Рішення

від 27.05.2024 по справі 927/275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

27 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/275/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області, вул. Є.Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 02910114, в інтересах держави в особі: Чернігівської обласної державної адміністрації, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674, до відповідача: Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, 16300, код ЄДРПОУ 04412432, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 39764881, вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками Представники сторін: позивача: Ковальова О.В., прокурор: Шиленко М.В., відповідача: не прибув, третьої особи: не прибув.

Виконуючим обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до відповідача - Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками площею 3,646 га з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 та площею 13,8471 га з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 шляхом:

- зобов`язання Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області повернути земельні ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,646 га та з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації ;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об"єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на земельні ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,646 га та з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,646 га та з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га .В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що згідно положень Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщини» спірна земельна ділянка є землею історико-культурного призначення, на якій розташовані пам`ятки археологічної спадщини, а тому може перебувати лише в державній власності.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2024 відкрите загальне позовне провадження у справі № 927/275/24, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

01.04.2024 від третьої особи на адресу суду надійшла заява, у якій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області зазначило про те, що цільове призначення спірних земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується документами. Цільове призначення землі історико-культурного призначення - документами не підтверджується. У комунальну власність передавались земельні ділянки, а не пам`ятки і відсутні будь-які документи, які підтверджують передачу пам`ятки та реєстрацію її за будь-яким суб`єктом у Державному реєстрі речових прав. Згідно технічної документації з інвентаризації не формувалась земельна ділянка історико-культурного призначення, а визначено обмеження у використанні «охоронна зона навколо пам`ятки археології» для земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Спір у справі відносно земельних ділянок, і в даному випадку це земельні правовідносини, а отже спеціальним нормативним актом у даних правовідносинах є Земельний кодекс України, а не Закон України «Про охорону культурної спадщини». Відсутні будь-які докази про визначення меж в натурі на земельну ділянку історико-культурного призначення під пам`яткою археології. Закон України «Про охорону культурної спадщини» визначає різний правовий режим для земельних ділянок під пам`яткою археології і для ділянок - охоронної зони навколо пам`ятки археології, встановлює для них зовсім різне нормативне регулювання і ніяким чином не забороняє перебувати охоронній зоні у комунальній власності (а згідно інвентаризації цілком всі спірні земельні ділянки - це охоронна зона), згідно ст. ст. 1, 14-1, 17, 32 Закону. Зона охорони пам`ятки, у розумінні статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - це встановлені навколо території пам`ятки зони охорони археологічного культурного шару. Тобто, зона охорони не має культурного шару. Відповідно, зона охорони, не є об`єктом культурної спадщини, адже до нашого часу не донесла цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і не зберегла (не мала) своєї автентичності. Документи, які визначають межі пам`ятки крім охоронної зони в матеріалах справи відсутні. Стаття 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» прямо дозволяє проведення земляних робіт на території пам`ятки у вигляді городництва, неглибокої оранки. Позов обґрунтований тим, що перебування у комунальній власності ніби то загрожує пам`ятці археології, але ні по території пам`ятки, ні по охоронній зоні немає жодного документу, який би фіксував факти будь-якого можливого негативного впливу на земельні ділянки та пам`ятки з зазначенням дат, факторів, чинників, винних осіб тощо, наводяться тільки припущення. У матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би вказував на цільове призначення земельних ділянок - землі історико-культурного призначення. Матеріали землекористування до проектів роздержавлення земель КСП «Полісся» (на які є посилання у матеріалах справи) це в жодному сенсі не документ, який встановлює/змінює/припиняє правовий режим земель історико-культурного призначення, а тому будь-які відомості в ньому про землі історико-культурного призначення мають не офіційний, а рекомендаційний характер. Після можливого скасування права комунальної власності на спірні земельні ділянки рішення суду не є підставою для реєстрації права державної власності на дані земельні ділянки сільськогосподарського призначення за Обласною військовою адміністрацією. Частина 3 статті 54-1, на яку посилається позивач, і користуючись якою вказує на необхідність застосування саме норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» до даних земельних правовідносин, набрала чинності 26.05.2022, тобто набагато пізніше після виникнення спірних правовідносин. Стаття 54 Земельного кодексу України альтернативно дозволяє землям історико-культурного призначення перебувати у державній, комунальній та приватній власності (в т.ч. на момент виникнення спірних правовідносин).

05.04.2024 від прокуратури на адресу суду надійшли заперечення на пояснення третьої особи №50-77-1513вих-24 від 02.04.2024, у якій прокурором зазначено про те, що обставини, викладені третьою особою у поясненнях, є необґрунтованим та спростовуються викладеними у позовній заяві доводами та поданими доказами.

За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 25.04.2024, суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання від 25.04.2024, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.05.2024, 10:00.

10.05.2024 на електронну пошту суду та 15.05.2024 на адресу суду надійшла заява Куликівської селищної ради про визнання позову. Відповідач просить вирішити питання про повернення 50% судового збору позивачу та розглядати справи за відсутності його представника.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги 20.05.2024, яка тривала з 09:58 до 10:30, розгляд справи по суті, призначений на 20.05.2024 на 10 год. 00 хв., не здійснювався. У зв`язку з чим, наступне судове засідання призначено на 27.05.2024, 10:00.

В судове засідання 27.07.2024 прибув прокурор та представник позивача, представник відповідача та третьої особи не прибув.

В судовому засіданні 27.05.2024 на підставі ст.240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66 взято під державну охорону пам`ятники археології, розташовані на території області згідно з додатком.

У додатку до згаданого рішення, під № 103 значиться нововиявлена пам`ятка археології Чернігівської області - поселення «Глибоке», II тис. до н.е, Х-ХІІІ ст.ст. н.е ( смт. Куликівка, Куликівська селищна рада, 0,3 км на північ від МТФ на північно-східній околиці, навколо озера Глибоке).

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної ради адміністрація «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини» №177 від 23.05.2017 затверджено перелік пам`яток археології (27) Чернігівської області, рекомендованих до занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до додатку №2, в якому значиться пам`ятка поселення «Глибоке», смт Куликівка сел/рада, ІІ тис. до н.е., Х-сер ХІІІ ст., площею 34,2 га., номер пам`ятки 3637-Чр.

Згідно з паспортом пам`ятника - поселення «Глибоке», складеним 23.09.1992 (місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Куликівська селищна рада, смт. Куликівка, за 0,3 км на північ від МТФ, в урочищі Глибоке) поселення розташоване за 0,3 км на північ від МТФ смт. Куликівка (на північно-східній околиці селища), навколо озера Глибоке. Поселення витягнуте від південного краю озера до газової розріджуючої підстанції на півночі. Площа поселення 4,5 га. Товщина культурного шару 0,3 м; містить кераміку епохи бронзи і давньоруського часу Х-ХІІІ ст.ст. Поселення відкрите в 1990 році Ю.М. Ситим. До вказаного паспорту додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам`ятки археології.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану форсування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 №57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ №555-р від 09.08.2017).

Згідно з відомостями в обліковій картці, складеній 23.09.1982 пам`ятника - поселення «Глибоке» (місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Куликівська сільська рада. Смт. Куликівка, за 0,3 км на північ від МТФ, в ур. Глибоке) Поселення існувало в епоху бронзи Київської Русі. Розташоване за 0,3км на північ від МТФ смт. Куликівка (на північно-східній околиці селища), навколо озера Глибоке. Поселення витягнуте від південного краю озера до ГРП на півночі. Площа поселення 4,5 га. Культурний шар 0,3 м; містить матеріали епохи бронзи і давньоруського часу Х-ХІІІ ст.ст. Відкрите в 1990 році Ю.М. Ситим. Вказана облікова картка містить фото /схематичний план.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської сільської ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України № 899 від 12.08.2015 (у редакції розпорядження КМУ № 57-р від 01.02.2017) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України №555-р від 09.08.2017),виготовленої Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру у 2018 році на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, встановлено наявність у межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежені та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме: ділянка № 3 (Куликівська селищна рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 3,6460 га), та ділянка № 11 (Куликівська селищна рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 13,8471 га).

Обмеження у використанні земельної ділянки №3 з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) та у використанні земельної ділянки №11 з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) містяться в кадастрових планах земельних ділянок, які знаходяться в технічній документації.

В акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 05.11.2018, встановлено, що при складанні даної документації, через земельні ділянки, в тому числі через земельні ділянки № 3 та № 11 (Куликівська селищна рада) проходять межі охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини - площею 3,6460 га та 13,8471 га відповідно.

У перелік обмежень щодо використання земельних ділянок від 05.11.2018, включено Ділянку № 3 (Куликівська селищна рада) площею 3,6460 га та ділянку № 11 (Куликівська селищна рада) площею 13,8471 га, які мають охоронну зону навколо об`єкта культурної спадщини.

Згідно інформаційної довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 26.10.2018 № 8-25-0.29-243/108-18, яка міститься у технічній документації, земельні ділянки площею 3,6460 га (рілля) та площею 13,8471 га (рілля) відносяться до земель історико-культурного призначення.

У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Куликівської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність.

Куликівської ОТГ (ділянка № 3 площею 3,6460 га та ділянка № 11 площею 13,8471 га), погоджене в.о. начальника відділу у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цих земельних ділянок, що підлягають інвентаризації.

Відомості щодо розташування у межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014 та 7422755100:14:003:0008 пам`ятки археології місцевого значення - поселення «Глибоке» (охоронний номер 3637- Чр) підтверджуються графічною частиною (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Полісся» Куликівського району Чернігівської області, де територія археологічної пам`ятки по контуру позначена чорними косими лініями. Під № 1 на карті позначена пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Глибоке».

Вказані відомості підтверджуються також листом Чернігівського обласного історичного музею від 02.04.1993 №95.

Згідно з обліковою карткою на поселення «Глибоке», складеною 23.05.2017, у 1990 році площа поширення культурного шару за поверхневими зборами підйомного матеріалу складала понад 4,5 га. При роздержавленні земель КСП «Полісся» поселення нанесене на карту землекористування на площі 34,2 га.

Факт розміщення двох частин поселення «Глибоке» на земельних ділянках з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га та 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат № 001323) Бойком Дмитром Олександровичем.

За доводами прокурора, внаслідок зіставлення викопіювання з плану землекористування Куликівської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 3 площею 3,6460 га та ділянка № 11 площею 13,8471 га), та схематичного відображення місця розташування поселення «Глибоке» на проекті роздержавлення земель КСП «Полісся» за характерними умовними та топографічними позначеннями (територія поселення на обох картографічних матеріалах має ідентичний абрис її меж, позначений косими лініями та цифрою 1), встановлено, що саме викопіювання у технічній документації виконано за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та співпадає з ним.

Порівнявши опис місця розташування пам`ятки - поселення «Глибоке», яке зазначено в паспорті, обліковій картці археологічної пам`ятки, а також схематичне зображення земельної ділянки історико-культурного призначення, нанесене на графічній частині (плану) проекту роздержавлення КСП «Полісся», встановлено, що на цьому проекті було схематично позначено саме поселення «Глибоке», яке розташоване відразу на північний схід від північної околиці смт. Куликівка. Міститься за 0,3 км на північ від території колишньої свино-товарної ферми смт. Куликівка, навколо озера. Поселення витягнуте від південного краю озера до газорозподільної підстанції (ГРП) на півночі. Північно-східною частиною поселення підходить до озера Довгого, що згідно ст. 53 Земельного кодекс України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» означає про приналежність спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення державної власності.

У листі від 26.11.2018 № 296-П Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо Інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) за наступних умов - упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, укладення охоронного договору на пам`ятку археології місцевого значення - поселення «Глибоке» (площа 3,6460 га та 13,8471 га).

Крім того, Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації при погоджені технічної документації звертав увагу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на те, що відповідно до частини 2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 28.09.2023 № 15-2363/8 на земельних ділянках з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014, 7422755100:14:003:0008 розташовані дві частини пам`ятки археології місцевого значення поселення «Глибоке», охоронний номер 3637-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66 та внесене до Списків пам`яток історії та культури.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області з розробленої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області було достовірно відомо, що серед проінвентаризованих земельних ділянок наявні земельні Ділянки № 3 площею 3,6460 га та № 11 площею 13,8471 га на території Куликівської селищної ради (яким присвоєно кадастрові номери 7422755100:14:001:0014, 7422755100:14:003:0008), на яких знаходиться об`єкт археологічної спадщини - поселення «Глибоке».

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2018 № 25-9169/14-18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області загальною площею 2015,4001 га, в т.ч. земельні ділянки з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га, 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головного управління) від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг передано Куликівській селищній раді Куликівського району Чернігівської області у комунальну власність Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Рішенням 20 сесії 7 скликання Куликівської селищної ради від 21.12.2018 № 482 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 8865,4448 га у комунальну власність Куликівської об`єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів Куликівської об`єднаної територіальної громади.

На виконання вказаного рішення Куликівською селищною радою 21.12.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Відповідно до додатку під №1 земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га та під №48 земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га, які розташовані на території Куликівської селищної ради Чернігівського району, і передано Куликівській селищній раді та зазначено про відповідні обмеження у користуванні спірними земельними ділянками.

Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено | Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської . міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло- Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Куликівська селищна рада увійшла до складу територіальної громади Куликівської селищної ради в Чернігівського району.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державними реєстраторами Куликівської селищної ради Чернігівської області:

- 22.03.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 742275 5100:14:001:0014 площею 3,646 га за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1795611074227, номер відомостей про речове право - 30881251);

- 21.03.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради ( реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1794377274227, номер відомостей про речове право - 30857226).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» у частині передачі у власність Куликівської селищної ради земельних ділянок площею 3,646 га з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 та площею 13,8471 га з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування, а тому є незаконним. Земельні ділянки площею 3,646 га з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 та площею 13,8471 га з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 належать до об`єктів обмежених у цивільному обороті та можуть перебувати виключно в державній власності, оскільки в межах цієї земельної ділянки знаходяться пам`ятки археології. Прокурором вказано про те, що права власника порушуються передачею спірної земельної ділянки до комунальної власності Куликівської селищної ради, реєстрацією права комунальної власності за територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради, записом у Державному земельному кадастрі щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки. Інформація, яка зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Державному земельному кадастрі спотворює дійсні обставини, оскільки визначає форму власності спірної ділянки - комунальна (яка за законом є державною), власника спірної земельної ділянки - Куликівську селищну раду (хоча дійсним власником є держава), цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (хоча насправді ділянка належить до земель історико-культурного призначення). Наведене порушує право власності держави на земельну ділянку, оскільки позбавляє її можливості здійснювати належний контроль за використанням особливо цінної землі за її цільовим призначенням, своєчасно вживати заходів з охорони пам`яток археології. Передача земельної ділянки до комунальної власності є неможливою, право володіння до відповідача не перейшло, запис про реєстрацію спірного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є перешкодою для реалізації державою речових прав на земельну ділянку, а скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає разом із скасуванням речових прав Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі. Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико- культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

Враховуючи вищезазначене прокурор в особі позивача звернувся до суду з даним позовом. Обраний спосіб захисту як складова негаторного позову, на думку прокурора, забезпечить ефективне поновлення порушених прав держави з огляду на протиправне вибуття з власності держави спірної земельних ділянок.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру).

Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.

Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Листом від 14.02.2024 № 50-77-737 вих-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірних земельних ділянок історико-культурного призначення, на яких розташована пам`ятка археології - поселення «Глибоке». У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельних ділянок у власність держави (пред`явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.

Листом від 01.03.2024 № 01-01-32/3857 вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що ОДА не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності та встановлення відповідних фактів. Чернігівською обласною державною адміністрацією заходи претензійно-позовного характеру не вживались та не будуть вживатись у зв`язку з відсутністю на те законодавчих підстав.

Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Відповідно до пунктів 1, 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний і стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація не припинила свого існування, як юридична особа та суб`єкт цивільних правовідносин, а відповідним указом Президента України їй надано лише тимчасового спеціального статусу військової адміністрації, на період воєнного стану. Чернігівська обласна державна адміністрація в умовах правового режиму воєнного стану продовжує здійснювати повноваження у статусі Чернігівської обласної військової адміністрації, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», відтак, Чернігівська обласна державна адміністрація, перебуваючи у статусі Чернігівської обласної військової адміністрації, була належним чином проінформована щодо суті порушеного права у спірних правовідносинах.

Козелецькою обласною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом від 12.03.2024 №50-77-1167вих-24.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом та враховуючи те, що прокуратурою дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає, що у даній справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва, а тому доводи відповідача у цій частині спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення ДП Центр Державного земельного кадастру (Київська філія) на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської сільської ОТГ Куликівського району Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме: ділянка № 3 (Куликівська селищна рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 3,6460 га); ділянка № 11 (Куликівська селищна рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 13,8471 га).

Листом від 26.11.2018 № 296-П Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо Інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) за наступних умов - упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки, укладення охоронного договору на пам`ятку археології місцевого значення - поселення «Глибоке» (площа 3,6460 га та 13,8471 га).

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА при погодженні технічної документації звертав увагу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що відповідно до частини 2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

Судом встановлено, що відповідно до наданих Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, матеріалів облікової картки об`єкту культурної спадщини, відомостей до облікової картки, складеної 23.09.1982, паспорта пам`ятника Поселення «Глибоке», графічної частини (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Полісся» (територія археологічних пам`яток по контуру позначена чорними косими лініями):

-ділянка № 3 (Куликівська селищна рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 3,6460 га);

-ділянка № 11 (Куликівська селищна рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 13,8471 га). В межах яких розташовані пам`ятки археології місцевого значення - поселення «Глибоке», охоронний номер 3637-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 №66.

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА при погодженні технічної документації звертав увагу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що відповідно до частини 2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Враховуючи зміст статей 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ від 08.06.2000.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення є розташування на ній об`єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України Про охорону культурної спадщини.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено факт, що на земельних ділянках №3 площею 3,6460 га та № 11 площею 13,8471 га на території Куликівської селищної ради (яким присвоєно кадастрові номери 7422755100:14:001:0014, 7422755100:14:003:0008), знаходиться об`єкт археологічної спадщини - поселення «Глибоке». Пам`ятка взята на державний облік згідно рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів №66 від 23.03.1980.

Окрім того, відомості щодо розташування у межах земельних ділянок з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014 та 7422755100:14:003:0008 об`єкт археологічної спадщини - поселення «Глибоке» (охоронний номер 3637-Чр) та підтверджуються графічною частиною (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Полісся». Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА у листі №15-2363/8 від 28.09.2023 вказав про те, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014, 7422755100:14:003:0008 розташовані дві частини пам`ятки археології місцевого значення поселення «Глибоке», охоронний номер 3637-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66 та внесене до Списків пам`яток історії та культури. Вказані відомості підтверджуються також листом Чернігівського обласного історичного музею від 02.04.1993 №95. Факт розміщення пам`ятки археології місцевого значення поселення «Глибоке» на з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га, 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером- землевпорядником Матьковською Ю.В.

Статтею 6 Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури №3600-IX від 13.07.1978 до пам`яток археології віднесено городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Згідно статті 8 Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, зазначена пам`ятка була і є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини, а спірна земельна ділянка, на якій розміщена пам`ятка, є землею історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ урегульовано питання суб`єктів права власності на пам`ятки. Згідно частини 1 та 2 цієї статті, пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. У свою чергу, частина 6 вказаної норми визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі ст. 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Як встановлено судом, на земельних ділянках №3 площею 3,6460 га та № 11 площею 13,8471 га на території Куликівської селищної ради (яким присвоєно кадастрові номери 7422755100:14:001:0014, 7422755100:14:003:0008), знаходиться об`єкт археологічної спадщини - поселення «Глибоке». Пам`ятка взята на державний облік згідно рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів №66 від 23.03.1980, на підставі положень діючого на той час законодавства.

З огляду на наведені обставини земельні ділянки №3 площею 3,6460 га та №11 площею 13,8471 га на території Куликівської селищної ради (яким присвоєно кадастрові номери 7422755100:14:001:0014, 7422755100:14:003:0008), протиправно вибули із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам`ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності.

За приписами положень ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Судом враховано той факт, що третя особа погодивши технічну документацію щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, а отже усвідомлювала, що на спірній земельній ділянці знаходиться охоронна зона саме навколо об`єкта культурної спадщини - пам`ятки археології. Відповідач також знав про вказаний факт, що підтверджується додатком до акта приймання-передачі від 21.12.2018, де зазначено про обмеження у використанні земельної ділянки та вказано Охоронна зона навколо об`єкту культурної спадщини, площа, на яку поширюється обмеження 3,6460 га та 13,8471 га.

Таким чином, достеменно знаючи про знаходження на спірній земельній ділянці пам`ятки археології та імперативні норми статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини про перебування землі, на якій розташовані пам`ятки археології, виключно у державній власності, відповідач та третя особа усвідомлено вчинили неправомірні дії щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Закон України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ від 08.06.2000 (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним нормативним актом у відношенні до Земельного кодексу України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (набув чинності 01.01.2002).

Частина 1 статті 54 Земельного кодексу України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщенні пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ від 08.06.2000.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Прокурором заявлені вимоги до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га, шляхом зобов`язання Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Отже, вимога прокурора є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК України та пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій). У

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 наведені висновки про те, що зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, потрібно розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку доцільно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, відтак позов в частині зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку кадастровий номер 7422786500:01:002:1059 площею 42,5847 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, підлягає задоволенню.

Щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну суд зазначає таке.

Як встановлено судом, право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради, наслідком чого є перешкоди держави в особі Чернігівської ОДА у користуванні та розпорядженні пам`ятками археології та земельними ділянками, на яких вона розташована.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Скасування державної реєстрації права власності Куликівської селищної ради на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795611074227 та земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794377274227 - призведе до повернення спірного нерухомого майна у стан, що існував до реєстрації права власності за селищною радою, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795611074227 та земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1794377274227 за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412432).

Щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.01.2023 № 10-25-0.3-370/2-23 земельні ділянки з кадастровими номерами 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га, та 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га, зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої та погодженої у відповідності до вимог чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як землі сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 - землі сільськогосподарського призначення (розділ 1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» Поземельної книги, запис від 26.11.2018 № 001); з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 - землі сільськогосподарського призначення (розділ 1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» Поземельної книги, запис від 19.11.2018 № 001).

Такі відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки суперечать правовому режиму ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16.

Отже, вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки заявлена прокурором до належного відповідача, а тому доводи відповідача у цій частині судом оцінюються критично.

З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,6460 га та земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 130 цього Кодексу в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма наведена в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи зазначене, у зв`язку з визнанням відповідачем позову, прокурору підлягає повернення 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 9084,00 грн. В іншій частині, судовий збір у сумі 9084,00 грн, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов виконуючого обов`язки керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками площею 3,646 га з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 та площею 13,8471 га з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 задовольнити повністю.

2.Зобов`язати Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,646 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

3.Зобов`язати Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області області (код ЄДРПОУ 04412432) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

4.Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,646 га.

5.Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га.

6.Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:001:0014 площею 3,646 га.

7.Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422755100:14:003:0008 площею 13,8471 га.

8. Стягнути з Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412432) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 9084 грн судового збору.

9. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA098999980313121206083025739, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) 9084 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №538 (внутрішній номер 333202609) від 11.03.2024.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2024.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua