Рішення

від 04.06.2024 по справі 522/21838/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

04.06.24

Справа № 522/21838/23

Провадження № 2/522/2773/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

04 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Чернявської Л.М.

за участю секретаря Купцова С.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 51519, 51 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що ОСОБА_1 ухиляється від укладання відповідного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, хоча такі послуги фактично споживаються. Позивач вважає, що відповідач несвоєчасно виконує свої зобов`язання з оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

На підтвердження своїх доводів, позивачем надано витяг з особового рахунку за період з 29.02.2020 року по 31.10.2023 щодо сплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території для квартири АДРЕСА_2 житловому будинку № 9 провулок Шампанський у місті Одесі.

Станом на 01.11.2023 року відповідна заборгованість ОСОБА_1 складає 51519,51 гривень, яку просить стягнути Позивач на свою користь.

Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи.

12 грудня 2023 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 заперечує правомірність встановлення цін на послуги з управління багатоквартирним будинком, вважаючи, що у період, у який позивач надавав йому послуги, ТОВ «Управдом-1» мало застосовувати тариф, встановлений рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради, та ТОВ «Управдом-1» не мало повноважень збільшувати ціну без внесення змін до такого рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради. Також, ОСОБА_1 посилався на відсутність доказів сповіщення мешканців будинку про зміну (коригування) тарифів.

03 січня 2024 року від представника Позивача до суду надійшла відповідь на Відзив.

09 лютого 2024 року від Відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на Відзив, у відповідності до яких зазначено. Що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які доводять факт надання послуг, а документи, які надав Позивач не мають відношення до предмету позову.

В судовому засіданні 04 квітня 2024 року представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Надав пояснення стосовно обставин справи. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив про їх необґрунтованість. Судом досліджено докази та оголошено перерву до 04 червня 2024 року.

В судовому засіданні 04 червня 2024 року представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Надав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 гривень.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив про їх необґрунтованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , де розташоване нерухоме майно ОСОБА_1 , перебуває в управлінні товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1». Відповідно до актів прийому-передачі від 29.12.2007 року, від 12.2011 року та від 01.11.2017 року відповідно ТОВ «БМУ № 1» передавало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» прийняло на свій баланс зазначений будинок, який і станом на сьогодні утримується на балансі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Управдом-1» здійснює прибирання прибудинкової території, яка визначена згідно із Актом визначення (відведення, розмежування та передачі) прибудинкової території, що прибирається, від 14.12.2011 року (далі Акт), складеним КП «ЖКС «Фонтанський», Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та ТОВ«Управдом-1», за яким останньому передано в експлуатацію прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із наведеними в акті характеристиками такої території. При цьому, додатком до Акту є план прибудинкової території, що прибирається.

Крім того,ТОВ «Управдом-1»забезпечує прибирання сходових кліток ,вивезення побутовихвідходів, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі ,технічне обслуговуванняліфтів технічнеобслуговування внутрішньобудинковихсистем: гарячого водопостачання , холодного водопостачання , водовідведення , централізованого опалення , зливової каналізації , обслуговування димовентиляційних каналів , технічнеобслуговування тапоточний ремонтмереж електропостачаннята електрообладнання,необхідних дляелектрозабезпечення технічнихцілей будинку(освітленнямісць загальногокористування,електропостачання ліфтів,підкачування води),систем протипожежноїавтоматики тадимовидалення,а такожінших внутрішньобудинковихінженерних систем, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків ), поливання дворів, клумб і газонів , прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами , освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води , енергопостачання ліфтів.

В матеріалах справи є Витяг з особового рахунку ОСОБА_2 за період з 29.02.2020р. по 31.10.2023 р. щодо сплати за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибуткової території житлового будинку АДРЕСА_3 , за належну ОСОБА_1 нерухомість загальною площею 137,2 кв.м., з яких: 70,6 кв.м. - квартира АДРЕСА_4 ; 66,6 кв.м. - нежитлове приміщення (далі Витяг), у відповідності до якого станом на 01.11.2023 року відповідна заборгованість ОСОБА_1 складає 51519,51 грн..

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно зіст.1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» (далі Закон№ 2189-VIII):житлово-комунальніпослуги результат господарськоїдіяльності,спрямованої назабезпечення умовпроживання та/абоперебування осібу житловихі нежитловихприміщеннях,будинках іспорудах,комплексах будинківі спорудвідповідно донормативів,норм,стандартів,порядків іправил,що здійснюєтьсяна підставівідповідних договорівпро наданняжитлово-комунальнихпослуг (п.5); індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6); послуга з управління багатоквартирним будинком результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п. 12).

У пункті 1 частини 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII закріплено, що послуга з управління багатоквартирним будинком відноситься до житлової послуги, що належить до житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є ,зокрема,споживачі (індивідуальніта колективні) та управитель.

Згідно зп.5ч.2ст.7Закону №2189-VIIIіндивідуальний споживачзобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно доч.1ст.9Закону №2189-VIIIспоживач здійснюєоплату заспожиті житлово-комунальніпослуги щомісяця,якщо іншийпорядок тастроки невизначені відповіднимдоговором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 41 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018року № 712 (далі Правила № 712), співвласник зобов`язаний оплачувати управителеві надану послугу з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором управління.

У свою чергу, відповідно до п. 42 Правил № 712 управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором управління.

Згідно зі ст. 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно доп.7Правил користуванняприміщеннями житловихбудинків ігуртожитками,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08.10.1992року №572,власник танаймач (орендар)квартири,житлового приміщенняу гуртожиткузобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 2189-VIII ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 2189-VIII управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Отже, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскількиспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 Закону № 1875-IV передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 Закону № 1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Верховний Суд України у постановах від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13, від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, наголошують, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як з`ясовано в судовому засіданні, ОСОБА_1 не укладав відповідного договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, хоча такі послуги фактично споживаються, що не заперечувалось Відповідачем по справі.

Верховний Суд, розглядаючи справу № 522/2625/16-ц за позовом ТОВ «Управдом-1» до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір та стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, також дійшов висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При цьому, постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2020 року у справі № 522/2625/16-ц, встановлено, що між ТОВ «Управдом-1» та ОСОБА_1 виникли правовідносини щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих житлово-комунальних послуг. При цьому, Одеський апеляційний суд, вирішуючи справу № 522/2625/16-ц, наголосив, що відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги. Це повністю спростовує відповідні доводи Відзиву з цього питання.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 року (справа № 753/1391/17, провадження №61-34537св18), від 21.11.2019 року (справа № 464/5927/15, провадження №61-33479св18).

Відповідно дост.162Житлового кодексуУРСР платаза користуванняжилим приміщеннямв будинку(квартирі),що належитьгромадянинові на праві приватноївласності,встановлюється угодоюсторін. Платаза комунальніпослуги беретьсякрім квартирноїплати зазатвердженими вустановленому порядкутарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Водночас, ОСОБА_1 несвоєчасно виконує свої зобов`язання з оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , вимусило ТОВ«Управдом-1» звернутися до суду з вимогами про сплату наявної у нього за період з 29.02.2020року по 31.10.2023 року заборгованості у загальній сумі 51519,51 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що ТОВ «УПРАВДОМ-1» виконує послуги з управління багатоквартирним будинком, тоді як ОСОБА_1 належним чином його не виконує, не вносячи плату за утримання багатоквартирного будинку.

Доказів зворотного суду не було надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції №2195 від 01.11.2023 року, сума сплаченого судового збору становить 2684,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2023 року між ТОВ «УПРАВДОМ-1» та адвокатом Гаспарянцем Дмитром Михайловичем було укладено договір про надання правової допомоги №06/10/23, Акт приймання-передачі юридичних послуг від 24 квітня 2024 року за Договором про надання правової допомоги № 06/10/23 від 06.10.2023 року, платіжна інструкція № 2181 від 12 жовтня 2023 року на суму 7000, 00 гривень з призначенням платежу: Оплата за договором про надання правової допомоги № 06/10/23 від 06.10.2023 року.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Витрати, які понесені Позивач, документально доведені та обґрунтовані.

Згідно з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 757/47925/15-ц, від 20 червня 2018 року справа № 127/1284/14-ц, від 27 червня 2018 року справа №554/9348/15-ц, від 25 липня 2018 року справа № 522/4198/17-ц, від 13 березня 2019 року справа № 283/2065/14-ц, від 20 березня 2019 року справа № 753/23491/16-ц, від 23 січня 2019 року справа № 552/2145/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17, від 31 січня 2019 року справа № 204/6539/16-ц, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

За таких обставин, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 76-81,95,141, 258-259,263, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» (код ЄДРПОУ 35502629) заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 29.02.2020року по 31.10.2023року у сумі 51519,51 грн. (п`ятдесят одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять гривень 51копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом-1» (ідентифікаційний код: 35502629) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684, 00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 06 червня 2024 року.

Суддя Чернявська Л.М.