Рішення

від 23.04.2024 по справі 382/255/24

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/255/24

Провадження № 2/382/298/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядкуспрощеного позовногопровадження справу № 382/255/24 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 в особі представника адвоката Коваль Л. М. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у якому просили стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" на користь ОСОБА_1 , компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 062 грн. 07 коп., а також понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року у справі № 382/520/21 (провадження №2 22-ц/824/12555/2023) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Алего Логістик" про стягнення заборгованості по заробітній платі, - судом апеляційної інстанції було встановлено наступні обставини. 05 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Алего Логістик" було укладено строковий трудовий договір № 1406. 10 липня 2019 року за згодою сторін, ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади. Проте, при звільнені ОСОБА_1 за період з 15.06.2018 по 10.07.2019 роботодавцем ТОВ "Алего Логістик" не була виплачена в повному обсязі заробітна плата. 17 вересня 2020 року ТОВ "Алего Логістик" знову приймає ОСОБА_1 на посаду водія транспортних засобів. 10 березня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за згодою сторін. Однак, як і першого разу, при звільнені ОСОБА_1 за період з 17.09.2020 по 10.03.2021 ТОВ "Алего Логістик" заробітна плата не була виплачена у повному обсязі. Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку: "Враховуючи те, що відповідачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 заробітної плати за період з січня 2019 року по липень 2019 року та з вересня 2020 року по грудень 2020 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ "Алего Логістик" про стягнення заробітної плати у розмірі 34 062 грн 07 коп.", та постановив судове рішення, яким вирішив: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" (код за ЄДРПОУ 38636280, адреса: вул. Митна, 19-а, с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, 08320), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість з заробітної плати у сумі 34 062 (тридцять чотири тисячі шістдесят дві) гривні 07 копійок." 29.11.2023 року відповідач вніс на картковий рахунок позивача 34 062 (тридцять чотири тисячі шістдесят дві) гривні 07 копійок, зазначивши, як на підставу, що ці кошти є виплатою за постановою апеляційного суду у провадженні № 22-ц/824/12555/2023 у справі № 382/520/21.

Отже постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року у справі № 382/520/21 (провадження № 22-ц/824/12555/2023) було встановлено, що за період з січня 2019 року по липень 2019 року та з вересня 2020 року по грудень 2020 року відповідачем при звільненні позивача не було проведено з останнім повний розрахунок, а тому було вирішено стягнути з ТОВ "Алего Логістик" на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 34 062 грн 07 коп. Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено порушення відповідачем положень КЗпП України в частині невиплати заробітної плати, то позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позивачем проведено розрахунок з урахуванням порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), а також зі урахуванням положень ст. 117 КЗпП та те, що відповідачем вказану суму заборгованості виплачено позивачу 29.11.2023 року.

У зв`язку з цим, позивач, посилаючись на існуючу судову практику у подібних спорах та на обставини, які склалися між сторонами, з врахуванням тієї реальної шкоди, яка була завдана неправомірними діями відповідача та матеріальними втратами позивача, які він зазнав у зв`язку з невиплатою йому всіх коштів його заробітної плати при звільненні станом на 10.07.2019 та на 10.03.2021, визначає розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплату сумі 34 062,07 грн. Вважає, що така сума компенсації буде відповідати критеріям законності, справедливості, пропорційності та співмірності, що узгоджується з обставинами спірних взаємовідносин сторін, які мають юридичне значення, та з наведеними критеріями визначеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Ухвалою суду від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

У встановленому законом порядку учасники справи були повідомлені про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін учасників справи.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк подав до суду відзив на позовну заяву в якій вимоги позивача просив задовольнити частково в розмірі 14 646,69 грн., а в частині відшкодування витрат з надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог від обґрунтованого їх розміру, який становить не більше ніж 10 відсотків від ціни позову. У відзиві на позовну заяву відповідач зокрема зазначив, що часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, буде обґрунтованим та відповідати положенням ст. 117 КЗпП, висновкам Верховного Суду принципам справедливості та пропорційності, а саме: (34062.07 гри х 43% = 14646,69 гривень), де: 34062.07 - сума сплачена позивачу за рішенням суду про стягнення заборгованості і сума компенсації по даному позову, заявлена позивачем; 43% - відсоток задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у справі №382/520/21; 14646,69 - сума компенсації для Відповідача по даному позову. Також відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки витрати з надання професійної правничої допомоги в сумі 7000.00 завищені, непропорційні з предметом спору та необґрунтовані належним чином в розрахунку, а саме: справа є не складною (застосовуються норми ст.116 та ст.117 КЗпП), не потребує збирання доказів (доказом по даній справі є рішення суду про стягнення заборгованості), вид робіт у попередньому розрахунку "Підготовка додатків та засвідчення копій документів" не може бути окремою послугою при складані позовної заяви. Позовна заява без додатків не може вважатися підготовленою належним чином у відповідності до вимог ЦПК Україні, крім того, по даній справі копії документів це і є додатки. Ціна позову 34062 грн, а витрати складають 7000 грн, що є значними по співвідношенню вимоги позивача. З метою дотримання принципу справедливості, пропорційності та розумності, витрати з надання професійної правничої допомоги по даній справі не можуть перевищувати 10% від ціни позову. При цьому, на відповідача можуть бути покладені витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог від обґрунтованого їх розміру, а не від заявленого, який є явно завищеним.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відзив у якому обґрунтовуючи вимоги позивача доданим детальним розрахунком, просила вимоги позивача задовольнити та стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 062,07 грн, який на думку позивача буде справедливим та співмірним завданій шкоді, а також в повній мірі відповідати ст. 117 КЗпП щодо наявного у суду права зменшити розмір відповіного відшкодування.

Сторони подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, позивач позовні вимоги підтримав; сторона відповідача заперечує з викладених у відзиві підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року у справі № 382/520/21 (провадження № 22-ц/824/12555/2023) було встановлено, що за період з січня 2019 року по липень 2019 року та з вересня 2020 року по грудень 2020 року відповідачем при звільненні позивача не було проведено з останнім повний розрахунок, а тому було вирішено стягнути з ТОВ "Алего Логістик" на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 34 062 грн. 07 коп.

В межах розгляду справи № 382/520/21 судом вже вирішений спір між ОСОБА_1 та ТОВ "Алего Логістик" щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у зазначені періоди.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Стаття 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) передбачала, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивача з роботи, відповідачем, як роботодавцем не був проведений з позивачем, як працівником остаточний розрахунок по заробітній платі.

Із копії роздруківки "Зарахування" вбачається, що ТОВ "Алего Логістик" 29.11.2023 року сплатили на вкионання постанови Київського апеляційного суду від 14.11.2023 (провадження № 22-ц/824/12555/2023 справа № 382/520/21) кошти у розмірі 34 012 грн 07 коп. шляхом внесення на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена ст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022р. у справі № 905/857/19, провадження № 12-56гс21).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019р. у справі № 761/9584/15-ц).

Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008р. № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2023 року у справі № 382/520/21 встановлено: що відповідно до пункту 1.4. Договору працівник приймається на посаду водія транспортних засобів. Пунктом 1.5. Договору передбачено, що договір набуває чинності з 15 червня 2018 року на підставі наказу по Підприємству і діє до 31 грудня 2019 року. На виконання зазначеного пункту відповідачем по справі 14 червня 2018 року було видано наказ за №1406, що підтверджується записом в трудовій книжці. Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що роботодавець зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату згідно з умовами, зазначеними в цьому Договорі. В силу пункту 3.4. Договору робота працівника передбачає часті закордонні відрядження. Посадовий оклад виплачується працівникові незалежно від кількості відряджень на місяць, оплата відряджень проводиться окремо згідно чинного законодавства. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за виконання посадових обов`язків працівнику встановлюється посадовий оклад згідно штатного розкладу. За домовленістю сторін такий оклад становив мінімальний розмір заробітної плати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача на його користь компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 062 грн. 07 коп. та додано розрахунок компенсації, із якого вбачається, що за перший період роботи позивача у ТОВ "АЛЕГО ЛОГІСТИК" з січня 2019 року по липень 2019 року відповідно до платіжного доручення № 312 від 23.05.2019 року з заробітної плати ОСОБА_1 утримувалися аліменти і розраховані відповідачем в сумі 2366,70 грн., тому вся зарплата за травень становила 9466,80 грн. Відповідно до платіжного доручення № 400 від 19.06.2019 року з заробітної плати ОСОБА_1 утримувалися аліменти і розраховані відповідачем в сумі 2366,70 грн., тому вся зарплата червень становила 9466,80 грн. Прожитковий мінімум та мінімальна зарплата на 2019 рік визначені ст. 7 та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIIІ. Мінімальна заробітна плата в 2019 році в Україні встановлюється Законом "Про держбюджет на 2019 рік" за поданням Кабінету Міністрів України. З 1 січня 2019 року мінімальна зарплата становить 4 173 гривень (у погодинному розмірі - 25,13 гривень). Як зазначено в розрахунку: мінімальна заробітна плата за травень 2019, як і зарплата ОСОБА_1 за штатним розписом (оклад) становить - 4 173 грн. Мінімальна заробітна плата за червень 2019, як і зарплата ОСОБА_1 за штатним розписом (оклад) становить - 4 173 грн. Отже, середня зарплата позивача за відрядження (травень-червень) становить 5293,80 грн. При цьому середня зарплата за штатним розписом (оклад) (травень-червень) становить - 4173,00 грн (9466,80 (4173,00+5293,80). А одноденний заробіток за штатним розписом (окладом) за (травень-червень) становить - 208,65 грн. (4173,00 грн х 2 :40 днів). Одноденний заробіток обраховано наступним чином: Робочі дні: травень - 22, червень - 18, разом за два місяці - 40 робочих днів відповідно одноденний заробіток у травні - 430,30 грн (9466,80:22); одноденний заробіток у червні - 525,93 грн (9466,80:18); середнє значення одноденного заробітку - 478,12 грн ((430,30+525,93):2) Розраховуємо середній заробіток за шість місяців після звільнення: позивач звільнений 10 липня 2019 року. Період розрахунку: з 11 липня 2019 року по 11 січня 2020 року (шість місяців); кількість робочих днів за період з 11 липня 2019 року по 11 січня 2020 року - 141 день. Розрахунок середнього заробітку за час непроведення повного розрахунку при звільненні: 67 414 грн 92 коп. (478,12х141). Отже співвідношення середнього одноденного заробітку в частині заробітної плати, що виплачувалася позивачу згідно посадового окладу, до середнього одноденного заробітку, що виплачувався позивачу в цілому за відпрацьований місяць: 43,64% (208,65 грн : 478,12 грн х 100). Для обрахування компенсації середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні з врахуванням практики Верховного Суду визначено відсоток співвідношення - 43,64%. Сума компенсації за перший період роботи позивача визначається наступним чином: 67 414 грн 92 коп. х 43,64% = 29 419 грн 87 коп. Законом України від 25 серпня 2020 року № 822-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" з 01 вересня 2020 року її підвищено до 5 000 грн (погодинно 29,2 гривень). Отже: Мінімальна заробітна плата за жовтень та листопад 2020 року, як і зарплата ОСОБА_1 за штатним розписом (оклад) становить - 5 000 грн., а за два місяці - 10000 грн. Розраховано одноденний заробіток за штатним розписом (оклад): Робочі дні: жовтень - 21, листопад - 21, разом за два місяці - 42 робочих дні. А одноденний середній заробіток за штатним розписом (окладом) за (жовтень- листопад) становить - 238,10 грн. (10000,00 грн. :42 дні). Позивач звільнений з роботи 10 березня 2021 року. Період розрахунку: з 11 березня 2021 року по 11 вересня 2021 року (шість місяців); кількість робочих днів за період з 11.03.2021 року по 11.09.2021 року - 126 днів. Як зазначено у відзиві на позовну заяву, згідно Бухгалтерської довідки ТОВ "АЛЕГО ЛОГІСТИК" середньоденна заробітна плата позивача становить 307,69 грн. Розрахунок середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні: 307,69 грн х 126 дн. складає 38 768,94 грн. При цьому, середній заробіток за штатним розписом (окладом) за час непроведення повного розрахунку при звільненні обраховується наступним чином: 238,10 грн. х 126 дн. і отримуємо 30 000,60 грн. Отже співвідношення середнього одноденного заробітку в частині заробітної плати, що виплачувалася позивачу згідно посадового окладу, до середнього одноденного заробітку, що виплачувався позивачу в цілому за відпрацьований місяць: 238,10 грн : 307,69 грн х 100 і отримуємо 77,38 % або 30 000,60 грн : 38 768,94 грн. і отримуємо 77,38 %. Отже, для обрахування компенсації середнього заробітку за час непроведення повного розрахунку при звільненні з врахуванням практики Верховного Суду ми визначили відсоток співвідношення - 77,38%. Тому сума компенсації за другий період роботи позивача визначається наступним чином: 38 768,94 грн х 77,38 % і отримуємо 29 999 грн 40 коп. Разом за два періоди роботи позивача розмір середнього заробітку за час непроведення повного розрахунку при звільненні відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України становить: 67 414 грн 92 коп. + 38 768,94 грн і отримуємо суму 106 183 грн 86 коп. Разом з цим, розмір компенсації середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні з врахуванням практики Верховного Суду та визначених у двох періодах коефіцієнтах становить: 29 419 грн 87 коп. + 29 999 грн 40 коп. і отримуємо суму 59 419 грн 27 коп. У своєму позові позивач не вимагає стягнути з відповідача розраховану вище компенсацію середнього заробітку за шість місяців непроведення повного розрахунку після кожного звільнення позивача, а просить суд постановити рішення, відповідно до якого стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" (код за ЄДРПОУ 38636280, адреса: вул. Митна, 19а, с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, 08320), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34 062 грн 07 коп., що є співмірним завданій позивачеві шкоди.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа "Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Однак, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Звертаючись з вимогою про стягнення відповідної компенсації, на підставі положень ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Є встановленим, що на день звільнення позивачу не проведено виплату всіх належних від підприємства сум. Розрахунок відповідача суд не приймає до уваги, оскільки він проведений лише на виконання судового рішення, яке підтвердило неправомірність дій відповідача щодо непроведення вчасного розрахунку з позивачем, а не встановило такий новий обов`язок.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, відповідач не надав доказів повної або часткової проведення розрахунків з позивачем, не спростував розмір , заявлений до стягнення позивачем, а також не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач на підставі статті 117 КЗпП України має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує положення ст. 117 КЗпП.

, що такий розмір є завищений не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому підлягає , враховуючи наступне.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми ( висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке ( пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З врахуванням наведеного, суд, приймаючи до уваги розрахунок позивача, а також враховує, що заявлена до стягнення сума самостійно ним зменшена, що відповідає положенням ст. 117 КЗпП України, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає докази позивача належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу із врахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України шляхом покладення на відповідача.

Позивач просив також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу; матеріали справи містять попередній розрахунок витрат на суму 7000 грн та копію квитанції до прибуткового касового ордера 01/24 (на суму 5000 грн).

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд встановив, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Суд враховує, що з огляду на реально надані послуги у цій справі, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи незначну складність справи та виконані роботи, участь адвоката в одному засіданні, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, обґрунтованими та справедливими є витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. На думку суду, такі витрати є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), відповідають критеріям дійсності, необхідності та розумності.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю"АлегоЛогістик"(ЄДРПОУ38636280,адреса:вул.Митна,19-а,с.Мала ОлександрівкаБориспілсьького районуКиївської області,08320),на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніу сумі34(тридцятьчотири тисячішістдесят дві)грн 07коп.,судовий збірв розмірі1211(однатисяча двістіодинадцять)грн 20коп.та 4000 (чотири тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

- ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик", код ЄДРПОУ 38636280, місцезнаходження: с. Княжичі Броварського району Київської області, вул. Л. Каденюка, 13, 07455.

Повний текст рішення підписано 06.06.2024.

Суддя М. М. Нарольський