Рішення

від 14.03.2024 по справі 205/133/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

14.03.2024 Єдиний унікальний номер 205/133/24

Номер провадження: 2/205/1160/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14 березня 2024 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Друга Маріупольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Друга Маріупольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою оформлення спадщини позивач зазначає, що вона у встановлений законом строк звернулася до Другої Маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

Вказаний орган нотаріату прийняв заяву позивача, у зв`язку із чим щодо майна померлого було заведену спадкову справу за № 52987066. Станом на 24.02.2022 року вищевказана спадкова справа перебувала на зберіганні у Другій Маріупольській державній нотаріальній конторі, оскільки ще не були завершені всі необхідні законні процедури, що супроводжують оформлення прийняття спадщини. Місцем зберігання матеріалів спадкової справи було робоче місце (офіс) Другої Маріупольської державної нотаріальної контори, розташований за адресою: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 75. Після військової агресії з боку російської федерації 24.02.2022 року Друга Маріупольська державна нотаріальна контора призупинила роботу.

Далі позивач звернулася до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із запитом про місце здійснення нотаріальної діяльності Другої Маріупольської державної нотаріальної контори та можливості отримання свідоцтва про право на спадщину. Листом начальника управління Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було повідомлено, що документи нотаріального діловодства та архіву не передавались та не були вивезені з тимчасово окупованої території. Таким чином,отримати свідоцтвопро правона спадщинуза законому нотаріусає неможливим.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду та просити суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв.м., житловою площею 70,0 кв.м.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві сторона позивача зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача також подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві названа сторона посилається на ч.8 ст. 178 ЦПК України, вирішити справу за наявними матеріалами з прийняттям відповідного рішення на розсуд шановного суду згідно вимог діючого законодавства України, та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Другої Маріупольської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, відповідний актовий запис за № 47 від 17 січня 2012 року.

Також, судом встановлено, що померла ОСОБА_2 за своє життя набула у передбаченому законом порядку право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 70,0 кв.м., загальною площею 85,8 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 28.07.1982 року, та реєстраційним посвідченням ОСОБА_3 від 03.08.1982 року, записаного в реєстрову книгу за № 13764.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.08.1961 року.

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.06.2012 року, 21.06.2012 року Другою Маріупольською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 52987066 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доказів видачі свідоцтва про право на спадщину у вказаній спадковій справі № 52987066 судом не здобуто, як і не здобуто доказів наявності інших спадкоємців після смерті вказаної особи.

Територія Маріупольського району Донецької області, на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок, з 05.03.2022 року віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Матеріалами справипідтверджено,що ОСОБА_1 звернуласядо Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)із запитомпро місцездійснення нотаріальноїдіяльності ДругоїМаріупольської державноїнотаріальної конторита можливостіотримання свідоцтвапро правона спадщину,де Листомначальника управлінняСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)було повідомлено,що документинотаріального діловодствата архівуне передавалисьта небули вивезеніз адресиїї розташуванняу зв`язкуз веденнямактивних бойовихдій натериторії Донецькоїобласті.Отже,доступ доспадкової справи,заведеної 21.06.2012року ДругоюМаріупольською державноюнотаріальною конторою№ 52987066після смертіОСОБА_2 наразі відсутній, оскільки документи напрацьовані нотаріусом залишилися у приміщенні розташування її робочого місця: АДРЕСА_2 , та не були вивезені у зв`язку із введенням активних бойових дій на території міста Маріуполя.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008р., № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Законом України від 21.04.2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України»було внесено зміни доЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Зокрема, згідно із п.7 ст.1(1) Закону, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 30 листопада 2022 року № 280 було внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року. Так, зокрема, до вказаного переліку належить Маріупольська міська територіальна громада.

Як зазначалось вище, позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, однак не має змоги реалізувати своє право на спадщину внаслідок тимчасової окупації м. Маріуполь з боку російської федерації.

Відтак суд доходить висновку про відсутність у позивача можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого його цивільне право підлягає захисту саме у судовому порядку.

Суд зазначає, що усправах даної категорії належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція викладена 19.01.2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 280/4/18, провадження № 61-403св19 (ЄДРСРУ № 102765474).

Оскільки матеріалами спадкової справи підтверджено, що саме позивач звернулася до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини і доказів наявності осіб які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, або інших спадкоємців суду не подано, то в даному випадку такий позов пред`явлено до належного відповідача - органу місцевого самоврядування.

Стосовно позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, суд вказує на наступне.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі № 715/372/19 наведено правовий висновок згідно якого обов`язковою умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Згідно роз`яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

В даному випадку до регулюванню суспільних відносин у цій справі застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Так, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд вказує, що згідно пункту 2Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

З аналізу наведених вище положень рішення Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, вбачається, що суд під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.

Суд зазначає, що на час виникнення правовідносин з приводу набуття саме спадкодавцем права власності на спірне майно безпосередньо було врегульовано ЦК УССР у ред. 1963 року.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст.548 ЦК УРСР).

Судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_2 набула в порядку спадкування право власності на спірне майно, що підтверджується вищевказаним свідоцтвом про право на спадщину від 28.07.1982 року, та реєстраційним посвідченням ОСОБА_3 від 03.08.1982 року, записаного в реєстрову книгу за № 13764.

Таким чином, суд доходить висновку, що у ОСОБА_2 виникло відповідне речове право на вказане спадкове майно, що складається із будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 70,0 кв.м., загальною площею 85,8 кв.м.

З урахуванням викладених обставин та вказаних вимог законодавства, суд доходить висновку, що оскільки право власності на зазначене вище нерухоме майно виникло у спадкодавця 03.08.1982 року, на підставі та в порядку матеріального закону, який був чинний на час набуття такого права, то таке майно входить до спадкової маси, що утворилась після смерті такого власника.

З приводу відсутності державної реєстрації на речове право на таке спадкове майно за померлим власником суд зазначає, що відсутність державної реєстрації права на майно, зазначеного у свідоцтві про право на спадщину, не може позбавляти спадкоємців права на таку спадщину. ОскількиОСОБА_2 була спадщина прийнята, проте таким спадкоємцем не було здійснено державну реєстрацію права на спадкове майно, то суд бере до уваги те, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Так, у разі не здійснення державної реєстрації права власності на спадкове майно, яке входить до складу спадщини, особа не втрачає права на таку спадщину, а лише, позбавляється можливості здійснення права власності у повному обсязі (права відчуження тощо).

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

На думку суду, момент визнання певного речового права не можна ототожнювати із моментом виникнення такого права на річ.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то до правовідносин, що виникли з приводу спадщини, яка залишилась після смерті такої особи, слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З аналізу наведеної норми матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

Відповідно дост. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Оскільки позиває є донькою спадкодавця, і вона, як єдиний спадкоємець прийняла спадщину шляхом подання заяви до органу нотаріату, то суд доходить висновку, що саме позивачеві належить право на спадкування за законом, як дитині після смерті батька, належного спадкодавцеві майна, у вигляді будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв.м., житловою площею 70,0 кв.м.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Також, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Тому, на виконання вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1073 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,77,81,82,89,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Друга Маріупольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування, - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв.м., житловою площею 70,0 кв.м.

3.Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (адресамісця знаходження:49038,м.Дніпро,вул.Княгині Ольги,буд.11,код ЄДРПОУ33852448) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан