Рішення

від 04.06.2024 по справі 917/482/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 Справа № 917/482/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго

до Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про стягнення 1 384 878,30 грн

за участю представника позивача - Стасовської Н. І., від відповідача - не з`явився

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з позовом до Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 1 384 878,30 грн за договором № 7099 від 01.11.2022 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

В обґрунтування вимог позивач у позові вказує, що відповідач має заборгованість за договором № 7099 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, з яких 1 102 361,54 грн основного боргу, 227 063,91 грн пені, 24 597,81 грн - 3 % річних, 30 855,04 грн втрат від інфляції.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 82-84) підтвердив наявність заборгованості за спожиту теплову енергію, заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90% та при прийнятті рішення в цій справі просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.04.2024 у справі 917/730/23, за змістом яких зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 93-95) заперечує проти зменшення пені, заявленої до стягнення, вважає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04.04.2024 у справі 917/730/23 не підлягає застосуванню в подібних правовідносинах.

Відповідач у додаткових поясненнях (а.с. 119-121) наполягає на тому, що зобов`язання по сплаті коштів за спожиту теплову енергію перед ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виникає лише на підставі та в межах обсягів і загальної суми договорів про закупівлю теплової енергії на 2022, 2023, 2024 роки та заперечує проти застосування позивачем двоставкового тарифу для розрахунку заборгованості.

Позивач надав заперечення (а.с. 115), в яких заперечує мотиви відповідача, викладені у додаткових поясненнях з огляду на те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати отриманих послуг; тип підприємства, установи (організації) не залежно від форми власності не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань; відповідач не надав доказів того, що він вживав заходів для своєчасного виконання договірних зобов`язань.

У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 (а.с. 63) цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/482/24.

Ухвалою від 26.03.2024 (а.с. 68-69) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 73-77).

Ухвалою від 02.04.2024 (а.с. 78) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд та доставлена їм 02.04.2024 о 14:29 год (довідки про доставку електронного листа від 02.04.2024 - а.с. 79, 80, 81).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 02.04.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Ухвалою від 25.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.06.2024 о 10:30 год (а.с. 111).

Про час і місце розгляду справи по суті учасники справи повідомлені належним чином шляхом надсилання ухвали від 25.04.2024 позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 25.04.2024 - а.с. 112, 113, 114).

Відповідач подав клопотання (а.с.139) про проведення судового засідання 04.06.2024 без його участі. Це клопотання суд задовольнив.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 04.06.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Позивач у позові вказує, що до початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт Котельви та смт Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП:44657848); (а.с.20).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» (а.с.24) було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 (а.с.21) Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцькою гімназією № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено Договір № 7099 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір, а.с. 27-30), відповідно до умов якого сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень відповідача за адресою: вул.Чкалова, буд. 1-А школа №1, а відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 Договору).

В розділі «Термін дії договору» Договору сторони встановили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 43 Договору). Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін (п. 44 Договору).

Згідно п. 16 Договору облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 Договору зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 Договору обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 Договору проєктне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача складає 0,493520 Гкал/год, опалювальна площа 7 986,70 кв.м.

У пункті 33 Договору сторони встановили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без врахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка та акта приймання-передачі теплової енергії, складених теплопостачальною організацією. Датою формування рахунку є останнє число розрахункового місяця (п. 35 Договору).

Позивач вказує, що протягом листопада 2022 вересня 2023 він виконував договірні зобов`язання з надання послуг по постачанню відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води для забезпечення опалення.

В підтвердження вказаного позивач надав акти приймання-передачі теплової енергії:

- № 7099 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 188 679,57 грн (а.с. 34);

- № 7099 від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 273 047,44 грн (а.с. 34, зворот);

- № 7099 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 314 704,07 грн (а.с. 35);

- № 7099 від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 335 796,04 грн (а.с. 35, зворот);

- № 7099 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 283 066,12 грн (а.с. 36);

- № 7099 від 30.04.2023 за квітень 2023 року на суму 80 583,23 грн (а.с. 36, зворот);

- № 7099 від 31.05.2023 за травень 2023 року на суму 80 583,23 грн (а.с. 37);

- № 7099 від 30.06.2023 за червень 2023 року на суму 80 583,23 грн (а.с. 37, зворот);

- № 7099 від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 80 583,23 грн (а.с. 38);

- № 7099 від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 80 583,23 грн (а.с. 38, зворот);

- № 7099 від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 80 583,23 грн (а.с. 39).

Отже, загальна вартість теплової енергії за вказаними актами становить 1 878 792,62 грн.

Пунктом 12 Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

На оплату наданих послуг позивач виписав відповідачу відповідні рахунки від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023 (а.с. 46-51).

Факт направлення відповідачу вказаних актів та рахунків підтверджується Реєстрами доставки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за листопад 2022, грудень 2022, за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023, за червень 2023, за липень 2023, за серпень 2023, за вересень 2023 (а.с. 40-45).

Акти приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, відповідач підписав без заперечень.

Акти приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2022 від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023 не підписані відповідачем, проте заперечень щодо надання вказаних у цих актах послуг відповідач суду не надав.

У відповідності до п. 36 Договору факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 11 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

Згідно п. 37 Договору сторони домовились про те, що Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

За п. 39 Договору у випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу, та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, твердження позивача про поставку відповідачу теплової енергії на загальну суму 1 878 792,62 грн, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Позивач у позові та у розрахунку (а.с. 16) вказує, що відповідач оплатив поставлену теплову енергію частково в сумі 776 431,08 грн (зокрема, сплативши 610 891,25 грн 30.12.2022, 165 539,83 грн 15.02.2023.2022). Відповідач зазначене належними доказами не спростував.

Позивач вказує, що заборгованість в сумі 1 102 361,54 грн відповідач не сплатив. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач у заявах по суті справи вказує, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

При розгляді спору в цій частині суд зазначає наступне.

У пункті 33 Договору сторони встановили, що тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без врахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Відповідно до ч.2 ст.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання Договору № 7099 від 01.11.2022 недійсним сторони суду не надали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 дійшла висновку, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано позовну заяву, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним / неукладеним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину.

Відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача з заявою про внесення змін до Договору в частині визначенні вартості теплової енергії. Проте доказів вчинення таких дій відповідач суду не надав. Зміни до п. 33 Договору сторони не вносили.

У наданих до матеріалах справи актах приймання-передачі теплової енергії вартість визначена з урахуванням 1) умовно-змінної частини двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ); 2 ) умовно-постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ). Це відповідає умовам п. 33 Договору, які погоджені сторонами.

З огляду на викладене вище, заперечення відповідача щодо неправильного визначення вартості теплової енергії є необґрунтованими.

Також, суд враховує, що у 2023 році Кременчуцька гімназія №1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зверталася до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі №917/1020/23 у позові відмовлено (https://reestr.court.gov.ua/Review/114954354).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі № 917/1020/23 залишено без змін (а.с.97-104, https://reestr.court.gov.ua/Review/116916591).

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначила про відсутність підстав для здійснення вказаного перерахунку вартості відпущеної теплової енергії.

Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач у додаткових поясненнях (а.с.119-121) посилається на те, що Кременчуцька гімназія № 1 здійснювала закупівлю обсягів постачання теплової енергії у гарячій воді, окремо на календарні роки з періодами постачання з 01.11.2022 31.12.2022 року, 01.01.2023 31.12.2023 року, 01.01.2024-31.12.2024 шляхом укладання відповідних договорів: договору № 7099/2022 від 19.12.2022 про закупівлю теплової енергії у гарячій воді з обсягом постачання 170 Гкал на суму 609 370,78 грн. на період з 01.11.2022 по 31.12.2022; договору № 7099/2023 від 20.01.2023 про закупівлю теплової енергії у гарячій воді, з обсягом постачання 916 Гкал на суму 2 118 373,00 грн. на період з 01.01.2023 по 31.12.2023; договору № 7099/2024 від 01.04.2024 про закупівлю теплової енергії у гарячій воді, з обсягом постачання 262 Гкал на суму 1 565 714,00 грн. на період з 01.01.2024 по 31.12.2024. Тому, на думку відповідача, зобов`язання, в т.ч. і заборгованість за ними, виникає лише на підставі та в межах обсягів і загальної суми зазначених договорів про закупівлю теплової енергії.

Проте суд зазначає, що у п. 3.1 вказаних договорів про закупівлю теплової енергії у гарячій воді № 7099/2022 від 19.12.2022, № 7099/2023 від 20.01.2023, № 7099/2024 від 01.04.2024 зазначено, що сума цього Договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються уповноваженими органами для учасника, та фактичного обсягу спожитої замовником товарної продукції.

Натомість, у пункті 33 Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7099 від 01.11.2022 сторони встановили, що тариф на теплову енергію, який сторонами не змінювався. А фактичний обсяг спожитої теплової енергії визначений у відповідних актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, який відповідачем в установленому порядку не спростований.

Також суд враховує, що питання щодо застосування тарифів згідно з договорами про закупівлю теплової енергії у гарячій воді № 7099/2022 від 19.12.2022, № 7099/2023 від 20.01.2023, було також предметом розгляду вищевказаної справи № 917/1020/23, в якій суд встановив відсутність підстав для застосування інших тарифів, ніж ті що були узгоджені сторонами у Договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7099 від 01.11.2022.

Умови Договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії з причин затримки фінансування.

За змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Отже, відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати отриманих послуг.

Відповідач у відзиві також прохає застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 (а.с.87-89).

В ч. 4 ст. 236 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 917/1287/22 вказано, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 розглядав позовну заяву з вимогами про визнання укладеними пунктів договору та зробив висновки щодо правовідносин сторін, де договір не був укладений, ціну послуг теплопостачання та теплової енергії сторони не погодили.

Натомість у справі № 917/482/24, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області, предметом спору є стягнення боргу за поставлену теплову енергію. При цьому сторони узгодили вартість цієї теплової енергії у відповідному Договорі, який не визнаний недійсним і зміни до якого у цій частині не внесені.

Отже, правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 917/482/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/482/24.

Згідно п. 37 Договору сторони домовились про те, що Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В порушення умов Договору відповідач не повністю провів оплату за теплову енергію, у зв`язку з чим утворилася заборгованість 1 102 361,54 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів, що спростовують вищевикладене, доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 102 361,54 грн. суд задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Умовами п. 39 Договору передбачено, що у випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу, та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на п. 39 Договору, позивач заявив до стягнення 227 063,91 грн пені, нарахованої період з 31.03.2023 по 04.03.2024 за зобов`язаннями, які виникли в період з лютого по вересень 2023.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 82-84) прохає суд зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення на 90%, з тих підстав, що:

- відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету ;

- своєчасність виконання зобов`язань не залежить від волі відповідача;

- заборгованість утворилась внаслідок несвоєчасного фінансування з боку Кременчуцької міської ради;

- відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені, суд вважає вимоги в частині стягнення 227 063,91 грн пені обґрунтованими і правомірними та вбачає наявність правових підстав для зменшення їх розміру з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовом) порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

При цьому, обв`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Положеннями частини третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У ч.2 ст. 226 ГК України вказано, що сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Суд зазначає, що заявлена сума штрафних санкцій становить більше, ніж одну четверту суми боргу, що є завеликим розміром відповідальності.

Суд враховує, що позивач також заявив вимоги про стягненні інфляційних втрат та 3 % річних.

Суд також бере до уваги соціальну значимість відповідача, оскільки він є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету.

Враховуючи баланс інтересів сторін, значний розмір пред`явленої до стягнення пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90%.

Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 22 706,39 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач на підставі п. 39 Договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 24597,81 грн - 3% річних за період з 31.03.2023 по 04.03.2024 та інфляційні втрати за період вересень 2023 року - січень 2024 року в сумі 30 855,04 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що заявлені в цій частині вимоги не перевищують розраховані судом, тому ці вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Отже, суд задовольняє позовну заяву про стягнення з Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованості за договором № 7099 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 в таких розмірах: 1 102 361,54 грн основного боргу, 22706,39 грн пені, 24597,81 грн - 3 % річних, 30855,04 грн - втрат від інфляції.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подачу цього позову позивач сплатив 16 857,87 грн судового збору за платіжною інструкцією № 140572006 від 07.02.2024 на суму 11 246,90 (а.с. 12), платіжною інструкцією № 140572002 від 07.02.2024 на суму 5 610,97 (а.с. 12). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 08.02.2024 (а.с. 64, 65).

Предметом розгляду даної справи є стягнення 1 384 878,30 грн за договором № 7099 від 01.11.2022 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із поданням цього позову в електронній формі, відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмір судового збору за розгляд цієї позовної заяви із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору становить 16 618,54 грн (1 384 878,30 грн * 1,5% * 0,8).

За п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Суд роз`яснює позивачу право звернення до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 239,33 грн (16 857,87 грн - 16 618,54 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, на відповідача покладається судовий збір в сумі 16 618,54 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Сержанта Мельничука, буд. 1-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601; ідентифікаційний код 23554020) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго (вул. Польська, буд. 2а, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) 1102361 грн 54 коп. основного боргу, 22706 грн 39 коп. пені, 24597грн 81 коп. - 3 % річних, 30855 грн 04 коп. втрат від інфляції, 16618 грн 54 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 06.06.2024.

Суддя Т. М. Безрук