Рішення

від 04.06.2024 по справі 543/365/23

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/365/23

2/543/53/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Симоненка Т.В., представника третьоїособи Комунальногозакладу «Центрохорони тадосліджень пам`ятокархеології» Полтавськоїобласної радиадвоката КожевніковаС.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради, ОСОБА_3 , про зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Позивач Полтавська обласна військова адміністрація звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання повернути земельну ділянку.

У позовній заяві Полтавської обласної військової адміністрації вказано, що «Городище «Круча» часу Київської Русі (надалі також «Городище «Круча»), Х-ХІІІ ст., яке розташоване в с. Тарасівка, колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, наразі Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області, на правому березі річки Сули, є пам`яткою археології місцевого значення, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 №247 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2680-Пл).

Позивач вказує, що рішенням 6 сесії 8 скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23.03.2021 надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства згідно із (КВЦПЗ-01.01.03), що знаходиться на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського стростинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5323684202:02:005:0016.

19.04.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57708601, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0016, за суб`єктом ОСОБА_3

19.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016.

19.12.2022 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Черненко О.О. внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65825949, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0016, за суб`єктом ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про те, що власником земельної ділянки кадастровий номер 5323684202:02:005:0016 є ОСОБА_2 .

Департамент культури та туризму звернувся до Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради з листом про надання інформації стосовно того чи перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5323684202:02:005:0004, 5323684202:02:005:0016, 5323684202:02:005:0002, 5323684202:02:005:0006, 5323684202:02:005:0007, 5323684202:02:005:0008 в межах пам`ятки археології «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст., яка розташована в с. Тарасівка, колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, нині Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області. Як вбачається з листа Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради від 22.03.2023 №01- 21/119 у межах території пам`ятки археології «Городище в ур. Круча» в с. Тарасівка на 2022 р. містяться дані у відкритих джерелах (межі про зазначені ділянки були надані органами прокуратури (витяги з проектів чи технічної документації) та доповнені даними з Публічної кадастрової карти) віднайдені про всі 6 запитуваних ділянок. Вони розміщені у південній частині городища (укріпленої частини пам`ятки), та з`явилися тут і були внесені до Публічної кадастрової карти після 2020 р. (відповідно до даних археологічного моніторингу в 2014 та 2019-2020 рр.), зокрема, ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016, відведена для ведення особистого селянського господарства, площею 0,16 га. Ділянка знаходиться більшою мірою (бл. 0,083 га) в межах пам`ятки археології ще в межах, визначених обліковою документацією 1974 року.

Позивач вказує, що оскільки, спірна земельна ділянка знаходиться в межах пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст., яка розташована в с. Тарасівка, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 №247 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2680-Пл), відтак відноситься до земель історико-культурного призначення, а тому не може перебувати у приватній власності.

У позовній заяві позивач зазначає, що органи місцевого самоврядування отримували інформацію про дану пам`ятку археології (її наявність, межі, площі, охорону) в 1970 році, та 13.11.2019 про що наявний підпис Плехівського сільського голови Оржицького району Полтавської області ОСОБА_4 в акті технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини №07 від 13.11.2019. Відтак передача земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, порушує державні інтереси у сфері захисту об`єкті культурної спадщини, ставить під загрозу стан належного збереження пам`яток археології та може призвести до її втрати.

З урахуванням наведеного, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах пам`ятки археології, та не може бути передана у приватну власність, до спірних правовідносин, на думку позивача, слід застосувати приписи статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України. У такому разі належним та ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки, яку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. У той же час позивач вважає, що оспорення рішень органу місцевого самоврядування про передачу таких земельних ділянок у власність фізичним особам не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати їм оцінку в мотивувальній частині судового рішення. За таких обставин пред`явлення окремої позовної вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельних ділянок фізичним особам не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.

Посилаючись на вищевказані обставини Полтавська обласна військова адміністрація просила суд зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016, яка розташована на території Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області у власність держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області (в складі головуючої судді Грузман Т.В.) від 18.04.2023 було відкрито провадження у даній справі. Ухвалою суду від 29.06.2023 вказана цивільна справа прийнята до провадження суддею Гришком О.Я.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення 6 сесії 8 скликання Оржицької селищної ради лубенського району Полтавської області від 23.03.2021. В подальшому вказана земельна ділянка була придбана відповідачем відповідно до договору купівлі-продажу від 19.12.2022. Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при набутті у власність земельної ділянки були добросовісними набувачами, жодних законів при її придбанні не порушували, при оформленні відповідних правочинів ними були сплачені всі відповідні платежі. Представник відповідача вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016 розташована за межами місцезнаходження та охоронюваної зони пам`ятки культурної спадщини Городище Круча часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст. На думку представника позивача позивачем порушена процедура пред`явлення позову. Представник стверджує, що відповідач є добросовісним набувачем, купивши земельну ділянку у третьої особи та не був учасником правовідносин з приводу вибуття спірної земельної ділянки із державної власності.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що на його думку аргументи відповідача є необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у своїх поясненнях посилалася на обставини, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача просили у задоволенні позову відмовити, у своїх поясненнях відповідач та представник відповідача посилалися на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23.03.2021 ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 0,1600 га для ведення особистого селянського господарства згідно із (КВЦПЗ-01.01.03), що знаходиться на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка, Плехівського стростинського округу, Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер 5323684202:02:005:0016 (т. 1 а.с. 64).

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57708601, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0016, за суб`єктом ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 57).

19.12.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016 (т. 1 а.с. 52-55).

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.12.2022 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Черненко О.О. внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65825949, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0016, за суб`єктом ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 56).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016 є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 58-59).

«Городище «Круча» часу Київської Русі Х-ХІІІ ст., яке розташоване в с. Тарасівка Лубенського району Полтавської області (колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області) є пам`яткою археології місцевого значення, взято на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 №287 та занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2680-Пл) (т. 1 а.с. 4-15, 36-50, 67).

Остання паспортизація об`єкта культурної спадщини відбулася в 1974 році, що підтверджується паспортом об`єкта від 29.11.1974 року. Згідно вказаного паспорту границі охоронної зони затверджені рішенням виконкому Полтавської обласної ради від 08.07.1975 року № 301. Відповідно схематичного генплану місця розташування пам`ятника межами охоронної зони є річка Сула, старе кладовище, житловий будинок та дорога (т. 1 а.с. 24-35).

Згідно ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки. Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектноюдокументацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення. Порядок визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч. 1 ст. 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщин» науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є: 1) науково-проектна(науково-дослідна)документація з визначення: меж і режимів використання території пам`ятки, режимів використання пам`ятки, меж і режимів використання охоронюваної археологічної території, меж і режимів використання зон охорони, меж і режимів використання території об`єкта всесвітньої спадщини, меж і режимів використання буферної зони, меж і режимів використання історичного ареалу населеного місця, меж історичного ареалу населеного місця; 2) план організації території історико-культурного заповідника; 3) план організації історико-культурної заповідної території.

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини визначає спеціальний режим використання території або об`єктів, у тому числі планувальні обмеження у використанні земель у сфері забудови, гранично допустиму висотність будівель та споруд.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Згідно абз. 2 3 ч. 2 ст. 33-4 вищевказаного Закону склад зазначених у науково-проектній документації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру має відповідати вимогамЗакону України«Про Державний земельний кадастр». Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини містить просторові дані, метадані та інші елементи, що складають його проектні рішення, і розробляється у формі електронного документа, формат якого встановлюється Кабінетом Міністрів України при визначенні складу та змісту науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини. Науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини підписує кваліфікованим електронним підписом відповідальна посадова особа розробника документації. У разі якщо у процесі розроблення науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини проект зазнав змін, такі зміни також засвідчуються кваліфікованими електронними підписами відповідальних осіб, які його розробили. Проект землеустрою, що розроблявся у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, підписує сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Відповідно ч. 3 ст. 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити: назву об`єкта дослідження, місцезнаходження (місце розташування), опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає), опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» археологічні пам`ятки і предмети підлягають державному обліку незалежно від підпорядкування і форми власності. Державний облік археологічної спадщини здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Державний облік археологічної спадщини включає її виявлення, фіксацію, визначення наукової та культурної цінності, картографування і паспортизацію, складання списку і зводу археологічних пам`яток, облік та інвентаризацію археологічних колекцій незалежно від відомчої належності і форми власності.

Порядок ведення державного обліку археологічної спадщини визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України та набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підставизаволоділаним.

Зміст статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власникомпри порушенні його правомочностіволодіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично -фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично»- юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб`єкта.

Очевидно, що з урахуванням специфіки правового режиму рухомих та нерухомих речей, фізичне вибуття речі із володіння стосується саме рухомих речей, натомість юридичне вибуття майна з володіння, з урахуванням існування реєстраційного підтвердження володіння, - стосується нерухомих речей.

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій,не пов`язаних з порушенням володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постановах від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20, та постановах Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 07.12.2022 у справі № 911/2851/19.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, у пункті 39 цієї постанови зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважала за доцільне частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: "визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/3698/20, від 14.06.2022 у справі № 910/9381/20, від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18, від 09.09.2020 у справі № 355/1177/17, від 12.01.2022 у справі №703/1191/20зазначено, що віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зазначила, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Отже, негаторний позов може заявлятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, а саме при порушенні насамперед таких правомочностей власника як користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, для розмежування віндикаційного та негаторного позовів безумовно одним з таких критеріїв є наявність або відсутність володіння майном у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника наявне володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння (фізичного, юридичного), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

Отже, у разі коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухомість, як у справі, що розглядається, так і у справі № 748/1335/20) володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово-правовому характеру віндикаційного позову, та призводить до ефективного захисту прав власника.

Крім того, висновки про те, що ефективним способом захисту права власності є вимога про витребування земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, у порядку, передбаченомустаттею 387 Цивільного кодексу України, сформульовані також у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 748/1536/20 (провадження № 61-989св22).

Вказані висновки узгоджуються з висновками, які викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 року у справі № 927/1206/21.

Таким чином, суд, встановивши, що на спірну земельну ділянку зареєстроване право власності відповідача, приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки належним способом захисту свого права буде пред`явлення саме віндикаційного позову. Оскільки судом встановлено, що відповідач зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, а позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, то відсутня і необхідність детального аналізу інших доказів у справі та детального аналізу інших аргументів учасників справи.

Отже, з вищевказаних підстав позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 14, 19, 41 Конституції України, ст. 328, 373, 387, 388, 391 ЦК України, ст. 81, 125 ЗК України, ст. 12, 13, 81, 142, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 14-1, 33-4, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 8 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову Полтавської обласної військової адміністрації (місцезнаходження: м. Полтава, вулиця Соборності, 45, код ЄДРПОУ 00022591) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), треті особи: Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради (місцезнаходження: вул. Стрітенська, 37, м. Полтава, код ЄДРПОУ 21043367), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), про зобов`язання повернути земельну ділянку.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 06.06.2024.

Суддя