Постанова

від 03.06.2024 по справі 915/187/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/187/22(915/987/23)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ «Н АВТО» - адвокат Дубровний М.О., Бартощук В.О.

від ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» - адвокат Ковчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024

по справі №915/187/22(915/987/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛОНТІС»;

2. Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»

третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аман Тревел»;

третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача-1: Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна

про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №08/21 від 13.08.2021 та договору купівлі-продажу від 15.02.2022, скасування запису в реєстрі, витребування майна з чужого незаконного володіння з подальшою реєстрацією права власності за позивачем.

суддя суду першої інстанції Ржепецький В.О.

місце винесення рішення: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14

повний текст рішення складено та підписано: 31.01.2024.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/187/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО».

В межах справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих.№21/06-1 від 21.06.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛОНТІС», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», в якій просить суд:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №08/21 від 13.08.2021;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159, укладений 15.02.2022 між ТОВ «Н Авто» та ТОВ «КЛОНТІС»;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159, реєстраційний номер нерухомого майна 8406040481101 за ТОВ «Страхова компанія «Гардіан»;

- витребувати у «Страхова компанія «Гардіан», зареєстроване за ним нерухоме майно нежитлову будівлю автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159 з подальшою реєстрацією права власності за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Н Авто», оформлене протоколом від 13.08.2021, прийнято в порушення вимог Статуту ТОВ «Н Авто» одноособово учасником товариства Ганжою Б.М. з порушення норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту товариства, є незаконним та підлягає визнання недійсним. На дату укладання спірного правочину ОСОБА_1 був обізнаний про встановлення неправомірності свого призначення директором та скасування відповідного запису у ЄДРЮОФОП, тому не мав права посилатись на відповідні відомості у реєстрі, приховав ці обставини від нотаріуса та скористався даною ситуацією для відчуження належного товариству нерухомого майна за вкрай заниженою вартістю і за відсутності відповідної волі ТОВ «Н Авто» на таке відчуження.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про застосування строків позовної давності.

Ріщенням Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 в задоволені позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №915/187/22(915/987/23) з урахуванням Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №915/187/22(915/987/23).

Обґрунтування рішення суду.

В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що під час придбання майна відповідач правомірно очікував, що продавець мав право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що приймає до уваги, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень нерухомого майна, яке відповідач 2 набув у власність, а за його придбання відповідач поніс витрати в розмірі 2800000 грн.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції зробив висновок про те, що незалежно від інших наведених вище підстав для відмови в задоволенні позову, задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розглянувши доводи позовної заяви, господарський суд не знайшов підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з відмовою у позові підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н Авто» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити її; скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається те, що при ухваленні спірного рішення місцевий господарський суд невірно визначив характер заявлених позивачем позовних вимог та невірно квалікувавши їх на основну та похідні.

Так, на думку скаржника, місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні, основною позовною вимогою було визначено вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Н Авто», оформлене протоколом від 13.08.2021 №08/21 про продаж нерухомого майна та уповноваження директора на укладення та підписання договору, а решту заявлених позовних вимог похідними.

Виходячи з такої кваліфікації, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні так званої основної вимоги з тих підстав, позивач не має права та законних інтересів, які захищено Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в корпоративних спорах, зокрема, спорах про порушення права на управління товариством, в тому числі на участь у загальних зборах учасників товариства.

Таким чином, судом кваліфіковано правові відносини, що виникли між сторонами як корпоративні правовідносини.

Проте, позивач не може погодитись з вказаною кваліфікацією місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній вимозі може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, на думку скаржника, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, скаржник вважає, що позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 15 лютого 2022 року між ТОВ «Н Авто» та ТОВ «Клонтіс», посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №335 не є похідною позовною вимогою.

Таким чином, скаржник зазначає, що фактично правовідносини, що склались та є предметом даного спору є правовідносинами у сфері захисту права власності, оскільки позивача ТОВ «Н Авто» незаконно поза волею останнього позбавили належного йому майна нежитлові будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Ленінський район), буд.159/1.

Складова «корпоративних правовідносин» з`явилась в даному випадку лише тому, що одним із засновників товариства Ганжою Б.М. було прийнято рішення саме таким чином незаконно вивести з володіння ТОВ «Н Авто» належного товариству на праві власності нерухомого майна.

Отже, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у справі по суті позову, місцевий господарський суд не надав оцінки твердженням позивача в частині наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Також, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що наслідком відсутності підстав для визнання недійсним зборів є спростування тверджень позовної заяви про недійсність договору в силу його укладання не уповноваженою особою, оскільки зазначеним рішенням зборів уповноважено директора на укладення і підписання від імені ТОВ «Н Авто» договору купівлі-продажу нежитлової будівлі є необгрунтованним та безпідставним, оскільки, як вже зазначалось, висновок суду щодо відсутності підстав для визнання недійсним зборів учасників ТОВ «Н Авто» були зроблені лише з формальних підстав з урахуванням того, що ТОВ «Н Авто» не може бути позивачем у корпоративних спорах.

Отже, на думку скаржника, фактичні обставини незаконності вибуття з володіння ТОВ «Н Авто» належного йому майна не були досліджені місцевим господарським судом.

Також, скаржник зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що рішення зборів учасників ТОВ «Н Авто» оскаржується саме з підстав незаконного, одноособового прийняття засновником ОСОБА_2 рішення про відчуження майна товариства.

Отже, в даному випадку на думку скаржника, порушені саме майнові інтереси юридичної особи ТОВ «Н Авто», оскільки внаслідок одноособових дій одного із засновників товариства з володіння юридичної особи поза її волею вибуло належне їй нерухоме майно.

Вказане нерухоме майно належало на праві власності саме юридичній особі ТОВ «Н Авто», не було внеском ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ «Н Авто».

У зв`язку з чим, скаржник вважає, що порушені саме майнові права та інтереси юридичної особи ТОВ «Н Авто», саме вона має бути належним позивачем у вказаній справі.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що продаж майна боржника був здійснений 15.02.2022 особою, яка фактично не була директором ТОВ «Н Авто» - Кучеревським А.М., за декілька днів до прийняття господарським судом заяви кредитора про банкрутство ТОВ «Н Авто».

Крім того, скаржник звертає увагу в апеляційній скарзі на те, що жодних грошових коштів, які ТОВ «Н Авто» мало отримати від спірного договору, кредитор не отримав та не мав отримати, оскільки, фактично, грошових коштів за даним договором отримано не було. Однак, судом першої інстанції не були досліджені обставини виконання спірного правочину, в т.ч. фактичного отримання боржником грошових коштів.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що повернення вибулого майна нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, матиме наслідком відновлення господарської діяльності боржника, і, відповідно, вирішення питання щодо розрахунків з кредиторами.

Таким чином, скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки правочин, який позивач просить визнати недійсним, є таким, що вчинений як на шкоду самого позивача так і на шкоду його кредиторам (фраудаторним), оскільки по-перше, майно було продано за значно заниженою ціною; по-друге, грошові кошти на рахунки боржника так і не надійшли та по-третє, внаслідок вибуття спірного майна з власності ТОВ «Н Авто» останній фактично був позбавлений основного майна для здійснення підприємницької діяльності, та розрахунки з кредиторами стали неможливими.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

21.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 по справі №915/187/22(915/987/23).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Поліщук Л.В., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/187/22(915/987/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/187/22(915/987/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Н АВТО на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 по справі №915/187/22(915/987/23) до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.

11.03.2024 матеріали справи №915/187/22(915/987/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 по справі №915/187/22(915/987/23).

Призначено справу №915/187/22(915/987/23) до розгляду на 14.05.2024 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» - адвоката Дубровного Михайла Олександровича про участь у судовому засіданні у справі №915/187/22(915/987/23), яке призначене на 14.05.2024 о 14:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду за його участю, задоволено.

13.05.2024 до суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи для ознайомлення.

14.05.2024 до суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» надійшла заява, відповідно до якої зазначила, що 02.02.2024 постановою Господарського суду Одеської області визнано Товариства з обмеженою відповідальністю «Н Авто» банкрутом, у зв`язку з чим просить суд не допускати адвоката Дубровного М.О. до участі у справі в якості представника ТОВ «Н Авто», не допускати будь-яких інших, крім ліквідатора, осіб до участі у справі в якості представника ТОВ «Н Авто».

14.05.2024 до суду надійшли письмові пояснення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан».

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 14.05.2024 оголошено перерву до 03.06.2024 о 15:00 год.

03.06.2024 у судовому засіданні прийняли участь представники ТОВ «Н АВТО» та ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН».

Представники ТОВ «Н АВТО» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник ТОВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» заперечував щодо вимог та доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційних скарг по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» від 13.08.2021 учасники товариства вирішили здійснити відчуження (шляхом укладання договору купівлі-продажу) нежитлової будівлі, автосалону із станцією технічного обслуговування загальною площею (кв.м): 3094,2, опис: Літ.А-2 нежитлова будівля автосалону із станцією технічного обслуговування; Літ.Б - трансформаторна підстанція; №1,2,3,4 огорожі; №І покриття, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька (Кірова), 159/1, Інгульський район, що є власністю ТОВ «Н АВТО», за балансовою вартістю станом на день вчинення правочину; уповноважити на укладання та підписання від імені товариства договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автосалону (т. 2, а.с.65).

15.02.2022 між ТОВ «Н АВТО» («Продавець») та ТОВ «КЛОНТІС» («Покупець») був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за реєстраційним №335, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю, автосалону із станцією технічного обслуговування, загальною площею 3094,2 кв.м, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька (Кірова), 159/1 і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму (т.2, а.с.47).

15.02.2022 між ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ» («Іпотекодержатель») та ТОВ «КЛОНТІС» («Іпотекодавець») укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за реєстраційним №339, відповідно умов якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю Об`єкт в іпотеку для забезпечення вимог Договору позики від 15.02.2022р. (т.2, а.с.48-49).

15.07.2022 між ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ» («Іпотекодержатель») та ТОВ «КЛОНТІС» («Іпотекодатель») укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., за реєстраційним №371, відповідно до умов якого Іпотекодержатель набув право власності на Об`єкт в якості задоволення вимог по договору позики (т. 2, а.с.50-51).

06.12.2022 між ТОВ «АМАН ТРЕВЕЛ» («Продавець») та ТДВ «СК «ГАРДІАН» («Покупець») укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В., за реєстраційним №446, відповідно умов якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв Об`єкт у власність (т. 2, а.с.52-53).

Норми права та мотиви, з яких виходить колегія суддів при прийнятті рішення.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку. Реалізуючи конституційне право, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Стаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №08/21 від 13.08.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач зазначає, що внаслідок прийняття загальними зборами ТОВ «Н Авто», рішення, оформленого протоколом від 13.08.2021 №08/21 порушено його право власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 Господарського кодексу України).

За змістом положень статті 4, частини першої статті 20 Господарського кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), або учасники юридичної особи, які володіють корпоративними правами, у тому числі учасник, який вибув.

Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує на тому, що право на звернення до суду з позовом щодо недійсності рішення загальних зборів мають учасники товариства, які були учасниками на дату прийняття відповідним органом управління юридичної особи оспорюваного рішення, оскільки сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), зокрема, учасник, який вибув, або лише учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи як особи, які володіють корпоративними правами.

Разом з тим, даний позов подано товариством та підписано його керівником. Ці особи не є учасниками товариства в розумінні Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а відтак не мають прав, визначених статтею 5 наведеного Закону, зокрема, права брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, в тому числі шляхом участі у прийнятті рішень загальними зборами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має прав та законних інтересів, які захищено Законом в корпоративних спорах, зокрема, спорах про порушення права на управління товариством, в тому числі на участь у загальних зборах учасників товариства.

Щодо визнання недійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі автосалону із станцією технічного обслуговування, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова (Троїцька) будинок 159, укладений 15.02.2022 між ТОВ «Н Авто» та ТОВ «КЛОНТІС», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16; п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №904/3657/18).

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, законодавство України вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 910/14543/20, від 14.04.2020 у справі № 904/3507/19.

Законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Отже, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 916/1074/22, від 21.03.2023 у справі № 922/1155/20, від 22.03.2023 у справі № 910/22876/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 154 ЦК України встановлено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Відповідно до пп. 20 п.7.2. Статуту ТОВ «Н Авто», до виключної компетенції загальних зборів учасників належить вирішення, зокрема, питань про укладання будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна товариства.

Відповідно до пп. 8.8.3. п.8.8. Статуту ТОВ «Н Авто», директор товариства має право укладати правочини, угоди, договори, контракти та інші юридичні акти та додатки до них без дорученні від імені товариства з урахуванням обмежень, викладених у п. 7.2. та Глави 8 Статуту.

Так, відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» від 13.08.2021 учасники товариства вирішили здійснити відчуження (шляхом укладання договору купівлі-продажу) нежитлової будівлі, автосалону із станцією технічного обслуговування загальною площею (кв.м): 3094,2, опис: Літ.А-2 нежитлова будівля автосалону із станцією технічного обслуговування; літ.Б -трансформаторна підстанція; №1,2,3,4 огорожі; №І покриття, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька (Кірова), 159/1, Інгульський район, що є власністю ТОВ «Н АВТО», за балансовою вартістю станом на день вчинення правочину; уповноважити на укладання та підписання від імені товариства договору купівлі-продажу нежитлової будівлі автосалону (т.2, а.с.65).

15.02.2022 між ТОВ «Н АВТО» («Продавець») та ТОВ «КЛОНТІС» («Покупець») був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. за реєстраційним №335, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю, автосалону із станцією технічного обслуговування, загальною площею 3094,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму (т.2, а.с.47).

За змістом ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Таким чином, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Так, позивач зазначає у якості підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, пов`язаних із відсутністю у особи, яка її підписала від імені товариства належних повноважень, що пов`язано із твердженнями позивача про скасування наказами Міністерства юстиції України від 22.09.2021 та 29.09.2021 реєстраційних дій (а.с. 66-67), спростовуються зазначеним вище, оскільки позивачем не доведено, що саме ТОВ «Клонтіс» як покупець за спірним договором діяло недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знало про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень.

Договір купівлі-продажу від 15.02.2022 містить посилання на те, що директор Кучеревський А.М. діє в інтересах продавця на підставі, зокрема, Статуту.

ТОВ «Клонтіс» як покупець, проявивши принаймні розумну обачність, був зобов`язаний зазначені обставини перевірити.

Як вірно зауважено місцевим господарським судом, оскільки договір містить посилання на Статут товариства, а останній як зазначено вище, містить наявні обмеження щодо укладення директором від імені товариства правочинів, обсяг розумної обачності ТОВ «Клонтіс», на думку господарського суду, з метою встановлення його добросовісності при укладенні правочину, не може бути ширшим ніж перевірка повноважень особи, яка виступає від імені контрагента на відповідність положенням Статуту та наявності рішення загальних зборів, а щодо предмету правочину перевіркою наявності обтяжень.

Отже за наведених обставин, жодні дії покупця, які охоплюються принципом «розумної обачності» станом на момент укладення правочину не могли визначити наявність підстав вважати, що представник продавця може діяти в порушення умов Статуту.

Таким чином, обмеження повноважень Кучеревського А.М., про які йдеться в позові, а саме: наявність спору про незаконність реєстраційних дій, є обставинами, які третя особа - ТОВ «Клонтіс» не була зобов`язана встановлювати під час укладення правочину. Належних доказів, що ТОВ «Клонтіс» достовірно було обізнано про ці обставини до позову не додано.

При цьому, саме по собі скасування реєстраційної дії за відсутності факту незаконності актів, на підставі яких вирішено питання відчуження нерухомого майна та уповноваження виконавчий орган товариства на укладення відповідного правочину, а саме - рішення загальних зборів учасників, в цьому спорі не може свідчити про існування зазначених в позові матеріально-правових обставин обсягу повноважень учасника договору купівлі-продажу від 15.02.2022 року, натомість прямим юридичним наслідком таких дій Міністерства юстиції є лише висновок про порушення реєстратором порядку здійснення відповідної реєстраційної дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Клонтіс» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» є добросовісними сторонами спірного договору купівлі-продажу, оскільки товариства не знали та не знали про будь які обмеження.У зв`язку з зазначеним, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що рішення зборів учасників TOB «Н Авто» оскаржувалось саме з підстав незаконного, одноособового прийняття засновником ОСОБА_2 рішення про відчуження майна товариства.

Крім того, оскільки позовна заява в частині вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Н Авто», оформленого протоколом від 13.08.2021 №08/21 є такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому, наслідком відсутності підстав для визнання недійсним зборів є спростування тверджень позовної заяви про недійсність договору в силу його укладення неуповноваженою особою, оскільки зазначеним рішенням зборів уповноважено директора на укладання і підписання від імені ТОВ «Н Авто» договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.

Колегія суддів також не приймає доводи скаржника, що про ознаки фраудаторності наведеного правочину, які визначені Кодексом України з процедур банкрутства, зокрема, і обставини продажу об`єкту нерухомості за заниженою ціною або безоплатно не можуть бути підставою визнання правочину, укладеного боржником недійсним за позовом самого товариства.

Щодо підстави для витребування майна у добросовісного володільця, колегія суддів зазначає наступне.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 16.08.2023 у справі № 201/1669/21, від 15.03.2023 у справі № 725/1824/20).

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 27.04.2023 у справі № 199/4884/17 наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Колегія суддів зауважує, що ТДК «СК «ГАРДІАН» є добросовісним набувачем та майно не може бути витребуваний у добросовісного набувача ТДВ «СК «ГАРДІАН», який є третім власником майна, придбав його за відплатним договором, не знав та не міг знати, що спірне майно, можливо, вибуло поза волею ТОВ «Н-АВТО».

Під час придбання майна відповідач правомірно очікував, що продавець мав право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Доводи скаржник про наявності або відсутності обставин вибуття майна поза волею позивача, стосуються незаконності рішень загальних зборів учасників ТОВ «Н Авто», оформлених протоколом від 13.08.2021 №08/21. Враховуючи, що колегією судді встановлено безпідставність позовних вимог в цій частині, що є недоведеністю позивачем обставин, визначених законом для витребування майна у добросовісного набувача - ТДВ «Страхова компанія «Гардіан»».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що:

- позивачем не доведено факту вибуття нерухомого майна з його володіння не з його волі, оскільки позов в частині скасування відповідного рішення загальних зборів не підлягає задоволенню;

- відповідач 2 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки позов, в тому числі, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.02.2022 року не підлягає задоволенню;

- він набув його у власність за неспростованим правочином договором купівлі-продажу від 02.12.2022 року;

- позивачем не доведено недобросовісної поведінки відповідача 2 при набутті майна у власність, оскільки останній не знав та не повинен був знати про обставини спору щодо незаконності реєстраційних дій та проявив достатньо розумну обачність, перевіривши відсутність зареєстрованих обтяжень щодо нерухомого майна.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності та про здійснення державної реєстрації права власності є похідними позовними вимогами від наведених, та не містять самостійних підстав для їх задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються доводами викладеними в мотивувальній частині даної постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н АВТО» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2024 у справі №915/187/22(915/987/23) залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Н АВТО».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.06.2024.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Богатир К.В.

СуддяПоліщук Л.В.