Рішення

від 06.06.2024 по справі 213/1241/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1241/24

Номер провадження 2/213/876/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренка В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/1241/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначає, що 15 жовтня 2020 року між ТОВ «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» та ОСОБА_1 укладено договір оренди автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, об`єм двигуна 1461, тип пального D, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , чорного кольору. Відповідно до Договору відповідач зобов`язалася щомісячно сплачувати позивачу орендну плату за користування автомобілем у розмірі

14 160,00 грн, що є еквівалентом 500 доларів США за комерційним курсом на момент укладання договору. Проте, з жовтня 2020 року відповідач почала ухилятися від виконання договору, кошти за користування автомобілем за жовтень, листопад, грудень 2020 року позивачу не сплатила, тому має заборгованість у розмірі 42480,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, оскільки на претензію вона не відреагувала. Також просить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідач надала відзив, де просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, вказує, що орендна плата здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку до 10 числа місяця за місяцем в якому відбулась оренда. Строк оренди за жовтень 2020 року мав відбутись 10 листопада 2020 року, за листопад 2020 року 10 грудня 2020 року, за грудень 2020 року - 10 січня 2021 року. Тому заявляє про застосування строку позовної давності.

Представник позивача надала відповідь на відзив, де зазначає, що відповідач 03 травня 2023 року перевела на офіційний рахунок ТОВ «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» частину боргу, що свідчить про те, що відповідач фактично визнала свій борг. Отже строк давності не пройшов.

Відповідач надала заперечення щодо відповіді на відзив, де вказала, що вказані вимоги позивача вже були предметом розгляду іншого судового провадження.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленим такі обставини.

15 жовтня 2020 року між ТОВ «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» (Орендодавець)та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди автомобіля, згідно з п.1.1.якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування, з метою використання у виробничій діяльності автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, об`єм двигуна 1461, тип пального D, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , чорного кольору, який належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 3243 від 03 жовтня 2020 року (дата першої реєстрації 01 вересня 2017 року) без права суборенди.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. і зареєстровано в реєстрі за №6690.

Пунктами 1.4, 1.5 Договору передбачено, що сторони за домовленістю оцінюють вартість автомобіля у 269 040,00 грн., що є еквівалентом 9 500 доларів США за комерційним курсом 28,32 грн. за 1 долар США. Усі розрахунки за Договором здійснюються в валюті гривня в сумі еквіваленті до долару США.

За згодою сторін орендна плата становить 14 160,00 грн., що є еквівалентом 500 доларів США за комерційним курсом на місяць (п.2.1 Договору), і сплачується Орендарем шляхом готівкового або безготівкового розрахунку до 10 числа місяця за місяцем, в якому відбулася така оренда (п.2.4).

У випадку прострочення Орендарем сплати чергового орендного платежу більш ніж протягом трьох днів підряд Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, шляхом відмови від нього. Договір вважатиметься розірваним через три дні з моменту відправлення повідомлення про даний намір Орендарю на поштову чи електронну адресу (п.3.1.2).

Відповідно до п.1.6 Договору, що вказаний в п. 1.1 автомобіль повинен бути переданий Орендарю впродовж одного дня з моменту підписання цього Договору.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що Орендодавець зобов`язаний протягом 24 годин після укладення цього Договору передати транспортний засіб Орендарю в технічному справному стані.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору визначена пунктом 4.1.

14 серпня 2021 року позивач направив на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача нотаріальне повідомлення про розірвання договору оренди автомобіля в односторонньому порядку, яким звернув увагу відповідача на розмір заборгованості за вказаним договором у розмірі 500 доларів США (14 160,00 грн).

19 червня 2023 року позивачем було надіслано відповідачу Претензію про сплату заборгованості, повідомлено про порушення нею зобов`язань за договором оренди автомобіля і право орендодавця залишити за собою кошти, сплачені в рахунок щомісячних орендних платежів у випадку розірвання договору з підстав порушення орендарем п.2.4, та запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 42480,00 грн на рахунок

ТОВ «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» в строк протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, який викладений в позовній заяві заборгованість складається з таких періодів: жовтень 2020 року 14160,00 грн, листопад 2020 року 14160,00 грн, грудень 2020 року 14160,00 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року у справі №754/6128/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» заборгованість за сплати щомісячних платежів за липень 2021 року у розмірі 14160,00 грн. Рішення набрало законної сили 27 лютого 2023 року.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини, які виникають із договірних зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань за договором оренди.

За змістом статей15,16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до вимогст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписамист. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Згідно зіст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1ст.760 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму (ч.2).

Нормою частини п`ятої, шостої цієї статті визначено, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно дост.765 цього Кодексу, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Правові наслідки не передання майна наймачеві передбачені нормоюст.766 ЦК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків ,завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до п. п. 10, 11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст. ст.12,81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Слід також наголосити, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

За приписамистатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Договір оренди автомобіля, укладений між сторонами по справі 15 жовтня 2020 року, містить умови щодо здійснення розрахунків за цим договором, передбачає права та обов`язки сторін, їх відповідальність, підстави дострокового розірвання, підписаний сторонами в присутності нотаріуса, то має виконуватись сторонами.

Позивачем доведено, що відповідач умови договору оренди не виконала, щомісячну плату в жовтні 2020 року у розмірі 14160,00 грн, листопаді 2020 року у розмірі 14160,00 грн, грудні 2020 року у розмірі 14160,00 грн не здійснювала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Щодо тверджень відповідача про те, що вимоги позивачавже булипредметом розглядуіншого судовогопровадження суд зазначає таке.

Як видно з рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року, яке набрало законної сили 27 лютого 2023 року у справі №754/6128/22 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» стягнуто заборгованість з орендної плати за липень 2021 року у розмірі 14160,00 грн.

Отже предметом розгляду вищевказаної справи є заборгованість за липень 2021 року, в той час як в цій справі періодом заборгованості є жовтень грудень 2020 року.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Встановлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи вказане питання суд приходить до такого.

Норми статті 256 ЦК України визначають, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до положень ст. 257, ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

У постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі

№6-1457цс16, міститься правовий висновок, відповідно до якого вказано, що якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

В даному випадку перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 10 числа місяця за місяцем в якому відбулась така оренда. Оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку, тому право позивача вважається порушеним з моменту порушення орендарем терміну внесення чергової щомісячної орендної плати.

Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно, від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Така правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15.

Позивач зазначає, що відповідачем 03 травня 2024 року було здійснено сплату частини боргу за судовим рішенням від 25 січня 2023 року у розмірі 16641,00 грн, надав на підтвердження довідку та вказав, що відповідач фактично визнала свій борг, тому строк давності не пройшов.

Проте, як вказано вище, предметом розгляду справи за результатом якої 25 січня 2023 року ухвалено судове рішення є заборгованість за липень 2021 року, в той час як в цій справі періодом заборгованості є жовтень грудень 2020 року. Отже відповідач здійснювала оплату за липень 2021 року в порядку виконання судового рішення. А відповідно перебіг позовної давності визначається за кожним з платежів окремо залежно, від настання терміну сплати кожного з цих платежів, що відповідає висновкам Верховного Суду.

Як видно з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 13 березня 2024 року, перебіг позовної давності щодо позовних вимог про стягнення орендної плати за користування автомобілем за жовтень, листопад, грудень 2020 року закінчився відповідно в листопаді 2023 року, грудні 2023 року та січні 2024 року, що свідчить про недотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Позивачем ненадано належнихта допустихдоказів,що відповідач вчинила дії, що свідчать про визнання нею боргу або його частини за період з жовтня по грудень 2020 року, що могло бути підставою для переривання перебігу позовної давності.

Разом із тим, позивач не надав суду належні та допустимі докази того, що у нього існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з даним позовом до суду у строк, передбачений частиною першою статті 261 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 526, 530, 599, 610, 626, 629, 759, 762, 765 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АВТО ГАРАНТ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ АВТО ГАРАНТ», місцезнаходження: вул. Бажова, буд.13/9, оф.7, м. Київ, ЄДРПОУ 43826849.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту судового рішення 06 червня 2024 року.

Суддя В.В. Мазуренко