Ухвала

від 06.06.2024 по справі 914/1445/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06.06.2024 р. Справа № 914/1445/24

Суддя Наталія Мороз,

розглянувши матеріали позовної заяви: Концерн «Містшляхбуд», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд», м. Львів

про стягнення 7 354 521, 21 грн

Встановив:

04.06.2024 через службу діловодства господарського суду надійшла позовна заява Концерну «Містшляхбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» про стягненння 7 354 521, 21 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на наступне.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023.

Вказаним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В даному випадку, за подання позову майнового характеру через службу діловодства або електронну пошту господарського суду позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 110 317, 82 грн, через систему «Електронний суд» 88 257, 26 грн.

Однак, всупереч зазначеному, станом на момент подання позовної заяви Концерном «Містшляхбуд» не подано суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі у зв`язку з важким фінансовим становищем.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Статтею 8 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Суд зазначає, що положеннями вищенаведеної статті передбачено право, а не обов`язок суду щодо розстрочення (відстрочення) сплати судового збору. При цьому, таке право надається суду лише за наявності виключних обставин. Так, у законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яким може бути надано відстрочення та розстрочення сплати судового збору на певний строк, та підстави вчинення таких дій.

Частиною 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Отже, наведеними правовими нормами Закону України Про судовий збір встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.

Зазначена норма стосується окремих категорій фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб, яким є Концерн «Містшляхбуд» як учасник господарської справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №911/1418/17, від 27.02.2020 у справі №922/823/19, від 05.03.2020 у справі №907/378/18, від 05.032020 у справі №909/1254/14, від 26.03.2020 у справі №922/1584/19.

Згідно з імперативними вимогами процесуального Закону, належні та допустимі докази сплати судового збору мають бути подані до суду станом на момент подання позовної заяви.

Оцінивши доводи, наведені позивачем на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України та від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку із поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити Концерну «Містшляхбуд» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У відповідності до положень п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Однак, судом встановлено, що позивачем не зазначено відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів частини доказів, копії яких додано до заяви, відтак останнім не дотримано вимог п.8 ч.3 ст.162 ГПК України.

У відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Проте, позивачем зазначених вимог не дотримано та не вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Суд звертає увагу, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу (абз. 2 ч.2 ст.174 ГПК України).

З огляду на викладене позовна заява Концерну «Містшляхбуд» підлягає залишенню без руху на підставі абз. 2 ч.1 ст.174 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 6, 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Концерну «Містшляхбуд» у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору.

2. Позовну заяву Концерну «Містшляхбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» про стягненння 7 354 521, 21 грн залишити без руху, надавши позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків.

3. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.