Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/844/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2024Справа № 910/844/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/844/24

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в

інтересах держави в особі: 1) Відділу освіти, культури, молоді та спорту

Дорошівської сільської ради; 2) Дорошівської сільської ради Вознесенського

району Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСГАЗПРОМ"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 126 384,74 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Синюк І.А.;

від позивачів: не з`явилися;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради; 2) Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСГАЗПРОМ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 126 384,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди № 1 від 20.01.2021, № 4 від 05.02.2021, № 5 від 05.02.2021, № 6 від 15.02.2021, № 8 від 22.02.2021 до Договору № 1-GAS-2021 постачання природного газу (для споживачів, які не є побутовими) від 03.12.2020, укладені між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради та ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а надмірно перераховані кошти в сумі 126 384,74 грн підлягають поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з виклику представників сторін. Судове засідання призначено на 29.02.2024. При цьому, суд зобов`язав прокурора подати письмові пояснення щодо обраного способу захисту порушених прав держави, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, а відповідача - відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшла заява про розгляд справи без представника. При цьому, у поданій заяві позивач-1 позовні вимоги прокурора підтримав повністю.

29.02.2024 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що при поданні позову було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Представник прокуратури у судовому засіданні 29.02.2024 позовні вимоги підтримав.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 відкладено судове засідання на 28.03.2024.

15.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без представника. При цьому, у поданій заяві позивач-1 позовні вимоги прокурора підтримав повністю.

20.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача-1 надійшла заява про розгляд справи без представника. При цьому, у поданій заяві позивач-1 позовні вимоги прокурора підтримав повністю.

Представник прокуратури у судовому засіданні 28.03.2024 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 відкладено судове засідання на 18.04.2024.

18.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області надійшли заява про зміну предмету та підстав позову, а також клопотання про залучення в якості співвідповідача по справі - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради.

Присутній у судовому засіданні 18.04.2024 представник прокуратури підтримав подані Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області заяву та клопотання про залучення співвідповідача.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися.

Розглянувши заяву прокуратури про зміну предмету та підстав позову, суд зазначив, що положеннями ч. 3 ст. 46 ГПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, виходячи з положень ч. 3 ст. 46 ГПК України, одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається. При цьому, строк на подання такої заяви сплинув 23.02.2024.

Щодо клопотання прокуратури про залучення в якості співвідповідача по справі - Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради, суд звертає увагу на те, що вказана юридична особа має статус позивача у справі та положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість виключення будь-якої особи зі складу позивачів та надання йому статусу відповідача або співвідповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що подані Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області заява про зміну предмету та підстав позову, а також клопотання про залучення в якості співвідповідача по справі не ґрунтуються на нормах процесуального законодавства, а відтак, задоволенню не підлягають.

Представник прокуратури заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 202, 216 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника прокуратури та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 судове засідання відкладено на 16.05.2024.

Присутній у судовому засіданні 16.05.2024 представник прокуратури позовні вимоги підтримав з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві, та з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Позивачі правом на участь у судовому засіданні не скористались. Позивачі належним чином повідомлені про дату і час проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про доставлення ухвали суду від 18.04.2024 до електронних кабінетів позивачів. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивачів не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представник у судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивачі і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 29.01.2024 про відкриття провадження у справі та ухвали суду від 29.02.2024, 28.03.2024, 18.04.2024 в електронному вигляді були доставлені до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що відповідач отримав 02.02.2024 ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.01.2024.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/844/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 29.01.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

За приписами ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178, 252 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 16.05.2024, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

03.12.2020 між Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради (за договором - Споживач) та ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» (за договором - Постачальник) було укладено Договір № 1-GAS-2021 про постачання природного газу (для споживачів, які не є побутовими), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та в порядку, передбачених цим Договором.

Розрахунки за реалізований Споживачеві природний газ здійснюються за ціною 3 329,15 грн, крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 3994,98 грн за 1000 (тисячу) м. куб. (п.4.1).

У п.4.2. Договору Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 4.1. цього розділу, є обов`язковою для Сторін та може бути змінена за ініціативою Постачальника, шляхом внесення Сторонами змін до Договору. Визначена на її основі вартість послуг з постачання газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за поставлений газ згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 4.3.2 Договору, загальна вартість Договору складає 357 950,00 грн та складається з вартості всіх щомісячних договірних обсягів природного газу, поставлених Споживачу протягом дії цього Договору та на його умовах згідно актів приймання-передачі природного газу.

Оплату вартості послуг з постачання газу Споживач здійснює згідно акту виконаних робіт (п.4.4).

Згідно з п. 4.5. Договору оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах до даного Договору, протягом 10 банківських днів з дня отримання акту виконаних робіт.

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2021 року (п.10.1).

Додатком №1 до Договору встановлені договірні обсяги постачання природного газу на 2021 рік.

Джерелом фінансування зазначеної закупівлі згідно оприлюдненого Відділом ОКМС Дорошівської с/р на веб-порталі «Рrozorro» плану закупівлі є кошти місцевого бюджету.

У подальшому, між позивачем-1 та ТОВ «ТРАНСГАЗПРОМ» було укладено 9 додаткових угод, якими змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, що є порушенням положення п.2 ч 5 ст.42 Закону «Про публічні закупівлі» та умов договору.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідач на підставі недійсних додаткових угод від 20.01.2021 №1, від 05.02.2021 №4, від 05.02.2021 №5, від 15.02.2021 №6, від 22.02.2021 №8 до Договору № 1-GAS-2021 про постачання природного газу (для споживачів, які не є побутовими) від 03.12.2020 зайво отримав грошові кошти у загальній сумі 126 384,74 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1, 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з положеннями ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18 та від 17.06.2020 у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави.

Позов у цій справі прокурором подано в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради та Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Згідно ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають, зокрема, в ефективному та результативному використанні бюджетних коштів (п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Як установлено судом вище, у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідно органом місцевого самоврядування є Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області.

Враховуючи викладене, оскільки засновником Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради є Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, та до повноважень ради належить здійснення контролю за ефективністю використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та ефективністю управління спеціальної шкоди, суд дійшов висновку, що Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади Дорошівської сільської ради, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі та відповідно наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів за спірним договором, а також і щодо отримання цих коштів. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21.

Судом установлено, що прокурором в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було направлено на адресу Дорошівської сільської ради лист № 53-1918вих-23 від 21.12.2023 щодо виявлених прокуратурою порушень законодавства.

У відповідь на вказаний лист прокурора, Дорошівська сільська рада листом від 12.01.2024 за № 1085-02-11 повідомила, що ніяких дій, щодо усунення виявлених прокурором порушень, не вживала та не заперечує щодо звернення з прокурора з позовом до суду в інтересах Дорошівської сільської ради.

Беручи до уваги наведене, суд вважає правомірним та обґрунтованим звернення прокурора в інтересах держави в особі саме Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яка виступає уповноваженим органом на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, однак якою не було вжито відповідних заходів, направлених на захист майнових інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором виступає не як суб`єкт владних повноважень та розпорядник бюджетних коштів, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. Вказані висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові від 23.10.2019 у справі №922/3013/18 та у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/23.

Отже, прокурор безпідставно визначив Відділ освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради в якості уповноваженого органу на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

При цьому, як убачається з позовної заяви, прокурор просить стягнути спірні кошти, які отримані відповідачем в результаті укладення оспорюваних додаткових угод, відповідно до ст. 670 ЦК України саме на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор вказує на недійсність додаткових угод від 20.01.2021 №1, від 05.02.2021 №4, від 05.02.2021 №5, від 15.02.2021 №6, від 22.02.2021 №8 до Договору № 1-GAS-2021 про постачання природного газу (для споживачів, які не є побутовими) від 03.12.2020 та просить стягнути зайво отримав грошові кошти на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на межі заявлених вимог та те, що у цій справі позов прокурора про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 126 384,74 грн заявлено на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської сільської ради, а не на користь належного позивача - Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, тобто особи, якій належить право такої вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним, бо не призводить до поновлення майнових прав належного позивача.

Серед іншого, суд звертає увагу на те, що положеннями Господарського процесуального кодексу України господарський суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати склад учасників справи та предмет заявлених позовних вимог.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 250-252 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.06.2024.

Суддя А.І. Привалов