Рішення

від 28.05.2024 по справі 926/307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

28 травня 2024 року Справа № 926/307/24

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 185 355,90 грн,

представники:

від позивача ОСОБА_2 ;

від відповідача не з`явився.

ОСОБА_3 виклад позовних вимог.

Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 185 355,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №327646416 від 31.03.2023 за відповідачем було зареєстровано 15.02.2023 право власності на нерухоме майно - 1/5 вимощення І, відстійник VI, огорожа №2, що розміщене на земельній ділянці площею 0,9835 га, кадастровий номер 7310136600:35:004:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

29.06.2023 право власності на вказане нерухоме майно перейшло від відповідача до іншої особи. Таким чином, зазначене вище нерухоме майно у період з 15.02.2023 до 28.06.2023 перебувало у власності ФОП ОСОБА_1 .

У період з 15.02.2023 до 28.06.2023 відповідач без жодних правовстановлюючих документів користувалася вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач недоотримав кошти від орендної плати за землю у сумі позову, які підлягають стягненню з відповідача відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою від 25.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 21.02.2024 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 21.02.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.03.2024.

В судовому засіданні 06.03.2024 оголошено перерву до 02.04.2024, а 02.04.2024 до 10.04.2024.

Ухвалою суду від 10.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 24.04.2024.

До початку судового засідання 24.04.2024 позивачем до суду подано клопотання (в порядку ст. 46 ГПК України), в якому на підтвердження площі земельної ділянки, яка є предметом спору, просить долучити до справи договір купівлі-продажу від 29.06.2023 з актом приймання-передачі, договір оренди землі № 12621 від 19.09.2023; архівний витяг з рішення Чернівецької міської ради від 16.02.2006 № 945 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки; архівний витяг з рішення Чернівецької міської ради від 28.11.2013 № 1033; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 24.04.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.05.2024.

21.05.2024 представником відповідача до суду подано заяву про розстрочення виконання рішення строком на 1 рік, обґрунтовану тим, що сума грошового зобов`язання в розмірі 185 355.90 грн, що підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_1 , є значною зважаючи на матеріальний стан відповідача.

Так, згідно з Додатком Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи чистий прибуток ФОП ОСОБА_1 , за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, за 2021 рік складає 20 099,36 грн, за 2022 рік 8 514,29 грн, за 2023 рік 16 791,49 грн. Отже, за результатами ведення ФОГІ ОСОБА_1 підприємницької діяльності за 2021 - 2023 роки чистий прибуток складає всього 45 405,14 грн, що не дає можливості в повному обсязі сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 185 355.90 грн.

Крім цього, 24 лютого 2022 року в Україні розпочалися воєнні дії внаслідок агресії (вторгнення) збройних сил російської федерації на території України, в зв`язку із чим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України запроваджений воєнний стан. Внаслідок цих форс-мажорних обставин були ускладнені життєві обставини всіх громадян України та суб`єктів підприємницької діяльності. Доходи ФОП ОСОБА_1 , від зайняття підприємницькою діяльністю за 2022 - 2023 роки значно знизились у порівнянні з доходами за довоєнний 2021 рік, а відтак на даний час у відповідача відсутні кошти для сплати суми, що визначена позовними Чернівецькою міською радою в позовній заяві.

В судовому засіданні 21.05.2024 сторони надали пояснення по суті позовних вимог. Так, представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, представник відповідача проти позову заперечив, однак зауважив, що у випадку задоволення позову просить розстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

Задля узгодження позиції позивача щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні 21.05.2024 оголошено перерву до 28.05.2024.

До початку судового засідання 28.05.2024 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з терміновим відрядженням за межі області.

Присутня в засіданні представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечила, оскільки на підтвердження зазначених в заяві причин неявки представником не надано будь-яких доказів.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання адвоката відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення представника відповідача, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Таким чином, зважаючи на п. 5 Рекомендацій від 02.03.2022, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що неможливість прибуття до судового засідання представника не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки сторона не позбавлена можливості залучити до участі у справі іншого представника, а доказів неможливості проведення судового засідання без участі представника відповідача матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Представника позивача проти розстрочення рішення суду про задоволення позову не заперечувала, однак зауважила про можливість розстрочення рішення не більше ніж на пів року. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 23.10.2007 року є фізична особа-підприємець.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №327646416 від 31.03.2023 ОСОБА_1 15.02.2023 за договором купівлі-продажу від 15.02.2023, реєстр. № 232, зареєстрованого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І., набула право власності на нерухоме майно 1/5 вимощення І, відстійник VI, огорожа №2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці комунальної власності площею 0,9835 га, кадастровий номер 7310136600:35:004:0002, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

29.06.2023 право власності на нерухоме майно (1/5 вимощення І, відстійник VI, огорожа №2) по АДРЕСА_2 перейшло до іншої особи.

Таким чином, зазначене нерухоме майно у період з 15.02.2023 по 28.06.2023 перебувало у власності відповідача.

Разом з тим, відповідач не надала доказів оформлення права оренди земельної ділянки, докази протилежного у матеріалах справи відсутні та такі обставини учасниками судового процесу не заперечуються.

Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIІІ скликання від 26 лютого 2021 року № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.

Відповідно до витягу № НВ-9916799122023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:35:004:0002 становить 16 829 575 грн.

Доказів оскарження чи скасування рішення міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Чернівці відповідачем не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Листом від №24/01-08/3-04/4/1541 від 20.09.2023 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради інформував ОСОБА_1 про користування нею без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,9835 га, кадастровий номер 7310136600:35:004:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . До листа було надано розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 15.02.2023 до 28.06.2023 та запропоновано впродовж одного місяця з дня отримання претензії сплатити кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 185 355,90 грн. Вказаний лист було вручено особисто 29.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На зазначений лист департаменту відповідачем було надано відповідь, в якій ОСОБА_1 не заперечувала факту, що в період з 15.02.2023 по 28.06.2023 була власником нерухомого майна 1/5 вимощення І, відстійник VI, огорожа №2, розташованого на земельній ділянці площею 0,9835 га, кадастровий номер 7310136600:35:004:0002, за адресою: АДРЕСА_2 . Проте проти нарахування коштів за користування земельною ділянкою у вказаний період заперечила, оскільки відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 05.08.2020 №2337 зазначена земельна ділянка надана Чернівецькому міському комунальному виробничому тресту зеленого господарства та протизсувних робіт в постійне користування й тільки 31.08.2023 рішенням № 1407 Чернівецька міська рада визнала таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 05.08.2020 №2337. Таким чином, у період з 15.02.2023 по 28.06.2023 зазначена земельна ділянка перебувала у постійному користуванні третьої особи та не могла нею використовуватись.

Так, пунктом 1.1 рішення Чернівецької міської ради від 05.08.2020 №2337 Чернівецькому міському комунальному виробничому тресту зеленого господарства та протизсувних робіт надано дозвіл на складання проекту відведення зі зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,9835 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0002) в постійне користування за адресою: вул. Південно-Кільцева, 51, із «іншої комерційної діяльності» на «для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування».

Зазначеним вище рішенням міської ради прийнято підпункт 1.1.1, у якому зазначається, що пункт 1.1 цього рішення набирає чинності з моменту реєстрації права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136600:35:004:0002 за адресою: АДРЕСА_2 .

Докази того, що Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт зареєстрував за собою право постійного користування на спірну земельну ділянку в матеріалах справи відсутні.

На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.03.2023 №НВ-9916799122023 Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715, зі змінами, проведено розрахунком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, згідно з яким недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, розташованою за адрсою: АДРЕСА_2 , площею 0,9835 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0002), за період з 15.02.2023 по 28.06.2023 становить 185 355,90 грн.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту вказаних норм можна дійти висновку, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Згідно правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Судом установлено, що з 15.02.2023 по 28.06.2023 відповідач була власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,9835 га, кадастровий номер 7310136600:35:004:0002 по АДРЕСА_2 .

З метою встановлення умов, за яких настають кондиційні зобов`язання, суд зазначає, що відповідач не була та не є власником або постійним користувачем вказаної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдиною формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,9835 га, кадастровий номер 7310136600:35:004:0002 ФОП ОСОБА_1 , зокрема укладення відповідного договору оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач з 15.02.2023 по 28.06.2023 користувалася цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Щодо наявності у позивача права власності на спірну земельну ділянку суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зробив правові висновки, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 83 ЗК України всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності Чернівецької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:35:004:0002 підтверджується розташуванням земельної ділянки у межах м. Чернівці.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Пунктами 1, 4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 5 статті 288 ПК України).

При цьому, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Рішенням Чернівецької міської ради 3 сесії VIІІ скликання від 26 лютого 2021 року № 118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введено в дію з 01.01.2022.

У матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.03.2023 №НВ-9916799122023, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:35:004:0002 становить 16 829 575 грн.

Відповідач не заперечує щодо нормативної оцінки земельної ділянки, на підставі якої здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю.

Що ж до розміру відсоткової ставки орендної плати, суд зазначає, що позивач наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак він був вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.

Як установлено судом, ФОП ОСОБА_1 , набувши з 15.02.2023 у власність об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:35:004:0002 площею 0,9835 га та приступивши до їх використання, будь-яких заходів до оформлення використання земельної ділянки не вживала і кошти за її використання зам період перебування даного майна у її власності до місцевого бюджету не сплачувала.

Щодо доводів представника відповідача про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з передачею земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:35:004:0002 Чернівецькому міському комунальному виробничому тресту зеленого господарства та протизсувних робіт в постійне користування для іншої комерційної діяльності суд зазначає, що останній не зареєстрував за собою право постійного користування на вказану земельну ділянку, рішення Чернівецької міської ради від 05.08.2020 №2337 не було реалізоване, докази протилежного у матеріалах справи відсутні, в матеріалах справи відсутні рішення Чернівецької міської ради про затвердження проекту відведення зі зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,9835 га (кадастровий номер 7310136600:35:004:0002) в постійне користування Чернівецькому міському комунальному виробничому тресту зеленого господарства та протизсувних робіт, як і акт постійного користування та докази реєстрації права постійного користування, а тому у відповідача не було перешкод у користуванні своїм майном, у тому числі й земельною ділянкою кадастровий номер 7310136600:35:004:0002, на якій розміщене вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 .

За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна за період з 15.02.2023 по 28.06.2023, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, складає 185 355,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Чернівецької міської ради щодо стягнення з відповідача 185 355,90 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно частини третьої статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою наведеної статті ГПК України визначено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Приписами частини п`ятої статті 240 ГПК України встановлено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Отже, враховуючи приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення виконання судового рішення в спірному випадку можливе до 16.04.2025.

Розстрочка означає виконання судового рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання судового рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у вказаній справі, ФОП ОСОБА_1 посилалася на матеріальний стан, на підтвердження чого надала додатки до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2021 2023 роки, відповідно до яких чистий прибуток складає 45 405,14 грн. Також посилалася на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України запроваджений воєнний стан, внаслідок чого були ускладнені життєві обставини всіх громадян України та суб`єктів підприємницької діяльності та знизились доходи від зайняття підприємницькою діяльністю.

В силу приписів до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення суду мотиви, надавши оцінку аргументам відповідача, врахувавши при цьому, що строк, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, значно перевищує строк, за який виникла заборгованість з безпідставно збережених кошти з орендної плати за землю, а також те, що позивач не заперечував проти розстрочення виконання рішення суду в справі, однак не більше ніж на шість календарних місяців, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у вказаній справі (строком на шість місяців).

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, здійснював фактичне користування вказаною земельною ділянкою без жодних правовстановлюючих документів, внаслідок чого міська рада недоотримала кошти від орендної плати за землю за період з 15.02.2023 по 28.06.2023 в сумі 185 355,90 грн, а, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що в справі наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення боржником і його доводи в обґрунтування заяви про розстрочку виконання судового рішення, суд вирішив задовольнити частково (строком на шість місяців) його заяву про розстрочення виконання рішення.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 780,00 грн платіжною інструкцією №1634 від 19.12.2023.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 185 355,90 грн на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/м.Чернівецька ТГ/24062200; код ЄДРПОУ 37836095; р/р UA618999980314010611000024405; Казначейство України (ЕАП); код платежу 24062200.

Розстрочити виконання рішення в цій частині на 6 місяців наступним графіком:

до 30.06.2024 30892,65 грн;

до 31.07.2024 30892,65 грн;

до 31.08.2024 30892,65 грн;

до 30.09.2024 30892,65 грн;

до 31.10.2024 30892,65 грн;

до 30.11.2024 30892,65 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147) 2 780,00 грн витрат зі сплати судового збору на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UA708201720344220102000042806, ДКСУ міста Києва, код 04062216.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2024 року.

Суддя І.В. Марущак