Рішення

від 06.06.2024 по справі 922/1090/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1090/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові системи", м.Харків до Державної податкової служби України в особі Головного Управління Державної податкової служби України у Харківській області, м.Харків про стягнення коштів 221 212,54 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулось Комунальне підприємство «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ СИСТЕМИ» з позовом до Державної податкової служби України в особі Головного Управління Державної податкової служби України у Харківській області про стягнення заборгованості у сумі 221 212,54 грн. за спожиту теплову енергію у листопаді 2022 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач за поставлену у листопаді 2022 теплову енергію не розрахувався, чим порушив свої зобов`язання за договором про закупівлю товару (теплова енергія в гарячій воді) №10162/22 від 15 грудня 2022 р.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у відповідача Акти приймання-передачі теплової енергії за період з 08.11.2022 р. по 22.11.2022 р. та Акти звіряння розрахунків за особовими рахунками №10000-8018; 10300-9083; 10400-6782; 10600-9168.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. У клопотанні про витребування доказів відмовлено.

19.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10404) в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України. Акти приймання-передачі теплової енергії, рахунки-фактури та акти звіряння рахунків були направлені позивачем відповідачу після закінчення відповідного бюджетного періоду, що в свою чергу унеможливило здійснення відповідачем оплати спожитої теплової енергії, оскільки сплата коштів у іншому бюджетному періоді буде порушенням ст.48, 116, 199 Бюджетного кодексу України.

25.04.2024 позивач надав заперечення на відзив (вх.№11003), в яких не погоджується з позицією відповідача з приводу неможливості сплати боргу у іншому бюджетному періоді, вказуючи на те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов`язання по оплаті спожитої теплової енергії. При цьому наголошує, що пунктом 4.6 Договору передбачений обов`язок відповідача до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримувати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період.

Згідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.12.2022 між Комунальним підприємством «Харківські теплові системи» (позивач) та Державною податковою службою України в особі Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області (відповідач, споживач) було укладено договір постачання теплової енергії № 10162/22 (договір), відповідно до якого позивач, як теплопостачальна організація, зобов`язався у період дії цього договору постачати теплову енергію по об`єктах споживача (відповідача) у м.Харкові в потрібних йому обсягах, а споживач прийняти і оплатити поставлену теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачалася споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію.

Згідно пункту 4.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються споживачем на поточний рахунок теплопостачальної організації відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії, за фактично поставлену теплову енергію в поточному місяці та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії тощо. Розрахунки проводяться на підставі Акта приймання-передачі теплової енергії до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 4.2. договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт приймання-передачі теплової енергії по відпуску теплової енергії за період.

Строк поставки визначено пунктом 5.1. вищезазначеного договору, а саме: з 08.11.2022 по 31.12.2022 р. (включно).

На підставі пункту 10.1. договору він набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2022 року (включно), але будь якому разі до повного виконання сторонами взятих за Договором зобов`язань у частині проведення розрахунків за отриману теплову енергію. Сторони домовились, що відповідно до норм частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору розповсюджуються на відносини, що виникли між сторонами до його укладення з 08 листопада 2022 року.

У Додатку №4 до Договору №10162/22 від 15.12.2022 сторони встановили перелік об`єктів теплоспоживання.

Згідно переліку об`єктів теплоспоживання, зазначеного в додатку 4 до договору №10162/22 від 15 грудня 2022 р. позивач здійснював постачання теплової енергії за об`єктами теплоспоживання відповідача, що підтверджується актами підключення/відключення споживача №1-920/22 від 02.11.2022, №1-920/25 від 02.11.2022, №1-920/26 від 02.11.2022., №1-920/28 від 02.11.2022, №1-920/27 від 05.11.2022, №1-920/27 від 05.11.2022, №1-920/27 від 05.11.2022, а також відомостями обліку споживання теплової енергії, що надавались боржником.

Заборгованість за спожиту теплову енергію за договором станом на дату подання позовної заяви складає 221 212,54 грн, яка утворилася за період з 08.11.2022 р. по 22.11.2022 року, а саме:

- у сумі 2 429,29 грн.(без ПДВ) за особовим рахунком №10000-8018 за адресою: м.Харків, вул.Бекетова,1;

- у сумі 74 144,50 грн. (без ПДВ) за особовим рахунком №10300-9083 за адресою: м.Харків, пр.Науки,9;

- у сумі 19 714,09 грн. (без ПДВ) за особовим рахунком №10400-6782 за адресою: м.Харків, вул.Г.Сковороди, 46 (бувша вул.Пушкінська);

- у сумі 88 055,90 грн. (без ПДВ) за особовим рахунком №10600-9168 за адресою: м.Харків, вул.Болбочана,25.

31.01.2024 Відповідачу разом з листом №76/04 були направлені Акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2022 року за особовими рахунками №10000-8018 на суму 2915,15 грн., №10300-9083 на суму 88 973,40 грн., №10400-6782 на суму 23 656,91 грн., №10600-9168 на суму 105 667,08 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною поштового оператора Укрпошта.

15.02.2024 Відповідачу були направлені акти звірки розрахунків та рахунок-фактуру за листопад 2022 на суму 221 212,54 грн., що підтверджується описом вкладення до цінного листа разом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем отримання вищевказаних документів від позивача не заперечується.

Позивачем на адресу відповідача 27.02.2024 була направлена претензія №154/04, в якій вимагалося сплатити існуючу заборгованість протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії.

Відповідь на вказану претензію відповідачем не надавалась, заборгованість сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивач у листопаді 2022 здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, які зазначені в додатку 4 до договору № 10162/22 від 15.12.2022, що підтверджується актами підключення/відключення споживача та відомостями обліку споживання теплової енергії, наданими до матеріалів справи.

Під час розгляду цього спору, відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту неналежного виконання позивачем послуг з теплопостачання. Таким чином, відповідачем не заперечується факт отримання від позивача теплової енергії у листопаді 2022 року на суму 221 212,54 грн, згідно з умовами договору № 10162/22 від 15.12.2022.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача у розмірі 221 212,54 грн. підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії за листопад 2022 та рахунком-фактурою, наданими відповідачу.

З огляду на фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, враховуючи розрахунки позивача, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 221 212,54 грн.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість ним здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію у відповідному бюджетному періоді (у листопаді 2022 року), як на обставину для звільнення від зобов`язання, оскільки за приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Господарський суд зауважує, що ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:

"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".

При цьому Суд приймає до уваги також те, що відповідно до пункту 4.6 Договору отримання від Теплопостачальної організації документів (рахунку-фактури ,акту приймання-передачі теплової енергії, акту звіряння розрахунків) до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим покладено саме на відповідача, як Споживача за Договором №0162/22 від 15.12.2022, а отже відсутність їх отримання від позивача у відповідному бюджетному періоду не спростовує обов`язку виконання відповідачем зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, в особі відокремленого підрозділу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (м.Харків, вул.Григорія Сковороди, буд.46, 61057, ЄДРПОУ 43983495) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові системи" (м.Харків, вул. Добровольців, буд.15/17, 61001,ЄДРПОУ 43248133) заборгованість у сумі 221 212 грн. 54 коп. за спожиту теплову енергію у листопаді 2022 року, та витрати по сплаті судового збору 3 318 грн. 19 коп.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення

Повне рішення складено "06" червня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне