку відповідач не звертається до суду з окремими позовними вимогами про визнання недійсним кредитного договору або його окремих частин, та з вимогами про здійснення перерахунку заборгованості відповідача. А тому вважає, що в межах розгляду справи про стягнення заборгованості, суд не має процесуальної можливості задовольняти вимоги відповідача та здійснювати перерахунок вже сплачених раніше коштів на користь банку. Також вказує, що представник відповідача не долучив копію договору про надання правової допомоги. Долучено певний додаток, з якого не вбачається детального опису послуг, що будуть надані та їх вартість, а вказано загальну вартість. Позивач та суд позбавлені можливості пересвідчитись чи дійсно між сторонами узгоджено вартість конкретної послуги адвоката. Вважає, що представник відповідача не довів наявність укладеного договору про надання правової допомоги, а заявлені витрати безпідставно завищені.

Ухвалою суду від 15.03.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про розгляд в судовому засіданні з повідомленням сторінцивільної справи №295/1220/24 відмовлено.

Згідно з ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою №1001977808501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 25-26). Відповідно до положень даної заяви, підписанням цієї заяви клієнт підтвердив, що прийняв Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, і послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку). Відповідач просив надати йому споживчий кредит на загальні цілі GP Standard ВСЕЯСНО (24) банківський переказ. Цільове призначення: а) загальні споживчі цілі, б) сплата разової комісії банку. Сума 71000,00 грн, строк: 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,99%. Розмір процентної ставки: 0,01% річних. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами). Спосіб надання споживчого кредиту: банківський переказ.

Також заява містить графік платежів: дата платежу - до 27 числа кожного календарного місяця, платіжні періоди з 27.09.2021 по 27.09.2023, усього 24 місяці. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн) 5791,54 щомісяця та 5 5791,46 (останній платіж), усього 138669,88 грн. Також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2832,995 грн щомісяця, усього 67989,60 грн.

Згідно з положеннями розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, … до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно з ч.2ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання цієї заяви йому надано ДБКО (як публічну частину договору) шляхом розміщення на сайті банку, зокрема у розділі «Підтримка» за закладкою «Завантажте документи».

Представником позивача додано до позову паспорт споживчого кредиту із зазначенням істотних умов договору кредиту (а.с. 26 на звороті).

Відповідно до платіжної інструкції №ТR.52482092.79513.8810 від 27.09.2021, АТ «ПУМБ» перерахував ОСОБА_1 71000,00 грн на банківський рахунок як надання кредитних надання коштів за договором №1001977808501 від 27.09.2021 (а.с. 29).

Відповідно до наданої виписки/особовий рахунок (а.с. 6-8) ОСОБА_1 надано кошти на картковий рахунок у сумі 71000,00 грн. У подальшому відбувалось автоматичне погашення заборгованості, автоматична рекласифікація стандартної заборгованості за основним боргом в прострочену, договірне списання коштів на погашення кредитного договору, автоматичне погашення строкової заборгованості, договірне списання коштів на погашення заборгованості та надходження грошових коштів для погашення заборгованості.

Відповідно до копії письмової вимоги (повідомлення) №КНО-44.2.2/145 від 01.12.2023 позивач звернувся до відповідача з вказаною вимогою про повернення кредитних коштів за кредитним договором №1001977808501 (а.с. 14).

В силу вимог частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що АТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитними договорами виконало та надало йому кредити в сумі 71000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією та випискою/особовим рахунком ОСОБА_1 , що є первинними банківськими документами, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитів, сплати процентів передбачених кредитними договорами, належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором №1001977808501 від 27.09.2021, яка станом на 01.12.2023 складає 109 378,56 грн, з яких: 55545,73 грн заборгованість за кредитом; 7,73 грн заборгованість за процентами; 53825,10 грн заборгованість за комісією (а.с. 12-13).

Договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому частково виконував його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, строк кредиту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що кредитний договір №1001977808501 від 27.09.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, та матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги АТ «ПУМБ» по стягненню заборгованості за кредитним договором, а тому позовні вимоги позивача АТ «ПУМБ» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотків підлягають до задоволення.

Разом з тим, судом встановлено, що відсотки за кредитним договором у сумі 7,73 грн нараховані позивачем за період з 27.09.2023 по 27.11.2023.

У висновках, викладених в п. 54 Постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 міститься правова позиція Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи договір був укладений строком на 24 місяці зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,01% річних, таке ж відображене у паспорті споживчого кредиту (а.с.25-26).

Таким чином, позовні вимоги банку в частині стягнення із відповідача процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача підлягають відсотки у сумі 6,32 грн нараховані позивачем за період з 27.09.2021 по 27.09.2023.

Проте, банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та процентів, стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченимстаттею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьоюстатті 215 ЦК Українивизначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України«Про захистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України«Про споживчекредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національногобанку Українипостановою від08.06.2017№49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України«Про споживчекредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України«Про споживчекредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючисвої вимоги нікчемністю правочину.Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі встановлено, що відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 15.03.2021) комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

У заяві №1001977808501 на приєднання на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 27.09.2021, зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99 %.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 53825,10 грн не має.

Згідно з розрахунком заборгованості по комісії, відповідачем було сплачено комісії на суму 14164,50 грн. Отже, оскільки 14164,50 грн комісії було стягнуто на підставі нікчемного пункту договору, суму заборгованості за кредитом у розмірі 55545,73 грн слід зменшити на 14164,50 грн, таким чином заборгованість за кредитом становить 41381,23 грн.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 09.02.2024 у справі №337/3703/22.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого з відповідача підлягає стягненню 41381,23 грн заборгованості за кредитом та 6,32 грн заборгованість по відсоткам, а всього 41387,55 грн.

Частина першастатті 133 ЦПК Українипередбачає, що судові витрати складаютьсяз судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Удодатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15.12.2017 змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До відзиву представник відповідача додав заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8650,00 грн та гонорару успіху адвоката у сумі 15000,00грн.

На підтвердження повноважень адвоката Ткачука В.В. на надання правової допомоги ОСОБА_1 у матеріалах справи міститься копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1081227 від 08.03.2024 (а.с. 41).

Також адвокатом надано акт виконаних робіт, який містить перелік юридичних послуг по наданню правничої допомоги у справі №295/1220/24, у якому також зазначено, що винагороду (гонорар успіху) сторонами погоджено у розмірі 15,000 грн. Вартість послуг адвоката згідно з даним актом становить 8650,00 грн та 15,000 грн гонорар успіху. Оплата послуг повинна бути здійснена в готівковій формі протягом 10-ти днів з дня стягнення коштів з АТ «ПУМБ» (а.с. 44).

Також надано додаток до договору №010-24 від 05.03.2024, яким визначено оплату за договором про надання правової допомоги №010-24 від 05.03.2024 у розмірі 8650 грн та додатково між сторонами узгоджено гонорар успіху адвоката у сумі 15,000 грн на випадок часткового задоволення позовних вимог (а.с. 45).

Суд зауважує, що у заяві про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу до стягнення заявлено гонорар успіху адвоката у сумі 15000,00 грн, у той час як у акті виконаних робіт та додатку до договору №010-24 від 05.03.2024 гонорар успіху адвоката визначено у сумі 15,00 грн.

Відповідно до статті 19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня копія укладено між адвокатом Ткачуком В.В. та ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги.

За відсутності у матеріалах справи договору про надання правової допомоги, суд позбавлений можливості визначити, чи було передбачено позивачем та його представником оплату за надання правової допомоги, зокрема гонорару успіху адвоката, його розмір, порядок нарахування та оплати, погоджений сторонами обсяг робіт з надання правової допомоги, та чи відповідає додаток до договору №010-24 від 05.03.2024, яким визначено оплату за договором про надання правової допомоги №010-24 від 05.03.2024, умовам укладеного між адвокатом та клієнтом договору. За відсутності договору про надання правової допомоги суд позбавлений можливості встановити, чи пов`язані такі витрати з розглядом саме цієї справи.

Таким чином, суд позбавлений можливості оцінити вимоги відповідача про стягнення судових витрат на правову допомогу на їх відповідність критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

За таких обставин, оскільки у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи копії укладеного між відповідачем та його представником договору про надання правової допомоги не вбачається за можливе встановити погоджений сторонами договору обсяг робіт з надання правової допомоги та розмір гонорару адвоката, порядок його нарахування та оплати, тому вимоги відповідача про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4,12,81,89, 141,258,265,268,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором, який укладений шляхом підписання заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001977808501 від 27.09.2021, у сумі 41387,55 грн, з яких 41381,23 грн заборгованості за кредитом та 6,32 грн заборгованість по відсоткам.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

У задоволеннізаяви представника відповідача ОСОБА_2 простягнення судовихвитрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 916,39 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (м.Київ, вул.Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Т.А. Воробйова