Рішення

від 06.06.2024 по справі 910/4056/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2024Справа № 910/4056/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Трейд" (м. Київ)

про стягнення 1 156 808,23 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Трейд" про стягнення 1 156 808,23 грн, з яких: 1 008 100,00 грн заборгованості за надані послуги за договором поставки № 39933251 від 04.01.2023, 98 655,71 грн пені, 32 259,20 грн інфляційних втрат та 17 793,32 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

24.05.2024 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача 131 580,82 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2023 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір №39933251 про надання транспортних послуг перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. якого Виконавець зобов`язується за заявкою Замовника надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "Послуги"): транспортні послуги. Об`єм (кількість) Послуг визначається в заявках: в усному та/або письмовому вигляді, та актах виконаних робіт (наданих послуг). Замовник сплачує за надані Послуги у відповідності до умов цього Договору.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору оплата наданих Виконавцем Послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Ціна Договору не є фіксованою та визначається сумою вартості всіх актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних Сторонами протягом строку дії цього Договору.

У п. 5.3. Договору сторони дійшли згоди, що акти звірки взаємних розрахунків, направлені Замовником Виконавцю цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення вважаються погодженими без зауважень (за принципом мовчазної згоди Виконавця), у разі якщо Виконавець протягом 5 (п`яти) робочих днів з отримання вищезазначених документів не надав вмотивованих заперечень проти їх підписання та не надіслав їх на поштову адресу Замовника. Документи, направлені Замовником Виконавцю також вважаються отриманими Виконавцем у випадку, якщо такі документи було надіслано Замовником Виконавцю за адресою, зазначеною в цьому Договорі, або за місцезнаходженням Виконавця згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але пошта (об`єкт поштового зв`язку) не може вручити документи Виконавцю через відсутність за місцезнаходженням Виконавця, або відмову Виконавця прийняти документи, або незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) Виконавця, або з інших причин. У такому випадку датою отримання Виконавцем документів вважається 3 (третій) календарний день після відправлення Замовником Виконавцю таких документів. Відмова Виконавця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав, дає право (за принципом мовчазної згоди Виконавця) Замовнику скласти такий акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох сторін, приймається Сторонами цього Договору, як беззаперечний доказ заборгованості Виконавця.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору передбачено, що послуги надаються згідно заявок, які Замовник електронними чи іншими засобами зв`язку (усно або письмово: по телефону та ін.) За домовленістю сторін, умови надання Послуг можуть коригуватись. Наданні Послуги по даному Договору приймаються Замовником шляхом складання відповідного акту виконаних робіт (наданих послуг), що погоджується та підписується уповноваженими представниками Сторін.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі Сторін не повідомила письмово іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору, він автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгації Договору Сторонами не обмежена (п. 2.1. Договору).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він належним чином виконав зобов`язання за Договором, надавши відповідачу транспортні послуги в період з 25.01.2023 по 04.08.2023 на загальну суму 1 852 100,00 грн, на підтвердження чого надав відповідні акти надання послуг.

Відповідачем у період з 02.02.2023 по 01.09.2023 було частково оплачено послуги позивача в сумі 84 400,00 грн.

У серпні 2023 року між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 1 028 100,00 грн, однак 01.09.2023 сплатив на користь позивача 20 000,00 грн, тож сума заборгованості відповідача за Договором складає 1 008 100,00 грн.

29.12.2023 позивач направив на адресу відповідача лист вих. №9301, яким просив сплати суму заборгованості в розмірі 1 008 100,00 грн.

Означений лист відповідачем залишено без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що за наявними доказами розмір заборгованості відповідача за Договором складає 1 008 100,00 грн. Доказів сплати означеної суми чи відсутності у відповідача обов`язку з її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.

Крім суми основного боргу, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 98 655,71 грн пені, 32 259,20 грн інфляційних втрат та 17 793,32 грн 3 % річних.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено відсутність у Договорі погоджених сторонами умов щодо нарахування пені за порушення строків оплати послуг, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 98 655,71 грн пені є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 008 100,00 грн заборгованості, 32 259,20 грн інфляційних втрат та 17 793,32 грн 3% річних є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню. У задоволені вимоги про стягнення 98 655,71 грн пені належить відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 131 580,82 грн на підставі: договору про надання правової допомоги від 20.03.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем, звіту про виконання доручення за цим договором на суму 16 000,00 грн та видатковим касовим ордером від 22.05.2024 на таку ж суму.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 16 000,00 грн підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України такі судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 635,48 грн.

При цьому суд вважає безпідставним та необґрунтованим покладення на відповідача передбаченого пунктом 7. договору від 20.03.2024 гонорару успіху в розмірі 10% від економічної вигоди, отриманої внаслідок надання адвокатом правової допомоги, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який є формою матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, а відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130, 344 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Трейд" (01042, м. Київ, бул. Приймаченко Марії, 1; ідентифікаційний код 39933251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11; ідентифікаційний код 43317636) 1 008 100 (один мільйон вісім тисяч сто) грн 00 коп. заборгованості, 32 259 (тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 17 793 (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто три) грн 32 коп. 3% річних, 14 635 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 48 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 15 872 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко