Рішення

від 06.06.2024 по справі 910/4676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2024Справа № 910/4676/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик», м. Київ

про стягнення 232 129,93 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» про стягнення основного боргу в сумі 132 496 грн, пені в сумі 83 272,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 10 527,89 грн та 3% річних в сумі 5830,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №ДЕП-2022-07/08 від 01.07.2022 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування в частині внесення оплати за період з вересня по листопад 2022.

Ухвалою від 25.04.2024 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як встановлено судом станом відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний суд.

З метою забезпечення принципів рівності та змагальності учасників судового процесу, ухвалу про відкриття провадження було направлено судом засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02095, м.Київ, вул..Княжий Затон, буд.9-А, офіс 369.

Конверт з ухвалою про відкриття провадження було вручено адресату 26.04.2024, що підтверджується поштовим повідомленням №0600262360803.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» (сторона 2) було укладено договір №ДНП-2022-07/08 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, за умовами п.1.1 якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Каштанова, 17, що включає 224 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 25 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію (п.3.1 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022).

У п.3.4 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 вказано, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцем знаходження сторони 1. У випадку не підписання стороною акту 2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною 2 без зауважень.

Згідно п.4.1 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн, в тому числі ПДВ в сумі 1,08 грн.

Загальна ціна договору становить 1 595 776,00, в тому числі, ПДВ в сумі 265 962,67 грн (п.4.2 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022).

Відповідно до п.4.3 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування та здійснюється стороною 2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Сторона 1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони 2 рахунок на оплату (п.4.4 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022).

Пунктом 5.2 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 визначено, що у разі порушення стороною 2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона 1 має право вимоги у сторони 2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

У п.п.7.1-7.3 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 вказано, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування. У випадку невиконання стороною 2 передбачених договором умов щодо строків підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію даний договір вважається розірваним на наступний день після закінчення відповідного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 контрагентами було підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика на 249 машиномісць за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Каштанова, 17.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2022 сторони досягли згоди розірвати договір №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 достроково з 01.12.2022.

01.12.2022 сторонами було складено та підписано акт повернення з експлуатації майданчика для паркування.

Проте, як вказує позивач, відповідачем так і не було внесено плату за користування паркувальним майданчиком у вересні-листопаді 2022, що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено вище, відповідно до п.4.3 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування та здійснюється стороною 2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

01.08.2022 контрагентами було підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика на 249 машиномісць за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Каштанова, 17.

За наслідками користування паркувальним майданчиком у вересні та жовтні сторонами було складено та підписано акт надання послуг №4321 від 30.09.2021 на суму 43680 грн та №4966 від 31.10.2022 на суму 43 136 грн. Одночасно, акт надання послуг №5599 від 30.11.2022 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» підписано не було.

01.12.2022 сторонами було складено та підписано акт повернення з експлуатації майданчика для паркування.

Отже, виходячи з умов договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022, суд дійшов висновку щодо виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг користування паркувальним майданчиком за вересень-листопад 2022 на загальну суму 132 496 грн, строк виконання якого настав.

Наразі, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч принципу змагальності учасників судового процесу та обов`язку доказування, відповідачем обставини оплати оплати послуг користування паркувальним майданчиком за вересень-листопад 2022 на загальну суму 132 496 грн доведено не було, наявності заборгованості перед позивачем не спростовано.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» в частині стягнення основного боргу в сумі 132 496 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 83 272,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 10 527,89 грн та 3% річних в сумі 5830,70 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 визначено, що у разі порушення стороною 2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона 1 має право вимоги у сторони 2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

З огляду на порушення строків внесення плати, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 83272,34 грн.

Проте, за наслідками здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки у визначенні початкової дати прострочення.

Зокрема, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.4.3 договору №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування та здійснюється стороною 2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Судом було встановлено, що за наслідками користування паркувальним майданчиком у вересні та жовтні сторонами було складено та підписано акт надання послуг №4321 від 30.09.2021 на суму 43680 грн та №4966 від 31.10.2022 на суму 43 136 грн. Одночасно, акт надання послуг №5599 від 30.11.2022 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» підписано не було.

Тобто, строк оплати за вересень та жовтень 2022 визначається до 1 (першого числа) наступного місяця, а строк оплати за листопад 2022 - шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Одночасно, слід враховувати, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Одночасно, з приводу обставин перевищення періоду нарахування пені шестимісячного строку, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Вказаним Законом, зокрема, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту:"7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на період нарахування неустойки, який визначено позивачем, у суду відсутні підстави вважати, що заявником було порушено при нарахуванні приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За наслідками здійснення власного перерахуванку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на загальну суму 81 144,18 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №ДНП-2022-07/08 від 01.07.2022 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат в розмірі 10 527,89 грн та 3% річних в сумі 5830,70 грн.

Після здійснення перевірки розрахунку 3% річних, судом було встановлено такі ж помилки щодо визначення початкової дати прострочення, як і при нарахуванні пені. Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних на суму 5703,01 грн.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню повністю.

Отже, з огляду на все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємствп «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» про стягнення основного боргу в сумі 132 496 грн, пені в сумі 83 272,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 10 527,89 грн та 3% річних в сумі 5830,70 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємствп «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» про стягнення основного боргу в сумі 132 496 грн, пені в сумі 83 272,34 грн, інфляційних втрат в розмірі 10 527,89 грн та 3% річних в сумі 5830,70 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркувальний майданчик» (: 02095, м.Київ, вул..Княжий Затон, буд.9-А, офіс 369, ЄДРПОУ 44674782) на користь Комунального підприємствп «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6, ЄДРПОУ 35210739) основний борг в сумі 132 496 грн, пеню в розмірі 81 144,18 грн, 3% річних в сумі 5703,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 10527,89 грн та судовий збір в сумі 3448,07 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір в сумі 33,82 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 06.06.2024.

Суддя В.В. Князьков