Рішення

від 05.06.2024 по справі 916/556/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/556/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача Бондар А.Г. (в порядку самопредставництва);

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/556/24

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039; код - 26302595)

до відповідача Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості Бриз (вул. Маразліївська, 36, м. Одеса, 65013; код ЄДРПОУ 19208720)

про виселення та стягнення 500 033,34 грн.

ВСТАНОВИВ

14.02.2024 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості Бриз, в якій просить суд:

- виселити Одеський обласний базовий клуб самодіяльної технічної творчості Бриз з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 150,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 36 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

- стягнути з Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості Бриз на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 500 033,34 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2024 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

22.02.2024 до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про усунення недоліків (вх.№7358/24), згідно якої останній такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/556/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 27.03.2024.

В судовому засіданні 27.03.2024 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 10.04.2024, про що ухвалою суду від 27.03.2024 повідомлено відповідача, в порядку ст.120 ГПК України.

04.04.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№13970/24), які долучені судом до матеріалів справи в судовому засіданні 10.04.2024 року.

Також, 10.04.2024 до суду від позивача надійшли клопотання (вх.№14721/24; вх.№14713/24), відповідно до яких останній просив суд провести судове засідання 10.04.2024 за наявними матеріалами справи без участі представника позивача.

З огляду на те, що питання визначені ст. 182 ГПК України, не могли бути вирішені у судовому засіданні, 10.04.2024 оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого засідання у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 08.05.2024, про що ухвалою суду від 10.04.2024 повідомлено учасників справи, в порядку ст.120 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2024 виправлено помилку в ухвалі суду від 10.04.2024 по справі №916/556/24 шляхом зазначення вірної дати та часу підготовчого засідання, а саме 15.05.2024, про що повідомлено учасників справи, в порядку ст.120 ГПК України.

15.05.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх.№19562/24), відповідно до якої, останній зазначив, що у прохальній частині позовної заяви зроблено описку, а саме невірно зазначено загальну площу нежитлового приміщення, з огляду на що просив вважати вірною площею площею приміщення, з якого просить суд виселити відповідача - 158,9кв.м.

В судовому засіданні 15.05.2024 судом прийнято до розгляду заяву (вх.№19562/24 від 15.05.2024) та оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, призначення справи №916/556/24 до розгляду по суті в засіданні суду на 29.05.2024, про що ухвалою суду від 15.05.2024 повідомлено відповідача, в порядку ст.120 ГПК України.

24.05.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх.№21027/24), відповідно до якої останній просив суд перенести розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні 29.05.2024 заяву (вх.№21027/24 від 24.05.2024) позивача про перенесення розгляду справи задоволено; оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 05.06.2024, про що ухвалою суду від 29.05.2024 повідомлено учасників справи, в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 05.06.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити: виселити Одеський обласний базовий клуб самодіяльної технічної творчості Бриз з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 158,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 36 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнути з Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості Бриз на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 500 033,34 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2024.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, що зазначена у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 450248 від 15.02.2024, сформованої судом.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвали суду від 27.02.2024, від 10.04.2024 та від 15.05.2024 про повідомлення останнього щодо дати розгляду справи були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресант відсутній за вказаною адресою", про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, відповідач повідомлявся судом про дату час та місце розгляду справи №916/556/24 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Приймаючи до уваги, відсутність жодних клопотань чи заяв з боку відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку на підставі ст. 114 ГПК України.

В судовому засіданні від 05.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.10.2001 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеським обласним базовим клубом самодіяльної технічної творчості «Бриз» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №79/5, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 150,2 кв.м, підвального поверху, за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 36, з метою розміщення клубу.

Згідно п.1.2 договору, строк дії договору оренди встановлено з 15.10.2001 року до 13.02.2005 року.

Відповідно до п. 2.2 договору, за орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1,0 грн, без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Орендар зобов`язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п.2.4 договору).

Згідно п.4.1 договору, вказане у п.1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під розміщення клубу.

Відповідно до п. 4.7 договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язався у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

У випадку припинення дії цього Договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення (п. 4.10 договору).

Пунктом 7.7 договору встановлено, що після закінчення строку дії договору, орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.

12.03.2006 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеським обласним базовим клубом самодіяльної технічної творчості «Бриз» (Орендар) було укладено додаткове погодження до договору оренди №79/5, відповідно до п.1 якого у тексті договору №79/5 від 15.10.2001 на приміщення, що розташоване за адресою: вул.Маразліївська, 36, у частині зміни площі з 150,2 кв.м. на 158,9 кв.м. на підставі технічного паспорту МБТУ та РОН від 18.10.2005.

Згідно п.2 та п.3 додаткового погодження, сторони продовжили строк дії договору оренди до 05.02.2007 та визначено річну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 1,0 грн. за все приміщення (без урахування ПДВ)

До договору оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001 між сторонами були укладені: додаткове погодження від 21.12.2007, додаткове погодження від 07.10.2009, додаткове погодження від 08.04.2011, додаткове погодження від 28.02.2012, додаткове погодження від 02.01.2013, - якими продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2013 та встановлено орендну плату 1,0 грн в рік за все приміщення (без урахування ПДВ).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу №501 від 10.09.2009, об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 36, в цілому, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

Додатковим погодження від 08.04.2011 до договору оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001, відповідно до якого сторони погодили змінити назву орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 №384-VI «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради».

Додатковим погодження від 02.01.2013 також внесено зміни в п.4.2 договору.

Додатковим договором №5 від 03.02.2014 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 15.10.2001 №79/5 термін дії Договору продовжно до 31.12.2014, доповнено п 4.2 розділу 4 підпунктом «м», підпункт «в» п.4.2 розділу 4 викладено в новій редакції, підпункт «е» п.4.2 розділу 4 за погодженням сторін викладено в новій редакції.

Також, до договору оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001 між сторонами були укладені додаткові договори: №6 від 14.01.2015, № 7 від 21.01.2016, №8 від 23.12.2016, - якими продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2017 року та визначено річну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 1,0 грн та 0,2 грн ПДВ, всього 1,2 грн.

Додатковим договором №9 від 05.12.2017 термін дії Договору продовжено до 31.12.2018.

Згідно п.1.3 додаткового договору №9, сторони внесли зміни до п.2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2018 в розмірі 3 679,25 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що розрахована на 01.11.2017 та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

Згідно п.1.3 додаткового договору №10 від 26.02.2018, сторони внесли зміни до п.2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2018 по 31.12.2018 в розмірі 1,0 грн в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) за все приміщення.

Додатковим договором №11 від 12.02.2019 термін дії Договору продовжено до 31.12.2019.

Згідно п.1.4 додаткового договору №11, сторони внесли зміни до п.2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату наступним чином:

з 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірі 1,0 грн в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

з 01.01.2020 орендну плату, що розрахована на 01.01.2019 та становить 4 117,08 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць»

Додатковим договором №12 від 01.06.2020 термін дії Договору продовжено до 31.12.2020.

Згідно п.1.4 додаткового договору №11, сторони внесли зміни до п.2.2 договору та виклали його в новій редакції: «За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату наступним чином: з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 1,0 грн в рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції); з 01.01.2021 орендну плату, що розрахована на 01.01.2020 та становить 4 286,33 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць»

Згідно акту обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Маразліївська, 36 від 07.08.2013 комісія в складі: начальника орендного відділу Департаменту, двох головних спеціалістів орендного відділу та в присутності Олейнік Л.П., що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , встановила, що на час огляду приміщення зачинене, доступу не має.

24.10.2023 позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено претензію №01-13/2422 з метою досудового врегулювання спору, однак на момент звернення до суду вимоги щодо сплати заборгованості Орендарем виконані не були.

З огляду на неповернення орендованого приміщення після припинення договору оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про виселення відповідача із займаного приміщення та стягнення 500 033,34 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1,2,6 ст.283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено матеріалами справи, 15.10.2001 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (назву якого в подальшому змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради) (Орендодавець) та Одеським обласним базовим клубом самодіяльної технічної творчості «Бриз» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №79/5, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 150,2 кв.м, (загальну площу якого в подальшому змінено на 158,9 кв.м., згідно додаткового погодження від 12.03.2006) підвального поверху, за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 36, з метою розміщення клубу.

Термін дії цього договору встановлено до 31.12.2020 року (п. 1.2 в редакції додаткового договору №12 від 01.06.2020).

Так, на час укладення договору оренди №79/5 від 15.10.2001 та додаткових договорів щодо продовження строку дії вказаного договору діяли положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому, пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-IX в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Так, слід зазначити, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-IX.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII, в тому числі й у період після втрати вказаним законом чинності.

Оскільки строк дії договору оренди №79/5 від 15.10.2001 визначено до 31.12.2020, тобто вже після 01.07.2020, до спірних орендних правовідносин сторін у даній справі слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

В ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 (в редакції, чинній станом на 31.12.2020) право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій.

За ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 (в редакції, чинній станом на 31.12.2020) право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону також мають: музеї; державні та комунальні підприємства, установи, організації у сфері культури і мистецтв чи громадські організації у сфері культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки або їх члени під творчі майстерні); заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності; громадські організації ветеранів для розміщення реабілітаційних установ для ветеранів; реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю для розміщення таких реабілітаційних установ; державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги"; державні видавництва і підприємства книгорозповсюдження; вітчизняні видавництва та підприємства книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру); народні депутати України і депутати місцевих рад для розміщення громадської приймальні; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу з метою проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; потенційні орендарі для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організації конгресів і торговельних виставок; державні та комунальні спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров`я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, а також бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки; громадські об`єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, утворені ними спортивні клуби (крім спортивних клубів, що займаються професійним спортом), дитячо-юнацькі спортивні школи, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, - виключно для проведення спортивних заходів або надання фізкультурно-спортивних послуг.

Частиною другою статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX передбачено, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Наразі, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 було затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, що набув чинності з 16.06.2020, який передбачав новий порядок щодо продовження та припинення договір оренди з боку орендодавця та орендарів з дотриманням відповідних строків.

Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

За положеннями п. 135 цього Порядку орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

За умовами п. 136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Разом з тим, слід зазначити, що договір оренди № 79/5 від 15.10.2001 продовжувався не вперше, адже строк його дії продовжувався додатковими погодженнями від: 21.12.2007, 07.10.2009, 08.04.2011, 28.02.2012, 02.01.2013, додатковими договорами: №5 від 03.02.2014, №6 від 14.01.2015, №7 від 21.01.2016, №8 від 23.12.2016, №9 від 05.12.2017, №10 від 26.02.2018, №11 від 12.02.2019, №12 від 01.06.2020.

Поряд з цим, Одеський обласний базовий клуб самодіяльної технічної творчості «Бриз» не відноситься до підприємств, установ, організацій, які мають право на отримання в оренду майна без проведення аукціону відповідно до норм частин першої, другої статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

Згідно з п. 137 Порядку, якщо заява подається підприємством, установою, організацією, що надає соціально важливі послуги населенню, орендар подає також документи, що підтверджують відповідність критеріям, установленим абзацом другим цього пункту Порядку. Підприємства, установи, організації, що надають соціально важливі послуги населенню, визначаються згідно з додатком 4.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, документи, передбачені додатком №1 до Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483 від Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості «Бриз» до Департаменту не надавались.

Так, матеріали справи не містять відомостей про включення Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості «Бриз» до переліків підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, визначених Кабінетом Міністрів України та/або представницьким органом місцевого самоврядування.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" передбачено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання", громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що укладений між сторонами договір оренди № 79/5 від 15.10.2001 не підпадає під випадки, визначені частиною другою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019, адже відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, передбачених у ст. 15 Закону № 157-ІХ, та договір пролонгується не вперше. В свою чергу, продовження цього договору має здійснюватися відповідно до умов, визначених ч. 1 ст. 18 Закону № 157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

За змістом частини четвертої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 унормовано, що граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Зміст оголошення, особливості проведення аукціону на продовження договору оренди, порядок компенсації вартості невід`ємних поліпшень та застосування переважного права чинного орендаря на продовження договору оренди в ході аукціону визначаються Порядком передачі майна в оренду (частина десята статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019.

Згідно із пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Орендар, який бажає отримати компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, також подає документи, передбачені пунктом 165 цього Порядку.

Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренду до моменту погашення ним такої заборгованості.

Відповідно до пункту 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року, крім: положень статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року. Внесення (включення) та опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, що передбачені статтями 5, 6, 14, частиною восьмою статті 15, частиною шостою статті 16 цього Закону, здійснюються на офіційних вебсайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування, до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом. Подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень.

Згідно із підпунктом 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 03.06.2020 № 483 до початку роботи електронної торгової системи Порядок у частині внесення (включення) та оприлюднення інформації в електронній торговій системі, надсилання інформації про потенційний об`єкт оренди, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в електронній торговій системі, оприлюднення в електронній торговій системі Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, що передбачені статтями 5, 6, 11, 14, частиною восьмою статті 15, частиною шостою статті 16 Закону (в частині роботи електронної торгової системи), застосовується у такий спосіб: шляхом оприлюднення на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним органу; шляхом внесення, подання, надсилання в паперовій або в електронній формі (без використання електронної торгової системи).

Таким чином, для продовження договору оренди комунального майна орендар зобов`язаний надати орендодавцю в установлений строк (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди) відповідну заяву, яка починаючи з 01.10.2020 подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості «Бриз» до позивача не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (31.12.2020) із заявою про продовження дії договору оренди нежитлового приміщення.

З огляду на викладені вище обставини та враховуючи відсутність доказів звернення відповідача до позивача із заявою про продовження договору оренди у відповідні строки, суд доходить висновку, що дія договору оренди нежитлового приміщення № 79/5 від 15.10.2001 припинилась 31.12.2020 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 7.9 договору, дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, з припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Так, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем Департаменту об`єкту комунальної власності нежитлового приміщення, загальною площею 158,9 кв.м, підвального поверху, за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 36, яке було передано за договором оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001 року.

Згідно акту обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Маразліївська, 36 від 07.08.2023 комісія в складі: начальника орендного відділу Департаменту, двох головних спеціалістів орендного відділу та в присутності Олейнік Л.П., що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , встановила, що на час огляду приміщення зачинене, доступу не має.

Враховуючи встановлені судом обставини припинення договору оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001 року та неповернення відповідачем переданого йому в оренду нежитлового приміщення в розпорядження власника, з огляду на приписи статті 785 Цивільного кодексу України, суд вважає, що в даному випадку порушені права позивача, як орендодавця, на вільне розпорядження об`єктом оренди, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 158,9 кв.м, приміщення підвалу, за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 36, адже, з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування відповідачем орендованим майном у даному випадку, у зв`язку із закінченням строку договору, на який його було укладено, особа, якій воно було передано на підставі договору оренди, володіє ним незаконно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц від 26 жовтня 2022 року викладено правовий висновок, що зайняття нежитлового приміщення фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не позбавляє власника його права володіння на майно, не створює перешкоди у розпорядженні цим майном, а створює лише перешкоди в користуванні володільцем своїм майном. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник нежитлового приміщення вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов.

Згідно із частиною першою статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном і цей спосіб захисту може бути реалізовано шляхом подання негаторного позову, що є позовом власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У розумінні приписів статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 924/1220/17).

Проте, однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності між сторонами договірних відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Аналогічний за змістом правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі N 522/1029/18, постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі N 916/1666/18.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Європейський суд з прав людини у справі «Белане Надь проти Угорщини» (заява № 53080/13, пункт 73, від 13 грудня 2016 року) звернув увагу суду на те, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Поняття «майно» не обмежується «існуючим майном» і може також охоплювати активи, у тому числі вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього принаймні «законних сподівань» стосовно отримання можливості ефективного користування правом власності. «Сподівання» є «законним», якщо воно ґрунтується або на положенні законодавства, або на нормативно-правовому акті, який стосується відповідного майнового інтересу. У кожній справі питання, яке необхідно розглядати, полягає у тому, чи надали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на отримання майнового права, захищеного статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справах «Сагінадзе та інші проти Грузії» (Saghinadze and Others v. Georgia), заява № 18768/05, пункт 103, від 27 травня 2010 року, та «Магаррамов проти Азербайджану» (Maharramov v. Azerbaijan), заява № 5046/07, пункт 47, від 30 березня 2017 року).

Як встановлено судом, Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 N 137-VIII, реалізуючи свої функції у сфері здійснення претензійно-позовної роботи з питань, реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності має право звертатися до суду за захистом порушених прав, щодо усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні майном.

Відповідачем не здійснено дії згідно п. 4.7 договору оренди №79/5 від 15.10.2001, відповідно до яких після закінчення строку дії договору Орендар зобовязаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом.

Виходячи з наведеного, орендарем не вжито належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин.

Таким чином, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази правомірного перебування у користуванні відповідача спірного нежитлового приміщення загальною площею 158,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 36 , господарський суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо виселення Одеського обласного базового клубу самодіяльної творчості «Бриз» з вказаного нежитлового приміщення.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 500 033,34 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах: від 25.06.2019 у справі №916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі №916/1665/20 щодо нарахування неустойки з урахуванням встановленої у договорі базової ставки орендної плати за місяць, яка підлягала б сплаті, якби договір діяв.

Згідно п.2.2 Договору (у редакції додаткового погодження №12 від 01.06.2020), за орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 01.01.2021 в розмірі 4 286,33 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, зі змісту частини четвертої статті 291 ГК України вбачається, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України. Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі N 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.

Законодавцем у ч.1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі N 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі N 910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі N 910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідач був обізнаний про те, що строк дії договору оренди закінчився 31.12.2020, і договір припинився, та відповідно в нього виник обов`язок повернути орендоване майно.

Відповідно до пункту 4.7 договору №79/5 від 15.10.2001 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що договір №79/5 від 15.10.2001 припинився 31.12.2020, відповідач повинен був передати позивачу об`єкт оренди за вказаним договором в строк до 15.01.2021 (включно).

Проте, відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Доказів виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок стягуваної суми неустойки, який здійснений за період з 01.01.2021 по 31.01.2024, судом встановлено, що його здійснено з невірним визначенням початкової дати нарахування (без урахування п. 4.7 договору) та з безпідставним врахуванням сум ПДВ, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок неустойки.

Водночас, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч. 2 ст. 785 ЦК України, безумовно, є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України, та відповідно до ст. 185 ПКУ не є об`єктом оподаткування та нарахування ПДВ.

З огляду на таке, суд вважає, що при розрахунку розміру неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 по справі N 916/1319/19.

Виходячи з вищенаведеного, під час здійснення розрахунку суми неустойки за неповернення спірного об`єкта оренди позивач необґрунтовано включив суми ПДВ в суму неустойки, що заявлена до стягнення.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах: від 25.06.2019 у справі №916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі №916/1665/20 щодо нарахування неустойки з урахуванням встановленої у договорі базової ставки орендної плати за місяць, яка підлягала б сплаті, якби договір діяв.

З урахуванням вищенаведених недоліків у розрахунку стягуваної суми неустойки, здійсненого позивачем, судом за допомогою сисеми «Ліга-Закон» здійснено самостійно розрахунок суми неустойки за період з 16.01.2024 по 31.01.2024, що підлягала сплаті відповідачем.

Розмір орендної плати за січень 2021р. розраховується виходячи зі встановленої ставки орендної плати без ПДВ відповідно до Додаткового договору №12 від 01.06.2020р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №79/5 від 15.10.2001р. 4 286,33 грн., з урахуванням індексу інфляції за період з січня 2020р. по грудень 2020р. та становить: 4 286,33 грн. x 1.04992329 ((100,20 : 100) (99,70 : 100) (100,80 : 100) (100,80 : 100) (100,30 : 100) (100,20 : 100) (99,40 : 100) (99,80 : 100) (100,50 : 100) (101,00 : 100) (101,30 : 100) (100,90 : 100)) = 4 500,32 грн.

Період нарахування неустойкиОрендна ставка за попередній місяцьІндекс інфляції за попередній місяцьОрендна ставка за поточний місяцьРозмір неустойкиСічень 2021 (16.01.2021р. 31.01.2021р.)4 460,18 грн.100,904 500,32 грн. 4 645,44 грн. (4 500,32 грн. х 2 = 9 000,64 грн. 9 000,64 грн. / 31 = 290,34 грн. 290,34 грн. х 16 = 4 645,44 грн.)Лютий 20214 500,32 грн.101,304 558,82 грн.9 117,64 грн.Березень 20214 558,82 грн.101,004 604,41 грн.9 208,82 грн.Квітень 20214 604,41 грн.101,704 682,68 грн.9 365,36 грн.Травень 20214 682,68 грн.100,704 715,46 грн.9 430,92 грн.Червень 20214 715,46 грн.101,304 776,76 грн.9 553,52 грн.Липень 20214 776,76 грн.100,204 786,31 грн.9 572,62 грн.Серпень 20214 786,31 грн.100,104 791,10 грн.9 582,20 грн.Вересень 20214 791,10 грн.99,804 781,52 грн.9 563,04 грн.Жовтень 20214 781,52 грн.101,204 838,90 грн.9 677,80 грн.Листопад 20214 838,90 грн.100,904 882,45 грн.9 764,90 грн.Грудень 20214 882,45 грн.100,804 921,51 грн.9 843,02 грн.Січень 20224 921,51 грн.100,604 951,04 грн.9 902,08 грн.Лютий 20224 951,04 грн.101,305 015,40 грн.10 030,80 грн.Березень 20225 015,40 грн.101,605 095,65 грн.10 191,30 грн.Квітень 20225 095,65 грн.104,505 324,95 грн.10 649,90 грн.Травень 20225 324,95 грн.103,105 490,02 грн.10 980,04 грн.Червень 20225 490,02 грн.102,705 638,25 грн.11 276,5 грн.Липень 20225 638,25 грн.103,105 813,04 грн.11 626,08 грн.Серпень 20225 813,04 грн.100,705 853,73 грн.11 707,46 грн.Вересень 20225 853,73 грн.101,105 918,12 грн.11 836,24 грн.Жовтень 20225 918,12 грн.101,906 030,56 грн.12 061,12 грн.Листопад 20226 030,56 грн.102,506 181,32 грн.12 362,64 грн.Грудень 20226 181,32 грн.100,706 224,59 грн.12 449,18 грн.Січень 20236 224,59 грн.100,706 268,16 грн.12 536,32 грн.Лютий 20236 268,16 грн.100,806 318,31 грн.12 636,62 грн.Березень 20236 318,31 грн.100,706 362, 54 грн.12 725,08 грн.Квітень 20236 362, 54 грн.101,506 457,98 грн.12 915,96 грн.Травень 20236 457,98 грн.100,206 470,90 грн.12 941,80 грн.Червень 20236 470,90 грн.100,506 503,25 грн.13 006,50 грн.Липень 20236 503,25 грн.100,806 555,28 грн.13 110,56 грн.Серпень 20236 555,28 грн.99,406 515,95 грн.13 031,90 грн.Вересень 20236 515,95 грн.98,606 424,73 грн.12 849,46 грн.Жовтень 20236 424,73 грн.100,506 456,85 грн.12 913,70 грн.Листопад 20236 456,85 грн.100,806 508,50 грн.13 017 грн.Грудень 20236 508,50 грн.100,506 541,04 грн.13 082,08 грн.Січень 20246 541,04 грн.100,706 586,83 грн.13 173,66 грн. Разом:412 339,24 грн.Таким чином, сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за період прострочення повернення приміщень з 16.01.2021 по 31.01.2024 складає 412 339,24грн

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги шляхом виселення Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості «Бриз» з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 158,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 36, та стягнення з відповідача 412 339,24 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Одеський обласний базовий клуб самодіяльної технічної творчості «Бриз» (65013, м. Одеса, вул. Маразліївська, 36, код ЄДРПОУ 19208720) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 158,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 36, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

3. Стягнути з Одеського обласного базового клубу самодіяльної технічної творчості «Бриз» (65013, м. Одеса, вул. Маразліївська, 36, код ЄДРПОУ 19208720) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 412 339 (чотириста дванадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 24 коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 212 (дев`ять тисяч двісті дванадцять) грн 91 коп.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06 червня 2024 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко