Постанова

від 04.06.2024 по справі 912/1488/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1488/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 (суддя В.Г. Кабакова, повний текст якого підписаний 15.11.2023) у справі № 912/1488/23

за позовом Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Соборна, 3, с. Попельнасте, Олександрійський, район, Кіровоградська область, 28062

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ", вул. Садова, 4, с. Травневе, Олександрійський, район, Кіровоградська область, 28061

про стягнення 326 679,17 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області звернулася Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" з позовом про стягнення податкового боргу до місцевого бюджету по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 3520385900:02:000:0560 площею 22,6718 га, який станом на 01.06.2023 становить 436 265,06 грн, з покладенням судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у встановленому poзмірі та строки. Так, за розрахунком позивача відсутня оплата за період оренди лютий 2022 року, квітень 2022 - травень 2023, у зв`язку з чим у останнього наявна заборгованість.

04.10.2023 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" податковий борг до місцевого бюджету по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 3520385900:02:000:0560 площею 22,6718 га, розмір якої станом на 01.06.2023 без індексації нормативної грошової оцінки землі становить 383 269,27 грн., з покладенням на відповідача 5749 грн. судового збору та понесених витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн.

В підготовчому засіданні 31.10.2023 позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 56 590,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2023 провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 56 590,10 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі №912/1488/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" на користь Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області заборгованість в розмірі 326 679,17 грн., а також 4 900,19 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ", в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

- стягнення податкового боргу віднесено до повноважень контролюючих органів, до яких сільська рада не відноситься, тобто, таке стягнення повинно здійснюватися органами ДПС України у процесі виконання ними владно-управлінських функцій за правилами, визначеними ПК України в порядку КАС України;

- розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним в розумінні приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Позивач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення є законним та обґрунтованим і прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі № 912/1488/23 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 15.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/1488/23 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

29.12.2023 матеріали справи №912/1488/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 7350,28 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

17.01.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 08.01.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №4 від 09.01.2024 про сплату 7350,28 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі №912/1488/23; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.03.2024.

13.03.2024 до суду апеляційної інстанції від представника позивача адвоката Віватенко М.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання представника через перебування на лікарняному, на підтвердження чого надані відповідні докази.

21.03.2024 до суду апеляційної інстанції від представника відповідача адвоката Сочки В.І. також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю явки в судове засідання представника через участь у іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надані відповідні докази.

Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Зважаючи на поважність підстав неприбуття у судове засідання представників обох сторін, колегія суддів з метою об`єктивного повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, ухвалою від 26.03.2024 відклала розгляд справи на 04.06.2024.

03.06.2024 від представника відповідача адвоката Сочки В.І. надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Оскільки неявка відповідача та його представника у судове засідання є повторною, тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання представника відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме відповідач не забезпечив участі свого представника.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його та його представника у судове засідання, повторну неявку відповідача у судове засідання та повторне клопотання про відкладення, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

04.06.2024 в судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Попельнастівською сільською радою (Орендодавець) і ТОВ "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" (Орендар) укладено договір оренди землі № 30/05-19 від 30.05.2019, за умовами якого:

- Орендодавець відповідно до рішення Попельнастівської сільської ради від 30.05.2019 № 76 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, площею 22,6718 га (кадастровий номер 3520385900:02:000:0560), що розташована за межами населених пунктів на території Попельнастівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (п. 1),

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Попельнастівської сільської ради від 30.05.2019 № 75 становить 6 173 464,58 грн (п. 5).

- орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 308 673,23 грн за рік (п. 9),

- обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10),

- орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11),

- розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни коефіцієнтів визначених законодавством індексів інфляцій; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 12),

- земельна ділянка передається в оренду строком на 35 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (для будівництва та експлуатації сонячної електростанції із необхідною інфраструктурою) (п. 14),

- Орендодавець має право, зокрема, вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати (п. 27).

- Договір укладено на 35 років з моменту укладення - 30.05.2054 (п. 8).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

За актом прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 30.05.2023 Орендодавець передав об`єкт оренди (а.с. 8 зі звороту).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520385900:02:000:0560.

04.08.2022 ГУ ДПС у Кіровоградській області зверталось до ТОВ "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" з листом про наявність заборгованості з орендної плати та про вжиття заходів щодо її погашення.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у встановленому poзмірі та строки. За розрахунком позивача відсутня оплата за період оренди лютий 2022 року, квітень 2022 - травень 2023, у зв`язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, наявна заборгованість в розмірі 383 269,27 грн.

Встановлені вище обставини і зумовили звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача; заборгованість відповідачем не спростована та будь-яких доказів її оплати (повністю чи частково) до суду не подано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом положень частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 93 Земельного кодексу України та 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Стаття 13 вказаного Закону визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Обов`язковою умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону).

Відповідно до ст. 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Закон України "Про оренду землі" передбачає право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (ст. 24) та обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (ст. 25).

В силу приписів Податкового кодексу України, орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п. 14.1.136 ст. 14).

У ст. 288 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.).

За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 13).

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У пункті 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають земельних відносин" роз`яснено, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (статті 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 2 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За приписом пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Податковий борг до місцевого бюджету по орендній платі за землю станом на 01.06.2023 становить 383269,27 грн.

Оскільки під час розгляду справи по сутті було сплачено 56590, 10 грн., то сума боргу, що залишилась - 326 679,17 грн.

Зазначена заборгованість виникла в період за лютий 2022 року та починаючи з квітня 2022 року по червень 2023 року.

Отже, господарський суд правильно оцінив докази, надані позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що стягнення податкового боргу віднесено до повноважень контролюючих органів, то апеляційний суд зазначає, що відповідач плутає податок на землю та договірні відносини з приводу оренди землі.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17)).

У даному випадку виникли саме договірні відносини на підставі договору оренди землі та у позивача наявне право стягувати заборгованість в судовому порядку.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката, які відповідач вважає неспіврозмірними в розумінні приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за змістом позовної заяви позивач повідомив господарському суду про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та просив покласти на відповідача всі судові витрати.

04.10.2023 позивачем також подано заяву про розподіл судових витрат, згідно якої просить у разі задоволення позову понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн покласти на відповідача.

10.11.2023 позивач подав суду докази на підтвердження судових витрат.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що між Попельнастівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "АК Макєєв та партнери" (Виконавець) 17.07.2023 укладено Договір про захист (представництво) надання правової допомоги №16-23 (далі - Договір від 17.07.2023) за умовами якого:

- предметом Договору від 17.07.2023 погоджено забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів та представництво інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" у Господарському суді Кіровоградської області (п. 1.1.),

- для надання юридичної допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання призначає: адвоката Віватенко М.І. (п. 2.7.),

- вартість правової допомоги за цим Договором складає 20 000,00 без ПДВ (п. 4.1.),

- оплата за даним Договором здійснюється не пізніше закінчення строку Договору за актом виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.2.).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На підставі Договору від 17.07.2023 адвокату Віватенку М.І. 17.07.2023 видано ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1059619.

На підтвердження факту надання послуг з правової допомоги, 07.11.2023 сторони підписали Акт наданих послуг на загальну суму 20 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач заперечив проти стягнення понесених судових витрат, оскільки заявлений розмір правової допомоги значно завищено.

Доводи, наведені у вказаних запереченнях, фактично є декларативними. Доказів або обґрунтувань щодо суми заявлених позивачем витрат, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, відповідач не надав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, подані позивачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, та вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення цих витрат на відповідача у розмірі 20 000,00 грн.

Отже, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Порушень або неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, залишаючи її без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі № 912/1488/23 без змін.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі № 912/1488/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі № 912/1488/23 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТУРК ІСТ" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.06.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков